“Про це АрміяInform розповів воєнний експерт Петро Черник. Переговори в Стамбулі та вражаючі показники знищення росіян «Нагадаю, що в Україні лінія боєзіткнення з противником — це поза…”, — write on: armyinform.com.ua
Про це АрміяInform розповів воєнний експерт Петро Черник.
Переговори в Стамбулі та вражаючі показники знищення росіян
«Нагадаю, що в Україні лінія боєзіткнення з противником — це поза 1000 км. Плюс маємо два плацдарми безпосередньо на території російської федерації. У першу чергу на Курщині. Наразі у нас фронт у стані «стратегічної рутини». Сили оборони перемелюють ворожі сили й засоби. Взагалі, показники винищування противника поза межами осмислення. Нічого подібного не було з часів Другої світової війни.
Чому ворог так глобально тисне, особливо «м’ясними штурмами»? Наближається «третій Стамбул». Точка переговорів обов’язково буде. Логіка противника дуже проста. Українські області, котрі рашисти «задекларували» та «включили» в російську конституцію — от їх треба і відбити.
Чи відіб’ють? Впевнений, що ні. На відміну від попередніх циклів сухої погоди, активне використання дронів як засобів знищення значною мірою сприяє стабілізації лінії фронту в Україні. Що маємо наразі — восьма фізико-технічна революція на марші.
росія не може організувати жодної операції дивізійного рівня
Однак стверджувати, що в класичному сенсі є якісь проривання противника на фронті, некоректно. Противник за весь період останніх років великої війни не зміг організувати жодної операції дивізійного рівня. А це прорив бойових порядків бригади.
Нагадую, бригада обороняється по ширині 15 км і по глибині плюс-мінус так само. Так, росіяни відтиснули за минулий місяць десь 500 км нашої території. Це доволі відчутно і болісно, але далеко не катастрофічно.
Чи існує загроза підступу окупантів до Запоріжжя?
Моя думка: поки що ні. Запоріжжя — дуже величезне місто. росіяни брали Бахмут близько 10 місяців. Битва за місто тривала із серпня 2022 року до кінця травня 2023 року. Бахмут — це невелике місто з населенням 70 тисяч. Тільки один ПВК «вагнер» убитими втратив там понад 22 тисячі. Така ж подібна ситуація була тоді, коли окупанти штурмували Авдіївку.
Тут маємо мегаукріплене місто Запоріжжя. Тому тільки на цьому напрямку рашистам треба зосередити щонайменше два армійські корпуси. Два корпуси — це 80 000 російських солдатів, а може бути й 150 тисяч.
З тими випереджальними темпами, якими Сили оборони України винищують російсько-окупаційні війська, а це 30–35 тисяч на місяць, є величезні сумніви, що ворогу це вдасться. За одним-єдиним винятком, що путін таки відважиться на проведення великої мобілізації у рф. Чи наважиться? Тривають дискусії.
Між вежами кремля наростає боротьба
рашисти нині мобілізують 30–45 тисяч особового складу в місяць. Більш ніж 50 тисяч немає, але загальний мобілізаційний ресурс у них становить десь ще від 1,5 до 3 мільйонів чоловіків, а може, й більше. У ворога яка філософія: дати автомат Калашникова в руки й все — вперед-вперед. Дві гранати, саперна лопатка і кинути «на убой» за путіна, за «велічіє» не становить жодної проблеми.
І росіяни свідомо йдуть та помирають. Треба віддати їм належне. Тут, у частині психології, ми всі разом десь на початку великої війни їх недооцінили. Ми як думали, що гігантські втрати змусять їх там щось переосмислювати. Не змусять. Отакий у росіян фатальний світогляд — вони готові йти помирати і помирають. Тому умовно підняти показники щодо мобілізації 60–70 тисяч — це можливо, але є нюанс.
Всередині між вежами кремля наростає боротьба. Ми її не бачимо, вона дуже сильно прихована, і загальне соціальне незадоволення теж наростає.
Московити неспроможні на повстання знизу, але якась із цих веж кремля може це незадоволення використати проти самого путіна.
