“Історію захисниці оприлюднили на сторінці Сухопутних військ ЗС України. Світлана не мала військової освіти, але володіла вогнепальною зброєю, мала фізичну підготовку та психологічну освіту. Вона була…”, — write on: armyinform.com.ua
Історію захисниці оприлюднили на сторінці Сухопутних військ ЗС України.
Світлана не мала військової освіти, але володіла вогнепальною зброєю, мала фізичну підготовку та психологічну освіту. Вона була впевнена: якщо є бажання — всьому можна навчитися.
«Я розуміла, що все можна опанувати, якщо є мотивація. І коли в бригаді з’явилася нова штатна структура, мене, як молодшого сержанта, призначили командиром відділення», — розповідає вона.
Проте не всі побратими сприйняли її нову роль. «Хлопці, яких я вважала братами, раптом стали вороже налаштовані, — зізнається Світлана. — Не кожен чоловік може прийняти жінку-командира».
Світлана працює з українським протитанковим ракетним комплексом «Стугна-П», який дозволяє знищувати ворожу техніку з укриття.
«Мені подобається, що можна працювати з окопу, де ти хоч трохи захищений. Можеш прицілитися, подумати, видихнути й зробити точний постріл», — каже вона.
І коли ракета влучає у ціль — це момент особливих емоцій. «Я одразу монтую маленьке відео з мотиваційною музикою й надсилаю в нашу групу. Це заряджає всю команду».
Попри складнощі, мотивація Світлани залишається незмінною. «У мене є ціль, і вона не загасла. Я бачу світло в кінці тунелю й йду до нього. На мене нічого не вплине».
Її історія — це ще один доказ того, що війна не знає гендерних обмежень. Головне — сила духу, віра у свою справу й безмежна любов до України.
Як повідомляла АрміяInform, бойова медикиня Анна з позивним «Мишка». Дівчина, якій щойно виповнилося 19 років, свідомо обрала шлях захисниці України та приєдналася до лав ЗСУ.
