“Тоді, 1–3 вересня 1612 року, під час спроби деблокувати військо та інших громадян Речі Посполитої, що були оточені в московському…”, — write on: armyinform.com.ua
Тоді, 1–3 вересня 1612 року, під час спроби деблокувати військо та інших громадян Речі Посполитої, що були оточені в московському кремлі, відбулася серія битв між військом коронного гетьмана Ходкевича й так званими московськими ополченцями-чорносотенцями на території москви. На той момент у кремлі перебували 600 осіб нашого люду, серед яких 60 військових гарнізону, а інші — міщани-торговці з Києва, Литви та Польщі.
Спроба Яна Кароля Ходкевича доставити припаси гарнізону під командуванням полковника Миколая Струся (до речі, уродженця міста Кам’янця на Поділлі) не увінчалася успіхом. Заморені голодом жовніри, козаки та міщани на початку листопада 1612 року покинули кремль.
«Чорносотенці» м’ясника мініна з нижнього новгорода та князя пожарського, пам’ятник яким досі красується на червоній площі в москві, увійшли до кремля на чолі процесії з копією Казанської ікони Божої Матері. Саме цій події й приурочений день вшанування цієї ікони в рпц та путінський «день єдінства».
Казанська ікона Божої Матері — один із ключових маркерів московської окупації. Вона буцімто вперше з’явилася 1579 року в мусульманській Казані як нагадування про нещодавню різанину «невірних» московитами — тогочасне «можем повторіть».
Насправді так званий день «народного єдінства» — чорна дата в календарі для цілих етносів. Це нагадування бурятам, тувинцям, татарам, башкирам, чеченцям, калмикам та іншим народам, що замість свободи вони отримали диктатуру, знищення своєї мови та культури, а під гаслами єдності їх ешелонами відправляють на війну проти України.
Тож не дивно, що досьогодні в рф саме 4 листопада відбуваються марші неонацистських організацій. Такі цього року відбулись, зокрема, в Уфі та Стерлітамаку — найбільших містах окупованого Башкортостану. Вони відбулись вдруге після 2013 року, коли башкирські націоналісти розігнали новітніх «чорносотенців». Тепер, коли будь-яка башкирська національна активність фактично поза законом, «русская общіна» та інші російські неонацистські рухи, що фінансуються та куруються державою, відчувають повну вседозволеність і тріумфують.
У тому 1612 році, про який нині захоплено згадує путін, країна-404 втратила черговий шанс стати реальною частиною Європи, покінчити зі своєю відсталістю та печерністю. На жаль, нижегородські м’ясники-бандюгани, п’яні «чорносотенці» та попи, злякавшись нових норм життя, вирішили залишитися у звичному для себе дикунському стані, обравши собі нового царя.
Вдруге «чорні сотні» тріумфували в 1905–1914 роках. Саме їхні погроми стали передвісниками сумновідомих подій 1917 року. Нинішня путінська епоха в росії, що позначена тими ж маркерами шовінізму та імперіалізму, неодмінно стане фіналом її історичного існування. Ми вже добре бачимо, як за чотири роки змінилася риторика бункерного щура від погроз Україні «показати, що значить справжня декомунізація» до «захисту суверенітету» самої рф.
Залишається нагадати, що Польсько-московська війна початку XVII століття не завершилася московською битвою 1612 року. Після цього литовці й поляки спалили брянськ, орел та десятки менших містечок південної і західної московії. А війська гетьмана Петра Сагайдачного спустошили рязанщину та взяли в облогу москву, що змусило царя михайла романова капітулювати.
