“Дрони, РЕБ-системи та інше інноваційне обладнання, розроблене безпосередньо в умовах бойових дій, довело свою ефективність і привернуло увагу світової спільноти….”, — write on: armyinform.com.ua
Дрони, РЕБ-системи та інше інноваційне обладнання, розроблене безпосередньо в умовах бойових дій, довело свою ефективність і привернуло увагу світової спільноти.
Проте перехід від одиничних зразків до серійного виробництва та масштабування вимагає серйозних інвестицій, значну частину яких Україна прагне залучити від іноземних партнерів та венчурних фондів. Які вітчизняні оборонні проєкти є найбільш привабливими для міжнародного капіталу? Які структурні зміни потрібні в Україні, щоб мінімізувати інвестиційні ризики та гарантувати захист інтелектуальної власності?
Про це та про механізми роботи з іноземними інвесторами в нинішніх украй непростих умовах ми поговорили з фінансовим аналітиком, партнером оборонного фонду Антоном Верховодовим.
— Пане Антоне, які сегменти оборонної індустрії в Україні мають найбільший інвестиційний потенціал?
— Тут усе залежить від типу інвестора. Для венчурного капіталу, тобто фінансування, що надається стартапам і молодим компаніям з високим потенціалом зростання — це усе, що повʼязано з defence tech. А саме: дрони, автономність, РЕБ/РЕР, інноваційний звʼязок, радари та програмне забезпечення.
— Чи є приклади успішних українських оборонних стартапів, які вже привернули увагу іноземних інвесторів?
Тут можна подивитися на портфелі міжнародних фондів, що вже працюють в Україні, — це D3, Green Flag, MITS, Double Tap, UA1, Varangians, Freedom Fund, Darkstar.
Однією з найбільших та найгучніших угод у секторі є Swarmer (котрі вже 3 раунди міжнародних інвестицій підняли). Заснований українцями стартап Swarmer, що розробляє ШІ-рішення для управління роями безпілотників, отримав $15 млн інвестицій.
Продукт Swarmer допомагає об’єднати групу дронів, в якій оператору відведено лише вибір цілі та дозвіл на її ураження.
Зі свіжих новин можна також згадати Frontline, українського розробника дронів та роботизованих систем, який отримав інвестиції від німецького виробника розвідувальних безекіпажних систем Quantum Systems.
Прикладом вдалого міжнародного співробітництва є і компанія Tencore. Цей український виробник за півтора року виріс зі стартапу з чотирьох засновників до компанії з немалою кількістю співробітників, яка уклала держконтракт. У 2025-му він планує виготовити 2000 наземних роботів. Фінансова подушка для розвитку — залучені 11 липня $3,74 млн інвестицій від групи MITS Capital.
Українська компанія оборонних технологій The Fourth Law (TFL) залучила фінансування від низки венчурних фондів та приватних інвесторів із США, Канади та ЄС.
— А які чинники найбільше приваблюють іноземних інвесторів до українських оборонних стартапів?
— Я би визначив серед чинників рівень інноваційності та якість розробки продуктів, швидкість розробки та відповідність продуктів завданням військових. За конкретними прикладами ходити далеко не доведеться. Взяти хоча б новітній розвідувальний безпілотний літальний апарат українського виробництва «Гор», про його практичне застосування розповідала ваша редакція.
Цей апарат, за свідченням його користувачів, виявився ефективнішним за деякі іноземні аналоги, а його розробники — не десь далеко, скажімо, за «трьома морями», а відносно зовсім поруч і можуть бути на постійному зв’язку. Таку ефективність помітили і закордонні фінансові інституції.
Зокрема, його розробники з підприємства Airlogix, як і ще 4 українських стартапи, знайшли порозуміння з керівниками американського фонду UA1 VC, що планують зібрати до кінця 2025 року $50 млн, які спрямують на інвестиції в оборонні стартапи — насамперед українські.
— Тим не менше, все ще присутні ризики або бар’єри на шляху іноземних інвесторів. Що саме, на вашу думку, найчастіше стримує закордонних профільних фінансистів?
Я би тут визначив одну з головним проблем двома словами: нерозуміння України. Це і про мовний барʼєр, і про іншу ділову культуру, і про неясність для іноземців того, як проводити перевірку due diligence (процедура ретельної незалежної перевірки компанії, яка проводиться перед укладанням значних угод. — Ред.) компаній на цьому ринку.
Не на користь таким відносинам також і фізична відстань. В Україну нині не можна прилетіти на 1–2 дні для зустрічей — тільки на дорогу треба витрачати 3–4 доби загалом. Дуже багато інвесторів відсікаються на цьому, бо банально не бачать вигоди.
— Які фінансові інструменти найчастіше використовуються для інвестування в оборонні стартапи?
Скажу на власному прикладі. Як традиційний венчурний фонд ми використовуємо convertible loans/SAFE (конвертовані кредити) на ранніх стадіях. Це два типи інвестиційних інструментів для стартапів, які дозволяють залучати кошти на ранніх стадіях розвитку без визначення точної оцінки компанії. Ну, а далі входимо в капітал через акції.
— Чи існують спеціальні державні або міжнародні програми, що підтримують інвестування в українську оборонну сферу?
Уряд Данії та їхній фонд EIFO запустили програму інвестгарантій для данських компаній, що інвестують в українську оборонку.
EIFO — це експортно-кредитне агентство Королівства Данія, яке може надавати фінансування на комерційних та напівкомерційних умовах для здійснення експорту та інвестицій в Україну з метою відновлення критичної інфраструктури, розвитку приватного сектору та економіки України.
У грудні 2024 року EIFO оголосив про виділення додатково 65 млн євро на програми підтримки у 2025 році.
— Які юридичні та регуляторні аспекти потрібно враховувати у разі залучення іноземного капіталу?
Тут відповідь моя буде короткою. До профільних аспектів належать структура компанії, оформлення інтелектуальної вартості та експортний контроль.
— Наскільки, на вашу думку, українські оборонні стартапи є конкурентоспроможними на глобальному ринку?
Українські стартапи є найкращими у світі з точки зору продуктового ноу-хау. І про це я вже говорив вище. Проте, на жаль, для пошуку інвестицій та продажів за кордон потрібна більша міжнародна мобільність та більше сильних керівників. І тут, імовірніше, про те, що таких людей в Україні кількісно мало через малий розмір нашої економіки.
Тому з точки зору презентації себе на міжнародній арені наші стартапи, на жаль, програють. Але професійні інвестори в цю галузь бачать реальну перевагу України.
— Які технології нині є найбільш перспективними для інвестування?
Наш особливий фокус нині зосереджений на автономності для дронів. Особливо тій, що використовує «альтернативні» до оптичних сенсори. А також на радарах та інших інноваційних рішеннях в електромагнітному спектрі, захисті від БПЛА.
— Чи є попит на українські розробки серед країн НАТО або інших міжнародних партнерів?
— Інтерес великий. А от конкретний попит ще має матеріалізуватися в контракти.
— Які кроки, на вашу думку, мають зробити українські стартапи, щоб стати більш привабливими для іноземних інвесторів?
— Профільним підприємствам необхідно почати вже сьогодні вибудовувати свою міжнародну присутність. Зрозуміти, якою мовою та як про оборонні технології говорять там. І це про словниковий запас, а не тільки англійську.
Працювати з кожною країною окремо. Адже не існує якогось спільного ринку НАТО чи ЄС. Це — окремі держави і окремі ринки. До того ж слід якісно презентувати результати своєї роботи, досягнення в Україні.
— Як ви оцінюєте перспективи залучення іноземного капіталу в найближчі 2–3 роки?
На моє переконання, профільних інвестицій буде більше. Фондів стає більше і в Україні, і за кордоном. Україна починає говорити про експорт — і це потужний сигнал.
А ще великою зміною буде відкриття авіапростору — це колосально зменшить витрати часу і зусиль для ведення бізнесу.
— Чи можливе створення спеціального фонду або хабу для підтримки оборонних стартапів з міжнародною участю?
— Провідний кластер оборонних технологій в Україні Brave1 вже над цим працює. І ми вважаємо, що цей трек має великий потенціал, і хочемо, щоб більше урядів з ними працювали.
