“Задум росіян про «Київ за три дні» був вщент розбитий захисниками Гостомелю, Ірпеня, Макаріва, Мощуна. Серед тих, хто прийняв на…”, — write on: armyinform.com.ua
Задум росіян про «Київ за три дні» був вщент розбитий захисниками Гостомелю, Ірпеня, Макаріва, Мощуна. Серед тих, хто прийняв на себе перший удар ворога були добровольці Ірпеня.
Про ці події — книга Сергія Мартинюка «Позивний „Письменник“ або як Ірпінці русню відірпінили». Сергій Мартинюк (літературний псевдонім Світогор Лелеко, військовий позивний — «Письменник») із першого дня взяв до рук мисливську зброю і приєднався до перших добровольців Ірпеня. Цитата з книги: «Від сьогодні я солдат Мартинюк. Моя Україна потребує солдата Мартинюка».
Нещодавно в приміщенні Центрального будинку офіцерів ЗСУ відбулась презентація цієї книги.
Забігаючи наперед, скажу важливе, що по цій книзі знімається документальний фільм «Ірпінь. Позивний «Письменник». Сценарій написав автор книги Сергій Мартинюк.
Презентація розпочалась з Хвилини мовчання. З вітальним словом до присутніх звернувся голова Спілки офіцерів України полковник Олександр Сасько. Військовослужбовець і бард Дмитро Лінартович виконав пісню. Серед гостей були перші добровольці Ірпеня і побратими Сергія Мартинюка: Олександр Маркушин (позивний «Марк»), Віталій Кожокарь (позивний «Сармат»), Володимир Пархонюк (позивний «Прапор»), Олександр Благій (позивний «Муха»). Вони пригадали про ті дні, про перші бої з росіянами.
Свій виступ Сергій Мартинюк розпочав цитатою з книги «Позивний „Письменник“ або як Ірпінці русню відірпінили»:
«Нас зрадили і списали зі списків живих. Вже намалювали нові карти світу без України. Нам давали три дні. Ми мали впасти, здатися і зустрічати нових (старих) загарбників квітами… Усі світові лідери вже підготували чергові звернення, в яких вони в черговий раз висловлюють своє занепокоєння і „начебто засуджують“ путіна і його поплічників-убивць. Але готові взяти участь, звичайно „заради миру“ в світі, в розподілі України і подальшому її знищенні. Військові експерти з Америки, Європи, Азії бились об заклад і ставили ставки, як на тоталізаторі, — через скільки днів упаде Україна».
Сергій Мартинюк наголосив, що «ми всі чудово розуміли, що якщо впаде Ірпінь, то впаде і Київ. Тому стояли насмерть. Я пішов на війну, маючи нотатник і декілька кулькових ручок. Робив нотатки і дописи. Бачив багато сміливців, сучасних героїв Ірпеня. В їхніх очах не було страху і вагань. Було бажання захищати своє місто, свої родини, свою землю. Я не боявся загинути, я боявся загинути і не вбити ще з десяток москвинських загарбників».
