“Історію цього досвідченого воїна розповіли на сторінці 17-ї Полтавської бригади Національної гвардії України «Рейд». Антон Тотохін нині несе службу на Запорізькому напрямку. Оборона, за його словами, — це щоденна…”, — write on: armyinform.com.ua
Історію цього досвідченого воїна розповіли на сторінці 17-ї Полтавської бригади Національної гвардії України «Рейд».
Антон Тотохін нині несе службу на Запорізькому напрямку. Оборона, за його словами, — це щоденна реальність під постійним наглядом і ударами ворожих безпілотників. Під час одного з виходів, який тривав п’ять діб — з четвертої ранку до восьмої вечора — він виніс із позицій 17 нерозірваних дронів після масованих атак FPV, скидів і запалювальних засобів.
Колись досвідчений побратим попередив його: «Лізьте глибше в нори». Адже ворог постійно спостерігає з дронів і методично «накриває» позиції. «Ці позиції [на пагорбі, серед згорілих посадок] створювали як приманку для ворога. Іронія в тому, що саме вони встояли… Ми на пустирі. Але ми стоїмо», — розповідає сержант.
Антон згадує, як сам відбирав хлопців для виходу на позиції. Усі усвідомлювали ризики, але йшли. «Попри страх, серед бійців кажуть: якщо йдеш з Тотохіним — повернешся. Тому з ним заходять на „нуль“ упевнено», — діляться побратими.
Під час одного з виходів на спостережний пункт у «сірій зоні» — покинутій фермі — почався масований обстріл: міномети, «Мавіки» зі скидами, FPV з кумулятивами, а вночі — «Баби Яги» з протитанковими мінами. О шостій ранку ухвалили рішення на евакуацію. «Через 12 годин ферма перестала існувати — пряме влучання повністю знищило будівлю», — каже Антон.
Він передав свій досвід десяткам гвардійців. Один із них, на псевдо «Толябич», погодився йти на позицію лише тому, що знав — там буде Тотохін. Під час ротації «Толябич» наступив на «пелюстку» — йому відірвало стопу. Та його вчасно евакуювали.
З досвідом, за словами Антона, зростає й відчуття відповідальності. Він згадує випадок, коли рішення про розміщення приймали не за наказом, а за інтуїцією. Разом із побратимом «Дєдом» вони облаштували позицію там, де «ніхто б не поліз». «Нам сказали — копайте в інший бік. Але ми закріпились саме там. І тепер ця позиція тримається. Випадкова впертість виявилась порятунком», — підкреслює він.
«Я виводив хлопців через мінні поля. Знав, за кого відповідаю. Ризикував, але витягував і поранених», — ділиться сержант.
Його головний план — вижити. А Перемога для нього — це повернення додому й повне витіснення росіян до міжнародно визнаних кордонів України.
Як повідомляла АрміяInform, на Куп’янському напрямку росіяни намагаються просуватися малими групами через «зеленку», але українські захисники виявляють їх і знищують ще на підходах. Тим, хто виживає, часто вдається відступити лише як «каліки». Також вдалося успішно вразити ворожий комплекс РЕБ «Житель».
