“Відео бойової роботи оприлюднили на сторінці 429 окремого полку безпілотних систем «Ахіллес». Як зазначається в публікації, 29 квітня противник здійснив чергову спробу штурму позицій Сил…”, — write on: armyinform.com.ua
Відео бойової роботи оприлюднили на сторінці 429 окремого полку безпілотних систем «Ахіллес».
Як зазначається в публікації, 29 квітня противник здійснив чергову спробу штурму позицій Сил оборони в напрямку Петропавлівки на Куп’янщині. Характерною особливістю цієї атаки стало використання переважно колісної техніки.
Командир 1-го батальйону полку з позивним «Бандерас» пояснює це так: «У противника дефіцит бронетехніки, тому штурмові групи завозяться тим, що є — колісною технікою: легкові авто, вантажівки, двоколісний транспорт».
Щоб хоч якось захистити ці вразливі машини, ворог вдається до імпровізації: техніка «рясно обшита металевими сітками та пластинами у декілька рівнів та обладнана потужними засобами РЕБ». Це, визнає командир, дійсно ускладнює ураження FPV-дронами та іншими засобами.
Однак така «броня» має і суттєві недоліки, якими вміло користуються українські захисники.
«Якщо важка гусенична бронетехніка могла долати мінні загородження, то колісна техніка їх не переживає», — зазначає «Бандерас».
Крім того, навішені конструкції значно погіршують оглядовість для водіїв. Як приклад, командир наводить випадок під час відбиття цього штурму: «Один з „уралів“ просто заїхав у відбійник, навіть не доїхавши до передових позицій».
Попри захист сітками та РЕБ, українським операторам безпілотників вдалося завдати ворожій колоні значних втрат. В результаті бою було знищено БТР, вантажівку «Урал» та мікроавтобус УАЗ («Буханка»).
Показово, що навіть після знищення транспорту за кілька кілометрів від лінії бойового зіткнення, російська піхота не припинила атаку.
«Піхота продовжила рух в напрямку наших позицій. Тобто їхні командири все одно підганяли їх для того, щоб продовжити штурмові дії у пішому порядку», — підкреслює «Бандерас».
Проте, за підсумками бою, всю штурмову групу — і техніку, і особовий склад — було знищено бійцями полку «Ахіллес».
Як повідомляла АрміяInform, їхнє знайомство починалося зі стиснення руки. А сьогодні їх єднає дещо більше, ніж обручки чи спільне прізвище. Їх єднає фронт. Історія Олександра та Іванни — не просто історія кохання. Це історія про вибір бути разом попри війну, а може, саме через неї. Вони не шукали романтики — вона сама знайшла їх у бронежилетах, у бліндажах, між бойовими ротаціями та пораненнями.
