“Україна – авангард технологічного протистояння, але чи розуміє це NATO?”, — write: epravda.com.ua
На наших очах формується нова парадигма ведення боїв. Україна, опинившись в епіцентрі цих змін, набуває унікального досвіду та адаптивного капіталу (AQ), що робить її ключовим експертом у війні нового типу.
Як слушно зазначив Валерій Залужний у статті “Технологічна війна на виснаження та як у ній перемогти”, сучасна війна вимагає стратегічної перспективи, що дозволяє оцінити ситуацію глобально – уже не просто helicopter, а rocket view.
Також днями Верховний головнокомандувач Об’єднаних Збройних сил НАТО в Європі генерал-лейтенант Алексус Гринкевич закликав союзників за альянсом наслідувати підхід України до впровадження інновацій у сфері оборони.
Виступаючи перед військовими лідерами та представниками оборонної промисловості країн-членів НАТО, Гринкевич наголосив: “Один з уроків, який я виніс з України, полягає в тому, що ми маємо зрозуміти, які механізми можемо впровадити у всіх наших збройних силах, аби забезпечити такий самий темп інновацій, який українці так успішно демонструють”.
Подібні рефлексії лунають і у світових медіа. Al Jazeera пише, що технології приносять не лише швидкість, а й масштаб руйнувань, а The Independent підкреслює: технології стають стратегічною зброєю, а не просто засобом ураження.
SIPRI фіксує масштабні витрати і технологічні змагання, а RAND прогнозує: до 2030 року автономія систем трансформує світову війну. CSIS застерігає США про ризики втрати переваги над Китаєм без комерційної технологічної бази.
Від “заліза” до алгоритмів: Україна як глобальна лабораторія Ми в Advanter Group, працюючи з defense-tech-компаніями та проводячи стратегічні сесії для підприємств ОПК, бачимо, як стрімко змінюється війна. Досвід України демонструє перехід від конвенційних боїв до інтелектуальної війни, де вирішальну роль відіграють не лише технології, а і здатність швидко адаптуватися.
Подивімося на ключові сценарії до 2030 року. Уже у 2025-2026 роках ми бачимо масову автоматизацію основних процесів, де людина залишається ключовим, керівним елементом, використання ручних FPV-дронів, використання у розвідці супутникових систем Starlink та ICEYE. Остання – світовий лідер у сфері супутникового спостереження; технологія дозволяє отримувати високоточні зображення поверхні Землі незалежно від погоди, часу доби чи хмарності.
AI – поки що лише допоміжний фактор, аналітичний інструмент. Хоча, наприклад, в AIwiser.ai ми вже бачимо ефективність застосування onboard AI не лише в забезпеченні реальної автономності БПЛА, а й у їх бойовому застосуванні в умовах непередбачуваності та високої інтенсивності. Проте витрати зростають швидше за ефективність, що створює колосальний тиск на економіку війни.
З 2026-2027 років ми входимо у фазу, де AI змінює роль людини. Впроваджуються рішення на кшталт human-on-the-loop: людина контролює, але не керує. З’являються автономні рої, обмін даними між дронами відбувається без прямої участі людини. Україна і росія створюють системні комплекси AI+дрон/БПЛА+ППО.
З’являється потреба в “захисті мозку” військових, електронна безпека солдатів стає критичною. Оскільки війни дедалі більше переходять у сферу інформаційних та психологічних операцій, де AI, кібертехнології та нейротехнології можуть впливати на свідомість і рішення військових, “захист мозку” включає:
– протидію психологічним кібератакам (ворог може використовувати AI для створення таргетованої дезінформації, психологічного тиску чи маніпуляцій);
– захист від нейротехнологій (з’являться технології, які впливають на мозкову активність через електромагнітні імпульси, нейроінтерфейси чи біохакінг);
– психологічна стійкість (постійний доступ до інформації через носимі пристрої чи AR може перевантажувати солдатів, викликаючи когнітивне перенапруження).
Електронна безпека в цьому контексті стосується захисту цифрових систем і пристроїв, які використовують військові на індивідуальному рівні. Це включає:
– захист носимих пристроїв (смарт-годинники, AR-окуляри, дрони з особистими інтерфейсами), які підключені до мереж; ці пристрої можуть бути вразливими до кібератак (перехоплення даних, віруси, віддалене відключення);
– біометричні дані: у разі злому систем ідентифікації, які використовують біометрію, ворог може отримати доступ до особистих даних солдатів та маніпулювати їхньою ідентифікацією в бойових системах;
– AI-інтеграція: AI буде вмонтований у шоломи чи екзоскелети для аналізу обстановки чи управління дронами; без належного захисту ці системи можуть бути зламані, що призведе до втрати контролю над обладнанням;
– кіберзахист комунікацій.
Розвивається цифрова дезінформація на основі генеративного AI (росія вже зараз використовує deepfake-платформи).
Посилюються заклики до ухвалення “AI-конвенцій” ООН про обмеження автономних рішень, хоча RAND зазначає, що основні актори їх ігноруватимуть. Саме в цей період Україна стає світовим експертом в AI-війнах, формуючи розумний дроновий супровід та застосовуючи AI в командуванні.
Геополітичні наслідки українського лідерства та виклики З 2028 по 2030 рік війна набуває рис інтелектуальної війни та асиметричної нестабільності. AI навчається в реальному бою, створюючи адаптивні моделі. AGI, штучний загальний інтелект отримує можливість впливати на фізичний світ, “джин випущений з пляшки” і контроль над штучним інтелектом стає неможливим.
Технології сформують нову мораль: якщо у 2025 році йдеться про контроль над компонентами, то у 2027 році йтиметься про контроль над алгоритмами і, як наслідок, над подіями на території ведення війни. Китай, незважаючи на обмеження, отримає лідерство і в алгоритмах, і в обчислювальних потужностях.
Україна, якщо збереже ініціативу та адаптаційний капітал, може стати лідером оборони нового AI-powered-типу. Ми перетворюємося на передовий елемент оборонного ланцюга НАТО, центральний елемент нових безпекових союзів.
Наш досвід стає унікальним, адже ми є полігоном та фронтиром одночасно. На жаль, наразі Захід розглядає нас радше в ролі “мінного поля” між хаосом та цивілізацією, але це має бути змінено. Критичними зонами для нас і для світу залишаються ППО, адаптивна логістика та мобільність військ.
На відміну від реактивної допомоги у 2025-2026 роках, до 2026-2027 років має сформуватися військова AI-коаліція, можливо, Digital NATO. Це дозволить Україні не просто отримувати допомогу, а стати частиною оборонного бюджету ЄС і, зрештою, експортувати свою адаптивну модель оборони світу.
Отже, війна переходить від “заліза” до систем та адаптивних моделей ухвалення рішень. 2026 рік – рік пікових втрат для України та основна трансформація; 2027 рік – рік структурної трансформації армій у світі (зокрема, це може сприяти відкладенню “війни за Тайвань” на 2029-2030 роки); 2028-2030 роки – війна AI-моделей з абсолютно іншим ландшафтом, без вираженого фронту.
Успіх України в асиметричній війні нового типу не просто важливий для нашої перемоги, а й може стати моделлю для інших країн та вплинути на формування нових геополітичних альянсів. Наше майбутнє залежить від нашої здатності не просто протистояти, а очолювати технологічну революцію у військовій справі.
Сценарії майбутньої технологічної війни в Україні
Україна – більше, ніж полігон. Ми – фронтир між хаосом і цивілізацією, країна, яка одночасно розробляє, тестує та адаптує AI-рішення на полі бою, створює нову модель військово-цивільної інтеграції та експортує свій досвід у союзні армії.
Важливо ухвалювати принципові рішення зараз, оскільки ризики наростають: можлива втрата контролю над автономними системами; порушення міжнародного гуманітарного права (наразі не існує обов’язкових AI-протоколів Женевської конвенції); AI-блокування і традиційні методи порушення гуманітарної логістики – нова загроза цивільним особам; поглиблення гібридизації війни, що посилюють психічну та кібервразливість населення. Що має зробити світ?
1. Залучити Україну в Digital NATO в рамках “Стратегії реалізації цифрової трансформації НАТО” і її оновлення (NATO Digital Backbone).
2. Створити міжнародну AI-коаліцію на кшталт Паризького заклику до довіри та безпеки в кіберпросторі (Paris Call for Trust and Security in Cyberspace).
3. Визнати AI-безпеку окремим пунктом оборонних бюджетів G7 та ЄС, а Україну – частиною цих бюджетів і рішень.
4. Залучити українські defense-tech-стартапи до світових програм фінансування.
Лідерство України в технологізації війні – це не лише шлях до Перемоги, а й шанс для світу підготуватися до нових викликів. Міжнародна спільнота має інвестувати в український defense tech, створювати спільні R&D-центри, прискорювати приєднання України до Digital NATO і безпекових союзів.
Наш досвід – це унікальна модель для інших країн, які прагнуть протистояти технологічним і безпековим загрозам. Україна не просто вчиться воювати, а стає архітектором нової безпеки світу. Саме тому прогресивний світ має не тільки підтримати Україну, а навчатися в України і разом з Україною.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.