Як забезпечити спроможність до євроінтеграції

“Як забезпечити спроможність до євроінтеграції WebFont.load({google:{families:[“Fira Sans:100,100italic,200,200italic,300,300italic,regular,italic,500,500italic,600,600italic,700,700italic,800,800italic,900,900italic:cyrillic,latin”]}}); !function(o,c){var n=c.documentElement,t=” w-mod-“;n.className+=t+”js”,(“ontouchstart”in o||o.DocumentTouch&&c instanceof DocumentTouch)&&(n.className+=t+”touch”)}(window,document); window.dataLayer=window.dataLayer||[];function gtag(){dataLayer.push(arguments);}
gtag(‘js’,new Date());gtag(‘config’,’UA-554376-18′);gtag(‘js’,new Date());gtag(‘config’,’UA-554376-23′); (function(w,d,s,l,i){w[l]=w[l]||[];w[l].push({‘gtm.start’:new Date().getTime(),event:’gtm.js’});var f=d.getElementsByTagName(s)[0],j=d.createElement(s),dl=l!=’dataLayer’?’&l=’+l:”;j.async=true;j.src=’https://www.googletagmanager.com/gtm.js?id=’+i+dl;f.parentNode.insertBefore(j,f);})(window,document,’script’,’dataLayer’,’GTM-WW7B57′); window._io_config=window._io_config||{};window._io_config[“0.2.0”]=window._io_config[“0.2.0”]||[];window._io_config[“0.2.0″].push({page_url:”https://epravda.com.ua/projects/vikliki-yevrointegraciji/spromozhnist-do-yevrointegraciji-804501/”,page_url_canonical:”/projects/vikliki-yevrointegraciji/spromozhnist-do-yevrointegraciji-804501/”,page_title:”Як забезпечити спроможність до євроінтеграції”,page_type:”article”,page_language:”ua”,article_publication_date:”Wed, 19 Mar 2025 13:00:00 +0300″});

eng
Спецпроєкт “Виклики євроінтеграції”Як забезпечити спроможністьдо євроінтеграції19 березня 202501Головний перемовник щодо вступу Польщі до ЄС (2001–2003) Ян Трущинський02Експрем’єрка, колишня міністерка та держсекретарка міністерства агрополітики Латвії Лаймдота Стауюма03Ексдиректор у справах ЄС в Державній канцелярії Естонії, експосол Естонії в Україні Ґерт Антсу04Керівник проєкту з підтримки реформи державного управління в Україні EU4PAR, колишній керівник відділу планування в Бюро європейської інтеграції Латвії Угіс СіксПеремовини вже тривають. Кому потрібно готуватися до вступу в ЄС?Україна ставить собі надзвичайно амбітну мету – вступ до ЄС до 2030 року. За таким дедлайном ховається величезний обсяг роботи з боку уряду, різноманітних державних інституцій, органів місцевого самоврядування, а також бізнесу, громадських організацій та суспільства загалом. Поряд із величезною кількістю євроінтеграційних реформ, які має втілити Україна, також є величезний пласт робіт, які є відповіддю на внутрішні виклики та мають національне значення для перемоги у війні, відновленні та розвитку країни.У цьому контексті на перший план виходить не лише політична воля та консенсус щодо державних пріоритетів, а й спроможність публічної адміністрації їх впровадити. Крім спроможних сильних інституцій, наріжним каменем буде їхня здатність кооперуватися та координувати між собою роботу.Сприяння такій координації зазвичай виконується Центром уряду, який відповідає за стратегічне узгодження між міністерствами та якість і узгодженість запропонованих урядом політик і законів.Це означає, що роль Центру уряду надалі зростатиме для координації впровадження урядових рішень та політичних пріоритетів країни, забезпечуючи їхню системну інтеграцію в державне управління.Ми поспілкувались з представниками інших країн, які вже пройшли свій євроінтеграційний шлях, щоб врахувати їхній досвід. Кожна з цих країн мала окремий урядовий орган, відповідальний за координацію зусиль щодо вступу до ЄС, а також за нагляд та моніторинг всередині країни.Більше про те, як координувати зусилля різних сторін та визначати пріоритети у процесі євроінтеграції, читайте у матеріалі.Тема спроможності державного апарату та підготовки до переговорів та безпосередньо членства в ЄС буде неодноразово поставати в найближчі роки, а тому ми поспілкувались з представниками інших країн, які цей шлях проходили, щоб врахувати їхній досвід.Ключовим завданням є створення потужної інституційної спроможності, здатної забезпечити ефективне виконання вимог ЄС та загалом відповідність законодавству ЄС, яке є спільним для всіх держав Євросоюзу. Це потребує зусиль на всіх рівнях: від удосконалення законодавства до підготовки держслужбовців, які мають бути здатні працювати в нових умовах. Крім того, необхідно чітко визначити пріоритети, до яких країна повинна прийти на шляху до Євросоюзу, зокрема щодо економічних реформ, інфраструктурного розвитку та підтримки малого і середнього бізнесу.Завдяки ретельній підготовці Україна має можливість не лише виконати умови вступу, але й отримати максимальну вигоду від членства в ЄС, що в свою чергу, сприятиме розвитку та процвітанню країни на глобальній арені.І хоча “скопіювати” досвід інших країн Україні не вдасться, розуміти, кому і як потрібно готуватися до вступу вже зараз – необхідна умова для успіху. Адже вступ до ЄС стосується всіх, від кожної громади до центральної влади. Досвід інших країн, які через багато років можуть озирнутися назад та визначити власні помилки, допоможе Україні уникнути аналогічних помилок на шляху до Євросоюзу. У матеріалі читайте про досвід країн-членів ЄС, які вже пройшли цей шлях і діляться своїм досвідом.Хто ж саме має активно готуватись?Щоб ефективно підготувати органи державної влади, необхідна чітка координація між міністерствами та місцевими органами управління, що забезпечить оперативне виконання завдань, пов’язаних з адаптацією до європейських стандартів. Важливими є також реформи в системі державного управління, особливо щодо підготовки держслужбовців, здатних ефективно працювати у нових умовах. Ключовим аспектом є англомовна підготовка та внутрішня координація, адже без належного рівня інституційної спроможності реалізувати євроінтеграційні зобов’язання не вдасться.Місцева влада відіграє важливу роль у виконанні зобов’язань ЄС, зокрема у розподілі європейських коштів. Тому важливим є навчання та підготовка кадрів на місцях, щоб забезпечити ефективне управління проєктами на регіональному рівні. У Польщі та Латвії місцева влада активно брала участь у процесі євроінтеграції, що забезпечило успішний розвиток регіонів.Як показує досвід Польщі та Латвії, парламент має визначати основоположні засади інтеграції та довірити повноваження для розробки підзаконних актів уряду. Мікроменеджмент парламенту може бути шкідливим для процесу євроінтеграції, тому важливо зберігати баланс між загальним керівництвом та деталями. Втім, важлива роль парламенту у процесах, таких як скринінг, що забезпечує ефективність і своєчасне виконання вимог ЄС.Важливо залучати бізнес до процесу євроінтеграції через асоціації для забезпечення обміну інформацією та оцінки можливих економічних наслідків. Бізнес має бути обізнаний про перехідні періоди, нові правила та стандарти ЄС, а також про довгострокові вигоди та виклики. Успішна співпраця між державним і недержавним секторами допомагає виробити оптимальні умови для бізнесу в умовах євроінтеграції, включаючи адаптацію до нових регуляцій.І останнє, але не найменш важливе, – підготовка суспільства. Громадяни мають бути готові до змін у повсякденному житті, зокрема у сферах права, економіки та соціального забезпечення. Розширення знань про ЄС, зокрема через державні ініціативи та освітні програми, допомагає забезпечити підтримку громадянського суспільства і створює соціальний консенсус щодо процесу інтеграції.Головний перемовник щодо вступу Польщі до ЄС (2001–2003) Ян ТрущинськийЯн ТрущинськийУ Польщі ключову роль у процесі євроінтеграції відігравав Комітет з євроінтеграції, який охоплював всі лінійні міністерства, агентства та незалежні органи на кшталт Нацбанку чи Служби статистики. Для підтримки Комітету була створена спеціальна адміністрація – офіс UKIE (Urzędzie Komitetu Integracji Europejskiej). В цей Офіс залучили молодих фахівців – випускників університетів з великою доведеною зацікавленістю в темі євроінтеграції та певним розумінням того, як функціонує Євросоюз. Переважно це були молоді люди з драйвом та енергією, які не зазнали впливу радянських практик публічного управління, які були наділені достатньою спроможністю, щоб драйвити координацію євроінтеграційних зусиль на всіх рівнях центральної влади.Поряд з політичною та організаційною підготовкою ми сконцентрували зусилля над створенням Національної програми підготовки до вступу в ЄС, яка обʼєднувала заходи щодо гармонізації законодавства Польщі з законодавством ЄС, посилення спроможності публічної адміністрації та продовженні економічних реформ.Програма охоплювала заходи, які посилювали потенціал Польщі на єдиному ринку ЄС, навіть якщо ці заходи не були напряму повʼязані з гармонізацією законодавства, але були направлені на зміцнення нашої економіки.Кожне завдання Програми було сформульовано і реалізовувалось на основі проєктного підходу з відповідальним менеджером та проєктною командою. Кожен проєкт мав детальний кошторис в розрізі декількох років з розбивкою на бюджетні кошти, резервні кошти бюджету на випадок непередбачених видатків та “передвступні” кошти, виділені ЄС. Фінансові інструменти підтримки ЄС складали більшу частину бюджету проєктів Програми й орієнтовно дорівнювали 1 млрд євро на рік.З одного боку, постійно обговорювалося, чи варто нам платити більше людям, які працюють над питаннями європейської інтеграції, давати за це додатковий бонус. З іншого боку, ми переконалися, що це неправильний спосіб структурування заробітної плати державних службовців, і буде важко провести чітку межу між тими, хто за євроінтеграцію відповідає, а хто – ні.Загалом, за моїми власними оцінками, в центральному уряді ми мали понад 2000 публічних службовців на різних рівнях, які працювали повний або неповний робочий день, тобто значну частину свого робочого часу, безпосередньо або виключно над питаннями європейської інтеграції. Проте практикувалось при залученні працівників надавати їм найбільший можливий оклад в межах відповідної зарплатної групи.У нас також був орган-попередник UKIE – Урядовий секретаріат з питань європейської інтеграції. І на цей орган було покладено відповідальність за координацію фінансових потреб усіх міністерств, а також обговорення того, як задовольнити різні потреби так, щоб витрати відповідали загальній сумі коштів, яка була надана Європейським Союзом.Звичайно, були суперечки. Щороку відбувалися дуже складні дискусії про те, як визначити найбільш нагальні потреби, які мали б користуватися пріоритетом, як задовольнити запити, подані різними міністерствами, і як “втиснути” все це в ту суму грошей, яка була фактично доступна.Дуже важливо, аби нікому не надавалося надмірних переваг чи пріоритетів. Потрібно, щоб розподіл був прозорий, і щоб у вас були вагомі аргументи на користь того, що ви віддаєте перевагу чомусь одному, а інше на певний час відходить на другий план.Завжди потрібно дотримувався прозорості. Обговорення того, як розподілити кошти, куди їх спрямувати, завжди відбувалося за присутності всіх, кожного державного органу, і кожен міг висловитися і зробити свій внесок у загальну дискусію.Велика частка євроінтеграційних зусиль була сконцентрована на рівні місцевого самоврядування, а саме 16 провінцій. З самого початку ми прийняли рішення, що велика частка коштів, виділених ЄС на підготовку до вступу в Євросоюз, буде розподілена на регіональний рівень. Були сплановані заходи, направлені на навчання публічних службовців, які вже працювали в системі держуправління на регіональному рівні, особливо які займались економічним плануванням, програмами регіонального розвитку, міжвідомчою взаємодією тощо. Активно залучались нові фахівці, які одразу проходили навчання. Вже на тому етапі ми також подбали про чіткий розподіл відповідальності між центральним та регіональним рівнями публічної адміністрації. Фахівці в регіонах, так само як і на центральному рівні, мали доступ до консультантів, які допомагали їм в євроінтеграційних зусиллях.Експрем’єрка, колишня міністерка та держсекретарка міністерства агрополітики Латвії Лаймдота СтауюмаЛаймдота СтауюмаПідготовка до членства в Європейському Союзі була складним і творчим процесом.Було зрозуміло, що неможливо приєднатися до Європейського Союзу, формально прийнявши закони Союзу та приєднавшись до договорів. Протягом багатьох років потрібна глибока і конструктивна адаптація інституцій, секторів економіки та суспільства загалом.Спочатку наш процес інтеграції не був успішним. У 1997 році Європейська комісія опублікувала стратегію розширення ЄС, яка містила висновки щодо заявок на вступ усіх країн-кандидатів. Кількість недоліків і відставання в Латвії була дуже великою. Латвія не увійшла до першої п’ятірки країн-кандидатів, з якими розпочато переговори про вступ до ЄС. Це був як холодний душ, який мобілізував процес інтеграції, і в наступні роки Латвія досягла і навіть випередила деякі країни, які першими почали процес інтеграції.Було внесено низку змін до організації процесу вступу до ЄС. Відповідальними за цей процес у міністерствах були призначені конкретні високопосадовці. Співпраця державних інституцій з питань ЄС забезпечувалася Нарадою старших посадових осіб, де всі міністерства, залучені до процесу інтеграції, були представлені посадовими особами високого рівня, як правило, заступниками державних секретарів.Керував роботою Наради старших посадових осіб заступник державного секретаря Міністерства закордонних справ.Дуже важливим було те, що зустрічі високопосадовців були відкритими для участі представників соціальних партнерів та неурядових організацій. На той час вже були створені Латвійська асоціація місцевих і регіональних самоврядувань, Рада співпраці сільськогосподарських організацій Латвії, а також ради співпраці інших секторів національної економіки.На нашому досвіді, я б виділила наступні важливі аспекти для забезпечення процесу євроінтеграції:повинна бути вертикаль прийняття рішень, процес підготовки не повинен бути розділеним;також необхідна не лише політична координація, а й тісна співпраця на рівні публічної служби між залученими міністерствами;важливим є чітке визначення та пріоритезація національних інтересів із зосередженням на невеликій кількості найважливіших. Наші галузеві міністерства готували власні списки пріоритетів, інколи поєднуючи найважливіші з другорядними;спроможність державного управління є критично важливою складовою – потрібне розуміння змісту та знання англійської мови.Згодом, у 1999 році, Латвія була запрошена розпочати переговори про вступ, відтак було створено делегацію для переговорів. Також були визначені державні установи, відповідальні за 30 розділів переговорів, та залучені державні установи. Переговорну делегацію очолював міністр закордонних справ, а перемовником та заступником голови делегації був Андріс Кестеріс, заступник Державного секретаря МЗС. Особистість перемовника у подальших переговорах має велике значення. Він повинен розумітися на питаннях ЄС, добре знати мови, але водночас вміти співпрацювати та знаходити рішення в дуже складних ситуаціях.Наступного року Сейм ухвалив Стратегію інтеграції Латвійської Республіки. Завданням цього ключового документа було досягти єдиного розуміння в роботі державних інституцій і суспільства щодо питань ЄС. Стратегія наголосила на таких стратегічно важливих напрямах інтеграції, як інтеграція суспільства, економічна інтеграція, галузевий, екологічний та регіональний розвиток, добробут, юстиція та внутрішні справи, культура та освіта.Коли розпочалися переговори про вступ, робочі зустрічі делегації скликалися та проходили під головуванням учасника переговорів. Такі зустрічі були закритими.Процедура затвердження переговорних позицій виглядала так, що проєкти та обґрунтування позиції Латвії розроблялися та подавалися до Делегації державними установами, які були відповідальними за відповідний розділ переговорів. Державні установи відповідали за координацію проєктів з іншими галузевими установами та неурядовими організаціями.Нинішня система координації ЄС у Латвії базується на принципах, встановлених у 2003-му та оновлених у 2009-му. Центральною координаційною установою з питань, пов’язаних з ЄС, є Міністерство закордонних справ. Крім того, постійне представництво Латвійської Республіки при ЄС, найбільша дипломатична місія країни за кордоном, налічує понад 60 дипломатів і співробітників.Кожне міністерство має власну внутрішню систему координації з ЄС, яка, як правило, включає департамент ЄС або кілька відділів ЄС, а також внутрішню систему розповсюдження документів ЄС. Міністерства відповідають за координацію національних позиційних документів між відповідними установами та неурядовими організаціями, а також за тісну співпрацю з Міністерством закордонних справ. Соціальні партнери та неурядові організації беруть активну участь у підготовці цих національних позицій.Уряд відіграє вирішальну роль у координації діяльності ЄС. Він затверджує національні пріоритети на основі програми кожного головування в ЄС, схвалює документи з національною позицією Латвії на засіданнях Європейської Ради та Ради ЄС, а також призначає відповідального представника на кожне міністерське засідання Ради ЄС.Сейм, парламент Латвії, також бере активну участь у справах ЄС. Раз на рік він проводить дебати з питань закордонних справ та ЄС. Комітет з європейських справ щоденно виконує обов’язки Сейму, пов’язані з ЄС. Комітет затверджує національні позиційні документи перед тим, як позиція Латвії буде представлена в ЄС. Для питань, що становлять особливий інтерес для Латвії, схвалення комітету необхідне ще до того, як вони будуть обговорюватися в робочих групах ЄС.Ексдиректор у справах ЄС в Державній канцелярії Естонії, експосол Естонії в Україні Ґерт АнтсуҐерт АнтсуВ 1996 році Естонія створила в секретаріаті уряду орган, який координував роботу, пов’язану з питаннями ЄС, – Офіс європейської інтеграції.Це була невелика команда з приблизно 10 осіб, яка працювала над координацією та виконанням “домашнього завдання”.Прем’єр-міністр мав найвищі повноваження, і саме на нього покладалась політична відповідальність за процес інтеграції до ЄС. Переговорною частиною займалося Міністерство закордонних справ.Тоді одним з найбільших викликів була координація та планування, адже коли ви трансформуєте суспільство та плануєте перейняти всі правила ЄС, ви повинні планувати цей процес на кілька років вперед.З інституційного боку, у нас також був такий орган як Рада вищого корпусу державної служби. На той час у нас було 13–14 міністерств, плюс Банк Естонії. Таким складом вони збиралися раз на два тижні. Це було місце, де обговорювалися проблеми та планування.На повсякденній основі одним з наших завдань було координувати роботу над національним планом або національною програмою з адаптації законодавства.‍Саме міністерства писали програму адаптації до норм ЄС, але потім, наприклад, нашим завданням було переконатися, чи всі потрібні речі були внесені до плану. Наприклад, чи обіцянки, які не встигли виконати в один рік, є в плані на наступний. Або ж зобов’язання, які з’явилися в результаті скринінгового процесу в межах переговорів, як це відбувається зараз з Україною.‍Звичайно, це справа міністерств – переконатися, що всі ці завдання будуть включені до їхніх робочих планів. Але все ж таки переконатися, що в плані є все, що має бути, було завданням координатора.І коли план на рік, а потім більш загальний план на наступні роки, були прийняті, нашим завданням було переконатися, що вони виконуються.На той момент у нас було два плани: перший – це загальний ключовий план євроінтеграції, а другий – це план усіх законів, які уряд планував ухвалити за рік та направити до парламенту.Здебільшого процеси євроінтеграції відбувалися за державного фінансування. В адміністративному плані ми мали підтримку з боку ЄС та країн-членів ЄС. Деякі країни-члени направили до різних міністерств своїх радників.Щодо ролі бізнесу, то переважно комунікація з ним відбувалася “згори-донизу”. Можна назвати це консультаціями. Ми повідомляли їм про майбутні зміни, уряд розмовляв з роботодавцями, організаціями, торговими палатами.Внутрішній ринок є серцем Європейського Союзу, і ви просто повинні прийняти правила ринку. Коли ви говорите про можливі винятки, перехідні періоди, то вони повинні бути дійсно добре обґрунтовані.Загалом я не можу не підкреслити, що політична воля є ключовим фактором, як і готовність політичної влади дійсно переконатися в тому, що робота рухається далі. Україна ставить перед собою досить амбітні цілі, тож потрібно переконатися, що реальність також рухається швидко. Очевидно, що Україна веде війну і це значно ускладнює завдання, але оскільки є амбіції, то й моніторинг з боку інших також буде присутній.Моя друга теза стосується того, що короткого шляху немає. Немає іншого шляху, окрім як перейняти всі правила ЄС, імплементувати їх, а потім довести це ЄС. І не лише Брюсселю та Європейській комісії.Переговори важливі, але насправді на них Україна повинна показати, що вона знає правила ЄС, і повідомити ЄС, коли і як вона їх прийме.Керівник проєкту з підтримки реформи державного управління в Україні EU4PAR, колишній керівник відділу планування в Бюро європейської інтеграції Латвії Угіс СіксУгіс СіксПерший контекст (надзвичайно важливий) – політичний. У політиків має бути сильне бажання до євроінтеграції.Ключовим для євроінтеграції було те, що всі політики в Латвії погодилися, що вступ до ЄС має відбутися. Це мало великий вплив і на законодавчий процес, який є ключовим для вступу. Всі погодилися, що уряд працює над законодавством разом із зацікавленими сторонами.Парламент багато в чому мав велику довіру до того, що робив уряд. Комітет з питань європейської інтеграції в парламенті був важливим координаційним центром, але жодним чином не намагався перебрати на себе управління. Вся ідея полягала в тому, щоб переконатися, що те, що надходить від уряду, є позитивним, і саме уряд має у своєму розпорядженні увесь спеціалізований персонал.Звичайно, не можна копіювати той чи інший досвід. Україна буде особливою. Але все ж таки має бути одностайне рішення на політичному рівні щодо обраного курсу та правил гри ще до моменту вступу.Щойно це було узгоджено, стало набагато легше. В різні періоди часу і при різних урядах відповідальність за євроінтеграцію і координацію роботи Бюро лежала або на віцепрем’єр-міністрі з питань євроінтеграції, або на прем’єр-міністрі. В принципі, були уряди і з віцепрем’єр-міністром, і без нього. Бюро працювало в різних складах та союзах, в основному забезпечуючи сталість своєї роботи. Це дуже сильний центр компетенцій, який займався переважно плануванням процесу, координацією діяльності, щоб все працювало в процесі й щоб вирішувалися міжміністерські або міжгалузеві конфлікти. Під конфліктами я маю на увазі не тільки розбіжності в поглядах, але й те, що часто доводиться визначати, хто за що відповідає.Тож у Бюро була така собі роль ґейткіпера – ми близькі до прем’єр-міністра, близькі до віцепрем’єр-міністра. Це дуже важливо, оскільки політична особа, відповідальна за координацію євроінтеграції, повинна мати право на отримання альтернативної думки перед прийняттям рішення. Інша роль Бюро полягала в забезпеченні безперервної роботи, його керівництво і команда залишалися на своїх місцях при кожному з урядів протягом всього процесу вступу.Важливо мати сильну стратегію, чітко розуміти всі вимоги й те, що буде далі, як розставити пріоритети та де потрібно враховувати особливі умови європейського ринку.Найперше потрібні дуже сильні міністерства, дуже сильні центральні органи виконавчої влади, особливо в ключових секторах, а також тісна міжвідомча співпраця та координація.Наступний важливий момент, я думаю, що вам просто необхідно переконатися, що міністерства і ключові відомства стабільні з погляду кадрового забезпечення: що ви залучаєте людей, які можуть розмовляти мовою ЄС. Не лише в сенсі англійської мови, а в значенні вивчити, як працюють процеси та зрозуміти їхню філософію.Воля і довіра до цієї спроможності є дуже важливим елементом. Це повертає нас до всього питання реформи державного управління.Є причина, чому ваші умови для вступу мають нові фундаментальні засади (fundamentals), яких не було в нашому випадку. Вони з’явилися з міркувань спроможності, демократичної та судової системи. Тоді, у випадку деяких нових країн-членів було видно, що їхня спроможність відстає, зокрема і в освоєнні коштів.Тут знову ж багато залежить від сильніших інституцій, особливо на рівні міністерств та центральних органів виконавчої влади, що також передбачає більшу довіру до них, співпрацю та координацію. А також від того, як працювати зі стейкхолдерами, які також вступатимуть до ЄС.Не лише міністерства вступатимуть до ЄС, але вся країна, кожен бізнес, кожен регіон, кожен орган місцевого самоврядування вступає до ЄС.Успіх приходить лише тоді, коли всі вони в кінцевому підсумку отримують користь від процесу. І це не про те, що все починає працювати ідеально, щойно ви отримуєте доступ до ринку. Ні, ви просто відкриваєте новий рівень можливостей.А чи реалізуєте ви ці можливості більше, ніж інші, дуже залежить від того, який потенціал є в державному управлінні. У ширшому сенсі, звичайно, я говорю і про місцеве самоврядування і, звичайно, про центральний рівень.Погляди та думки належать авторам і не обов’язково відображають погляди Європейського Союзу чи Представництва Європейського Союзу в Україні.Читайте також попередній матеріал спецпроєкту “Виклики євроінтеграції” про те чому Україні важливо вже зараз серйозно підійти до підготовки до вступу в ЄС.‍© 2005-2025, Економічна правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Економічну правду”.‍”Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”. Назва агентства “Інтерфакс-Україна” при цьому має бути оформлена як гіперпосилання.‍Матеріали з плашкою PROMOTED та НОВИНИ КОМПАНІЙ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.‍Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.‍Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.”, — write: epravda.com.ua