“Деревообробні підприємства переходять на альтернативну енергетику для безпеки та економії. Скільки це коштує?”, — write: epravda.com.ua
Масовані обстріли енергетичної інфраструктури, аварійні та планові відключення електроенергії, дефіцит потужностей сформували нову реальність, до якої бізнес був змушений адаптуватися в надзвичайно стислі терміни.
Ще кілька років тому питання енергобезпеки для підприємств обмежувалося тарифами і технічними умовами підключення. Зараз мова йде не про зручність, а про можливість продовжувати роботу: виконувати контрактні зобов’язання, зберігати робочі місця, сплачувати податки та підтримувати економіку країни.
Війна як каталізатор енергетичних проблем Російські обстріли енергетичної інфраструктури оголили проблему, про яку бізнес попереджав роками: централізована енергосистема вразлива до зовнішніх загроз. Для деревообробних підприємств це означало життя в умовах невизначеності.
Особливо гостро ці виклики проявилися в регіонах з високою концентрацією деревообробних виробництв, де працюють десятки енергоємних підприємств. Навіть у періоди наявності електроенергії обмеження потужності не дозволяли повною мірою завантажити виробництва і забезпечити стабільний ритм роботи.
Деревообробка належить до галузей з безперервними технологічними процесами: сушильні камери, лінії розпилювання та пресування, котельні, аспіраційні системи працюють у тісному взаємозв’язку. Навіть короткочасне знеструмлення запускає ланцюгову реакцію наслідків, що призводить до зупинки виробництв і втрати частини сировини, пошкодження обладнання та систем автоматики, зриву строків виконання контрактів, фінансових втрат і зростання собівартості продукції.
У 2022-2024 роках значна частина підприємств працювала в режимі енергетичного виживання. Виробничі графіки доводилося підлаштовувати під години подачі електроенергії, а залежність від дизельних генераторів суттєво зросла. Часто вони ставали єдиним способом підтримати роботу, але їх експлуатація була дорогою.
Від екстрених заходів до стратегічних рішень Першою відповіддю бізнесу стали генератори. Вони дозволили уникнути зупинки виробництва, зберегти ключові технологічні процеси та робочі місця. Проте досить швидко стало зрозуміло: генератор – це не рішення, а компроміс. Висока вартість пального, логістичні ризики, обмежені потужності та екологічний фактор змусили замислитися над більш системними підходами до енергозабезпечення.
Саме в цей період у деревообробній галузі почався якісний зсув у бік енергетичної автономії. Для багатьох підприємств альтернативна енергетика перестала бути “зеленим” трендом і стала елементом виробничої безпеки. Найбільш доступним і зрозумілим рішенням для галузі стала сонячна енергетика.
Сонячні електростанції дозволяють зменшити залежність від зовнішніх мереж, забезпечити стабільну роботу критично важливого обладнання, спрогнозувати витрати на електроенергію і знизити собівартість продукції.
Дедалі більше деревообробних підприємств інвестують у встановлення дахових і наземних СЕС. Для когось це 100-300 кВт для покриття частини денного споживання, для інших – мегаватні проєкти з накопичувачами енергії.
У галузі вже є кейси, коли завдяки СЕС підприємства покривають 30-60% денного споживання електроенергії, критично важливі ділянки виробництва працюють автономно навіть під час відключень, знижується собівартість продукції та підвищується прогнозованість роботи. Окремі компанії поєднують сонячну генерацію з біоенергетикою – використанням відходів деревообробки для теплової енергії, що створює майже замкнений енергетичний цикл.
СЕС як економіка, а не лише безпека Для деревообробних підприємств інвестиції в сонячну енергетику – це не лише реакція на війну, а й економічно обґрунтоване рішення.
Наразі середня вартість встановлення промислової СЕС становить 600-800 євро за кВт потужності без урахування накопичувачів. Строк окупності таких проєктів – три-пʼять років залежно від режиму споживання та регіону. Для підприємств з безперервними денними процесами окупність може бути ще швидшою.
Для бізнесу це означає не лише захист від відключень, а й зменшення енергетичної складової в собівартості продукції, що особливо важливо в умовах конкуренції на внутрішньому та зовнішніх ринках.
Кейс 1. ТОВ “ДТК-трейд”.
Досвід ТОВ “ДТК-трейд” наочно демонструє, що сонячна енергетика для деревообробного підприємства – це не “зелений” експеримент, а прагматичне управлінське рішення, яке дає вимірюваний економічний ефект.
Два роки тому компанія вирішила інвестувати в сонячну електростанцію, орієнтовану лише на покриття власного споживання. Причинами стали зростання вартості електроенергії, висока залежність від зовнішньої мережі та відсутність прогнозованості енергетичних витрат у довгостроковій перспективі.
СЕС була спроєктована з урахуванням реальних потреб виробництва. Загальна встановлена потужність станції – 100 кВт. За результатами двох років експлуатації середній річний виробіток становить близько 100 МВт-год електроенергії, які повністю споживає підприємство. Генерація збігається з денним графіком роботи обладнання, що забезпечує максимальну ефективність використання енергії.
Загальний обсяг інвестицій у проєкт у 2023 році становив близько 2,2 млн грн, включаючи обладнання, монтажні роботи та інфраструктуру. Фактична економія для підприємства становить у середньому 50-70 тис. грн на місяць залежно від сезону, погодних умов та виробничого навантаження.
На підприємстві кажуть, що СЕС дозволила суттєво скоротити операційні витрати, знизити вплив тарифних коливань і забезпечити прогнозованість енергетичної складової в собівартості продукції. У компанії розглядають СЕС не як витрату, а як актив бізнесу, який підвищує його стійкість і конкурентоспроможність.
Кейс 2. ТОВ “Айко-вуд”.
Досвід ТОВ “Айко-вуд” демонструє, що здатність підприємства працювати з мінімальною залежністю від зовнішніх постачальників електроенергії критично важлива в умовах постійних перебоїв в енергопостачанні.
Для забезпечення безперервної роботи на підприємстві були створені додаткові резервні потужності: встановлені два генератори сумарною потужністю 24 кВт. Це рішення дозволяє не зупиняти обладнання безперервного циклу, зокрема сушильні камери, навіть у періоди відключень електроенергії.
Паралельно компанія розглядає можливість встановлення сонячної генерації з річним виробітком близько 30 тис. кВт-год. Реалізація проєкту має забезпечити більшу прогнозованість собівартості продукції і дозволить економити 360 тис. грн на рік. Орієнтовний строк окупності інвестицій – три-пʼять років.
Кейс 3. ТОВ “Вуд ленд Україна”.
У ТОВ “Вуд ленд Україна” сонячна енергетика розглядається не лише як інструмент економії, а і як стратегічний елемент розвитку підприємства в умовах зростання цін на електроенергію та нестабільності енергопостачання.
Деревообробне виробництво передбачає значні й майже безперервні обсяги споживання електроенергії: роботу верстатів, сушильних камер, вентиляційних систем. Власна сонячна електростанція дозволяє суттєво скоротити витрати і зменшити залежність від коливань тарифів енергопостачальників.
У поєднанні з акумуляторними системами СЕС підвищує автономність підприємства і допомагає уникати простоїв, що важливо для безперервних виробничих процесів. Водночас використання відновлюваної енергії підкреслює екологічну відповідальність бізнесу, зменшує шкідливі викиди і позитивно впливає на репутацію компанії серед партнерів та міжнародних замовників.
У компанії зазначають, що за правильного проєктування промислова СЕС має чітко прораховану економіку, окуповується протягом кількох років і надалі забезпечує підприємство безкоштовною електроенергією впродовж десятиліть. У перспективі сонячна генерація розглядається як частина комплексної енергоефективної стратегії разом з використанням відходів деревини.
Чому це важливо не лише для бізнесу Перехід деревообробних підприємств на альтернативну енергетику – це не лише про економіку окремих компаній. Це внесок в енергетичну стійкість країни, зменшення навантаження на зруйновану енергосистему, збереження робочих місць у регіонах, екологічну модернізацію промисловості.
Бізнес робить важливу справу для держави: інвестує в децентралізовану генерацію та енергонезалежність. Водночас слід говорити і про проблеми.
Висока вартість інвестицій, складні процедури підключення, нестабільність регуляторних правил стримують масштабування таких проєктів. Галузь очікує від держави прозорих умов для розвитку ВДЕ, спрощення підключення до мереж, полегшення доступу до фінансових інструментів та міжнародних програм.
Погляд у майбутнє Якщо тенденція збережеться, протягом найближчих років деревообробна галузь може стати одним з прикладів децентралізованої промислової енергетики в Україні. Мова йде не про заміну державної енергетичної системи, а про зменшення пікових навантажень, підвищення стійкості регіонів, формування культури відповідального енергоспоживання в промисловості.
Війна змусила деревообробну галузь стрімко подорослішати в питаннях енергетики. Те, що недавно сприймалося як додаткова опція, перетворилося на ключову умову виживання та збереження конкурентоспроможності.
Підприємства, які інвестують в альтернативні джерела енергії, закладають фундамент сильної, модернізованої та енергонезалежної галузі в післявоєнній Україні. Саме ці рішення визначатимуть здатність деревообробки впевнено конкурувати, розвиватися і створювати додану вартість.
Асоціація деревообробних підприємств України й надалі підтримуватиме такі ініціативи, сприятиме обміну досвідом між підприємствами і відстоюватиме умови, за яких деревообробна галузь зможе стабільно працювати.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.