Тарас Панасенко, “Аврора”: Ми коштуємо 4,5 мільярда доларів мінус велика знижка на війну

У 2023 році засновник інвестиційної компанії Dragon Capital і власник “Української правди” Томаш Фіала привіз журналістів ЕП на зруйнований російською авіабомбою складський комплекс на Житомирській трасі під Києвом. Пожежа повністю знищила нерухомість площею 12 футбольних полів.

Через два роки Тарас Панасенко, виконавчий директор мережі мультимаркетів “Аврора”, яка придбала комплекс у Фіали, запрошує журналістів ЕП у те ж місце. Тільки зараз замість згарища і купи брухту на ділянці йде активне будівництво нового логістичного комплексу.

Рішення вкласти понад 3,5 мільярда гривень під час великої війни з Росією можна було б назвати авантюрою. Але більшість рішень керівництва “Аврори” раніше виправдовували себе і дозволили компанії зростати вдвічі щороку впродовж тривалого часу.

Компанія фінансує будівельні роботи власним коштом і майже не має кредитної заборгованості, що нетипово для українських реалій. Панасенко і мажоритарний власник Лев Жиденко будують прозорий бізнес, готуються розмістити акції на іноземній біржі та мають амбіцію вивести “Аврору” до переліку найбільших компаній світу.

Як Панасенко оцінює бізнес-клімат в Україні і стан її економіки, чому лобіює скасування пільги на податки з імпортних товарів і в яку суму оцінює вартість “Аврори”?

Про зустрічі в Офісі президента та ставлення до Юлії Свириденко — Ще три-чотири роки тому українці, особливо кияни, майже не чули про “Аврору”. А зараз ви як CEO мережі є одним із найреспектабельніших бізнесменів країни. Вас запрошують в Офіс президента, на заходи уряду, на всіх протокольних фотографіях ви сидите “в першому ряду”. Коли прийшло це визнання?

— Ми робимо багато ініціатив з урядом, з “Дія.Бізнес”, віддача від яких дуже висока. Зокрема, грантова програма для бізнесвумен “Створюй!” і для ветеранів – “Траєкторія”.

— Фактором, який сприяв тому, що вас запрошують на зустрічі з керівником уряду або президентом, були не грантові програми. Коли ви відчули, що перейшли на рівень топбізнесменів країни?

— В мене немає відповіді на це запитання. На останній зустрічі Ради з питань підтримки підприємництва разом зі мною було 77 людей, всі провідні бізнесмени України. Ще я член Ради директорів Американської торгової палати, на зустрічі з урядовцями запрошують представників всіх бізнес-асоціацій.

— В ідеалі, таких дорадчих органів, як Рада з питань підтримки підприємництва, не повинно існувати, роль держави повинна зводитись до створення сервісу, а бізнес просто повинен платити податки. Чи означає існування такого майданчика, що влада погано виконує свої функції?

— Це точно є ознакою, що влада хоче щось змінювати і чомусь вчитися. Чи погано вона виконує свої функції? Є позитивні кроки, є те, що потрібно вдосконалювати. На прикладі законопроєкту 12414 ми бачимо, що, на щастя, влада може виправляти свої помилки.

— Попередній такий майданчик діалогу між владою і бізнесом – Рада підприємців – включав сімох бізнесменів. Тоді цей орган критикували за те, що він мав скромні результати діяльності, натомість допоміг владі зберегти обличчя після справи Ігоря Мазепи. Чи не вважаєте, що нинішній майданчик, до складу якого увійшли ви і ще 79 бізнесменів, створений для імітації сприятливого інвестиційного клімату замість того, щоб займатись непопулярними реформами?

— Ще рано давати якусь оцінку. Буквально вчора (інтерв’ю записувалось 21 серпня – ЕП) була зустріч в Раді бізнесу в комітеті ритейлу і логістики: була дискусія, був діалог, в якому брали участь 30 людей, запросили представників Міністерства економіки, заступника голови Офісу президента. Якщо Рада не покаже результатів, для всіх це буде розчаруванням. Зараз всі вірять, що якась користь з цього може бути.

— Тобто ви не виключаєте того, що цей майданчик створений для того, щоб не робити популярні реформи?

— Я би так не формулював. Мені важко сказати, які наміри, але я можу аналізувати, що відбувається зараз.

— Ви були присутні на зустрічі нового керівника Бюро економічної безпеки Олександра Цивінського з підприємцями. Які враження від зустрічі?

— Позитивні. З того, що було проговорено, пріоритет – створювати рівні умови ведення бізнесу.

Розповім історію про британських солдатів в колоніальній Індії: коли їх почали смертельно кусати кобри, вони почали платити індусам за вбитих змій. Спочатку ситуація значно покращилась, індуси щасливі, британці щасливі. Потім індуси стали приносити все більше кобр, водночас кількість укусів у солдатів теж збільшувалась. З’ясувалося, що індуси почали розводити кобр, бо за вбиту кобру платили гроші.

Так само і з наповненням бюджету. Можна у білого бізнесу знаходити незначні чи спірні порушення і не помічати очевидні схеми. Варто пройтися по Хрещатику – можна побачити багато прикладів таких схем тільки серед ритейлерів.

Набагато важливіше – рівень прозорості галузі. Наприклад, органам влади варто зробити дашборд з показниками рівня тіні і постійно працювати над їх зменшенням. Тобто, ставити в пріоритет створення рівних умов для ведення бізнесу.

— Великий бізнес майже повним складом проігнорував реакцію суспільства на ухвалення закону про позбавлення незалежності НАБУ і САП. Чому особисто ви ніяк не відреагували публічно на ухвалення законопроєкту, на ту аферу, яку провернули народні депутати за 1 день, і на протести під Офісом президента?

– Я читаю Financial Times, Bloomberg, інші західні видання, і у себе в Facebook та Instagram розміщав у stories їх реакцію на ухвалення цього закону. Їхня позиція полягала в тому, що це негативний сигнал для бізнес-клімату в Україні. В цілому для нас, як компанії, яка прагне до IPO (первинне розміщення акцій на біржі – ЕП), важливо, щоб в Україні покращувався бізнес-клімат.

Я тоді був у відрядженні в Румунії. Звісно, спостерігав за тим, що відбувається. Здається, на наступний день чи через день вже стало відомо, що внесуть закон, який поверне статус-кво.

— Чи буде коректна моя гіпотеза, що зараз найбільші підприємці країни мають приязні особисті відносини з багатьма урядовцями, при цьому маючи претензії до роботи влади? І особисті відносини тут переважають.

— Не можна сказати, що ситуація чорно-біла. Зараз прийшов новий уряд. Особисто до пані Юлії Свириденко гарне ставлення у багатьох бізнесменів, тому що із досвіду спілкування з нею, вона завжди займала сторону бізнесу і чітко розуміє, що рушій економіки – це не бюрократичні процеси, а підприємці, які можуть розвиватися.

Хотілося б краще, але, в цілому, зусилля, які докладаються, багатьох просто влаштовують.

Зараз ключова задача України – це вистояти у війні і здобути або перемогу, або хоча б справедливий мир. Тому я особисто ціную зусилля багатьох наших урядовців і президента в намаганні захистити Україну і отримувати міжнародну підтримку.

Чому темпи відкриття магазинів скоротились вдвічі — У 2023 році, коли ми спілкувались в ході підготовки статті про “Аврору”, у вас було 1100 магазинів. Скільки зараз?

— 1753 магазини в Україні і 55 – в Румунії.

— Два роки тому ви розраховували до кінця 2024 року відкрити 2 тисячі магазинів. Чому відстаєте від графіку?

— Ми трішки змінили стратегію, стали відкривати магазини іншого формату, більшої площі, але в меншій кількості. Тобто, якщо ми за кількістю відстали, то за квадратними метрами – йдемо по плану.

— На цифрі 2,5 тисячі торгових точок ви планували зупинитись. Ці плани актуальні?

— Це розрахункова цифра. Треба зважати на те, що лінія фронту може змінюватися. Наприклад, ми нещодавно втратили два магазини в Донецькій області від прильотів. Дивимося, в яких форматах зможемо приносити людям більше цінності, експериментуємо.

— У 2023 році ви відкривали в середньому один магазин кожні 14 годин. А сьогодні?

— Орієнтовно кожні 30 годин. Зараз ми робимо це значно більш виважено.

— Виторг у 2023 році становив 26,8 мільярда гривень, у 2024 році – 38,5 мільярда. Скільки плануєте отримати за підсумками цього року?

— Очікуємо, що чистий дохід становитиме 49 мільярдів без ПДВ. Зростемо на 29% в порівнянні з минулим роком, або на 22% у доларовому еквіваленті.

— Яка частка в щорічному зростанні виторгу спричинена інфляцією і девальвацією гривні?

— Річна інфляція десь 15% (липень 2024 до липня 2025 – ЕП), за співставними магазинами ми ідемо трохи нижче за інфляцію, навіть просідаємо. А нові магазини дають плюс 30% рік до року.

— Скільки магазинів не окупають себе?

— Таких майже немає. Зазвичай, це експериментальні магазини, наприклад в населених пунктах з 2 тисячами населення і буває, що там не йде. Або навпаки, в торговельному центрі з дорогою орендою пробуємо відкритися. Умовно, 20 магазинів відкриваємо, з одним може бути щось не так. Якщо їх зовсім не буде, то це значить, що команда погано працює, бо вона не ризикує. Треба пробувати, треба експериментувати.

— Два роки тому категорія food становила 15% у структурі продажів. Скільки сьогодні? Які плани на цей напрям?

— Середнє по року має бути десь 18%, грає роль сезонність. В другому кварталі категорія їжі була майже 20%, влітку – 15%.

Зростання частки цієї категорії спричинено тим, що в Україні китайські маркетплейси забирають продажі непродовольчої групи. Замість оподаткованого імпорту продається неоподаткований напряму з китайських маркетплейсів.

— Також ви натякали, що думаєте над розширенням категорії одягу, але так і не зробили цього.

— Ми не дуже гарно розуміємо цей ринок. Потреба в одязі – це часто раціональна потреба. Ми ж сфокусовані на невеликих покупках, закриваємо іншу потребу. У нас немає інфраструктури під це, під будівництво примірочних. Поки не плануємо цим займатися.

— Засилля секонд-хендів є перепоною?

— Не можу відповісти на це запитання. Наприклад, у SinSay зараз гарно виходить масштабуватися в Україні, в них більше 100 магазинів. Тому, на цьому ринку ще є вільні ніші.

— “Аврора” володіла менше 1% приміщень, де розташовувались магазини. Чи збільшили ви портфель нерухомості за ці два роки? У 2023 році ви казали про охолодження на ринку комерційної нерухомості, що дозволяло вам без проблем знаходити вигідні локації для магазинів. Чи є проблема з орендою класних місць зараз?

— Портфель нерухомості не збільшили. Ринок оренди залишився таким самим: гонитва за класними локаціями зберігається. Збавили темп аптечні мережі, раніше вони були значно активніші на ринку нерухомості. В цілому, ринок стабільний, ціна зростає на інфляцію.

— Ви планували відкрити в Румунії до 150 магазинів до кінця 2024 року, натомість зараз їх 55. Що пішло не так?

— Не можу сказати, що щось пішло не так. Румунська Aurora почала етап переосмислення. Минув рік, як там працює новий CEO. Він презентував план більш прагматичного розвитку – фокус на зростанні виторгу і прибутковості, на правильному пошуку локацій. На старті ми пробували різні формати, відкривалися в ритейл-парках, у стріт-ритейлі, в торговельних центрах. Зараз вже є розуміння концепції, що треба робити.

Ми не планували, що румунська Aurora стане прибутковою, поки не відкриємо 100 магазинів. Щоб мати прибутковість, потрібен масштаб. Це впливає на ціни при закупівлях товарів, на бізнес-процеси. Наприклад, лізингові контракти підписуються на п’ять років, тому ти не можеш рік попрацювати на маленькому складі, а через рік перейти на більший склад.

Ми зростаємо рік до року по співставним магазинам в Румунії на 30%, що значно вище за рівень інфляції. І NPS серед покупців (показник лояльності – ЕП) вищий, ніж в Україні.

— Наступним мав бути ринок Болгарії, але судячи з останніх заяв – це буде Молдова?

— Перевага Євросоюзу у відсутності митних кордонів. Гармонізоване законодавство дає легкий доступ до інших країн ЄС. Молдова поки що не є країною Євросоюзу, тому ми радше побачимо “Аврору” в Болгарії, ніж в Молдові.

— Під час нашої минулої розмови ви казали, що у 2026 році з капіталу “Аврори” виходить Horizon Capital і ви йдете на IPO. Ці плани актуальні?

— Треба робити поправку на воєнний стан, адже під час гарячої стадії війни важко зробити успішне IPO, особливо для фізичної компанії. Ми готуємося, робимо аудит, компанію аналізують на готовність. Коли буде слушний момент, ми це зробимо. Але, імовірно, це буде не 2026 рік.

— Розглядаєте варіант піти за сценарієм “Київстару”?

— Не можу сказати, стратегією IPO займається Horizon.

— Скільки коштує “Аврора” сьогодні?

— Ми дивимося на лідера формату “Аврори” в ЄС – це ритейлер з Нідерландів Action. Їхня оцінка – 90 млрд доларів, що становить 30 річних EBITDA (прибуток до вирахування податків – ЕП). Наша EBITDA в 20 разів менша, отже виходить 4,5 мільярда доларів.

Але такою вартість могла б бути, якби ми працювали винятково в ЄС. Треба зважати на мультиплікатор країни і  робити дисконт на повномасштабну війну. Розмір цього дисконту, тобто на скільки ділити цифру 4,5 – ніхто не знає. У будь-якому разі, ми рухаємось до IPO.

— Чи змінилась структура власності “Аврори” за останні роки?

— Ні.

— На Youcontrol з’явилась інформація, що Леву Жиденку належить 64% компанії. Якщо у Horizon Capital до 20%, значить у вас – 10-15%?

— У нас домовленості NDA, ми не можемо розголошувати.

Про інвестиції під час війни — Рік тому ви придбали логістичний комплекс West Gate у Dragon Capital. Яка сума угоди?

— Не розголошуємо.

— Скільки коштів і часу знадобиться на завершення проєкту?

— Відбудова самих приміщень коштуватиме 60 мільйонів євро. Цього року буде десь 30 мільйонів євро і протягом 2026-2027 – ще 30. З обладнанням вартість проєкту зросте ще на 30%. Роботи фінансуємо власним коштом, з прибутку.

— Будете використовувати комплекс для власних потреб, не здаватимете в оренду?

— Так, самостійно. За рахунок цих 90 тисяч квадратних метрів ми закриємо свої потреби в логістиці. Планували ще будувати розподільчий центр в Одесі, який обслуговував би південь, але через тимчасову окупацію частин Миколаївської та Херсонської областей цієї потреби немає.

— Чи є війна тим фактором, який суттєво впливає на планування у вашій компанії?

— Звісно. До прикладу, зараз ми підемо на будівництво (інтерв’ю записувалось у селі Стоянка під Києвом, де “Аврора” будує West Gate – ЕП) і, звичайно, ти думаєш над тим, чи нормально вкладати 60 мільйонів євро в будівництво логістичного центру, наскільки ти готовий брати на себе ці ризики?

— На який період ви плануєте?

— У нас є візія до 2030 року.

— Уявімо, що завтра підписується якийсь договір, війна закінчується в тому чи іншому вигляді. Керівництво “Аврори” післязавтра збирається в офісі. Які перші рішення ви ухвалите?

— Я не робив такий план. Думаю, що це (завершення війни – ЕП) точно стане поштовхом для прискорення, розвитку, масштабування. Ми би почали робити свою роботу ще активніше.

— У червні ми писали статтю про те, як українські експортери, які отримують валютну виручку, замість того, щоб продати її на міжбанківському ринку, купують за неї валютні ОВДП, за якими невдовзі має відбутися погашення. І потім перепродають ОВДП іншим компаніям, серед таких компаній і ваша – ТОВ “Вигідна покупка”. Ви купили щонайменше на 220 млн грн. Це спосіб купівлі іноземної валюти в обхід обмежень Нацбанку. Чому ви вирішили скористатись цією лазівкою?

— Все, що ми робили, – законно. У нас є команда, яка займається фінансовим плануванням, думаю, що це зробили з метою диверсифікації.

— Питання в етичності використання лазівки, яку НБУ називає обходом валютних обмежень.

— Ми не робили жодних заборонених операцій. Їхня мета – диверсифікація.

Чому не справдились прогнози про китайські посилки — Рік – пів року тому в інформаційному полі багато говорили про посилки з Temu і Aliexpress. Ви попереджали, що кількість посилок росте експоненційно і станеться катастрофа, закриються “Аврора” і “Розетка”, якщо не скасувати пільгу на ПДВ і мито. Катастрофи не сталося?

— Цього року в Україну приїде близько 100 мільйонів посилок з китайських маркетплейсів на понад 2 мільярди євро. Це прогноз на основі даних митниці. 2 мільярди євро – це під 100 мільярдів гривень. З цієї суми тільки втрачений державою ПДВ буде 20 млрд грн. Плюс податок на прибуток, плюс ще щось. Це катастрофа чи ні?

Але ще гірше те, що спотворюються конкурентні умови, частка продажів оподаткованого імпорту в країні падає, продажі перерозподіляються в сторону неоподаткованого імпорту.

— Все ж, “Аврора” і “Розетка” не закрились.

— Нам пощастило, що на відміну від класичних “доларових” магазинів, де 95% – це китайські товари, в “Аврорі” частка українських товарів в продажах становить близько 50%.

— Ви також казали, що така ситуація може призвести до релокації частини українських виробництв за кордон та продажу ними товарів в Україну дрібними партіями через використання пільги. Чи справдився прогноз, чи релокувалися виробництва?

— Тут (у складі логістичного центру – ЕП) буде Import Hub, куди буде приїжджати, зберігатися, опрацьовуватися, розподілятися імпорт. Постає питання, навіщо він буде потрібен, якщо оподаткованого імпорту стає менше або взагалі не буде. Ми ж теж могли б створити умовний Marketplace Aurora, на якому можна замовляти товари, вони постачатимуться з закордонного складу “Аврори”, як це роблять інші маркетплейси.

Тому це точно впливає на інвестиційні рішення наших виробників, адже відправляти дрібними партіями з-за кордону значно вигідніше, ніж будувати виробництво і склади всередині країни.

— А приклади релокації підприємств є?

— В Україну активно заходять іноземні компанії – Shein, Trendyol, Allegro. Зараз лазівка з дробленням посилок по 150 євро стає основою бізнес-моделі багатьох компаній. З приводу релокації конкретних виробництв з України – таких прикладів не знаю.

— Керівник “Укрпошти” Ігор Смілянський, який також відповідав за реформування митниці, обіцяв провести серію зустрічей з ритейлерами, і анонсував зміни в процесі розмитнення і оподаткування посилок. Чи були такі зустрічі?

— Проводилися консультації, я особисто не був присутнім. Про якісь рішення мені не відомо.

— Пільговий ліміт в 150 євро так і не прибрали. Оскільки інформаційна хвиля пройшла, чи не вважаєте ви, що момент упущено і нардепи так і не ухвалять це рішення?

— Хочу вірити у зворотне. Бо з однієї сторони держава хоче, щоб українські виробники розвивалися, а з іншої – створює закордонним маркетплейсам кращі умови, ніж в українських виробників і українських ритейлерів. Але наразі, чесно кажучи, думаю, що радше ні, аніж так.

Про вивіски та назву — У Twitter одна з користувачок описувала, як домоглася демонтажу вивіски “Аврори” на вулиці Антоновича у Києві. Чи отримуєте ви офіційні дозволи в муніципалітетах на розміщення вивісок?

— Ми завжди подаємося на отримання офіційного дозволу. Буває так, що відкриваємо магазини швидше, ніж отримуємо дозвіл. Ми зацікавлені, щоб вся зовнішня реклама “Аврори” була офіційно і правильно оформлена.

— Коли я два роки тому вас питав, чи відмовитесь ви від своїх великих яскравих жовтих вивісок на фасадах будівель, ви так усміхнулись і покачали головою, що, мовляв, це абсурдне запитання, звісно не відмовимся, в цих вивісках – один із секретів нашого успіху.

Чи еволюціонує ця думка в компанії? Чи прийдете ви колись до того, що візуальне сміття у міському середовищі перевантажує зорову систему і психіку людей і треба змінювати підходи до облаштування вивісок, вхідних груп, екстер’єрів будинків?

— Я був у багатьох країнах світу, в тому числі дуже успішних – від Штатів до європейських. В Україні ситуація з упорядкуванням вивісок точно не найкричуща в світі. В умовному Нью-Йорку візуальний тиск значно більший. Питання вивісок – це питання суспільного договору, тобто якими ми хочемо, щоб були наші вулиці.

— Чи є математична складова цього обґрунтування? Скільки жовта вивіска дає вам додаткових покупців?

— Важливіша вся концепція. Жовтий колір – це про яскравість, сучасність, швидкість.

— На Youtube є смішне відео, де жіночка дзвонить на ефір до мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа і питає, чому в місті є магазини, названі на честь російського крейсера. Ви раніше пояснювали, що назву обирали в тому числі голосуванням відвідувачів, дослідженням, яке слово викарбовується в пам’яті. Моя гіпотеза, що на той час українці знали слово “Аврора” саме як назву крейсера, тому виходить, що все-таки назва магазину – це відсилка до символу Жовтневого перевороту?

— Дуже складна паралель. Я думаю, що це залежить від покоління, бо, наприклад, тій жіночці, яка дзвонила до мера Івано-Франківська, судячи з голосу, скажімо так, більше 30-ти років. У моєї доньки, в інших молодих людей немає асоціації з крейсером. Серед дітей популярне ім’я Аврора. В Румунії слово Aurora чудово сприймається.

На якому етапі знаходиться “Аврора” — Компанія Руслана Шостака і Валерія Кіптика придбала на аукціоні завод “Вінницяпобутхім”, великого виробника пральних порошків. Чи цікаво вам потенційно брати участь в подібних торгах і чи цікаві взагалі активи АРМА та Фонду держмайна?

— Ні, ми навіть не вивчали це питання. Нецікаво.

— Яке найбільш вражаюче і ефективне застосування штучного інтелекту в “Аврорі” ви можете навести?

— Зараз вчимо ШІ-продавця-консультанта в магазині, з яким можна буде поспілкуватися, запитати про товар. В рекрутингу при відборі профайлів використовуємо штучний інтелект.

— У вас є грантова програма для підприємців. Навіщо ви це робите? Вирощуєте собі постачальників?

— Один із трьох пріоритетів, коли в нас інвестував Horizon Capital – розвиток українських виробників. З нами співпрацюють понад 600 українських виробників на постійній основі, переважно середній бізнес. Якби у нас не було українських виробників, то з поширенням Temu і Aliexpress ми точно були б збитковими.

— Ви відкрили посаду директора з питань ветеранів. Про що це говорить? Що ветеранів війни з Росією будуть виокремлювати і вже виокремлюють в окрему верству населення і потрібні окремі напрямки, щоб працювати з цими людьми?

— У нас в компанії воює понад 400 осіб, вже 100 ветеранів повернулися або прийшли. В Україні зараз воює понад мільйон людей. Вони вміють ухвалювати швидкі рішення, у них є унікальний досвід. Ми хочемо, щоб цей досвід був максимально корисним для бізнесу.

Якщо людина на колісному кріслі, то ветеран краще зрозуміє, що вона відчуває, коли приїжджає в офіс і не може заїхати по пандусу, або, наприклад, коли в неї за спиною стоять якісь люди. Потрібна людина, яка буде розуміти всіх ветеранів, які повернулися, і допомагатиме знаходити синергію з бізнесом.

— Тобто, це не історія про те, що вони дискримінуються і їх треба асимілювати в суспільство?

— Знаєте, є оця страшне слово – “афганець”? Я мрію, щоб Україна не потрапила в цю пастку. Навпаки, цей мільйон людей має стати нашою суперсилою, бо в них є унікальний досвід. Задача бізнесу і суспільства – не ізолювати, а поставити їх в локомотив.

— Як би ви описали етап, в якому компанія “Аврора” знаходиться зараз?

— Я би хотів сказати, що стартап, але важко – компанія велика. Ми намагаємося зберігати спосіб мислення стартапу, бути швидкими, легкими, небюрократизованими, шукати нові можливості, в тому числі в діджиталі.

— Що б ви хотіли, щоб про “Аврору” сказали через 50 років?

— Я хотів би, щоб вона існувала через 50 років (сміється).

В Україні є прокляття залежності бізнесу від власників, я хотів би, щоб цього не було. Хотів би, щоб в компанії працював принцип environmental, social and governance (ESG) – мінімізація впливу на довкілля, створення цінності для громад, прозоре управління.

Мені важливо, щоб зберігалася якість зростання. Якщо при цьому “Аврора” увійде в топ-10 компаній світу, це буде дуже приємно (посміхається).

— Ви багато років працюєте виконавчим директором, займаєтесь операційкою, кожен день вирішуєте задачі, ухвалюєте рішення, компанія зростає і дає прибуток. Коли і за яких умов ви можете піти з компанії? Чи є ймовірність, що одного дня прийдете до Лева і скажете: все, я витиснув максимум, я тут більше не потрібен, відпусти?

— Впевнений, що рано чи пізно піду. У нас є рада директорів, наразі вона задоволена тим, що відбувається з компанією. Якщо результати не будуть влаштовувати, тоді питання буде обговорюватися.

Я відчуваю, що зараз корисний, намагаюся створювати цінність як для клієнтів, так і для наших людей, так і в цілому для України. “Аврора” має одне з найвищих податкових навантажень серед всіх ритейлерів в Україні. Ми є драйвером, показуємо, що можна працювати чесно, сплачувати всі податки і при цьому бути успішними.

— Що станеться імовірніше після “Аврори”: ви поїдете в сабатікал в Тибет, запишетесь в ГУР і поїдете в Росію влаштовувати диверсії чи відкриєте завод з виробництва дронів?

— В мене є бажання – щоб якомога більше українських бізнесів ставали успішними і виходили на ринки інших країн. Поки не знаю, як його реалізувати і матеріалізувати. Те, чим би я займався далі – допомагав би іншим компаніям проходити шлях розвитку і шлях масштабування.

– Міністр економіки?

– Ні, ні в якому разі.