“Серія судових процесів навколо приватизації ПриватБанку, його екс-власників і топ-менеджерів тягнеться вже майже десять років. Ключова справа — про масштабні фінансові махінації всередині фінустанови — на завершальному етапі у Високому суді Лондона. У липні 2025 року суд постановив, що колишні акціонери ПриватБанку Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов незаконно вивели з його рахунків майже $2 млрд.”, — write on: ua.news
Серія судових процесів навколо приватизації ПриватБанку, його екс-власників і топ-менеджерів тягнеться вже майже десять років. Ключова справа — про масштабні фінансові махінації всередині фінустанови — на завершальному етапі у Високому суді Лондона. У липні 2025 року суд постановив, що колишні акціонери ПриватБанку Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов незаконно вивели з його рахунків майже $2 млрд.
У жовтні очікується чергове засідання, на якому суд має визначити остаточну суму відшкодування з урахуванням відсотків та витрат. Але це не означає, що Коломойський і Боголюбов автоматично віддадуть ці гроші. Попереду може бути апеляція з боку відповідачів і примусове стягнення збитків. Отож, попри оптимістичні заяви керівництва НБУ, на отримання заявлених мільярдів ще підуть роки.
Нагадаємо, держава визнала ПриватБанк неплатоспроможним у 2016 році і викупила 100% його акцій за 1 гривню, погодивши програму оздоровлення фінустанови з акціонерами. За «порятунок» ПриватБанку довелося заплатити із державного бюджету понад 155 млрд грн, тобто внесок кожного українця у цю справу перевищував 3,5 тис. грн.
Щоб зрозуміти, чому й досі тягнуться «епічні» дорогі суди у справі ПриватБанку і коли держава нарешті отримає мільярди доларів відшкодування, редакція UA.News поспілкувалася з українськими адвокатами та колишніми посадовцями НБУ.
Справа ПриватБанку у Високому суді Лондона
Після націоналізації ПриватБанк мав близько 1000 судових проваджень в Україні та за кордоном проти компаній з орбіти колишніх власників установи, які підозрюються у масштабних махінаціях. Високий суд Лондона близько восьми років розглядав головний позов ПриватБанку проти Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. Олігархів звинувачували у шахрайстві та незаконному виведенні коштів через складні схеми перекредитування.
Справа за позовом ПриватБанку розглядалася у Високому суді Лондона через те, що відповідачами були не тільки колишні акціонери, але й низка компаній, які були зареєстровані в Англії та Британських Віргінських островах. Це дало змогу звернутись до англійського суду, пояснює керуючий партнер Evrika Law, Андрій Шабельніков.
«У 2018-2019 роках колишні акціонери ПриватБанку, посилаючись на Конвенцію Лугано «Про юрисдикцію і приведення до виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах», намагались перенести розгляд справи до Швейцарії або України. За Конвенцією такі справи розглядаються за місцем проживання або в країні громадянства відповідачів. На той момент відповідачі проживали в Швейцарії.
Цікаво, як у Високому суді Лондона розвивалась думка щодо юрисдикції: у 2021 році в справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та банку «Фінанси та Кредит» до акціонера банку Костянтина Жеваго цей суд не визнав своєї юрисдикції. Тоді суддя дійшов висновку, що є достатні підстави видати наказ про всесвітній арешт активів акціонера банку, але суддя був переконаний, що у суду немає юрисдикції для розгляду цієї справи, оскільки є потреба застосовувати українське законодавство «у якому він не є експертом», — зауважує Андрій Шабельніков.
Державний ПриватБанк домігся, що у грудні 2017 року Високий суд Лондона ухвалив арешт активів Коломойського і Боголюбова по всьому світу. Ухвала також поширювалася на майно шести компаній, пов’язаних із ними. Цей припис, попри намагання олігархів оскаржити його у судах, залишився чинним до винесення судового рішення по суті.
Наказ про всесвітній арешт активів (Worldwide Freezing Order), отриманий ще у 2017 році, був ключовим превентивним заходом, який не дозволив відповідачам приховати чи розпродати свої активи по всьому світу протягом усього судового процесу, пояснює Тарас Оніщенко, партнер Barristers Commercial, керівник практики банківського та фінансового сектору.
«Тепер, після перемоги в суді, цей інструмент перетворюється з превентивного на виконавчий. Арешт активів кардинально спрощує та прискорює процес стягнення боргу. Банку не потрібно буде розшукувати майно відповідачів — воно вже ідентифіковане та заморожене. Юридична команда ПриватБанку зможе ініціювати процедури звернення стягнення на ці конкретні активи (нерухомість, акції компаній, яхти тощо) для виконання рішення суду. Без цього арешту перемога в суді могла б залишитися лише «на папері», оскільки стягнути кошти з відповідачів, які б встигли позбутися своїх активів, було б вкрай складно», — вважає Оніщенко.
Заключні слухання та деталі у справі ПриватБанку
Упродовж червня-липня 2023 року тривали заключні слухання у Високому суді Лондона, які раніше відкладали, зокрема і через повномасштабну війну в Україні. Сторона ПриватБанку заявляла, що справа стосується масштабного шахрайства та відмивання грошей в особливо великих розмірах, що були скоєні у 2013-2014 роках Коломойським і Боголюбовим. Їхній захист відкинув звинувачення і заявив, що банку не вдалося виявити конкретні дії колишніх акціонерів, які призвели до збитків та були незаконними з погляду законів України.
Процес виявився одним з найскладніших у практиці англійського суду. Сторони подали понад 1 300 сторінок заключних заяв. Під час слухань виступили близько 10 свідків, багато з яких приїхали до Лондона з України, щоб особисто дати покази. Адвокат і колишній директор департаменту Національного банку України з реєстраційних питань і ліцензування, Голова Кваліфікаційної комісії та Комітету нагляду Олександр Завадецький також був задіяний у ролі свідка, але свої покази надавав в Україні письмово. Згадує загальне враження від цього процесу.
«Дійсно, я свідчив у цій справі, як і деякі інші службовці НБУ, котрі брали участь у націоналізації банку. Процесуально я був свідком на стороні попередніх власників, оскільки суд залучив мене за клопотанням саме їхніх британських юристів. Якщо б таке клопотання подали представники ПриватБанку, то я був би свідком на стороні ПриватБанку.
На суть моїх показань цей процесуальний статус не вплинув — вони були б такими самими, якщо б мене викликав в суд ПриватБанк. Я давав свідчення під присягою, як і інші службовці НБУ у цій справі.
Мене здивувало, що ПриватБанк ініціював виклик в якості свідків не всіх службовців НБУ, які безпосередньо брали участь у діагностиці ПриватБанку і підготовці націоналізації. Саме через цю вибірковість у мене виникло бажання дати свідчення, адже надання суду всієї релевантної інформації сприяє винесенню обґрунтованого рішення, що є в інтересах правової держави. У тих матеріалах, з якими мене ознайомили, я побачив деяку інформацію, яку особисто вважав некоректною. І це також було для мене мотивом дати свої свідчення», — розповів Олександр Завадецький.
За словами колишнього топпосадовця Нацбанку, Лондонський суд присвятив його показанням одне речення і зазначив, що вони не мають відношення до вирішення справи. Що стосується його ролі у процесі діагностики та комунікації між ПриватБанком та НБУ, Завадецький розповів кілька ключових моментів:
«Націоналізація відбулась на підставі двох основних діагностик, які здійснювались протягом 2015-2016 років. Одна з цих діагностик стосувалась оцінки якості активів, друга — пов’язаного кредитування. Діагностикою пов’язаного кредитування керував я. Основою робочої групи, яка вивчала пов’язане кредитування, були мої підлеглі юридичного та фінансового профілю. До речі, вони дуже добре виконали цю складну роботу.
Я затверджував списки пов’язаних осіб банку, доповідав результати діагностики Правлінню НБУ, комітетам та моніторинговим місіям. Під час діагностики кожної п’ятниці відбувались зустрічі керівництва ПриватБанку з керівництвом НБУ, у яких я звичайно брав участь. Тому коли я з’ясував, що ПриватБанк «забув» викликати мене як свідка, був заінтригований цим».
На думку Олександра Завадецького, об’єктивні підстави для націоналізації банку були, однак саму процедуру не провели оптимальним чином.
«У той час я наполягав на неухильному дотриманні процедури, оскільки її порушення закладало суттєві ризики для держави як результат того, що могли бути порушені права власників банку на доступ до правосуддя та належну процедуру, що є стандартами дотримання прав людини згідно практики ЄСПЛ»
Олександр Завадецький, адвокат, колишній топпосадовець НБУ
Аналогів націоналізації ПриватБанку дотепер не було і, вочевидь, такий масштабний процес мав суттєві ризики для держави, зауважує Завадецький.
«Зазвичай зниження таких ризиків забезпечується неухильним дотриманням процедур. На мій погляд, той факт, що судові розгляди щодо націоналізації ще тривають є показником того, що її можна було провести більш ефективно»
Олександр Завадецький, адвокат, колишній топпосадовець НБУ
Відповідаючи на запитання, чи передбачало тодішнє керівництво НБУ, що націоналізація великого приватного банку призведе до багаторічних судів, Завадецький пояснює, що на той час було два варіанти рішень, і обидва потенційно могли привести до судових процесів.
«У 2015-2016 роках НБУ провадив так звану «чистку» банківського сектору. Значною мірою це здійснювалось на вимогу МВФ та Світового Банку, відповідно до умов надання макрофінансової допомоги Україні. Я вважаю, що саме по собі це відповідало інтересам держави, адже в результаті банківський сектор мав стати більш прозорим, стійким та законослухняним.
Виведенню банків з ринку, або націоналізації чи оздоровленню, передувало проведення діагностики. Такий великий банк як ПриватБанк не можна було просто визнати неплатоспроможним та вивести з ринку, у держави не було на це ресурсів. Банк мав бути або націоналізований, або стати предметом програми фінансового оздоровлення. Друга опція була б можлива тільки якщо б вона підтримувалась на політичному рівні, власне, як і націоналізація. Звісно, будь-який шлях, окрім договірного, потенційно може привести до тривалих судових процесів. Що й сталося».
Як юрист з великим досвідом Олександр Завадецький переконаний, що історія з ПриватБанком містить безліч матеріалу для висновків на майбутнє.
«Не виключено, що якщо б діагностика відбувалась у суворій відповідності до процедури, то на сьогодні всі спори вже були б врегульовані, а держава витратила б менше ресурсів на капіталізацію банку»
Олександр Завадецький, адвокат, колишній топпосадовець НБУ
Сума відшкодування та як її стягуватимуть
Відповідно до рішення на користь ПриватБанку, яке ухвалив Високий суд Лондона 30 липня 2025 року, екс-власники незаконно вивели майже $2 млрд. Проте остаточну суму, яку вони мають відшкодувати державі, суд визначить додатково — і вона буде значно більшою. За оцінками державного ПриватБанку, сума зросла до майже $4,5 млрд за рахунок відсотків, які сягають близько $500 тис. щоденно.
Тарас Оніщенко, партнер Barristers Commercial, керівник практики банківського та фінансового сектору зауважує, що справа вже перейшла від етапу розгляду по суті до стадії підготовки до примусового виконання рішення.
«Хоча 30 липня було оголошено вердикт про відповідальність колишніх власників, наступним кроком є проведення окремого судового слухання, яке відбудеться пізніше цього року. На цьому засіданні буде визначено фінальну суму, що підлягає стягненню. Ця сума включатиме не лише основний борг у майже $2 млрд, а й значні відсотки, нараховані за понад десять років, а також компенсацію колосальних судових витрат.
Паралельно юридична команда ПриватБанку розпочинає підготовку до процесу звернення стягнення на активи відповідачів, які були заморожені ще у 2017 році. Тобто, зараз триває підготовча робота для того, щоб після фіналізації суми негайно розпочати процедури конфіскації та продажу цих активів у різних юрисдикціях для погашення боргу».
Хоча суд у Лондоні був ключовим у цій справі, і саме він ухвалив всесвітній арешт активів Коломойського та Боголюбова, ПриватБанк також подав позови в інших юрисдикціях. З екс-власників намагаються стягнути відшкодування у США, Ізраїлі та на Кіпрі. Сумарно близько — $10 млрд.
Тарас Оніщенко роз’яснює, що ці суми стосуються різних юридичних проваджень, які не дублюють, а доповнюють одне одного. «Важливо розуміти, що це не просто сума однієї й тієї ж шкоди, заявлена в різних країнах», — вказує юрист. Він перелічує конкретні суми у різних позовах:
• Лондонський позов (~$2 млрд): Стосувався конкретної шахрайської схеми з виведення коштів у 2013-2014 роках. Його обґрунтованість тепер підтверджена рішенням одного з найавторитетніших комерційних судів світу.
• Кіпрський позов ($5,5 млрд): Ця сума відповідає загальному розміру збитків, встановленому під час forensic-аудиту компанією Kroll. Цей позов охоплює всю сукупність шахрайських дій протягом десятиліття.
• Позов у США (понад $600 млн): Спрямований на стягнення збитків від відмивання коштів через купівлю конкретних активів на території Сполучених Штатів — нерухомості та заводів.
• Позови в Ізраїлі ($600 млн) та Швейцарії (~10 млрд грн): Мають інші юридичні підстави. Наприклад, у Швейцарії позов подав Національний банк України щодо невиконання особистих порук за кредитами рефінансування.
«Таким чином, кожна сума відображає окремий аспект фінансових зловживань або окремий юридичний інструмент для стягнення боргу. Перемога в Лондоні значно посилює позиції банку в інших юрисдикціях, оскільки факт шахрайства вже встановлений на міжнародному рівні», — наголошує Оніщенко.
У той же час Андрій Шабельніков, керуючий партнер Evrika Law, сумнівається, що стягнення остаточної суми відшкодування пройде безпроблемно. «Вже зараз є підстави сумніватись, що фізичні особи зможуть (чи забажають) виконати рішення Високого суду Лондона», — каже юрист.
Що буде після рішення Високого суду Лондона
Юристи вказують на той факт, що команди відповідачів вже готують апеляційні скарги, розгляд яких відстрочить процедуру примусового виконання рішення у справі ПриватБанку. Вже через 2 дні після оголошення рішення Високого суду Лондона Геннадій Боголюбов заявив про намір його оскаржити.
«На мою думку, це очікувано. Я б ще звернув увагу на те, що Приватбанк був не самим завзятим порушником. Наскільки я пам’ятаю, були банки з ще більшими порушенням нормативів», — зауважує адвокат та колишній топпосадовець НБУ Олександр Завадецький.
Намір подати апеляцію є очікуваним кроком у такій масштабній справі, погоджується Тарас Оніщенко, партнер Barristers Commercial. Але, на його думку, таке оскарження чи навряд може бути успішним.
«Перспективи успішного оскарження виглядають досить обмеженими. Суддя Вільям Троулер у своєму рішенні надав вкрай нищівну оцінку аргументам та поведінці відповідачів. Він не просто встановив факт шахрайства, а й детально обґрунтував, чому вважає їхню позицію «повністю побудованою на нечесному підґрунті». Суддя зробив вкрай негативні висновки з того, що ані Коломойський, ані Боголюбов не з’явилися для надання свідчень, та встановив факт знищення ними доказів. Враховуючи деталізацію та обґрунтованість рішення, зробити це буде вкрай складно», — пояснює юрист.
За його словами, термін такого процесу оскарження теж може бути тривалим.
«Апеляційний процес, безумовно, затягне остаточне завершення справи ще на один-два роки. Проте, важливо зазначити, що наказ про всесвітній арешт активів залишатиметься чинним на весь період розгляду апеляції», — наголошує Тарас Оніщенко.
Коментуючи перспективи оскарження рішень у справі ПриватБанку, керуючий партнер Evrika Law Андрій Шабельніков акцентує на таких моментах:
«Після того, як український Верховний Суд поставив крапку в національних судах у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій банку за 1 гривню, була подана заява до ЄСПЛ, яку суд прийняв до розгляду. В принципі, заявлена позиція адвокатів пана Коломойського виглядає типовою як для скарг в ЄСПЛ: справа в судах не була розглянута по суті, провадження закрито тільки і виключно на підставі неконституційного закону, який був прийнятий після звернення із позовом і який отримав зворотну дію в часі.
Суд, звісно, надасть свою оцінку в цій справі, проте факти, які встановлені Високим судом Лондона, я переконаний, що будуть використовуватись представниками держави Україна, як обґрунтування необхідних дій держави».
Справа ПриватБанку та політичні ігри
Хоча політичний вимір у цій справі, безперечно, присутній, на мою думку, її перебіг визначають переважно юридичні та економічні фактори, а не кулуарні домовленості, переконаний партнер Barristers Commercial Тарас Оніщенко.
«По-перше, справа ПриватБанку від самого початку перебуває під пильним моніторингом ключових міжнародних партнерів України, зокрема МВФ, Світового банку та ЄБРР. Подальша фінансова підтримка України прямо залежить від демонстрації реального прогресу в боротьбі з корупцією, і ця справа є одним із головних маркерів. Будь-яке «гальмування» процесу з боку української влади було б негайно помічене і мало б катастрофічні наслідки для макрофінансової стабільності країни.
По-друге, сам факт того, що Ігор Коломойський з вересня 2023 року перебуває під вартою в українському СІЗО у справі, яку розслідує НАБУ, свідчить про значний тиск на нього з боку держави. Це не схоже на дії влади, яка намагається «не тиснути надмірно», — резюмує юрист.
Хоча сторона захисту просуває наратив про політичне переслідування, за оцінками Тараса Оніщенка, тиск міжнародних партнерів та кримінальні провадження в Україні свідчать про те, що держава зараз має набагато більше стимулів доводити цю справу до логічного завершення, аніж піддаватися будь-якому гіпотетичному політичному шантажу.
Читайте також:
Юридичний кульбіт на 5 млрд: Як БЕБ хоче поховати справу Голови правління АТ «АЙБОКС БАНК» Мельника