“Син Януковича. Як у нього йдуть справи і чому відібрали активи в Донецьку — розслідування BBC 5 березня, 17:31 Поділитися: ВВС на прикладі Януковича-молодшого розповідає про масову націоналізацію нерухомості в «ДНР» (Фото: ВВС) До втечі сім’ї Віктора Януковича з України до Росії його син Олександр був одним із найуспішніших інвесторів будівництв у Донецьку. Місто вважали вотчиною його батька, і до 2014 року компанії Януковича-молодшого звели там”, — write on: ua.news
Син Януковича. Як у нього йдуть справи і чому відібрали активи в Донецьку — розслідування BBC
ВВС на прикладі Януковича-молодшого розповідає про масову націоналізацію нерухомості в «ДНР» (Фото: ВВС)
До втечі сім’ї Віктора Януковича з України до Росії його син Олександр був одним із найуспішніших інвесторів будівництв у Донецьку. Місто вважали вотчиною його батька, і до 2014 року компанії Януковича-молодшого звели там житлові та офісні будівлі. Але елітні офіси та недобудоване житло, які їм належали — загалом понад 100 поверхів — влада так званої «ДНР» визнала «безгосподарними» та націоналізувала, пише відділ розслідувань BBC. NV публікує матеріал у межах інформаційної співпраці.
ВВС на прикладі Януковича-молодшого розповідає про масову націоналізацію нерухомості в «ДНР», а також про те, чому оскаржити вилучення власності в окупованому росіянами Донецьку практично неможливо.
«Мій бізнес розміщений майже повністю на території Донецької області», — розповідав «Новій газеті» в 2014 році Олександр Янукович, син експрезидента Віктора Януковича, який втік до Росії під час Майдану.
У Донецькій області тоді йшли активні бойові дії за тіньової участі Росії.
Олександр утік до РФ разом з батьком, але наголошував: «Мій основний бізнес розміщений в Україні, і головне для мене — спробувати зберегти його».
У 2014 році бізнесмен Олександр Вікторович Янукович побоювався націоналізації своїх активів на батьківщині саме владою України.
«Законних підстав для націоналізації моєї власності не існує. Якщо їх спробують придумати — ми захищатимемося всіма законними способами, зокрема в міжнародних інституціях. Приватна власність — недоторканна», — заявляв він.
Але нерухомість у вотчині поваленого проросійського президента націоналізувала зовсім не українська влада.
Це справа рук так званої влади та судів «ДНР», а після анексії її територій — влади та судів РФ.
У 2023 році Олександр Янукович перереєстрував свої компанії з української в російську юрисдикцію, а восени 2024 року і сам став росіянином.
Але зберегти своє майно це йому не допомогло.
«Для потреб оборони»
30 вересня 2022 року Росія анексувала «ДНР», і голова цієї самопроголошеної республіки Денис Пушилін розформував свій «Держкомітет оборони».
Цей «вищий надзвичайний орган» створили у квітні 2022 року через два місяці після великого вторгнення Росії в Україну.
Він мав надзвичайні повноваження — зокрема націоналізувати на окупованих Росією територіях Донецької області майно громадян та організацій «для потреб оборони» та вводити будь-які персональні санкції.
Сепаратисти «ДНР» оголосили «націоналізацію» ще в 2017 році – стали вводити на заводах, шахтах та ринках «тимчасову адміністрацію».
Фактично цей процес розпочався роком раніше, причому контроль над своїм майном втрачали і українські, і російські бізнесмени — одним із перших націоналізували найстаріший у Донецьку електрометалургійний завод російської компанії «Мечел».
Тимчасовими адміністраторами ставали створені в «ДНР» «держкомпанії» та непрозорі приватні структури — так українськими заводами стала керувати зареєстрована в Південної Осетії компанія без сайту та офісу, а «цілісним майновим комплексом» стоматологічної клініки в Донецьку — компанія, зареєстрована тоді ж у квартирі житлового будинку.
Держпідприємству «Ринки Донбасу» відійшли торгові комплекси, які «підпадають під визначення „ринок“».
Під управління чиновників «ДНР» почала переходити й нерухомість українських компаній Януковича-молодшого.
Але з початком повномасштабної війни в Україні на окупованих Росією територіях змінився і розклад сил, і масштаб націоналізації.
Перед анексією у власність «ДНР» відійшли сотні тисяч об’єктів — земельні ділянки, торгові комплекси, офісні висотки та житлові будинки, зокрема недобудовані з 2014 року через війну на Донбасі. І навіть приватизовані до утворення «ДНР» квартири.
Доводити обґрунтованість вилучення майна «Держкомітету оборони» було не потрібно — постанови цього надзвичайного органу за вказівкою Пушиліна мали силу вищу, ніж будь-які встановлені у «республіці» закони та нормативні акти.
Не потрібно було й публікувати списки націоналізованого майна — на сайті «ДНР» таких постанов одиниці. В окремих випадках вони передбачали можливість компенсації – але на таких умовах, що отримати її було навряд чи можливо.
Свої наймасштабніші рішення щодо націоналізації Пушилін приймав практично дорогою до Кремля, куди відправився 28 вересня 2022 року укладати з Володимиром Путіним договір про «приєднання» «ДНР» до Росії.
Чи узгоджував він у Москві остаточний список «посагу» й інші умови анексії із зацікавленими особами, чи поспішав наприкінці скористатися безмежними можливостями «незалежності» «ДНР», але 28 вересня Пушилін підписав закон, за яким майно осіб, зареєстрованих в Україні (зокрема в Донецьку до самопроголошення «ДНР») та інших «недружніх» державах, автоматично переходило до держвласності.
І вже в останній перед анексією день, 29 вересня 2022 року, Пушилін підписав у російській столиці близько дев’яноста постанов і понад п’ятдесят розпоряджень (судячи за номерами цих документів, які фігурували в судах). Цими документами «Держкомітет оборони» «ДНР» сформував найбільші за історію регіону переліки націоналізованої нерухомості.
Постанова 254 затвердила список зі 142 осіб, у яких конфіскували всю нерухомість на території «ДНР». Цей документ Пушилін спочатку виклав на своєму сайті, потім видалив, але ВВС знайшла його у вебархіві.
У ньому перераховані вихідці з Донецької області – українські бізнесмени і колишні чиновники. Причому як ті, хто після 2014 року не з’являвся в Донецьку, так і ті, хто співпрацював з владою «ДНР», зазначав український портал «Gorlovka.ua».
До списку потрапили й український мільярдер Рінат Ахметов, і проросійський бізнесмен Сергій Курченко, який керував до цього в «ДНР» його активами (за часів Майдану його вважали «гаманцем» близьких до президента Януковича молодих чиновників, пов’язаних з Олександром Януковичем), і українські силовики, які втекли до Росії, — Віталій Захарченко, який очолював при Януковичі МВС, і ексгенпрокурор Віктор Пшонка.
Олександра Януковича в цьому списку немає. Нерухомість у Донецьку у його компаній відібрали в той же день двома іншими рішеннями «Держкомітету оборони».
Їхній зміст став відомий ВВС з рішень судів.
Розпорядженням 58 Пушилін запровадив «тимчасову адміністрацію» на 37 об’єктах компаній, що належали Януковичу-молодшому, а іншу нерухомість — зокрема побудовану ними 24-поверхову висотку і понад половину площ у 17-поверховій висотці в Донецьку — включив до постанови 341, яка незабаром обернулася скандалом.
Цим документом «ДНР» моментально націоналізувала близько 242 тис. об’єктів, що належали різним власникам, як випливає з рішення суду «ДНР» за позовом сім’ї, яка намагалася оскаржити деприватизацію своєї квартири.
У групі постраждалих у російській мережі «ВКонтакті» розмістили фрагмент списку націоналізованого майна, в якому одна з таких квартир вказана під номером 206 071.
Повністю ця постанова не опублікована. Донецькі ЗМІ стверджували, що за нею напередодні анексії «ДНР» націоналізували майже 300 тис. об’єктів нерухомості. Права власності на них, згідно з судовими рішеннями, 29 вересня 2022 року були припинені.
Власники стали масово дізнаватися про позбавлення їх майна «секретною» постановою 341 лише на другий рік після російської анексії – коли намагалися зареєструвати права на нього у федеральному реєстрі Росії, але отримували відмову.
У червні 2024 року Пушилін визнав, що акт націоналізації прийняли з «технічними неполадками», і запропонував постраждалим власникам квартир звертатися до адміністрації для перевірки їхніх прав. За даними донецьких ЗМІ, близько 60 квартир влада погодилася повернути. Але це крапля в морі.
Проросійський ексдепутат Верховної Ради України Олег Царьов казав виданню «Московський комсомолець», що за вісім років у націоналізованих у «ДНР» та «ЛНР» об’єктів з’явилися «квазівласники», які отримали їх в управління і «звикли до того, що ці об’єкти ніби „їхні“, хоча вони їх не купували».
«Після націоналізації у них зʼявиться можливість викупити це майно за наявності живих законних власників, які перебувають у РФ. Донецьк — дуже багате місто», — казав політик.
Схему, за якою Росія отримала разом із анексованими територіями Донбасу нерухомість, що належала приватним власникам, демонструє історія висоток, побудованих у Донецьку компаніями Олександра Януковича.
Поверхи без господарів
У 2021 році на 16-му поверсі бізнес-центру «Столичний» навпроти кафедрального собору в Донецьку чиновники «ДНР» виявили, згідно з юридичними документами, «безгосподарну річ».
За описом вона складалася з кабінетів, шаф, туалетів, санвузлів, умивальної, коридору та тамбуру. Все це багатство загальною площею близько 600 кв.м належало «Мако холдингу» Олександра Януковича, і дані про це зберігалися в Донецькому міському управлінні юстиції. Але «безгосподарний поверх» віддали під офіс «Держрезерву» «ДНР».
«Мако холдинг», який займався інвестиціями в будівництво, був основою сімейної бізнес-імперії Януковичів ще до обрання Януковича-старшого президентом. Під назвою МАКО в реєстрах юросіб можна також знайти корпорацію МАКО та ТОВ «МАКО» — їх засновником також був Янукович-молодший.
МАКО, за документами, розшифровується як «Менеджмент ассетс компані», але явно асоціюється з Макіївкою — передмістям Донецька, де, за даними ЗМІ, проживало оточення Януковича-старшого до обрання його президентом.
Сам Донецьк вважається вотчиною колишнього президента — саме туди він прилетів у день зміни влади в Україні 23 лютого 2014 року дорогою до анексованого Криму.
Але юридичною адресою компаній Януковича на сході України був не Донецьк, а Краматорськ. Це місто ненадовго захопили сепаратисти у квітні 2014 року, а в липні того року контроль повернула Україна.
Саме з цього моменту Краматорськ вважається обласним містом, і сюди переїхала законна Донецька міська адміністрація.
17-поверховий бізнес-центр «Столичний» Янукович-молодший побудував до початку війни, у 2010 році, коли його батько став президентом України. І розмістив у ньому відділення «Всеукраїнського банку розвитку» (ВБР) з головним офісом у Києві.
Банк належав особисто Януковичу-молодшому і був фінансовим центром бізнес-імперії сім’ї. Частину площ у «Столичному» інвестор продав, але як мінімум дев’ять верхніх поверхів, крім офісу ВБР, належали компаніям Олександра Януковича.
Проблеми у ВБР почалися невдовзі після втечі Януковичів у Росію. Нацбанк України в листопаді 2014 року визнав ВБР неплатоспроможним і ввів у ньому тимчасову адміністрацію — мотивуючи це тим, що Олександр Янукович потрапив під санкції Євросоюзу.
Сам він називав це рішення рейдерським захопленням.
У Донецьку офіс ВБР, як і великих російських банків, був закритий через війну. Але не націоналізований — влада «ДНР» тоді оголосила своєю власністю лише державні активи України, а банк Януковича-молодшого формально залишався приватним.
У червні 2015 року пресслужба української тимчасової адміністрації ВБР повідомила, що в Донецьку бойовики так званої «ДНР» пограбували офіс банку і забрали 46,5 млн гривень і 9,9 млн доларів. Янукович назвав грабіжників «озброєними бандитами».
«Обозреватель» згодом писав, посилаючись на результати аудіоперехоплення, отримані українською розвідкою, що пограбування вчинили силовики так званого міністерства держбезпеки «ДНР» — і вивезли награбоване до Москви. Через пів року ВБР у Києві позбавили ліцензії, а в 2021 році ліквідували. Але з банку Януковича-молодшого, як встановили розслідувачі, вивезли десятки мільйонів доларів, які перебували на рахунках підставних осіб.
У Донецьку та Макіївці нерухомість банків Януковича-молодшого (як і майно всіх українських банків) дісталася «ДНР». На картах Донецька зазначено, що замість офісу ВБР у бізнес-центрі «Столичний» розміщена філія Міжнародного розрахункового банку (МРБ) з Південної Осетії – одного з двох банків, що діяли з 2018 року в самопроголошеній «республіці». Але у відгуках про нього жителі Донецька скаржилися, що не можуть знайти ані входу до банку, ані контактних телефонів.
Донецьке агентство новин, рекламуючи видані цим банком кредити, публікувало картинку із зображенням вивіски МРБ банку на фасаді бізнес-центру «Столичний».
У Росії цей південноосетинський банк ліцензії не мав, і після анексії йому дозволили проводити операції в «ДНР» до 2024 року, попереджаючи клієнтів про те, що їхні вклади не застраховані.
Ще більше заплутував ситуацію той факт, що однойменний московський Міжнародний розрахунковий банк на той час втратив ліцензію через «сумнівні операції з іноземною валютою», і його ліквідували.
Націоналізація «безгосподарного», за версією сепаратистів, майна на Донбасі перетворилася на конвеєр ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну — влада «ДНР» масово виявляла «нерухомі речі, що мають ознаки безгосподарних», у привабливих і придатних до використання будівлях.
Якщо ці об’єкти були в українському реєстрі власності, але не були перереєстровані в реєстрі «ДНР», а власники не платили в казну «республіки» податки та орендні платежі, влада «ДНР» визнавала майно таким, що не має власника. І передавала будівлі та приміщення «в управління» своїм держструктурам. Щоб закріпити статус покинутого приміщення, достатньо було підтвердити, що власник «не зʼявився» в установлені «ДНР» терміни.
Інформацію про «виявлення» таких об’єктів публікував портал «ДНР онлайн» — формально передбачалося, що власник може її прочитати та заявити про свої права. Але спеціальної рубрики та архіву таких повідомлень на порталі немає. Пошук «безгосподарної» нерухомості видає інформацію за 2023 та 2024 роки та всього пару новин за 2022 рік — про нерухомість у Макіївці.
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну «безгосподарну річ», власник якої «не зʼявився» протягом року, остаточно націоналізували через суд. У 2022 році обходилися вже без суду — так званий Держкомітет оборони «ДНР» примусово повертав у держвласність для «державних потреб» все, що хотів.
Для націоналізації нерухомості Януковича-молодшого влада «ДНР» випробувала обидва варіанти.
У результаті чиновникам «уряду» «ДНР» дісталися у висотці бізнес-центру «Столичний» не менше дев’яти поверхів, визнаних «безгосподарними» разом із «рухомим» офісним майном, підрахувала ВВС за рішеннями судів.
Збитки від втрати Януковичем квадратних метрів у «Столичному» могли перевищувати 6 млн доларів, якщо виходити із вартості поверху у тій же будівлі, який невідомий власник у 2021 році виставив на продаж за ціною близько 700 тис. доларів.
«Мако холдинг» намагався оскаржити націоналізацію своїх поверхів у «Столичному», але не зміг довести права на них — до анексії компанія вважалася «нерезидентом» самопроголошеної «ДНР», оскільки за перереєстрацією в Донецьку до анексії не зверталася.
Янукович-молодший зареєстрував її вже в російському реєстрі юросіб у 2023 році, але це йому не допомогло. Компанія скаржилася, що націоналізація суперечила законам Росії, і у влади «ДНР» не було повноважень відбирати в неї власність.
Російські закони дозволяють органам влади ставити безгосподарну, на їхню думку, нерухомість на облік і через рік звертатися до суду для її визнання муніципальною власністю — але тільки у випадку, якщо на це майно ніхто не претендує і жодних правових суперечок щодо нього немає.
При цьому, згідно з російською судовою практикою, відсутність держреєстрації не може бути підставою для визнання її безгосподарною, йдеться в аналітичній записці довідково-правової системи «Консультант плюс».
Але в суперечках про націоналізацію в «ДНР» російські арбітражні суди встають на бік «республіки». Вони визнають, що спірні розпорядження влади «ДНР» були прийняті «в період незалежності ДНР» за законами, що діяли на її території.
Тяжби з таких спорів починалися в арбітражному суді в анексованому Донецьку, тривали в апеляції в анексованому Севастополі, а іноді доходили до касаційного суду в Калузі (йому доручено переглядати арбітражні справи анексованих регіонів). Верховний суд Росії розглядати такі справи досі відмовлявся.
«Недружня» висотка
Така ж доля спіткала ще одну висотку, побудовану за участю Януковича-молодшого — 22-поверховий бізнес-центр «Північний», другу за величиною будівлю в місті. У компанії Януковича стверджували, що на стадії котловану його викупив інший забудовник, але українські ЗМІ вважали, що той також пов’язаний з Януковичем.
У 2019 році МНС самопроголошеної «ДНР» повідомляло, що цей нібито «недіючий» бізнес-центр затопило шахтними ґрунтовими водами. Але націоналізували його лише через п’ять років.
У 2024 році прокуратура анексованої «ДНР» несподівано заявила, що хмарочосом продовжують незаконно, на її думку, володіти дві донецькі компанії – «Торгівельно-офісний комплекс «Північний» та «Торгівельно-житловий комплекс «Київський», засновником яких був кіпрський офшор. І звернулася до суду в Донецьку із позовом про витребування у них висотки.
Прокуратура вважала, що оскільки вони з 2014 по 2022 роки не реєстрували свої юрособи та права на хмарочос у реєстрі самопроголошеної «ДНР» і не платили в її казну податки, будівля автоматично перейшла у держвласність.
Але в переліку націоналізованої нерухомості її не було, а свої права на пару поверхів «Торгівельно-житловий комплекс «Київський» навіть примудрився зареєструвати у федеральному російському реєстрі нерухомості.
Суд обґрунтував націоналізацію тим, що донецькі компанії зареєстровані в «недружній» Україні, згідно з текстом рішення, що «здійснює військову агресію проти Донецької Народної Республіки, Російської Федерації та громадян, які проживають на її території».
А заснувала їх офшорна компанія «Арісано Холдінгс», зареєстрована на «недружньому» Кіпрі.
Не врятувало колишніх власників від втрати висотки навіть розкриття імені кінцевого бенефіціара кіпрського офшору. Відповідальність за нього в 2024 році взяв на себе кримський підприємець Віктор Зімін, він навіть повідомив про свою участь в офшорі податкову службу анексованого росіянами Криму. Але у те, що саме кримчанин Зімін фактично контролює власників висотки в Донецьку, суди не повірили. І 27 січня 2025 року висотку у них рішенням апеляційного суду відібрали.
Яким чином перевіряла відомості про власників спірного майна прокуратура, демонструють подані нею до суду докази у вигляді «даних сервісу „Спарк-Інтерфакс“». Цей інтернет-сервіс акумулює загальнодоступні відомості про російські та деякі українські компанії. Ним активно користуються журналісти, але офіційною ця база даних не є.
В іншій суперечці про колишнє майно Олександра Януковича прокуратура посилалася не тільки на «Спарк», але й просто на деякі «інші загальнодоступні джерела в мережі інтернет» — доводячи, що місцем розташування компанії, у якої визнали «безгосподарною» нерухомість у Донецьку, був підконтрольний Україні Краматорськ.
«Докласти сил для відновлення Донбасу»
«Чекаю на той момент, коли зможу докласти всіх сил для відновлення Донбасу», — казав у 2014 році «Новій газеті» син експрезидента України. Він, за його словами, залишив у Донбасі «близько 100 тис. кв. м незавершеного будівництва».
ВВС знайшла ці об’єкти — чотири висотні будівлі загальною площею близько 100 тис. кв. м. І виявила, що завершити будівництво влада «ДНР» дочірнім структурам «Мако холдингу» Януковича-молодшого не дозволила.
У 2016 році вони виявили, а в останній день перед анексією 29 вересня 2022 року націоналізували нібито «безгосподарну» 24-поверхову будівлю з житловими апартаментами і 121 квартирою плюс двоповерховий паркінг на 160 машиномісць.
Комплекс побудувала на місці знесеного готелю «Дружба» компанія «Мако», що входила до групи Януковича-молодшого. Будівництво поряд із п’ятиповерхівками призвело до конфліктів із мешканцями, інтереси сина президента захищала міліція.
Але часи змінилися. Ввести висотку площею близько 40 тис. кв.м. в експлуатацію до втечі Януковичів у Росію не встигли. У 2023 році влада Росії визнала будівлю федеральною власністю і закріпила за МВС.
Після цього «Мако» та забудовник інших збудованих Януковичем у Донецьку висоток «Білдінг Інвестментс Груп» (БІГ) перейшли під контроль Сергія Дяченка (як писали ЗМІ, тісно пов’язаного із сім’єю Януковичів) і стали позиватися за свої будівлі. «Мако» в першій інстанції суд програла і подала апеляцію. БІГ вже встиг дійти до Верховного суду Росії, але той втручатися відмовився.
Історія БІГ, чиїм бенефіціаром був до червня 2023 року Янукович-молодший, розвивалася після його від’їзду в Росію драматично.
У 2011 році ця компанія сина тодішнього президента України орендувала в Донецьку до 2060 року три гектари землі на вулиці Артема — головній вулиці міста. На початок воєнного конфлікту на Донбасі там виріс елітний комплекс із трьох 21-поверхових будинків на 160 квартир з підземними паркінгами. Будинки були готові на 90 і 95 відсотків.
Як визнав один із судів у цій справі, будівництво було вимушено призупинено через обставини «непереборної сили» — «у зв’язку з бойовими діями на території ДНР». Суд відзначив «систематичні обстріли та пряме влучення снарядів» у збудовані будівлі.
Але в 2018 році суд в Донецьку вилучив ділянку у забудовника, посилаючись на те, що БІГ заборгував «ДНР» більше 3 млн рублів орендних платежів (сума явно неспівмірна зі вартістю усього мегабудівництва). Хоча в одному з рішень ідеться, що докази наявності заборгованості по оренді у забудовника «відсутні, її розмір не обґрунтований, позову про стягнення боргу не заявлялося».
Але це єдине винесене на користь компанії рішення в результаті скасував касаційний суд в Калузі. Він не став ставити під сумнів наявність боргу, а просто констатував, що компанія погасила його із запізненням. Ділянку компанія Януковича втратила.
У квітні 2022 року суперечка перейшла в нову фазу — так званий комітет оборони «ДНР» зобов’язав БІГ протягом двох тижнів підтвердити свої права на будівництво: підтвердити реєстрацію в реєстрі юросіб «ДНР», відсутність заборгованості по оренді та наявність будівельної документації. При подачі заявки пізніше за двотижневий термін або з неповним пакетом документів будь-який забудовник в «ДНР» втрачав право на завершення будівництва.
БІГ, на відміну від інших компаній Януковича, встиг у 2014 році зареєструвати юрособу в самопроголошеній «ДНР» і отримати номер у реєстрі. Тоді влада «ДНР» заявила, що компанія просто не встигла подати документи для продовження будівництва у встановлений термін.
Арбітражний суд в уже окупованому Росією на той момент Донецьку і вищий апеляційний суд в анексованому Севастополі старанно перерахували вихідні та свята і визнали, що в терміни компанія вклалася. Але право на завершення масштабного будівництва забудовнику не повернули — через усе ті ж претензії щодо боргу за оренду ділянки в 2015—2017 роках.
Зрештою, вже у 2023 році чиновники «ДНР» визнали побудовані БІГ висотки безгосподарними та націоналізували їх. Суди вирішили, що це зовсім «не порушує права та законні інтереси» компанії.
«В цій історії права немає зовсім», — прокоментував націоналізацію в «ДНР» юрист, який спеціалізується на економічних суперечках (він попросив про анонімність з метою своєї безпеки).
Сто поверхів Януковича та націоналізація в Росії
Олександр Янукович після падіння режиму його батька та втечі в Росію банкрутом не став.
У лютому видання «Важливі історії» опублікувало розслідування про те, що він заробляє мільярди рублів на продажі до Туреччини та інших країн вугілля з шахт на окупованих Росією українських територіях.
Але в п’яти будинках у центрі Донецька його компанії фактично втратили 96 поверхів збудованої ними нерухомості, підрахувала ВВС, склавши 9 з 17 поверхів у «Столичному» та поверховість чотирьох інших висоток (24, 21, 21 і 21). Невідомо, скільки вони можуть коштувати в умовах війни і тим більше після.
У січні 2025 року українське видання «Острів» (під керівництвом журналіста з Донецька, президента Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу Сергія Гармаша) відзначало зростання цін на квартири в Донецьку, пов’язане з високими зарплатами військових і приїжджих з Росії. У матеріалі йдеться, що ціни на квартири в житлових комплексах, зведених у 2010−2014 роках під час президентства Віктора Януковича, починаються від 100 тисяч доларів. Такі ціни вказані і в знайдених ВВС оголошеннях про продаж елітних квартир.
Це означає, що лише 121 квартира в націоналізованому колишньому житловому комплексі «Дружба», не рахуючи апартаментів та нежитлових приміщень, коштує понад мільярд рублів. А враховуючи, що в 2021 році один з офісних поверхів у бізнес-центрі «Столичний» виставили на продаж за 700 тис. доларів, ясно, що втрата ста поверхів у висотках Януковича-молодшого вимірюється мільярдами рублів. Зв’язатися з ним і його партнерами ВВС не вдалося.
Історія з нерухомістю сина колишнього президента в Донецьку — лише один із яскравих прикладів націоналізації на цій та інших окупованих Росією територіях.
«Нова газета Європа» у травні 2024 року знайшла на сайтах влади окупованих територій у Донецькій, Луганській та Запорізькій областях дані про 13, 3 тис. об’єктів, які були визнані «безгосподарними» після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В основному це житло тих, хто втік від війни, писало видання, причому на 80% – нерухомість у захоплених під час війни містах: Маріуполі, Мелітополі та Сватовому.
Націоналізація в цих анексованих Росією наприкінці першого року повномасштабної війни регіонах багато в чому повторює схему вилучення активів в анексованому після втечі українського президента Януковича Криму.
Влада півострова також масово відбирала нерухомість в українських мільйонерів і рядових громадян, посилаючись на власні закони «перехідного періоду», а суди скасовувати ці рішення відмовлялася.
У Криму ці процеси тривають і сьогодні: у жовтні 2022 року там ухвалили закон про націоналізацію майна «недружніх іноземних держав та їхніх громадян». А 13 лютого на півострові оголосили про підготовку нового переліку із 720 майнових об’єктів 114 підприємств, що належать «противникам Криму та Росії».
Фактично націоналізація майна через суди під час війни повним ходом іде і по всій РФ — прокуратура активно подає позови про вилучення активів не тільки у іноземців, але і у росіян — нерухомість визнають отриманою за рахунок корупції або незаконно приватизовано.
Але в окупованих Росією регіонах націоналізація — найбільш масовий і хаотичний процес. Досвід компаній колись найвпливовішого в Донецьку, а тепер російського підприємця Януковича-молодшого підтверджує, що захиститися від неї практично неможливо.
Редакторка: Анастасія Лотарева