“Публічне СЗЧ. Резонансний пост військового Сергія Гнезділова спровокував дискусію про терміни служби і потреби мобілізації 23 вересня, 15:27 Сюжет Поділитися: Пост Сергія Гнезділов спровокував дискусію в соцмережах (Фото:@Сергій Гнезділов/Facebook) У суботу, 21 вересня, українські соцмережі збурив пост військового Сергія Гнезділова, який публічно оголосив, що самовільно залишив частину, щоб привернути увагу до відсутності встановлених термінів служби в умовах воєнного стану.”, — write on: ua.news
Пост Сергія Гнезділов спровокував дискусію в соцмережах (Фото:@Сергій Гнезділов/Facebook)
У суботу, 21 вересня, українські соцмережі збурив пост військового Сергія Гнезділова, який публічно оголосив, що самовільно залишив частину, щоб привернути увагу до відсутності встановлених термінів служби в умовах воєнного стану.
NV розповідає про деталі обговорення резонансного поста українського військовослужбовся Сергія Гнєзділова, який публічно оголосив про самовільне залишення частини, щоб привернути увагу до відсутності встановлених термінів служби під час війни.
Хто такий Сергій Гнезділов і що він написав
Сергій Гнезділов — український військовий, громадський активіст та учасник російсько-української війни. Під час навчання на кафедрі журналістики у Львівській політехніці він у віці 19 років у 2019 році добровольцем долучився до лав ЗСУ. Для цього він взяв академічну відпустку. Він є чинним військовослужбовцем 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Брав учать у боях на Донеччині, включаючи Піски та Бахмут.
Він також є засновником культурного фестивалю ВиделкаFest у місті Вилкове на Одещині та ведучим подкасту ++ подкаст на hromadske. В ньому він говорить з військовими і обговорює питання мілітаризації суспільства.
«В 2019 мені теж казали, що я не народжений для війни. Я тисячу раз питав себе: — Сергію, нащо ти це робиш?, коли заїджав вперше в нині окуповані Піски. Було дуже страшно, було дуже боляче переживати втрати, але, мені абсолютно не соромно за мій солдатський шлях. Я був дитиною, коли вперше побачив розйобані будинки та зграї безхатніх собак.
5 років в Збройних Силах лише переконали мене ось в чому: ніхто не народжений для війни.
Я не винуватий в цьому, але війна прийшла в мою країну, а я, як громадянин — маю її захищати. Чи так само думають ті, хто живуть поруч? В 2014 ми, як суспільство, не були до неї готові. Під час повномасштабного вторгнення, як виявилось, теж. За всі ці роки, ніхто так і не відповів на головне запитання: яка вона, архітектура нашої національної безпеки?”, — написав він у Facebook.
У дописі він зауважує, що за 11 років війни з Росіє українське суспільство і влада «не знайшла спосіб в собі сил серйозно і чесно говорити про реалії затяжної, постійної війни».
Також в пості звинуватив суспільство, в тому, що воно «вірить у ЗСУ», і при цьому не встає на захист країни. І в той час люди, які виконують свій військовий обов’язок безстроково залишаються у війську, інші військовозобов’язані громадяни «отримують фейкові інвалідності, фіктивно одружуються з жінками з інвалідністю, фіктивно усиновлюють та ухиляються від виконання конституційного громадянського обов’язку».
«Без термінів служби, без осяжного права на демобілізацію, приїджаючи в мирний тил, слухаючи суспільство доброволець починає розуміти, що кріпосне право не скасоване, а його — призначено винним та відповідальним. Починається міграція в тил, у відносну безпеку. Починається тотальна корупція: 2500 у.е — середня ціна „обмежено придатного“, під час проходження військово-лікарської комісії. За повну непридатність візьмуть удвічі більше», — написав Гнезділов.
Він звинуватив державу в тому, що «замість доктрини „воювати — обовʼязок кожного громадянина“ держава пропонує безстроково призначати захисниками тих, кого змогли відловити на вулицях».
«Відсьогодні я йду в СЗЧ, до встановлення чітких термінів служби, чи до свого 25 річчя, маючи за своєю спиною 5 років бездоганної солдатської служби. Підхреслю: бездоганної.
Надіюсь, цим вчинком вдасться донести до влади та суспільства необхідність розмови та вирішення цієї ситуації. Моя позиція залишається незмінною: ми маємо створити мобілізаційну чергу з числа всіх військовозобовʼязаних українців, і тоді демобілізація стане реальністю. Озброєнну та навчену націю — не перемогти”, — зазначив він.
Що таке СЗЧ
СЗЧ — це самовільне залишення військової частини або місця служби. Згідно із пунктом 1 статті 407 Кримінального кодексу України самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, — караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
«Ми маємо розуміти, що це кримінальний злочин»: як розділилися думки щодо заяви Гнезділова
Пост Сергія Гнезділова набув широкого обговорення у Мережі Facebook він набрав більше 1,9 тис відміток подобається, більше 900 поширень і коментарів. І вийшов за межі соцмережі, потрапивши на сторінкі онлайн-ЗМІ. Більш того його пост обговорюють в російських ЗМІ із посилом «українські військові масово біжать з лінії бойового зіткнення».
Попри суперечку щодо моральності і не моральності, законності чи незаконності вчинку Гнезділова, всі обговорення так чи інакше зводяться до питання мобілізації та більшого залучення людей добре підготовлених людей до війська.
«По-перше, я не знаю хто це — Сергій Гнезділов. По-друге, ми маємо розуміти, що це кримінальний злочин — самовільне залишення частини (СЗЧ). За це може настати відповідальність, особливо коли він так популяризує цю історію.
Якщо з 2019-го цей хлопець служив, я так розумію, що він контрактником, мабуть, був, тобто підписував контракт на захист країни, в якому чітко написано, що ти маєш робити. Тому одна справа — чіткі терміни служби і звичайні мобілізовані, інша справа — як на це реагують професійні військові, які підписували контракт і робили армію своєю професією”, — зазначив в інтерв’ю Радіо NV cекретар комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, ветеран АТО і чинний військовослужбовець Роман Костенко.
Він зазначив, що говорити про чіткі терміни служби дуже важливо, але це питання мобілізації та ухиляння від неї, адже немає ким замінити військових на фронті.
«Я думаю, про це треба говорити. Але ще раз скажу як людина, яка бачить, як проходить у нас мобілізація: це точно відповідальність і суспільства, і тих, хто зараз ухиляється від військової служби. Тому що у нас немає чітких термінів служби через те, що у нас проблеми з мобілізацією. І я скажу, що останнім часом вона трохи погіршилася, ніж була до цього», — пояснив він.
«Ти зважився на дуже непростий і неоднозначний крок. Звісно, засуджувати будуть, бо тих, хто має сміливість піти проти системи, завжди засуджують ті, хто не здатен боротися за справедливість і найбільшою чеснотою вважає покірність і смирення. Хотілось би вірити, що цей крок щось змінить на краще в системі, а не на гірше в твоєму особистому житті. Я не можу засуджувати воїна, тим більше в такому рішенні. Бажаю гідно пройти обраним шляхом і вийти з цієї ситуації переможцем. Свою мужність і честь ти вже підтвердив на полі бою. То ж, якщо хтось вважає тебе безчесним, нехай пройде твій шлях в твоїх берцях. У нас дійсно виросла чудова молодь. Тримайся», — зазначив у коментраях волонтер Спартак Короткевич.
«Друже, я навіть не уявляю, як ти за*бався. Просто мені здається, що це рішення може не стати меседжем, а навпаки — дати опонентам можливість тебе знецінити (як і твою позицію)», — зауважує у коментарях журналіст і військовослужбовець Павло Казарін.
«Тобто, публічне СЗЧ має збільшити кількість мобілізованих та дати можливість перепочити тим, хто *башиться з початку повномасштабки?) Щось не бʼються покази)», — відзначають у коментарях.
«Мій чоловік на фронті з 2014 по 2019, з 2021 і до нині. Він і його друзі втомлені максимально, якщо вони зараз підуть в сзч? Я хочу волати від несправедливості… Але публічне сзч нічого не вирішить. лише деморалізує ще більше і так деморалізованих», — зауважує в коментарях дружина військового.
Підтримав позицію Гнезділова український письменник і військовослужбовець Артем Чех.
«Я писав про прірву, яка може стати настільки широкою і глибокою, що розведе всіх, розлучить, розвалить зсередини і, що там уже, роз’їбе. Тоді мене дехто звинуватив у тому, що я сам подібними дописами розколюю суспільство. Що не всі створені для війни, не кожен здатен взяти до рук зброю, а я оце лише маніпулюю і хайпую на такій непростій темі», — написав він.
Він зауважив, що ще рік тому українські військові чекали від держави на правильні рішення «конкретні строки служби, справедливий процес мобілізації, а зрештою — акцептування соціального запиту від найважливішої страти нинішнього суспільства — людей у формі».
«Про дії вже тоді почали активно говорити. Спершу несміливо, а потім цілком конкретно. Говорили різні люди. Не всі. Але багато. В моєму колі десь рік тому вперше прозвучала фраза про публічне сзч. Бо про за**баність, про невивозимість, про паркетну пургу типу „а в вєлікую отєчствєную воєвалі до конца, і одной палкой на троіх“ — то вже давно говорилося. А от конкретно про „піду в сзч публічно“ — з осені 23-го. А хто може піти в сзч публічно? Лише публічні люди. І не лише ті, хто в бойових, і не лише ті, хто ригає від фрази „тут беерка прийшла“. Всі, хто втомився від несправедливого розподілу ролей. Сергій це зробив першим. І зробив це чесно. Не виправдовую, не засуджую, але тривожуся. Це доміно дуже скоро може посипатися. Десь із березня. Бо багато хто собі сам поставив конкретні строки служби: три роки», — додав він.
«Отже, те що раніше масово відбувалось тихо — вийшло в публічну площину. Є ще інші публічні мої знайомі, які говорять, що якщо не буде означено почерговості служби — вони підуть в СЗЧ. Маю знайомих, які ідуть з фронту в інший, більш узаконений спосіб. Я репощу це не тому, що це підтримую. А тому, що це неможливо не зрозуміти. І тому, що щоб це ігнорувати треба зовсім втратити залишки совісті. Зрозуміло, що це протест. Протест проти того, що Рада і Головком зробили пів року тому, і так і не повернулась до питання. Гетто для добровольців НЕ БУДЕ», — підтримала Гнезділова військова кореспондентка і журналістка Ан Жуляк.
Розкритикував позицію Сергія Гнезділова Масі Найєм, адвокат, активіст, доброволець, який отримав важке поранення на фронті влітку 2022 року, внаслідок якого залишився без ока.
«Я не погоджуюсь із позицією Сергія Гнезділова. 1. Строки служби треба визначити, давно пора. 2. Але не будь-якою ціною, чи просто розвернувшись і пішовши в сзч, бо… 3. …по-перше це аморально по відношенню до тих, хто загинув і був поранений: вони віддали життя і здоровʼя не для того, щоб потім просто здати фронт. І нечесно по відношенню до побратимів, яка залишились на лінії фронта, на службі», — написав він.
«Облиште мрії про те, що ми зможемо добрати у збройні сили якусь додаткову кількість воїнів, і нарешті виграємо війну. Ні добровільно, ні примусово українське суспільство на це не здатне. І практика інтенсивної бусифікації останніх півроку це показує, і довід рекрутингу розкручених військових брендів про це свідчить. Притік нових реальних кадрів у ЗСУ ну дуже скромний. У нас немає іншого виходу, як розраховувати на тих, хто вже є у війську», — відреагував колишній депутат, а зараз військовослужбовець ЗСУ Ігор Луценко.
Він запропонував кілька пунктів, які, на його думку можуть знизити рівень СЗЧ, зокрема відновити нагляд за законністю в армії, запустити нову модель ротацій, розробити систему оцінки командирів за стандартами НАТО, прискорити процедуру виконання наказів про переведення тощо.
Співзасновник партії Демократична сокира і чинний військовослужбовець Олександр Нойнець також наголошує на проблемі із мобілізацією, яку не вирішує держава, але яка може вирішити проблему втоми людей, які вже майже три роки перебувають на фронті.
«Відповіддю на питання військових „де демобілізація“ є відповідь на питання, де мобілізація. Але у кожного військового в житті наступає момент, коли він відчуває, що вот особисто він всі борги батьківщині вже віддав, і ніякі крики політрука „но ви же совєтскій чєловєк“ вже не допомагають, РПГ-7 не починає строчити чергами, просто людина каже всьо, пака, і відригує. І аргументи про те що ти зрадник, тому що кинув своїх побратимів на ЛБЗ, вони, знаєте, я так думаю, не працюють, якщо звучать з Києва. Військові будуть уходити в СЗЧ. Весною 25 року виповняться магічні 36 місяців для добровольців весни 22 року. Нас чекає хвиля сзчшників, яким ти ніяк не пред’явиш, шо він **баний уклоніст, і в телеграм-каналі над ним не посмієшся, тому що він якраз і є той самий герой, на якому ти побудував своє життя на ті три роки, які він вирішив добровільно про*бати», — написав Олександр Нойнець.
«Питання демобілізації, на жаль, не може стояти самостійно. Воно потребує рішень — рішень, як замінити всіх, хто захоче і має беззаперечне право бути демобілізованим з військової служби. Рішень, як втримати фронт, який буквально палає на Покровську, Часовому Яру, на Півдні. Як забезпечити можливість щонайменше втримати лінію фронту, не кажучи вже про повернення окупованих територій. Рішень, як мобілізувати тих, хто не вміє, не буде, не хоче. Як підготувати їх в умовах, коли війна вже мало нагадує зиму 2022-го.Це питання справедливості. Адже термін у 36 місяців в окопі на першій лінії відрізняється від ідентичного терміну в дуже важливій, але все ж тиловій службі.Це питання чесності. Бо якщо ми не можемо зараз ухвалити рішень про демобілізацію, то потрібна політична воля, аби про це сказати публічно, проговорити і пояснити — що кожен із тих, хто зараз віддає найбільше, матиме натомість. Це питання самопожертви. Чи готові ми віддати зараз те, що віддають вони 10 років?», — зауважила воєнна кореспондентка Bihus.info Надія Блумквіст.
В необхідності чітких теримінів служби Сергія Гнезділова також підтримала колишня журналістка, а нині віськовослужбовиця ЗСУ Ірина Шевченко.
«Ви знаєте, як працює піхота? Кілька діб поспіль в землі чи руїнах ти закопуєшся в чорнозем, глину, каміння, бетон і вбиваєш орків. Оркі при тому весь час намагаються вбити тебе. По тобі летить з калаша, кулемета, гранатомета, танчика. По тобі фігачать касети, термобари, fpv. Ти спиш, якщо дуже пощастить, години чотири. В одязі. Добре, коли є можливість зняти броню і берці, але так щастить не завжди. Зі сном взагалі може не скластися, як і з їжею. Але воно й на добре, бо попісять-покакать на позиціях це той ще квест. Буває, доводиться перетягувать турнікетом те що лишилося від руки-ноги побратима, іноді збирати побратима по шматочках. Іноді чути в радєйку його останні слова. Все це у будь-яку мить може статися й з тобою .Іноді робота в таких умовах затягується на тиждень-два. А якщо шлях на позиції регулярно накривають вогнем, то можне й на місяць затягнутися», — пише вона. .