“«Пташки», що тримають небо і землю. Як навчають та готують до роботи по ворогу українських операторів FPV-дронів — репортаж 24 грудня, 08:19 Поділитися: Оператор FPV-дронів на навчанні у школі БпЛА «Ятаган» Сухопутних військ ЗС України (Фото: Євген Солонина, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ) Висока точність, багатофункціональність та максимальна адаптація до змін на полі бою — все це про операторів БпЛА та їхніх «пташок»: синергію людей і технологій, яка”, — write on: ua.news
Оператор FPV-дронів на навчанні у школі БпЛА «Ятаган» Сухопутних військ ЗС України (Фото: Євген Солонина, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ)
Висока точність, багатофункціональність та максимальна адаптація до змін на полі бою — все це про операторів БпЛА та їхніх «пташок»: синергію людей і технологій, яка змінює перебіг війни з Росією.
Ці воїни — справжні універсали. Можуть працювати в різних умовах: траншея чи бліндаж поблизу лінії зіткнення або більш захищена позиція в ближньому тилу. Піхоту окупантів вони вражають з точністю снайпера, а по російській «броні» та укріпленнях працюють не гірше за міномет. Їхні технічні засоби можуть діставати ворога навіть на дальності ствольної артилерії. А ще, за потреби, проводять розвідку, цілевказання та корегування вогню, доставляють побратимам їжу та боєприпаси, можуть виконувати функцію ретранслятора та навіть засобу ППО на висотах до 2−3 кілометрів.
Розповідаємо про те, як навчають операторів FPV-дронів у школі БпЛА «Ятаган» Сухопутних військ ЗС України, про бойовий досвід, який інтегрується у фахову підготовку, і про те, що мотивує хлопців і дівчат служити в сфері БпЛА та розвивати її далі.
Спільний проєкт радіо NV з командуванням Сухопутних військ ЗСУ
«Літаючі снаряди»
FPV-дрон з боєприпасом пролітає низько, на «бриючому польоті» над скошеним полем, ніби гігантська чорна комаха. Дзижчить на шаленій швидкості, здіймаючи пилюку й ошмаття соломи. Потім шугає вгору, і, як шуліка, заходить на ціль. Скидає бойову частину, віддаляється в поле і знову знижується, зникаючи з огляду.
Понад землею FPV-дрон несподівано змінює напрям. І обережно, майже крадькома, дрейфує до осінньої лісосмуги. Сторонній спостерігач навряд чи розгледів би цей маневр.
Але в полі не чути нікого і нічого, крім поривів крижаного вітру.
Біля крайніх дерев «посадки» раптом виринає розмита постать: людина щодуху біжить у поле. На мить присідає і одразу стрімголов мчить назад. Зникає в заростях, наче її й не було.
— «Пташка» у мене!
— Бігом назад! «Батку» від’єднуй дорогою, — інструктор, суворий бородань у пікселі, говорить в рацію, спершись на стіну бліндажа.
У ретельно замаскованому підземному приміщенні тепло: під стіною тихо гудуть дизельний нагрівач та система електроживлення. Зв’язка кабелю тягнеться до розеток та столу з обладнанням, один з дротів веде назовні, до захованої поміж кущів антени. Тут розгорнута наземна (чи, в цьому випадку, підземна) станція управління безпілотниками. На столі монітор з системним блоком, який транслює картинку з дрона, і планшет з програмою ситуаційної обізнаності: на ньому видно інтерактивну мапу місцевості. Навколо скупчилися бійці. Дівчина-операторка дрона щойно завершила бойовий виліт. Вона втомлено усміхається, знімаючи VR-окуляри, і разом з пультом передає їх побратиму, який полетить наступним.
Інший боєць з дроном, до якого вже причеплений свіжий акумулятор, за командою вибігає з бліндажа. Він залишить «пташку» у стартовій точці край поля, активує боєприпас і на максимальній швидкості забіжить у зарості посадки. Там, змінивши траєкторію бігу, швидко повернеться у бліндаж: не можна давати ворогу часу на вогонь у відповідь.
Так виглядає одне із занять групи операторів FPV-дронів. Обладнання, умови роботи, алгоритм дій екіпажу — все це відтворює умови реального бою. За винятком того, що цілями українських дронщиків є муляжі ворожої техніки, в якості «скидів» служать пляшки від енергетиків, наповнені піском, а російська арта в цей час не криє посадку.
«Тьху, думав ви енергетик принесли!» — курсант, який на цій локації вперше, взяв одну з пляшок на столі, розкрутив та спробував зробити ковток, але пісок на смак виявився «не дуже».
«Поверни боєкомплект на місце, — сміється його побратим. — Мені з ним зараз вилітати».
«Дрон з боєприпасом — це фактично „літаючий снаряд“, який точно вражає ворожих бійців, техніку, антени, будівлі, наземне обладнання, окопи та бліндажі… На відміну від артилерії, дрон не потребує пристрілки. І ще один великий плюс: БпЛА може вражати рухомі цілі, — пояснює інструктор на позивний „Келеп“, доки його курсанти продовжують навчальні польоти: тепер їхні дрони з лютим дзижчанням ганяються полем за квадроциклом з „мангалом“. — Зараз українська лінія фронту великою мірою тримається на дронах, зокрема й на FPV. Артилерія також є вкрай важливою для нашого війська. Але артилерійські снаряди дуже часто в дефіциті, а вони ще й значно дорожчі, ніж FPV».
Два «крила» пілота БпЛА: фаховість і мотивація
Пілоти FPV-дронів — це найчисельніша категорія з-поміж новобранців-контрактників, які вирішили пов’язати свою службу з безпілотними системами. Це підтверджують у школі БпЛА «Ятаган», яка готує близько 150 фахівців на місяць, та в рекрутинговій платформі Drone Force, яка забезпечує цей потік добровольців до війська та опікується ними на всіх етапах підготовки.
Водночас, керувати FPV-дроном значно складніше, ніж поширеними на фронті цивільними моделями «лінійки» DJI. Тому фахова підготовка FPV-вців триває значно довше, ніж, наприклад, пілотів «мавіків» чи мультикоптерів-«бомберів».
«Келеп» говорить про три чинники, від яких найбільше залежить ефективність навчання:
- Фаховість та досвід інструкторів
- Матеріально-технічне забезпечення вишколу
- Бажання й мотивація самих курсантів
Організувати навчальний процес операторів безпілотних систем — це непросто і досить дорого. І тут допомогла співпраця військового командування та активної частини суспільства. Школа «Ятаган» створена як підрозділ Сухопутних військ, але до її розгортання долучився фонд компетентної допомоги армії «Повернись живим», який разом з небайдужими українцями та бізнесом вклався в проєкт на понад 37 мільйонів гривень. Ці кошти були перетворені на 8 навчальних аудиторій, 2 модульних класів, 75 симуляторів, тренувальні борти, 3 мікроавтобуси, 3 майстерні з ремонту, резервне живлення, звʼязок та інше.
Дрони та їхні компоненти — це коштовний та якісний ресурс. Але під час навчального процесу, як і на фронті це, зрештою, «витратний матеріал».
Але найголовніші чинники в секторі БпЛА — це навіть не обладнання та технології, не гроші, а саме люди, вважає інструктор.
Викладачі — це військові, які почергово, на ротаційній основі, навчають курсантів і беруть участь у бойових діях. Це єдиний спосіб, за якого фахова підготовка залишатиметься актуальною, і знання не застаріють, деталізує «Келеп»:
«Ситуація на полі бою змінюється постійно, і технології БпЛА також розвиваються. До прикладу, зараз ворог намагається цілеспрямовано глушити нам „картинку“ (це зветься „штора“), експериментує з „нестандартними частотами“ та різною тактикою застосуванням РЕБ, — ділиться „Келеп“ власним бойовим досвідом. — Ми використовуємо як технічні, так і тактичні рішення для того, щоб обійти цю протидію. Сидячи в тилу, за цими змінами майже неможливо спостерігати».
Курсанти та їхня мотивація — не менш вирішальний чинник. За декілька тижнів, закінчивши фахову підготовку, а потім злагодження у своїх підрозділах, вони стануть бойовими операторами БпЛА. Вкрай важливо, каже інструктор «Келеп», щоб на дронах навчалися ті, хто самостійно обрав цей напрям. І щоб підрозділ потім використовував цих фахівців саме за призначенням.
У групі, за навчанням якої ми спостерігали, понад 90% молоді. Військовослужбовців, старших за 40 років, досить небагато. І більш ніж 10% курсу — дівчата.
Є й бійці з фронтовим досвідом, які тут отримують новий фах. Але переважно це люди з цивільного сектору, які вирішили стати на захист своєї країни. Причому їх зацікавили саме високотехнологічні системи у війську.
— Перевір «батку»! Якщо показник «ок» — чіпляй.
— Стару куди?
— На зарядку одразу, — курсанти швидко готують «пташку» до нового вильоту.
Кремезний воїн двометрового зросту на позивний «Щит» приєднує акумулятор до потужного дрона, здатного нести заряд РПГ. Але в його руці він виглядає наче дитяча іграшка.
«До „повномасштабки“, з 2014 року, я займався волонтерством. Згодом знайшов себе у стендапі, проводив благодійні івенти, щоб допомогти конкретним підрозділам. Але відчув, що цього недостатньо, став шукати своє місце у війську, — каже „Щит“. — Загибель друга прискорила цей процес. Чому саме дрони? Бо в ХХІ столітті вже не може бути суто окопної війни: це передусім війна технологій. Вже зараз дрони знищують на фронті понад половину російських загарбників».
За словами бійця, робота з БпЛА не є простою: «причепив міну — полетів — уразив». Треба підготувати «пташку» до вильоту і прокласти маршрут, прив’язатися до рельєфу, врахувати і подолати радіоперешкоди, працювати з програмним забезпеченням дрона, планшета з мапами, наземної станції… Кожного такого нюансу детально навчають у школі «Ятаган», і технічних засобів для практики також не бракує, каже «Щит».
Про свою мотивацію він говорить просто: «Я їду нищити ворога, який пройшов на мою землю і хоче забрати її. Він згубив сотні тисяч життів, зокрема й життя моїх друзів. Тому до окупанта не буде жодної пощади від мене: тепер це особисте».
Молодий боєць на позивний «Черрі» сидить на стільці край лісосмуги. FPV-дрон слухняно дрейфує попереду, у двох метрах від нього. А тоді плавно шугає вперед і вгору, перетворюється на цятку й зникає.
«Багато хто переймається, щоб не потрапити в „бусик“ а потім до армії. Але ж в тебе є вибір: ходити і боятися ТЦК, чи самому визначити місце служби і фах, пояснює свою думку „Черрі“, доки його FPV виконує політ на велику дальність і вже минає третю лісосмугу. — Ми з другом вирішили піти служити разом і обрали собі бригаду, ще коли мобілізаційний вік не настав. Зв’язалися з майбутнім командиром, пройшли декілька співбесід і базову військову підготовку. Закінчимо „фах“ і рушаємо в бригаду. Це 24 ОМБр ім. короля Данила, „королівські піхотинці“ — ви про неї точно чули».
Курсант перериває розповідь, доки його побратим звіряється з інтерактивною мапою на планшеті та уточнює маршрут. А тоді продовжує:
«Обрав FPV, бо це найскладніше. Річ не лише у швидкості дрона, а в тому, як ним керуємо: окуляри доданої реальності, пульт, ретранслятор, планшет з мапами… І працювати можеш на велику відстань, на серйозній висоті. Тебе обмежує лише заряд батарей і те, як далеко зв’язок з „ретріка“ доб’є. В сфері FPV я буду найбільш ефективним: бо я обрав те, що мені найцікавіше».
За кілька десятків метрів працює інший екіпаж, по ближчих цілях: муляжах російської техніки.
«Ден, відпрацюй, будь ласка, влучання в „ходову“ танку, — інструктор звертається до курсанта, який, сидячи на стільці у VR-окулярах, обережно проводить свою „пташку“ через смугу перешкод. — Подумай, як краще зайти на ціль, щоб гарно уразити, і щоб зв’язок не відпав».
«Ден», коригуючи дрон під поривами бічного вітру, заводить його зліва-спереду до величезного муляжа танку. Імітує атаку, але за півметра спиняється. І потім і відводить БпЛА на посадку.
В бою цей дрон спрацював би як камікадзе. В навчальних умовах — він лишається цілим, і цю вправу зможуть повторити всі інші курсанти.
«Справа техніки»
Навчальна аудиторія, більше схожа на лабораторію та невеличкий складальний цех: набори інструментів на стінах, напівпрозорі контейнери з комплектуючими, потужні лампи, збільшувальні скельця та безліч напіврозібраних дронів різного типу на столах.
«Подай, будь ласка, мультитул!» — дівчина і двоє хлопців зайняли куток і ладнають кожен свою «пташку»: набір інструментів на столі та на стіні над ними використовують одночасно.
«Що ж з цією платою: вмерла?»
«Ще раз з’єднання перевір, — відповідає дівчині один з побратимів. Якщо не розчехлиться — підемо покажемо „Румуну“».
Майстер з ремонту БпЛА на позивний «Румун» з лампою, лупою і паяльником «чаклує» над пошарпаним під час навчань FPV. В минулому інженер-електронік, який потім ще встиг повоювати у штурмових підрозділах, він тепер реанімує «навчальне» обладнання і паралельно консультує курсантів щодо «інженерної справи».
«Дрони, які постачають до війська, можуть бути не налаштовані: бійцям потрібно вміти це робити. Якщо БпЛА нестиме бойову частину, то треба ще й встановити плату ініціації. У нашому війську цілий „зоопарк“ дронів. Маємо різні моделі: є й зібрані в Україні, але більшість запчастин все одно китайські. Втім, вже українські двигуни з’явилися», — розповідає «Румун», а дрон в його руках тим часом поступово приходить до тями: діод на мікросхемі починає світитися.
Нашу розмову періодично переривають новобранці, які показують «Румуну» дрон або якусь його запчастину і питають його поради.
«В симуляторі курсант може літати на конкретній ділянці фронту»
Навчання бійця-оператора БпЛА — це справжній високотехнологічний інтенсив. Увечері, зігрівшись після занять на холодних вітряних полях і скуштувавши солдатської каші з сосисками та салатом, курсанти не марнують часу. Частина з них збирається у приміщенні, схожому на комп’ютерний клас чи ігровий клуб. Довгі ряди столів із комп’ютерами, на кожному з яких працюють симулятори, чекають на своїх користувачів.
«Я найбільше люблю літати. І тут, у школі, маю змогу робити це годинами. Польоти — найкраще, що є в цій професії», — каже курсант «Ден», майбутній оператор ударних дронів. Він підіймає баф на обличчя і після цього жестом показує, що можна фотографувати. Повертається до пульта і береться переслідувати віртуальний російський танк, на деякий час забувши про все на світі. Інший боєць, «другий номер» в екіпажі, стежить за мапою і теж повністю зосереджується на польоті. Ворожий танк у симуляторі не має жодних шансів: дрон наздоганяє «броню» і розносить її на друзки.
«Ми використовуємо кілька симуляторів. В одному з них курсанти відпрацьовують дальні вильоти екіпажами з двох осіб: пілот і штурман, — розповідає Дмитро, інструктор-консультант, який відповідає за віртуальні польоти. — Штурман прокладає маршрут з орієнтирами для пілота (в програмі ситуаційної обізнаності), і потім вони разом мають взаємодіяти, щоб не загубитися на маршруті та вразити ціль. В симуляторі можна обирати тип дрона („бомбер“ чи камікадзе) і такі нюанси, як різні плати ініціації та бойові частини на вибір».
І головний бонус, за словами Дмитра — те, що в симулятор «зашиті» реальні супутникові мапи України з усіма перепадами висот.
«Якщо курсант знає, куди потім поїде на службу, він може літати в симуляторі на конкретній ділянці фронту. Зрозуміти, який там ландшафт, якими способами та з яким обладнанням буде краще працювати в його зоні відповідальності», — пояснює Дмитро.
В школі «Ятаган» можуть літати на симуляторах по 75 бійців одночасно. Але ввечері більшість місць в «польотній залі» зайняті майже до відбою.
Текст і фото: Євген Солонина, 1-й центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ