“Останнім часом дискусія щодо можливого розгортання миротворчої місії в Україні знову набула актуальності. 17 грудня міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що його країна готова підтримати ідею направлення миротворців в Україну, але лише за умови згоди Росії. Подібні ідеї звучали також з боку президента Франції Еммануеля Макрона. Президент України Володимир Зеленський також не відкидає можливість”, — write on: ua.news
Останнім часом дискусія щодо можливого розгортання миротворчої місії в Україні знову набула актуальності. 17 грудня міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що його країна готова підтримати ідею направлення миротворців в Україну, але лише за умови згоди Росії. Подібні ідеї звучали також з боку президента Франції Еммануеля Макрона.
Президент України Володимир Зеленський також не відкидає можливість обговорення цього питання. Однак поки що Україна не демонструє відвертої зацікавленості в миротворчій місії: Київ наполягає, що перш за все потрібно зміцнювати ЗСУ, а вже потім говорити про все інше. Залишається, нарешті, і особлива позиція Росії як країни-агресорки, яка цю саму агресію припиняти не збирається.
Чи є реальні перспективи у миротворчої місії в Україні? Які умови повинні бути дотримані для її реалізації? Що про цю ідею пишуть західні ЗМІ? Агентство UA.News розбиралося в питанні.
Що таке миротворча місія і яку роль вона відіграє
Миротворчі місії зазвичай організовуються міжнародними організаціями, перш за все такими як ООН (знамениті «блакитні каски»). Їхня основна мета – забезпечення стабільності, спостереження за виконанням умов припинення вогню та сприяння мирному врегулюванню конфліктів.
Миротворці можуть мати різні мандати: від моніторингових до більш активних, які передбачають застосування сили для захисту мирного населення. Фактично миротворча місія відіграє роль такого собі «буферу» між ворогуючими сторонами. Вони роблять фізично неможливими бойові дії. А коли немає бойових дій, значно легше стає досягнути якихось домовленостей про мирне співіснування. Власне, саме в цьому і полягає головний сенс миротворців як явища.
Ідея залучення миротворців в Україну вперше активно обговорювалася ще у 2015 році після укладення других Мінських угод. Київ навіть відправив офіційний запит в ООН щодо розгортання місії. Проте тоді ініціатива не отримала підтримки, зокрема через жорстку позицію Росії. Нині ж, на тлі продовження війни, яка триває вже без малого три роки, питання миротворчої місії знову стало актуальним.
Що кажуть західні лідери та Україна
Борис Пісторіус, міністр оборони Німеччини, заявив, що Німеччина готова направити своїх військовослужбовців для участі у миротворчій місії в Україні, але лише за умови згоди всіх сторін війни, перш за все за конструктивної участі Росію. Це нагадує попередню позицію Німеччини: Берлін готовий допомогти, але лише в рамках ширшої міжнародної коаліції та за умови політичного консенсусу. Та й сама постановка питання про «конструктив» з боку РФ вже виглядає відверто нереалістично.
Президент Франції Еммануель Макрон є більш активним прихильником ідеї миротворчої місії. Він неодноразово висловлював готовність розглядати варіанти залучення європейських сил для підтримки миру в Україні. У Парижі вважають, що така місія могла б стати одним з елементів гарантій безпеки для України. Щобільше: Макрон на початку року навіть висловлював готовність відправити власні збройні сили в Україну, якщо це забезпечить мирне врегулювання.
Очільник США Джо Байден наразі утримується від прямих заяв про миротворців, фокусуючись на військовій допомозі Україні. Обраний президент Америки Дональд Трамп також нічого не казав по цій темі. Проте американські аналітики зазначають, що у Вашингтоні скоріше не підтримають таку ініціативу, хіба що у випадку, якщо вона отримає широку міжнародну популярність. Та й тоді навряд чи можна очікувати, що американці надішлють свої війська за океан в далеку Україну.
Позиція Польщі залишається досить жорсткою. Міністр іноземних справ країни Радослав Сікорський заявив нещодавно, що Варшава не стане відправляти в Україну своїх військових. Адже головне завдання польських збройних сил наразі – оборона Польщі від потенційної агресії. У Британії ж на цю тему мовчать, хоча активний прихильником ідеї миротворців є експрем’єр Борис Джонсон.
Президент Володимир Зеленський висловлював обережну готовність обговорювати ідею миротворчої місії. Для України ключовою умовою є те, щоб така місія дійсно сприяла завершенню війни, а не стала засобом заморожування конфлікту.
Зеленський наголошує, що миротворча місія повинна забезпечити виведення російських військ з окупованих територій і гарантувати безпеку українських громадян. Також український лідер вважає, що першочерговою задачею є посилення боєздатності ЗСУ та загальної української оборони. Лише після цього він, в теорії, готовий розмовляти про миротворців.
Водночас видання Reuters пише, що ЄС таки може направити свої війська в Україну в якості миротворців, але лише у випадку припинення вогню та/або підписання мирної угоди. Йдеться про потенційно 100-тисячний контингент. Основою цього угруповання може стати коаліція з кількох країн, включаючи ФРН, Францію, Італію, Британію та Польщу.
Позиція Росії
Держава-агресорка традиційно негативно ставиться до ідеї розгортання миротворців на території України. Ще в 2015-2017 році після неодноразових спроб домовитися з Кремлем про миротворчу місію на Донбасі так і не вдалося.
Москва розглядає подібні ініціативи як втручання у свою «сферу впливу». У Кремлі вже заявляли, що введення миротворчих сил, особливо за участі військ НАТО чи ЄС, буде розцінюватися як акт агресії. Така позиція робить малоймовірним отримання згоди Росії, необхідної для реалізації миротворчої місії.
Російська пропаганда пояснювала початок повномасштабного вторгнення в Україні в тому числі необхідністю забезпечити власну безпеку від «баз НАТО» та іноземних військових на нашій території. Тож очевидно, що Москва не стане погоджуватися на західних миротворців – до того ж на тлі певних успіхів окупантів на фронті.
Як освітлюють ідею миротворців іноземні медіа
Останнім часом міжнародні медіа активно обговорюють можливість розміщення миротворчих сил в Україні, висвітлюючи різні аспекти цієї ініціативи. Існують як позитивні, так і нейтральні чи навіть негативні погляди на дану ситуацію.
Наприклад, видання Politico повідомляло, що президент Франції Еммануель Макрон планує обговорити з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском розгортання миротворчої місії в Україні після досягнення перемир’я. Журналісти позитивно оцінили прагнення європейських лідерів завершити війну.
The Guardian зазначало, що розміщення миротворців може стати важливим кроком до стабілізації регіону та запобігання подальшій ескалації конфлікту. Медіа підкреслювало, що міжнародна присутність може сприяти дотриманню режиму припинення вогню та забезпечити гуманітарну допомогу постраждалим районам. А французька газета Le Monde з ентузіазмом підтримала пропозицію Макрона, заявивши, що це сприятиме як встановленню миру, так і зростанню геополітичного впливу ЄС.
Такі видання, як ВВС, Newsweek чи навіть катарська «Аль-Джазіра» освітлювати цю тему нейтрально та з обережністю. Але були й відверто негативні публікації, які критикували ідею миротворчої місії та вказували на потенційні виклики, проблеми та недоліки такої ініціативи.
Наприклад, Reuters обережно заявляли про те, що ідея потребує «подальшого обговорення». Журналісти Euronews підкреслювали серйозну складність реалізації такої місії, в тому числі й у фінансовому плані. А The New York Times висловлювали занепокоєння щодо практичного розгортання миротворчої місії в Україні. Видання зазначало, що без чіткого мандату та узгодження з усіма сторонами конфлікту така ініціатива може призвести до непередбачуваних наслідків та навіть різкої ескалації напруженості. Нарешті, американський аналітичний центр Responsible Statecraft взагалі назвав ідею європейських миротворців «жахливою».
Загалом, міжнародні медіа надають збалансоване висвітлення теми розміщення миротворчих сил в Україні, підкреслюючи як потенційні переваги, так і можливі виклики та ризики. Але якогось загального спільного позитивного бачення в них точно немає, що відображає значний плюралізм думок з цієї теми перш за все у самих західних країнах.
Що думають експерти
Військовий аналітик Олександр Кочетков в коментарі нашому виданню в цілому позитивно розцінив саму ідею миротворчої місії. На думку експерта, це ледь не єдиний шлях повноцінно припинити війну та розвести ворогуючі сторони. Однак наш співрозмовник вказав на низку серйозних викликів, які можуть стати на заваді даній ініціативі.
«Нагадую, що ми маємо найзапеклішу війну в XXI сторіччі. Дуже масштабну, з використанням найсучасніших засобів… Тому будь-яке припинення бойових дій — а це війна на знищення — взагалі неможливе без миротворців. Але не просто миротворців у вигляді «блакитних касок». Ні, тут повинні бути сучасно озброєні миротворці з важкою зброєю, танками, зенітними системами та бронетехнікою. І вони мають знаходитися на лінії розділення, і щоб ворогуючі сторони не могли дістати зброєю один до одного. Там мають бути стаціонарні укріплення, бетонні споруди, де будуть знаходитися ці миротворці. І миротворців, з урахуванням лінії фронту, має бути щонайменше 100 тисяч. І їх ще треба ротувати, забезпечувати, лікувати тощо. Інакше припинення вогню просто не спрацює», – впевнений Кочетков.
На його думку, головною стороною, яка зацікавлена в миротворцях, є Європа. Це потрібно перш за все їй, адже США далеко і їхня безпека захищена океаном.
«Цікаво, що Путін починав війну, намагаючись уникнути якихось «баз НАТО» в Україні. А зараз йдеться про 100 тисяч натівських в першу чергу військових. Ну, може, з часткою бійців з країн ОДКБ…. І от зараз починаються розмови про це. А реакція європейських країн така, що, мовляв, поки нема переговорів про припинення бойових дій, тож ніхто не хоче направляти своїх військових в Україну. А от коли будуть переговори, будуть проглядатися якісь домовленості — тоді ставлення європейських країн вже буде інакшим», – впевнений Олександр Кочетков.
Військовий експерт Олег Старіков дивиться на ситуацію більш скептично. Він вважає, що на шляху миротворчої місії забагато перепонів та складних фундаментальних викликів. Через що її вірогідність стає вкрай низькою.
«Тут є декілька аспектів: політичний і військовий. Політично для того, аби ухвалити це рішення, повинна проголосувати Верховна Рада. Ввід військ на територію України без голосування неможливий. Коли Рада буде голосувати, у когось має виникнути питання: а що, ми програли війну, що нам потрібні миротворці? Далі питання: хто буде платити за миротворців? Питання фінансування є актуальним. А приблизна сума — я рахував — десь 5 мільярдів євро на 10 тисяч миротворців. І хто візьме на себе таке фінансування? В світі це можуть профінансувати хіба що Китай, США та Росія. Більше ніхто не візьметься», – каже Старіков.
Також він задається питанням, які саме країни можуть скласти кістяк миротворчої місії. Адже якщо буквально слідувати міжнародному праву з цього питання, то це мають бути держави, ніяк не залучені у російсько-українську війну. А таких не надто багато.
«Цікаво, які країни це будуть? Скоріше за все, це мають бути військові з країн Азії та Африки. Тобто країни, які не задіяні в конфлікті жодним чином. Воно нам потрібно? Індія, М’янма, Бангладеш, Нігерія, Конго — чи згодні ми, аби на територію України зайшли їхні війська? Далі військові питання: а де вони будуть знаходитися? Якими будуть місця постійної дислокації для військовослужбовців та обслуговуючого персоналу? Як поставиться до нього наш агресивний північний сусід? Звісно, що негативно, Росія почне по ним стріляти. Багато питань. Тому все це дуже малоймовірно, як на мене. Це більше розмови», – впевнений Олег Старіков.
Чи допоможуть миротворці завершити війну
Теоретично, миротворча місія може сприяти припиненню бойових дій, якщо всі сторони погодяться на її умови. Проте нинішня війна в Україні є не просто внутрішнім конфліктом – саме такі бойові дії частіше за все успішно зупиняли миротворці – а повномасштабним протистоянням між двома великими державами, одна з яких є ядерною. Як би не було неприємно це усвідомлювати, але без згоди Кремля будь-яка миротворча ініціатива одразу ж стикається з ризиком неконтрольованої ескалації.
Шанси на реалізацію миротворчої місії в Україні залишаються невеликими через низку причин. По-перше, є принципова незгода Росії. По-друге, навіть у разі її отримання, розгортання місії потребуватиме значного часу та великих ресурсів. По-третє, є ризик, що миротворці стануть заручниками ситуації, якщо бойові дії продовжаться. Нарешті, по-четверте – на Заході також немає єдності навколо цієї ідеї. Та й Київ не поспішає аж надто сильно її педалювати.
Проте ідея миротворчої місії не варта принципового відкидання. В майбутньому вона може стати ключовим елементом у мирному врегулюванні, якщо війна досягне стадії «хронічної втоми» і сторони шукатимуть вихід із глухого кута. Але для цього потрібно створити механізм гарантій безпеки, який задовольнить усіх учасників.
Підбиваючи підсумки, можна стверджувати, що миротворча місія в Україні – це складна і суперечлива ініціатива, яка може мати як великі переваги, так і серйозні ризики. Західні лідери готові обговорювати цю ідею, але поки що тільки обговорювати. Ключовим бар’єром залишається і позиція країни-агресорки.
Успіх миротворців залежить від чіткого мандату, конкретних строків та повноважень місії. забезпечення ресурсами та політичної волі всіх сторін конфлікту. Хоча перспективи такої місії наразі виглядають примарними, вона може стати реальністю у довгостроковій перспективі, якщо будуть створені необхідні умови.
Микита Трачук