“В екстремальних умовах конфлікти іноді неминучі як між бійцями, так і між підрозділами, між командиром і особовим складом, навіть між…”, — write on: armyinform.com.ua
В екстремальних умовах конфлікти іноді неминучі як між бійцями, так і між підрозділами, між командиром і особовим складом, навіть між військовим і самим собою. Але людина не втрачає себе на війні — вона втрачає себе в тиші, де ніхто її не чує…
Військова медіація — це спеціалізована модель діалогу і врегулювання конфліктів під час війни. Вона працює там, де слова важко підібрати: знімає напругу й мовчазний конфлікт, повертає контакт і людяність, перетворює претензії на діалог, відновлює довіру як основу боєздатності.
Військова медіація — це не про слабкість. Це про внутрішній фронт, де триває найважчий бій. Бій за людяність, за зв’язок, за сенс. Це інструмент, який працює поруч із бронею і зброєю, коли є той, хто вміє слухати й тримати лінію підтримки. Це про право сказати слово, яке не роз’єднує. Відчути емоцію, яка не ламає. Побачити не лише бійця, а й людину. Втомлений погляд вперше за довгий час мовчки каже: «Я ще є. І я не сам».
Злагодження підрозділів через техніки військової медіації — авторський напрям від Ольги Слюсаренко, що успішно апробований у різних підрозділах. Застосовуючи військову медіацію у форматі індивідуальних та групових сесій, консультацій, тренінгів, командних злагоджень і кризових переговорів, вона сприяла не лише врегулюванню багатьох конфліктних ситуацій, але й формуванню у військовослужбовців навичок ефективної комунікації, емоційної стійкості та здатності до конструктивного діалогу.
Години спільної роботи — і з втомленої групи поставала команда: з мотивацією, з опорою одне на одного, зі здатністю діяти навіть у темряві.
Тому військова медіація не просто злагоджує. Вона повертає силу бути разом.
Сьогодні науковець, юрист, адвокат, медіатор, викладач та автор навчально-наукових матеріалів із питань військової медіації Ольга Слюсаренко — гість АрміяInform.
— Ольго, як саме ви почали займатися військовою медіацією?
— Коли почалось повномасштабне вторгнення, вийшло так, що я з дитиною-немовлям поїхала з Києва до батьків у Полтавську область. Оскільки я вже мала досвід роботи застосування медіаційних компетенцій з військовими, чинний на той час очільник Лубенського РТЦК та СП залучив мене як фахівця-медіатора до роботи з мобілізованими, і ми почали співпрацю. Згодом, з однодумцями та РТЦК та СП, ми розгорнули волонтерську гуманітарну місію, створивши тренувальний табір «Бета Тактик». Я проводила колективну та індивідуальну медіаційну роботу з мобілізованими, командирами, спецпідрозділами, родинами військових, жінками-військовослужбовцями, ветеранами, пораненими тощо.
Ми хотіли дати мобілізованим бійцям навички конструктивного виходу з конфлікту. Бо бачили, як у перший день заїзду в тренувальний табір людей просто дратував новий побут — вони до нього не звикли. Адже всі різні — хтось був бізнесменом, хтось сантехніком, хтось менеджером, хтось військовим. Вони не могли між собою домовитися, бо в таборі їх роз’єднували елементарні речі.
Також ми побачили, як якісно змінюється весь тренувальний процес, злагодженість бійців та загалом їхнє відновлення та реабілітація, коли застосовуються тренінги з медіації.
Поступово під час медіаційної роботи я пробудовувала нові підходи та інструментарій, так з’явився новий дієвий авторський курс з військової медіації — це були кризові перемовини, потім індивідуальна і групова медіація, командні злагодження, профілактика конфліктів у підрозділах ЗСУ тощо.
Такі самі проблеми є й на передовій. І всі непорозуміння впливають на згуртованість підрозділу. Військові інтуїтивно хочуть домовлятися, але не мають інструментів. У бойових умовах один конфлікт може коштувати життя. Саме тому й виникла потреба створити навчально-практичний посібник з військової медіації.
За всі ці роки роботи із силовими структурами я вибудувала дієві військові медіаційні схеми роботи, також я проаналізувала всі подібні доступні міжнародні кейси, де спрацьовував інструментарій, схожий на військову медіацію. І виробила дієвий алгоритм, за яким люди самі можуть користуватися військовою медіацією. Він працює тільки тому, що була апробація на людях. Я бачила, як медіація діє у військовому середовищі.
— Чим військова медіація відрізняється від класичної?
— Військова медіація — це не просто набір технік чи форма розмови. Це цілісна система, що об’єднує правила, принципи, процедури, психологічні моделі, інструменти кризових перемовин і спеціальні компетенції, які дають змогу підтримувати боєздатність підрозділу через керовану комунікацію.
Є думка, що «армія — не місце для розмов». Але військова медіація — це не про поблажливість, а про чіткість, керованість, професійність. Вона не замінює наказ, а забезпечує його виконання без хаосу. Вона допомагає в ситуаціях, що виникають між військовослужбовцями і керівниками підрозділів чи взагалі між підрозділами, бо вони не вміють комунікувати. Це діалог, коли потрібна згуртованість підрозділу, а її немає.
Коли працюєш з пораненими, демобілізованими, людьми, що були в полоні, ти розумієш — їм потрібен діалог. Відсутній діалог часто й у сім’ях військовослужбовців, між батьками та мобілізованим, між дружиною і чоловіком, тому що ще вчора він не був військовослужбовцем, а батьки чи дружина ще не в силах цього сприйняти. У медіації, насамперед, потрібна стабілізація емоційного стану.
Військовий медіатор — це оператор комунікації, який знижує напругу, структурує хаос, повертає здатність чути, забезпечує домовленість, зберігає нейтральність. Важливо розуміти, що це не психолог, не капелан і не командир — це окрема професійна роль.
Також військова медіація — це новий освітній напрям, він має бути навіть із сертифікацією. У кожному підрозділі армії Ізраїлю, наприклад, обов’язково є військовий медіатор. Але вони не дають інформації про його функції, бо це військова таємниця. Окрім медіатора, в кожному їхньому підрозділі також є психолог. Окремо — капеланська служба теж. Тому я припускаю, що військовий медіатор у них працює тільки з конфліктами у військовому середовищі, а психолог дає якісь методики для вирішення особистих питань. Не знаю чому, але в нас військовослужбовці нерідко не сприймають поради психологів, не хочуть їх виконувати.
— Як можна використовувати інструменти медіації у війську?
— Сучасний боєць не лише воїн, а й член команди, оператор комунікацій, учасник складних взаємодій. Злагодженість прямо впливає на результат бою. Командири підрозділів звертаються найчастіше щодо злагодженості. І що б там не було, години роботи військового медіатора — і ми бачимо зовсім інший — вмотивований, згуртований підрозділ. Тому що медіація — це побачити в людині людину і дати їй право висловлювати свою думку. Військовослужбовці часто просто не можуть знайти можливості поговорити один з одним. А коли вони обговорюють проблеми, то згуртовуються, стають зовсім іншими людьми.
І головне, що рішення вони знаходять самостійно під час медіаційної процедури і саме ті, які підходять їм. Я лише веду діалог, даю правила, витримую процедуру і принципи. Я не маю права оцінки. Я — просто інструмент, який дає їм право бути такими, як вони є, право медіації. І вони починають давати це право собі, а потім побратимам. І це реально працює.
Є ще індивідуальна супервізія — це індивідуальна робота військового медіатора з військовослужбовцем. Кожен приходить зі своїм запитом. Хтось не може знайти порозуміння з командиром, хтось із підлеглим, хтось із дружиною, хтось із батьками, хтось із собою, бо із собою новим треба познайомитися, адже це вже нова реальність.
Окрема тема — це діалог із сім’єю загиблого військовослужбовця. У сім’ї загиблого бувають дуже сильні емоційні зриви, багато агресії. Побратими не знають, як стабілізувати ситуацію і як правильно вести себе в таких ситуаціях, як повідомити про втрату близьким. Вони ведуть себе, як завжди, але бачать, що це тільки погіршує ставлення до них. Командир, який приніс страшну звістку для близьких перший, уже назавжди залишається в пам’яті матері чи дружини винуватим в загибелі.
Медіаційні інструменти були б дієвими і в цих ситуаціях, тому цього необхідно навчити, бачу тенденцію, коли ці страшні звістки перекладають на капеланську службу — і це добре, адже капелан завжди присутній там, де багато болю і негативу.
— Як медіація може допомогти РТЦК та СП під час призову на військову службу?
— Співпрацюючи з РТЦК та СП, я була неодноразово запрошена для проведення медіаційних тренінгів як зі співробітниками, так і з мобілізованими. Так, на початку повномасштабного вторгнення під час тренінгу з військової медіації, обговорюючи різні питання, мобілізовані люди, ідучи захищати Батьківщину, ділилися думками про те, куди і чому вони йдуть. Я надавала їм медіаційний інструментарій. А медіація — це про людяність, розуміння, про свій внутрішній емоційний стан та відповідні навички.
У РТЦК та СП весь час напруга, а як її зняти? Тільки через висловлення і під час медіації я даю їм це право. Коли є фізична втома і багато думок, то людям важливо просто почати говорити. Коли вони починають говорити, то чують, що поруч у людей є такі самі побоювання. Коли я розповідала їм, що запрошений військовий медіатор — це представник їх інтересів від державної структури, бо держава хоче почути їх, — у них одразу змінювалось ставлення. Вони гомоніли та гуртувались, адже в залі хтось слухає їхні думки. Це не значить, що там не було агресії. Агресія була, але ж я порушувала питання: який ваш інтерес? А що було б, якби ви не мобілізувалися? Даю їм право помислити, зрозуміти процедуру, побачити ситуацію очима держави. Вони говорять позиціями, я перевожу на інтерес, намагаюся знайти спільну мову, допомагаю, якщо був конфлікт між ним і державою. Ми шукаємо спільний інтерес, а потім вибудовуємо інші. Це важко, але завжди спільний інтерес знаходиться. Вони теж його починають бачити.
Дуже цікаві осмислення, які самі люди озвучують. Вони говорять самі, я тільки ставлю запитання, витримую медіаційну процедуру. Побачивши спільний інтерес — вибудовують рішення: як краще діяти і як співпрацювати.
Після того тренінгу багато людей перевелись зі стрілецьких підрозділів у морську піхоту та десантні війська, де є більше динаміки та розвитку для бійця. Бо коли побоювання знімаються, проговорюються — напруження зникає.
Чесність обеззброює, правда лікує. І це справді працює, адже людство говорить різними мовами болю. Я пояснюю, який їхній особистий біль, який біль держави. Ми домовляємося мовою зрілості і гідності, бо ми всі потрапили в цю страшну ситуацію. І відбувається осмислення. Тому дуже багато людей після цієї зустрічі пішло в ті підрозділи, в які вони справді захотіли.
Випадково зустрічаючи за декілька років після тренінгу цих людей, я чую слова вдячності. Люди діляться тим, що на тренінгу з військової медіації здобули важливі навички і розуміння, передають мої контакти іншим побратимам. Дякують за мої медіаційні мотивуючі фрази, які їх тримають. У них є величезна вдячність. І не до мене, насправді. Вони розуміють, що хтось їм дав цього фахівця, значить їм хотіли допомогти.
— Ще одна серйозна тема — стосунки між чоловіками й жінками, якщо хтось один у війську. Багато сімей, на жаль, не витримало випробування війною…
— Люди, які були в мене на тренінгу з військової медіації, особливо в тренувальному таборі «Бета Тактик», назавжди пов’язані зі мною своєю долею. Будучи на похованні одного з хлопців, з яким проводила медіацію, познайомилась з його дружиною. Вона підійшла до мене і каже: «Ви медіатор? Знаєте, я вам вдячна за вашу роботу, адже у нас покращились стосунки завдяки вам. Мені чоловік дуже багато зміг пояснити». Вона мене ніколи не бачила, але якісь осмислення принесли до її дому лад.
Під час тренінгу з військової медіації ми проговорюємо, зокрема, як говорити з дружинами, як допомогти дружинам усвідомити, що вони тепер дружини військовослужбовців. Жінці треба познайомитись із собою, бо вона вже не дружина цивільної людини, в неї інший рівень відповідальності — дружина військового. Якісь потреби, які закривав чоловік чи вони спільно, змінились — це необхідно усвідомити. Вона не може чоловіка постійно «смикати» чи ображатися на нього.
Чому так багато розлучень? Бо це усвідомлення не прийшло, люди не проговорили це вголос. Часто сім’ї розпадаються, бо вона не може зрозуміти його потреби і переживання. Адже він не ділиться, приховує їх, щоб її не образити, вберегти від чогось. А їй треба почути про ці потреби, переживання, бо вона їх просто не усвідомлює. Вона перебуває в цивільному житті, і не розуміє, що він тільки що бачив жахіття війни… І з ним відбуваються психологічні трансформації. Вона йому розповідає про поламаний бойлер вдома і як це важко, а йому важко, бо він думає про чорні мішки. Але й їй важко зовсім по-іншому…
І от на цьому похованні дружина загиблого говорить зі мною з повагою, хоча їй дуже боляче. Вона проходить у цей момент через страшну життєву травмуючу подію. Але вона з вдячністю зустрічає мене, бо завдяки військовій медіації сім’я, за той час спілкування, який у них був після медіації, відчувала справжній емоційний зв’язок з батьком, і якість їхнього життя покращилась.
Він поїхав на війну, але на цьому відрізку життя після медіації вони почали якісніше спілкуватися між собою та дітьми. І його вибір, який він зробив на медіації, коли пішов служити в те місце, куди забажав, це був його осмислений вибір, він сам так вирішив. І сім’я тепер легше проходить через цю страшну втрату, бо вони знають і поважають його вибір. Вони це проговорили…
