Зростання без хімії. Українські органічні продукти підкорили ЄС та освоюють вітчизняний ринок

За результатами 2024 року Україна увійшла в трійку найбільших експортерів органічної продукції в ЄС. В умовах великої війни вітчизняним виробникам вдається не тільки тримати позиції, а й збільшувати присутність за кордоном.

Проте в Україні органічні продукти досі Terra incognita. Коли іноземні експерти вказують на їх видатні якість та смак, українці помічають лише високі ціни.

“Органіка”: історія починається Органічні продукти – це сільськогосподарські та харчові продукти, вироблені без використання синтетичних добрив, пестицидів, гербіцидів, ГМО, антибіотиків та гормонів росту. У переробці та виготовленні органічної їжі не дозволяється використання штучних ароматизаторів, барвників та консервантів.

Виробництво ґрунтується на екологічно чистих методах: сівозміні, компостуванні, біологічному захисті рослин та натуральних добривах. Вирощувати рослини на гідропоніці – у резервуарі із сумішшю води та мінеральних речовин – заборонено.

У глобальному сенсі органічний підхід передбачає дотримання природного балансу в ґрунті, тобто створення оптимальних умов для росту рослин та здоров’я екосистеми, гуманне ставлення до тварин, збереження біорізноманіття.

Ідеї органічного землеробства почала зароджуватися в Європі в 1920-1930 роках як відповідь на індустріалізацію сільського господарства. З роками прихильників ідеї ставало більше і в 1970-1980-х роках сформувався масовий екологічний рух, підтриманий споживачами, що хотіли вживати екологічно чисті продукти.

У 1991 році в ЄС запровадили перше законодавство про органічне виробництво, яке вводило правила сертифікації та маркування органічних продуктів.

Далі регламенти доповнювалися: у 2008-му врегулювали імпорт продукції, у 2010-му – для маркування продуктів з’явилося лого у вигляді білого листка із зірочок на зеленому тлі, так званий євролист, а органічну продукцію дозволили називати “біо” чи “еко” – вона має містити не менше 95% органічних інгредієнтів.

Наразі органічну галузь регулює регламент ЄС 2018/848, який набув чинності 1 січня 2022 року. Цей документ, що замінив старі норми, посилив вимоги до виробництва, імпорту, сертифікації та контролю органічних продуктів.

Україна знову на п’єдесталі В Україні законодавство про органічне сільське господарство розроблялося з 2010-х років, коли Верховна Рада підтримала за основу проєкт закону про органічне виробництво. Парламент ухвалив цей закон лише у 2018 році.

Для підтвердження органічного статусу продукції виробник-експортер має пройти сертифікації за міжнародними стандартами, включаючи EU Organic, USDA Organic, Bio Suisse, Canada Organic Regime (COR), для виробництва продукції для внутрішнього ринку – за державним стандартом. У разі відповідності продукція маркується державним логотипом з двох кіл жовтого та блакитного кольорів, які на перетині утворюють зелений сегмент з білою гілкою посередині.

На практиці історія органічного виробництва в Україні почалася на початку 2000-х років, коли місцевим аграрним сектором зацікавилися іноземні трейдери.

“Історія органічного виробництва в Україні почалася з експорту органічної продукції. Це були переважно південні регіони, розташовані ближче до портів. Певні площі були сертифіковані і продукція транспортувалася морем”, – згадує менеджерка проєктів інформаційного центру “Зелене досьє” Катерина Шор.

Виробникам це було вигідно, оскільки органічна продукція дорожча, ніж традиційна. Вона добре відома в ЄС і давно користується попитом.

Зараз Україна – найбільший експортер органічної продукції в ЄС серед країн Європи і сім років залишається в пʼятірці найбільших експортерів до ЄС.

За даними звіту Єврокомісії, у 2024 році загальний обсяг імпорту органічної агропродовольчої продукції в ЄС зріс на 6,4% до 2,64 млн тонн. “Це збільшення відображає відновлення попиту після двох років спаду, спричиненого різким зростанням цін на продукти харчування”, – зазначається в документі.

2024 рік був успішним і для України: у рейтингу постачальників органічної продукції в Євросоюз вона піднялася з п’ятого на третє місце. Україна поступилася лише Еквадору та Китаю і посіла перше місце за імпортом органічного зерна.

Експорт з України зріс на 17% порівняно з 2023 роком до 203,9 тис. тонн завдяки зростанню обсягів олійного насіння та сої (+23%), а також зерна (+8%). Продажі фруктів та горіхів збільшилися на 17,3%. З Еквадору ЄС імпортує фрукти та овочі, з Китаю – олійні культури та сою, меншою мірою – каву, чай та прянощі.

“Частка України в загальному імпорті органічної продукції ЄС становить 7,7%. Це зерно, олійно-бобові культури, соя, протеїни, горіхи, фрукти, заморожені ягоди. Здебільшого це сировина, зокрема для виробництва кормів. Є напівперероблена продукція, наприклад, фруктові концентрати”, – перераховує Шор.

Секрет успіху Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький каже, що Україна експортує 90% виробленої органічної продукції. Вона відновила позиції, які були дещо втрачені під час великої війни. Чиновник пояснює рекордні показники вітчизняних виробників органічних продуктів збігом кількох факторів.

“Перший фактор – в Україні багато сільськогосподарських територій і не надто щільна концентрація населених пунктів, як, наприклад, у Німеччині. Це дозволяє організовувати органічне виробництво без впливу промисловості.

Другий фактор – в Україні є сильна “органічна” школа, сертифікаційні органи, асоціації, які інформаційно підтримують органічне виробництво.

Третій фактор – близькість до ЄС. Продукція перевозиться автотранспортом, тож відстань та швидкість доставки мають вирішальне значення для продукції з доданою вартістю, що пройшла додаткову обробку чи переробку.

Четвертий фактор – виробникам важливо досягти певного відсотка органічного виробництва з огляду на майбутнє членство України в ЄС. Інвестуючи в органічне виробництво зараз, виробники отримають більше переваг порівняно з тими, хто займеться ним лише тоді, коли це стане обов’язковим”, – говорить Висоцький.

За словами Висоцького, органічне виробництво в загальному аграрному виробництві України становить 2-3% залежно від року та цін.

“Ми бачимо тренд на поступове зростання. У Європейського Союзу є ціль дійти до 30%. Для України це дуже амбітна ціль, швидко її досягти дуже складно. Однак поставити собі мету як проміжний етап дійти ближчим часом до стабільних 5% і до 7-10% у наступному періоді можливо”, – прогнозує перший заступник міністра.

Одним з виробників, що запровадив органічне землеробство та приглядається до експорту, є фермерське господарство Nuts’N’Garden на Київщині. Підприємство має 25 га земель, з яких 22 га засаджені фундуком. Навесні вирощує спаржу.

Щоб дерева давали врожай, треба було ретельно відібрати сорти та якісні саджанці, оскільки фундук росте на одному місці 30-50 років.

“Помилка при закладанні саду може стати фатальною, адже через пʼять-шість років ви можете зрозуміти, що горішків не буде. Ми почали закладати наше господарство навесні 2020-го і от йому виповнилося рівно п’ять років”, – поділилася з ЕП засновниця Nuts’N’Garden Ніна Смирнова.

Сад ще молодий, урожай з кожним роком буде збільшуватися. З нинішніх 3 тонн обсяг виробництва має поступово зрости до 50 тонн, тому час думати про експорт. “У 2025 році ми відвідали найбільшу профільну міжнародну виставку BioFach і отримали схвальні відгуки про наш фундук від колег з Німеччини”, – каже Ніна.

Не заробіток, а світогляд Володимир Ольховик, співзасновник бренду Travka, виробляє органічні чаї з диких рослин, зокрема з модного зараз мухомора, і майже 15 років їх експортує.

Усе почалося, коли товариш запропонував йому сушити ягоди і вони придбали заготівельний пункт. Клієнтів шукали на великих міжнародних виставках, пропонували продукти на дегустацію, переконували. Тепер їх основні споживачі – у Польщі, Німеччині, Нідерландах, а найбільші позиції експорту – шкірки та ягоди шипшини, ягоди та цвіт бузини, сушені чорниці, обліпиха та кропива.

“Ми подрібнюємо компоненти відповідно до побажань клієнтів. Наше обладнання дозволяє фільтрувати, робити потрібну фракцію, пакувати”, – зазначає Ольховик.

За його словами, погода в останні три роки дозволяє отримувати максимальні врожаї, тож експорт заморожених, охолоджених та сушених ягід і трав зростає.

Дороги органічних виробників на внутрішній ринок не завжди встелені трояндами. Мова передусім про тих, хто виробляє кінцевий продукт. Попит на органічну продукцію в Україні зростає повільно. Одна з причин – сприйняття органічних продуктів як дорогих та нерозуміння сутності органічного виробництва.

“Ціна – це питання неоднозначне. У магазині можна знайти органічну молочну продукцію, вартість якої не сильно відрізняється від традиційної (конвенційної). Є продукти, наприклад, м’ясо, де ціна буде висока. Там на собівартість впливають особливості ведення органічного господарства”, – пояснює Шор.

На конвенційних виробництвах тварини зазвичай утримуються в цехах у клітках, а на органічних обов’язковий вільний вигул.

За словами Шор, більшість органічних виробників, що працюють на внутрішньому ринку, відійшли від традиційних методів ведення господарства не заради прибутків.

Органічне виробництво в Україні ще розвивається і не надто рентабельне: у країні близько 380 органічних сільськогосподарських виробників, з яких лише 50 представлені в мережах чи онлайн. У ЄС рахунок іде на тисячі. До прикладу, у Польщі – їх понад 22 тис., у Румунії – 12,6 тис., в Угорщині – близько 6 тис.

Після початку великої війни виробники втратили певну частину покупців. З країни виїхали мами з дітьми – найбільші споживачі органічної продукції. Через недостатню державну підтримку деякі господарства були змушені відмовитися від органічної складової, але зараз процес іде в зворотному напрямку.

“Органічне виробництво – це, насамперед, світогляд. Це бажання зробити щось краще спочатку для своїх дітей, а далі – для наступних поколінь. Це турбота про рідних, про довкілля, про тварин”, – зазначає представниця екологічної організації.

Саме такими ідеями надихався власник виноробні Biologist Ігор Петренко, коли отримував сертифікат органічного виноробства. “Закликаю наших виноградарів думати про те, де будуть жити наші люди, діти, онуки. Акцентую, що земля отруюється, а органічне виробництво – це просто. Береш органічні добрива, органічні препарати, обробку зробив – і до побачення”, – пояснює Петренко.

Щоб отримати екологічно чистий продукт, заклав органічний виноградник на новій ділянці і закарпатець Крістіан Шош. Тезу про те, що виробництво органічних продуктів це, скоріше, місія, підтримує і Володимир Ольховик.

“У ЄС багато хто з виробників органічних продуктів націлений не на філософію, а на заробітки. В Україні ми не маємо можливості націлюватися на заробітки, тому що органічний продукт в Україні – це візіонерська місія. Мова не йде про заробітки, коли ти продаєш продукт в Україні”, – зазначає співзасновник Travka.

Дітям потрібне морозиво За словами Ольховика, лише один з десяти українців знає, що таке органічне виробництво. Щоб їх стало хоча б двоє, потрібні час та зусилля. Для цього, зокрема, проводяться спеціалізовані ярмарки. Там споживачі можуть познайомитися з органічними виробниками та спробувати їх продукцію.

На одному з таких заходів, що недавно відбувся у Львові, були представлені органічні свіжі та консервовані овочі та фрукти, солодощі, горіхи, сир, кисломолочні продукти, крупи, борошно, хлібці, вино, мед, яйця, ковбаси. Представники закордонних партнерів України говорили про кількісне та якісне зростання сектору.

Наявність широкого асортименту органічних продуктів українського виробництва підтверджує і Висоцький: “Дефіциту в нас нема. У нас є виробник органічних фруктів на півдні, є м’ясо, але дітям сподобалося б органічне морозиво”.

Він зазначає, що з фінансово-економічної точки зору перейти на стовідсоткове споживання органічних продуктів складно, це не вдається навіть у країнах ЄС. Проте частку органіки можна збільшити в кожному сегменті продовольчого виробництва в Україні шляхом надання виробникам державної підтримки.

У ЄС у 2014-2022 роках господарства отримали 12 млрд євро на розвиток органічного виробництва. В Україні імплементації програм державної підтримки завадила велика війна: передбачені кошти пішли на військові цілі.

Відновлення програм державної підтримки органічного виробництва стоїть на порядку денному, запевняє перший заступник міністра аграрної політики та продовольства: “Це є в планах, надіємося, що це відбудеться якнайшвидше. Там є можливість підтримки не тільки вітчизняних, а й міжнародних заходів”.

За словами Висоцького, у деяких областях є регіональні програми з компенсації вартості сертифікації. Також треба формувати мінімальну, але обов’язкову частку органічної продукції в публічних закупівлях, постачати органічну продукцію в дитсадки, школи, інші заклади. Треба лише знайти баланс між достатністю харчування і вартістю, адже органічна продукція все-таки дорожча.

“Важливо, щоб унікальна українська продукція була не лише визнана у світі, а й доступна для українських споживачів у повсякденному житті”, – каже Висоцький.