“Засоби радіоелектронної боротьби, які ще кілька років тому сприймали як вузьковійськовий інструмент, сьогодні виконують подвійне завдання. Вони одночасно прикривають позиції…”, — write on: armyinform.com.ua
Засоби радіоелектронної боротьби, які ще кілька років тому сприймали як вузьковійськовий інструмент, сьогодні виконують подвійне завдання.
Вони одночасно прикривають позиції на передовій, збиваючи навігацію ворожим дронам і ракетам, і стають ключовим елементом захисту цивільної інфраструктури — енергетичних об’єктів, транспортних вузлів, адміністративних центрів.
Про те, як працює це дуальне застосування РЕБ, чому воно стає критично важливим у війні далекобійних високоточних ударів та як сучасні системи здатні створювати «електронний купол» для військових і цивільних одночасно, ми говоримо з фаховим експертом з розвитку та виробництва обладнання РЕБ, співзасновником компанії-виробника засобів захисту для військових Тимофієм Юрковим. Він пояснює, як змінюється філософія оборони і чому радіоелектронна боротьба стає центральним елементом безпеки у XXI столітті.
— З огляду на зростаючу загрозу повітряних атак на цивільну інфраструктуру (енергетичні об’єкти, великі міста) наскільки критичним є питання застосування військових систем РЕБ для її захисту?
— На мою думку, фокус має бути не на точковому захисті окремих об’єктів, а на створенні ешелонованої системи захисту міст загалом. Локальний захист працює лише частково. Якщо мова йде про КАБи, дрони або ракети з навігацією, ефективність засобів РЕБ зростає тоді, коли вони створюють суцільну перешкодну зону, а не острівці навколо важливих інфраструктурних точок.
— Які технологічні зміни дозволили системам РЕБ, що спочатку створювались виключно для фронту, ефективно працювати в умовах цивільного застосування?
— Насправді це не цивільне застосування в класичному сенсі, а продовження військової функції, просто в іншому середовищі. Первинно ці системи створювалися для боротьби з FPV-дронами, але з часом отримали нові можливості.
Ключові зміни — це поява нових типів сигналів і алгоритмів їх генерації. Це дозволило не лише ефективно пригнічувати FPV-дрони, а й працювати по навігації, яку використовують Shahed, КАБи та окремі типи ракет. Фактично, завдяки оновленим програмним рішенням і модернізованим модулям генерації сигналів ті ж самі системи сьогодні здатні частково закривати небо над містами.
— Які основні типи повітряних загроз (дрони-камікадзе, розвідувальні БПЛА, крилаті ракети з GPS-наведенням) є першочерговими цілями для ваших систем РЕБ у контексті захисту міст?
— Усі перелічені: і шахеди, і КАБи та інші боєприпаси, які використовують GPS або інші стандарти навігації GNSS. Також це розвідувальні безпілотники, такі як «Орлан» чи «Зала».
Вони складніші, оскільки, крім супутникової навігації, використовують додаткові канали передачі даних, зокрема відеосигнал у реальному часі. Тому для їхнього придушення потрібно не тільки блокувати GNSS, а й глушити канали передачі телеметрії та відео.
— А чи є такі типи повітряних цілій, які атакують міста, з якими засоби РЕБ не можуть справитися? Наприклад, ракети?
— Є ракети, яким РЕБ може суттєво заважати, особливо коли захист побудований ешелоновано. Є й ті, на які вплив обмежений. Щодо БпЛА, то більшість типів включно з Shahed/”Геранню«, успішно пригнічуються. Ворог намагається компенсувати втрату навігації: закладає більший запас дальності. Через це попри роботу РЕБ частина таких БпЛА все одно долітає до міста, але вже з великою похибкою. Наприклад, якщо ціллю був об’єкт у центрі Києва, дрон може долетіти лише до околиці, але все одно завдати руйнувань.
Останнім часом ми досить ефективно приглушуємо різні типи повітряних цілей. Але, на жаль, це все ще не гарантує повного уникнення жертв. Ось якби навігація ворожих БпЛА глушилася ще від моменту їхнього запуску з території росії, похибка була б настільки великою, що більшість із них просто не долетіли б до Києва. Але для цього потрібно було б покрити засобами РЕБ фактично всю територію України, а це коштує сотні мільярдів доларів.
— Як забезпечити, щоб засоби РЕБ, встановлені поблизу цивільних об’єктів, впливали тільки на цільові загрози (ворожі дрони/ракети), не створюючи перешкод для цивільних систем зв’язку (4G, Wi-Fi, GPS-навігація)?
— Це фактично неможливо. Shahed використовує ті самі канали навігації та зв’язку, що й цивільна інфраструктура: GNSS (GPS та інші сузір’я), а також мобільний зв’язок 2G/3G/4G/5G і LTE. У ньому стоїть звичайна SIM-карта з модемом, таким самим, як у наших телефонах.
Тобто системи РЕБ здатні працювати вибірково, але російські засоби повітряного нападу використовують ті ж навігаційні та зв’язкові канали, що й цивільна інфраструктура, тому нема можливості відокремити їх сигнал.
Єдиний варіант — для цивільних потреб переходити на протоколи, які Shahed не використовує. Наприклад, Starlink ми не блокуємо, бо ці БпЛА поки що його не застосовують. Але якщо почнуть — тоді доведеться втручатися і в цей канал.
— Теоретично росія може перевести шахеди й на сигнали Starlink?
— Теоретично — так, і це давно обговорюється на фаховому рівні. Якщо вони отримають достатню кількість терміналів, запускатимуть БпЛА поблизу кордону та зменшать швидкість польоту десь до 100–110 км/год, щоб система не розпізнала безпілотник, такий сценарій можливий. Наприклад, є українські виробники, які вже інтегрують Starlink у свої БпЛА.
Але для росії є серйозне обмеження: Starlink офіційно заборонений на їхній території. Тож застосовувати його масово вони можуть лише з окупованих територій або прямо на кордоні з Україною.
— Чи бачите ви майбутнє захисту цивільної інфраструктури у стаціонарних комплексах чи у розгортанні великої кількості малих, мобільних, локальних систем РЕБ? Які переваги кожного підходу?
— Насправді це не питання «або-або». Найефективніша модель — ешелонована система захисту, де кожен рівень виконує свою роль. Перший рівень — це прості інженерні бар’єри, які ускладнюють роботу оптоволоконних рішень. Другий рівень — мобільні засоби: автомобільні системи РЕБ, портативні рішення, детектори. Вони дають локальний, точковий захист на обмеженій дистанції. І третій рівень — це потужні тактичні комплекси дальньої дії, здатні працювати на відстанях 5-20 км і прикривати великі площі або напрямки підльоту.
Якщо ж ми говоримо окремо про малі комплекси, такі як автомобільні або окопні засоби РЕБ, їхня зона впливу зазвичай обмежена 50-200 метрами. Цього достатньо, щоб захиститися від FPV, мавіків або дронів типу «Молнія». Наприклад, у Харкові більшість руйнувань сьогодні завдають саме «Молнії» — через близькість міста до кордону.
Такі дрони не потребують супутникової навігації: ними управляють із пульта, тому їхня нейтралізація часто залежить саме від наявності мобільних засобів РЕБ поруч з об’єктом. У більшості випадків автомобільний РЕБ здатен захистити машину від такого типу загроз.
Щодо стаціонарних комплексів, майже всі вони направленої, а не купольної дії. Щоб застосувати їх ефективно, потрібно виявити БПЛА — або радарами, або засобами радіорозвідки — і вже після цього спрямувати приглушення.
— Як має бути організована координація між військовими підрозділами, що використовують потужніші системи РЕБ, та цивільними службами/операторами інфраструктури, які розгортають локальні системи?
— На мою думку, потрібна єдина інтегрована система управління засобами РЕБ. У ній мають бути відображені всі працюючі комплекси: їхня конфігурація, частоти, напрямки роботи, тип сигналу, ціль, яку вони намагаються подавити, та поточний статус ефективності.
Це дозволить не просто бачити, де працює РЕБ, а й керувати ним. Наприклад, якщо на місто летять «Шахеди» з 15 напрямків, а більшість систем направлена лише на три з них, ми втрачаємо можливості впливу. А з централізованою координацією ми можемо оперативно перерозподіляти роботу комплексів відповідно до пріоритетів загрози.
Такий інструмент має об’єднувати також засоби радіолокації й радіорозвідки, щоб оператори бачили траєкторії цілей і могли в режимі реального часу синхронізувати роботу різних рівнів захисту.
— Наскільки реально в Україні створити таку інтегровану систему управління засобами РЕБ?
— Технічно це можливо. Але на практиці це складне завдання, і головні бар’єри організаційні. Український ринок РЕБ дуже фрагментований: кожен виробник розробляє власний підхід, намагаючись стати де-факто стандартом. У таких умовах інтеграція для них виглядає не як спільна мета, а як загроза конкурентній позиції.
Якби була єдина архітектура, до якої підключаються всі системи незалежно від виробника, ми могли б швидко формувати повну картину радіоефіру, керувати ресурсами, уникати конфліктів у частотах і масштабувати захист. Але для цього потрібні стандарти, протоколи сумісності, регуляторні вимоги і, найголовніше, політика співпраці.
Але все потребує часу, грошей, координації та спільної волі ринку й держави. Втім якщо ми хочемо реально збільшити ефективність застосування систем РЕБ, це правильний шлях.
— Як ви вважаєте, що потрібно зробити на законодавчому та освітньому рівнях, щоб забезпечити кваліфіковане та безпечне використання цивільними структурами засобів РЕБ, які раніше були військовими?
— Потрібно запровадити чіткі правила розгортання та згортання систем РЕБ. Персонал, який працює в безпосередній близькості до обладнання, повинен мати захисний одяг з екрануючого матеріалу. Наша компанія вже шиє військову форму з таким захистом, а за потреби можемо виготовити й поліцейську або пожежну.
Форма не відрізняється від звичайної за характеристиками, окрім спеціальної підкладки, що захищає від впливу випромінювання. Адже випромінювання 50-100 Вт і більше може негативно впливати на організм.
Також важлива профільна підготовка персоналу. Люди повинні проходити курси, де навчають, як поводитися з РЕБ, як його безпечно використовувати, які частоти придушуються та на що це впливає, а також як не пошкодити систему під час роботи.
— А цивільним, які живуть поруч із встановленими системами РЕБ, теж потрібен захисний одяг?
— Зазвичай ні. Радіохвилі розсіюються досить швидко. Для випромінювача з потужністю близько 50 Вт безпечна відстань становить приблизно 90 метрів, і на такій відстані вплив на здоров’я людини мінімальний. Це підтверджують рекомендації ВООЗ.
— Які ключові висновки та запити від військових щодо роботи РЕБ у бойових умовах ви інтегрували у ваші останні розробки?
— Ми постійно інтегруємо численні рекомендації від військових і працюємо над удосконаленням наших систем. Іноді ми відправляємо нову розробку на тестування, і її повертають не як непрацюючу, а з зауваженнями щодо доопрацювання для ідеальної роботи. І тоді ми намагаємось довести її до ідеалу. У нас немає підходу «і так зійде, купуйте». Ми прагнемо максимальної ефективності в усіх засобах.
Покращення відбуваються щодня: це й додавання нових частот, й адаптація до появи нових типів антен, й тестування різних сценаріїв подавання сигналу. Якщо ми бачимо антену, що працює ефективніше за нашу, інтегруємо її в систему. Вдосконалюємо власні антени та модулі дальнього подавання, щоб вони працювали в єдиному комплексі.
Також ми постійно прагнемо зробити систему максимально зручною для користувача. Усі зауваження від військових ми фіксуємо та імплементуємо.
— Чи планується інтеграція елементів штучного інтелекту для більш точного ідентифікування та нейтралізації повітряних цілей?
— Ми плануємо використання штучного інтелекту в наших системах. Його роль — значно спростити та автоматизувати координацію між засобами РЕБ і засобами радіоелектронної розвідки. Наприклад, якщо поєднати наш комплекс РЕБ із засобом РЕР, система розвідки виявить частоту, визначить місце джерела сигналу та передасть ці дані в центральний модуль.
Далі «мозковий центр» сам вирішить, що саме необхідно подавляти, у якому спектрі й діапазоні, а також виконає автоматичне калібрування по азимуту, вертикальному куту та поляризації.
Поки що це перспектива, а не реалізований функціонал. Але саме до цього ми маємо рухатися — до повністю автономної взаємодії між засобами виявлення й засобами ураження. Ідеальна система мала б сама визначати тип цілі, оцінювати загрозу, обирати необхідні частоти для подавлення, направляти комплекси в потрібний сектор і контролювати результат.
Реалізувати це можливо, але завдання складне. Воно потребує значного фінансування, глибокої експертизи й вирішення низки технічних викликів. Ми працюємо над цим, і не лише ми, а також багато інших компаній.
Тож окремий виклик — програмна сумісність. Тому, на мій погляд, правильна модель — одна державна платформа, куди розробники інтегрують свої засоби РЕБ. Тоді військові отримують можливість обирати системи за характеристиками, ефективністю та ціною, а не за сумісністю.
