“Чим багата Україна. Милованов, Загорій і Тофан — про інтерес зарубіжних компаній і роботу бізнесу в умовах хаосу 4 березня, 09:31 Поділитися: Учасники дискусійної панелі «Стійкість на експорт» (Фото: Сергій Канциренко / NV) Автор: Сергій Фурса Амбіційні ініціативи президента США Дональда Трампа щодо припинення бойових дій на фронтах російсько-української війни змінили інвестиційний клімат, інтерес зарубіжних компаній до України пожвавився. Чи можна”, — write on: ua.news
Учасники дискусійної панелі «Стійкість на експорт» (Фото: Сергій Канциренко / NV)
Амбіційні ініціативи президента США Дональда Трампа щодо припинення бойових дій на фронтах російсько-української війни змінили інвестиційний клімат, інтерес зарубіжних компаній до України пожвавився. Чи можна вважати це сталою тенденцією? Працювати в умовах хаосу — норма для українських виробників? Наскільки адекватними є технології уряду з подолання криз, які постійно виникають за три роки війни? Ціни на ліки після втручання РНБО впадуть, та чи засвідчить це «одужання» фармацевтичного ринку в Україні?
Наші партнери: ПриватБанк, Торгово-промислова палата, Kalganoff, Шато Кахеті
Ці та інші теми були в центрі уваги під час дискусії «Стійкість на експорт», що відбулася в рамках великого івенту NV «Україна змінює світ. Які відкриваються можливості?».
Учасники розмови: Катерина Загорій, директорка Ради директорів компанії Дарниця; Тимофій Милованов, президент KSE; Василе Тофан, член інвестиційного комітету Horizon Capital.
Модерував дискусію Сергій Фурса, інвестбанкір та ведучий Radio NV.
Катерина Загорій, директорка Ради директорів компанії Дарниця
«Я вдячна тому, що хаос зараз є, тому що він допомагає прийти до тями. Це для нас уже стало реальністю. Якщо десь п’ять років тому ми думали про те, чи треба наш фармацевтичний бізнес розвивати за кордон, то зараз ми відповіли собі абсолютно чітко на питання. Треба в першу чергу мати ліки, які повністю забезпечать нашу країну. Це наша нова стратегія».
«Є певна фармацевтична стратегія Європейського Союзу, є купа правил і регуляцій в Європі. Ми думали, що це повинно би працювати і у нас, і туди дивилися. Це все не так. Те, куди розвивається Європа в фармацевтичному бізнесі, — не той шлях, яким ми маємо йти, коли кордони закриті, коли складно з імпортом, коли складно з логістикою, коли складно з дистрибуцією».
«Я достатньо часто буваю в Сполучених Штатах, отримую запити на зустрічі. Розпитують конкретно: дайте якусь аналітику, давайте ми до вас заїдемо. Звучить так, ніби вони на Марс збираються. Є велика аналітична компанія, яка робить зрізи ринку в Америці і фармацевтичного ринку загалом, ми там раніше були, напевно, на 600-й сторінці. Звертаються зараз до нас, цікавляться. Чому вони нас побачили на цьому ринку? Тому що просто про Україну почали частіше говорити? Чи тому що дерегуляція? Не знаю відповіді».
«На РНБО 12 лютого прийняли ряд рішень, які сприяють зниженню цін на ліки для кінцевого споживача через різні точкові зміни. Тобто це не системний підхід до зміни ринку. Так відбулось в першу чергу тому, що за останні роки, особливо під час війни, регулювання ринку ліків повністю загноблене і знищене як клас, і на це ніхто не звертав уваги».
«Ринок ліків — це не ринок споживчих товарів, це дуже важливо розуміти. Кожна шоста упаковка ліків в країні — з Дарниці. Тобто ми бачимо кінцевого споживача і бачимо, що в плані еластичності ціни вже досягли максимуму. Уже стає суперкритичним, коли ти заходиш в аптеку і не можеш дозволити собі покупку. Загалом, ліки — це товар з низькою еластичністю ціни, тобто ти відмовишся від будь-чого, але ліки завжди купиш, якщо вони тобі потрібні. Навіть, наприклад, відмовишся від ліків для себе, але купиш для дитини. Якщо раніше людина заходила в аптеку з 400 гривнями і могла купити декілька дарницьких препаратів і декілька препаратів інших компаній, то тепер за 400 гривень вона не може собі часом дозволити і одного препарату. Відсутність регуляції і такий от „Дикий Захід“ на цьому ринку призвели до того, що ціна на ліки зросла в сотні разів по деяких позиціях. А хаотичні рухи виробників, аптек, дистриб’юторів та інших гравців зробили регулювання ще гіршим, тому що кожен тягнув в свою сторону».
«У нас не стало більше людей, у нас не стало більше грошей, у нас стало більше аптек. І виявилось, що на ринку, крім уряду, пацієнтів, споживачів, виробників українських, виробників іноземних, аптек і дистриб’юторів є ще один величезний гравець. Це власники приміщень, які орендують або купують аптеки. І це для мене було величезне відкриття, адже цей гравець на рівні з виробником на ринок впливає. Аптек, до речі, у нас 18 тисяч в країні, а приміщень всіх банків, і комерційних, і державних, близько п’яти тисяч, і близько шести тисяч приміщень Укрпошти. Це цифри для тих, хто хоче сказати, що нам десь потрібна якась ще одна аптека. Тобто три тисячі людей, які раніше ходили в одну аптеку, зараз ходять в три аптеки. Це про те, звідки беруться ціни на ліки».
«По-правильному, мала би бути фармацевтична реформа. Але президент сказав: „Значить так, спочатку зменшуєте ціну на ліки, як завгодно, чучелом, тушкою“. Чи це добре? Чи ми в результаті вийдемо на ціну ліків, яка дозволить споживачам їх купувати? Однозначно дякую, що зробили хоч якісь рухи, які призведуть до зміни ціни на ліки, в чому українські виробники абсолютно всі зацікавлені, бо це дає нам можливість продовжувати діяльність. Та чи правильний був підхід? Ні, абсолютно. Чи це схоже на підхід у світі? Ні, не схоже ні на що. Але сподіваємося, що не просто ціна на ліки зміниться одноразово, а що конструкція на ринку зміниться, буде більш регульованою, більш зрозумілою, більш прогнозованою і більш адекватною».
Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки
«Економічна політика Дональда Трампа — тарифи. Починаємо з тарифів і розмовляємо далі. Так, це неправильно, в підручниках вчать по-іншому. Але є така технологія, ця машина їде таким чином, іншої машини у Трампа немає. У Володимира Зеленського теж є свої технології, якщо вивчати, що він робив в інших галузях, це стає зрозумілим. Інколи це дуже добре працює, інколи — дуже погано. Наприклад, на початку війни пам’ятаєте, що було? Не стало бензину на заправках. Через об’єктивні причини, але також і через обмеження на ціну. Але досить швидко профільний міністр і віцепрем’єр створили робочу групу і вийшли на цінову позицію. І з тих пір як би не бомбили і які б втрати не несла інфраструктура, бензин є».
«Немає часу в умовах війни кожен день сидіти і думати. Тому рішення будуть прості і швидкі. Буде рішення по обмеженню ціни на ліки. Там є реальний конфлікт, є повна монополізація. Якщо у вас вертикальний ринок, від виробників до, наприклад, власників аптек і приміщень, то це називається або double, або triple marginalization. Це не перфектна конкуренція. Є декілька сильних гравців в галузі, які впливають на ціну і закладають маржу. А оскільки ринок неправильно структурований, ця маржа багато разів вкладається. І гравці б’ються за неї,і адміністративними, і лобістськими, і конкурентними, і неконкурентними методами. Але за це все платить споживач. Ця історія була певним тригером, структурна зміна на ринку, а також погіршення ситуації для споживачів. Починається конфлікт — і починається необхідність змін. Але це добре, я думаю, що така розмова відбувається».
«Дональд Трамп має виглядати сильним. Що він робить всередині країни? Він розвалює стандартні, формальні інституції. До речі, Зеленський, коли прийшов, схожі речі робив. Коли я був міністром, я звільнив 112 керівників державних підприємств в один день. В Америці зараз відбувається переставляння стільців, і сила цього переставляння залежить від неформального бренду Трампа. Якщо ви подивитеся на опитування щодо підтримки України у США, вона сильно впала. Але якщо ви подивитесь на опитування щодо підтримки Росії, вона взагалі становить чотири відсотки. Тобто якщо Трамп зробить гарний deal для Росії, він всередині втратить неформальне відчуття сили. І тоді всі будуть мобілізовані для того, щоб з ним боротися».
«Сигнали, які американські компанії отримують від адміністрації, свідчать, що в Україні буде достатньо привабливий бізнес-клімат в результаті. І до нас уже надходить багато інвестиційно-банківських запитів. Ми бачимо в Київській школі економіки: ведеться певна серйозна гра. Існує велика зацікавленість американців інвестувати в Україну. Те саме відбувається з донатами, те саме відбувається з запитами на аналітику, і вона набагато конкретніша, ніж була раніше. Зараз ми пишемо не стратегії, а переліки потенційно можливих угод».
«Якщо порівняти ситуацію сьогодні з 1919 роком, то там ми програли, тому що у нас було тільки два полка студентів, яких розбили, всі сперечалися про те, хто кращий гетьман і так далі. З нами воювали більшовики, вони були значно дисциплінованіші, жорсткіші, з більшим ресурсом. Цей чинник залишається і зараз. З нами знову воюють більшовики, які не мають жодної поваги до людського життя, це велика радянська армія. Тоді у нас не було нормальної західної підтримки. Цього разу у нас підтримка певна є. Ще одна причина була, що нас по суті здали поляки. Чи є ризик, що й зараз так відбудеться? Ризик такий є, але все одно це не ситуація 1919 року».
Василе Тофан, член інвестиційного комітету Horizon Capital
«Складається враження, що інвестори зацікавилися Україною. Та будемо керуватися не лише відчуттями, але й погляньмо на факти. Ось був візит Скотта Бессента, міністра фінансів США, його бачення того, яка угода може бути укладена. Можна сказати напевне, все більше людей приїздить до Києва. Об’єктивно, всі ці речі можна заміряти».
«Наведу промовистий приклад. Коли у вересні 2024 року опитування показали шанси кандидатів у президенти США, акції Ferrexpo буквально відображали популярність Трампа. У вересні вони були на позначці приблизно 35. Коли Трампа обрали, акції скакнули до позначки 80. Тобто, більше, ніж удвічі. Зараз вони на позначці понад 110 пунктів. Тож ціна на акції Ferrexpo, яка має активи в Україні — Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, найбільший український експортер залізорудних котунів, — потроїлася, що відображає надію на закінчення війни».
«Кілька тижнів тому, коли новини про припинення гарячої фази війни стали більш вірогідними, навіть акції такої компанії як Wizz Air виросли на 8%, хоча Wizz Air навіть ще не літає до України. І навіть якщо польоти цивільної авіації над Україною почнуться, то Wizz Air матиме крихітну частку на ринку продажу авіаквитків, але ентузіазм є. Я читаю звіти про результати досліджень. Дотепер компанії ухилялися навіть від згадки про Україну або казали: ми не здійснюємо операцій в Україні і справ ніяких з нею не маємо. Зараз є розділ, у якому компанії зазначають: потенційний сектор наших інтересів в Україні».
«Є великий портал лістингу компаній у Польщі, Pracuj. Вони багато набирали в Україні через work.ua, robota.ua. І ті компанії, що боялися дотепер висуватися, зараз навмисне висуваються, бо ринок запитує. Тож у цьому сенсі це дуже цікаво — ми пройшли шлях від страху до свого роду жадібності. Можливо, це слово трохи є перебільшенням, але точно є зацікавленість в Україні».
