Реформа в гаманці кожного. Як хоче змінити нацвалюту Пишний, і скільки це коштуватиме українцям, — інтерв’ю з головою Нацбанку

27 березня в київському Українському домі зібрались люди, які фактично прийшли до грошей, — на відкриття виставки «Гривня. Більш ніж гроші», спільного проєкту Нацбанку та Українського дому, який присвячений історії та значенню національної валюти.

Перший експонат, просто на вході — інсталяція «Більше» художниці Дар’ї Подольцевої, величезний колаж на підлозі атріуму будівлі: складна композиція з візуальних образів і текстових повідомлень.

А далі перед відвідувачами розкривається довга та насичена історія українських грошей, починаючи від стародавньої прикраси — шийної гривні. На виставці наявні понад 300 експонатів різних періодів, які ніколи не демонструвались разом. Серед них — монети, історичні документи, артефакти та витвори мистецтва.

До створення експозиції, яка працюватиме до 11 травня, долучились Музей грошей НБУ, Державна архівна служба, Центральний державний архів музею літератури та інші установи.

Чому Нацбанк вирішив саме зараз розповісти мешканцям і гостям воєнного Києва історію національної валюти?

Про це, а також про значення гривні та важливу грошову реформу, яка може початись в країни найближчим часом, NV поговорив з Андрієм Пишним, головою Нацбанку.

— Виставка «Гривня. Більше ніж гроші» поєднала як історію створення національної валюти, так і об’ємну культурну та соціальну складові. Чому це поєднання важливе?

— Гарне спостереження. Саме такої реакції, таких вражень ми прагнули досягнути, щоб у вас було відчуття того, що ви потрапили в середовище, в якому йдеться про національну валюту як про багатогранне явище, важливий атрибут державності. Національна валюта — це щось суттєво більше, ніж може здатися на перший погляд. До такого висновку ми дійшли в Національному банку вже давно.

Ми про гроші знаємо все. Тому, коли виникла ідея розказати про них через мову мистецтва, історії, культурного дискурсу, зрозуміли, що ця розповідь вийде далеко за межі технологічних аспектів створення гривні. Безперечно, виготовлення банкнот — це складний процес, який складається з багатьох рішень, наприклад, щодо захисних елементів. Україна, на відміну від багатьох країн, має повний цикл виготовлення своїх банкнот і монет. У нас є Банкнотно-монетний двір, який друкує банкноти і карбує монети. У його складі працює власна фабрика, яка виготовляє спеціалізований банкнотний папір. А головне — у нас є монетарний суверенітет. Навіть попри війну гривня залишається платіжним засобом і зберігає довіру громадян.

Інсталяція «Більше» художниці Даші Подольцевої / Фото: Нацбанк

Коли ми говоримо про гривню, то говоримо насамперед про нас самих. Поспостерігайте, як ми наділяємо її абсолютно людськими характеристиками: «слабка-сильна», «гривня нервує», «гривня стабільна». Гривня є відображенням нас самих та всіх процесів, що відбуваються в суспільстві, в країні.

Історія про національну валюту — це історія про нас, про нашу державність. Про історичні постаті і обставини, про те, як цілі епохи впливали на наше з вами становлення. Це наш здобуток.

Гривні є що вам розповісти. Тому й назва виставки «Гривня. Більше ніж гроші» максимально точна. Вона дає змогу подивитися на тему національних грошей значно ширше, ніж ми звикли. До речі, коли ви тільки заходите на виставку, в атріумі Українського Дому одразу потрапляєте всередину інсталяції. І ця інсталяція точно відображає суть назви. Щоб оцінити, який задум закладала її авторка, мисткиня Дар’я Подольцева, потрібно піднятися на другий поверх. Тоді ви побачите, що вся ця, здавалося б, какофонія різних образів, звуків, букв, патернів створює абсолютно логічний, дуже цілісний образ, перетворюючись на витвір мистецтва.

Тобто для того, щоб побачити гривню, треба відійти на відстань історичних епох. Треба подивитися на неї очима [українських митців минулого] Кричевського, Нарбута, Богомазова, тому що в нашій гривні є кожен із них.

Гривня нагадує нам про те, ким ми є і що є нашим, українським. Тут доречно згадати і назву української дрібної монети — «шаг». Це історична, питомо українська назва. І Національний банк закликає повернути її сучасній Україні. Шаг — це наше, українське, яке ми вибороли, яке було частиною культурного патерну.

Ми ж зараз перебуваємо на дуже цікавому етапі, коли віднаходимо себе. Коли ми починаємо насправді розуміти, що мова має значення. Не лише з погляду того, як ми розмовляємо, а як маркуємо речі, поняття. Ми кажемо про необхідність змінити топоніміку вулиць, назви міст, декомунізувати їх і повернути своє. То чому ж насправді не використовуємо той самий підхід, коли йдеться про монетарний суверенітет? Адже копійка, яка сьогодні є дрібною монетою, однією сотою фракції гривні, це те, що, на жаль, дотепер нас споріднює з «москвою», з «мінськом» та «тирасполем».

Давайте про це згадаємо, повернемося до цього, відстоїмо і будемо рухатися вже від цієї оновленої відправної точки далі.

— Мені розповіли, що під час організації виставки довелося вирішувати цікаві організаційні питання: до прикладу, щоб привезти тюки з бавовною, з якої виробляється гривня, треба було чимало дозволів.

— Ця виставка на 100% ексклюзивна. Тут представлені унікальні експонати, які раніше ніде так вичерпно не демонструвалися: срібляник князя Володимира, монети Кримського ханства. Те, як створювалися ескізи першої української гривні українськими митцями, як взагалі ця експедиція під час визвольних змагань відбувалася, куди вона нас привела, що було результатом цього.

Це унікальні речі. Другий поверх побудований за принципом таймлайну, він вас веде через Античність, через Україну-Русь, Середньовіччя, Гетьманщину, XVIII-XX століття, через УНР, через часи Радянського Союзу. Ви побачите всю історію, де скрізь так чи інакше наявні, крім технологічних утилітарних речей, обов’язково елементи мистецтва. Ми прагнули щоб цей культурний зв’язок прослідковувався.

З одного боку, ми могли б насправді показати навіть ще більше. За кадром залишилися речі, які ми також дуже прагнули й хотіли показати. У результаті зрозуміли, що той задум, який закладала команда Національного банку і творчі куратори виставки, вже відображає цілісний образ.

Щодо організації, то для мене взагалі весь процес відбувався як квест, починаючи від народження ідеї й закінчуючи пошуком артефактів, нашими внутрішніми дискусіями, обговоренням кожного тексту, кожного слова.

Подрібнені паперові гривні у дитячій пісочниці – один із експонатів виставки / Фото: Нацбанк

Коли ми обговорювали, що і як у цій композиції відобразити, то порушували багато питань — це була ціла наукова експедиція. Зверталися до Інституту мовознавства, Національної академії наук України, Українського інституту національної пам’яті, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України багатьох музеїв. Навіть дискусія була навколо окремих експонатів: чи можемо ми їх презентувати, зобразити, адже деякі з них були поцуплені росіянами й дотепер перебувають на їх території.

Якщо говорити про якісь технічні речі, як ви вірно підмітили, на виставці є величезні тюки (або пачоси) з бавовною, з якої виготовляється банкнотний папір. Навколо їх доставлення та експонування була ціла «коломийка», тому що треба було вирішити питання пакування, перевезення, вологості в залі для зберігання, купу інших нюансів. У результаті ми знайшли рішення. Адже відвідувачам буде приємно знати, що в складі української гривні є достатньо бавовни, яка вже стала для нас усіх символом нашого опору.

— Також цікавим є такий експонат — розрізані паперові гривні, які складені в дитячій пісочниці. Це алюзія на дитинство та дорослість?

— Розгадку творчого задуму ми залишимо на ваш власний розсуд, адже саме таким є сучасне мистецтво, яке не дає відповіді, а ставить питання. А щодо власне матеріалу, який використали для цієї інсталяції, так, це подрібнена гривня, яку ми утилізуємо, тому що це гроші, які зносилися, відпрацювали своє. І цей експонат — дуже цікавий, тому що подрібнені гривні ніби отримали друге життя. Митці знайшли можливість, щоб у творчій рефлексії їх використати. Можливо це пісочниця, де кожен із нас згадує своє дитинство, коли робить, так би мовити, «пасочки» із тисяч, мільйонів подрібнених гривень. Також на виставці ці подрібнені гривні представлені у формі брикетів, які можна отримати у подарунок, якщо зробити благодійний донат. Ви бачили ці брикети?

— Так, на столі в одному з залів.

— Оці подрібнені гроші, які, здавалося б, є вже відпрацьованим матеріалом, продовжують працювати на те, щоб нас об’єднати навколо дуже важливих речей, навколо нашого опору. Загалом ми не оминули увагою жодного прояву грошей: ні творчого, ні технологічного, ні з погляду ідеї, навіть утилізацію.

— Ви багато стикаєтеся з фінансовою системою, з грошима, з валютами. Чи є в історії гривні епізод, який вас вразив?

— Так, у мене є особиста історія, вона пов’язана з шагами. Коли я вперше потрапив у Музей грошей НБУ, то головний зберігач фондів музею Андрій Бойко-Гагарін розповів багато цікавих речей про історію українських грошей. Коли ми підійшли до стенда з шагами, він розказав, що в нас є українська назва, яка відображає найменшу частину української гривні — шаг. На жаль, у 1991−1992 роках цю назву не вдалося закріпити у грошовому обігу України, щоб остаточно розірвати будь-яку спорідненість із «москвою». Тож копійка залишилася в Україні, ніби купка сміття в нашому будинку. Немає точних даних про те, що ж насправді було причиною, чому шаги не стали частиною гривні.

Примірник газети зі статтею про те, що “гривня не потрібна” / Фото: DR

Слухаючи цю історію, я в певний момент усвідомив: чекайте, я ж тут насправді не просто відвідувач. Я людина, від якої, можливо, залежить ухвалення відповідного рішення, правильний імпульс, якого не вистачило для того, щоб це (зміна копійки на шаг) свого часу відбулося.

Було таке враження, ніби всі ці матеріали чекали, допоки я просто прийду в Музей грошей НБУ, мені розкажуть цю історію, і вона отримає друге дихання. Зараз ми перебуваємо на етапі, коли очікуємо, що парламент зареєструє законопроєкт про зміну копійки на шаг. Вірю в те, що він не лише зареєструє, але й підтримає ухвалення таких законодавчих змін. І ми нарешті остаточно закріпимо безумовний, виключно український, обґрунтований і побудований на історичних документах грошовий ряд, починаючи від найдрібнішої частини гривні.

— Це доволі радикальна реформа грошової системи. Чи розумієте, що буде певна критика деяких людей, суспільства?

— Треба одразу висвітлити ті напрями, за якими, як ви кажете, можливо, буде відбуватися критика. Перше, чи вимагатиме це додаткових витрат. Я стверджую — ні. Жодних додаткових витрат ні з боку Національного банку, ні з державного бюджету для заміни копійки на шаг не потрібно. В обігу перебуває майже 15 млрд монет різного номіналу, з них майже 5,5 млрд — це 10 і 50 копійок. Національний банк щороку з метою заміни монет, які зношуються і виводяться з обігу, повинен докарбовувати нові. У цьому році вже заплановано докарбування щонайменше 20 млн монет. Ми хочемо, щоб це наступне докарбовування стосувалося монет, номінованих не в копійках, а в шагах.

Так, у певний момент в обігу будуть одночасно і копійки, які були виготовлені раніше, і шаги, маючи абсолютну рівнозначність з погляду їхнього статусу як платіжного засобу.

Символізм цього рішення набагато потужніший. Ми вичищаємо остаточно з українського законодавства все, що нас хоч якось споріднює з «москвою». Всі грошові реформи інших країн після розпаду Радянського Союзу відбулися кардинально, на глибинному рівні, в кожній колишній республіці, ніде не залишилися копійки, крім «росії» та «білорусі».

Тому про перший напрям критики — витрати — їх немає. Другий напрям критики — не на часі. Я вже на нього, здається, відповів. В Україні зараз є колосальний запит на відновлення нашої справжньої історії та культури. Ми змінюємо назви вулиць, ми розуміємо, що в нас є власні історичні, культурні, політичні постаті. Ми себе ніби віднаходимо заново. І коли мені кажуть: «Не на часі», запитую: «А коли на часі повертати своє, якщо не зараз, скажіть?».

— Скільки буде перехідний період від копійок до шагів? Загальний?

— Не буде примусово вилучатися копійка. Просто на заміну тієї монети, яка виводитиметься з обігу, буде в достатньому обсязі карбуватися монета відповідного номіналу, але вже з назвою, яка є питомо українською — шаг. Це, зокрема, дасть змогу уникнути додаткових витрат, пов’язаних з утилізацією копійок та виготовленням шагів для їх заміни. Тож це буде тривалий органічний процес заміни, потреби здавати чи бігти обмінювати не буде.

Водночас, як я вже говорив, символізм цього рішення набагато потужніший. Ми, по суті, остаточно закріплюємо за собою, навіть на рівні щонайменших проявів, на рівні назв, монетарний суверенітет і грошову незалежність. Це остаточна декомунізація, демосковізація грошового обігу.

— Чи були приклади у світовій фінансовій системі змін назв монет або грошових одиниць?

— Так. Усі колишні республіки Радянського Союзу змінили свої грошові одиниці, включно з дрібними монетами, на питомо національні назви. Ми ж зробили лише частину цієї вправи — ввели в обіг гривню, але залишили, незрозуміло чому, копійку. Водночас, коли в 1992 році Луганський верстатобудівний патронний завод, який тоді виконував функцію першого Банкнотно-монетного двору незалежної України, вже був готовий випускати шаги і були відкарбовані їх експериментальні зразки, не вистачило політичної волі. Тоді московське лобі, відповідно, все ж таки протиснуло своє рішення, аргументуючи тим, що немає значення, люди ж звикли до копійки. До речі, коли ми шукали матеріали до цієї виставки, знайшли дуже цікаву статтю за 1995 рік із заголовком «Гривни не буде, і слава Богу»… У цій статті написано, що це не на часі, що це не потрібно робити. Дуже предметно журналіст попрацював, щоб продемонструвати, що гривня не потрібна… Зараз, можливо, ми проходимо певною мірою той самий шлях. Бо коли є час повертати своє? Ще раз наголошу: грошей з бюджету це не потребуватиме, як і додаткових витрат з кошторису адміністративних витрат Національного банку чи примусового вилучення копійок з обігу.

Ви не відчуєте жодних негативних наслідків. Проте у вашій кишені з’явиться монета, яка буде шагом. Можливо, діставши її, ви розповісте своєму онуку чи онучці, чому саме у вас є і копійка, і шаг. І я вас запевняю, під час цієї розповіді ви знайдете десятки аргументів сказати, що ось ця, майже однакова за своїм номіналом монета, але з назвою шаг, є набагато ціннішою. І ця розповідь, можливо, матиме одне з ключових значень для нашого наступного покоління.