“Бізнес і війна. Відомі підприємці — про виклики, що стоять перед їхніми компаніями, і способи їх подолання 19 жовтня, 04:35 Поділитися: Відомі українські бізнесмени взяли участь у заході NV «Бізнес і війна. Діалоги про майбутнє» (Фото:Сергій Канциренко/NV) Автор: Віталій Сич Нестача кадрів, дефіцит електроенергії, мобілізація працівників. Перед українським бізнесом на третій рік війни постали шалені виклики. Чого чекати”, — write on: ua.news
Відомі українські бізнесмени взяли участь у заході NV «Бізнес і війна. Діалоги про майбутнє» (Фото:Сергій Канциренко/NV)
Нестача кадрів, дефіцит електроенергії, мобілізація працівників. Перед українським бізнесом на третій рік війни постали шалені виклики. Чого чекати далі?
Генеральний партнер заходу: Банк Південний
Партнери: Метінвест, ПриватБанк, ІнтерХім, Кіа в Україні, Jack Daniel’s
NV зібрав представників бізнесу на відверту розмову про нагальні проблеми підприємців у межах заходу «Бізнес і війна. Діалоги про майбутнє».
У 2024 році з-поміж найбільших 50 компаній-інвесторів в Україні лише 15% іноземні. Чи залишився ще потенціал для внутрішніх інвестицій — обговорювали співзасновник групи компаній NOVA (Нова пошта) Вячеслав Климов, співвласниця Епіцентр К Галина Герега, CEO Genesis Володимир Многолєтній, генеральний директор та співзасновник ІнтерХім Анатолій Редер.
Наводимо найважливіше з виступів спікерів.
Галина Герега, співвласниця Епіцентр К
Про виклики та їх подолання
Як і кожен український бізнес під час війни, ми також зіткнулися з викликами. Безперечно, з перших днів повномасштабного вторгнення ми продовжували працювати. Ми з українським народом вже 21 рік і не перечікуємо завершення війни десь за межами країни. Ми тут, і всі випробування, які випали на нашу долю, долаємо гідно разом із нашими колективами.
Коли 24 лютого 2022 року ми прийшли на роботу, все те, що будувалося впродовж 20 років, склалось, як картковий будинок. Маю на увазі фінансову систему. У перші ж дні кредитори закидали нас листами з вимогою повернення коштів.
Але день за днем, крок за кроком, по цеглинці ми знову почали відбудовувати систему. Ви всі є свідками того, які втрати понесла компанія, але я вважаю, що ми все зможемо відбудувати. Не повернути лише людські життя.
Зараз у війську служить понад чотири тисячі працівників Епіцентру — це велика кількість. Є торгові центри, в яких не залишилось жодного чоловіка, тож їхні функції перейшли до жінок. Ми навчили їх водити вантажні автомобілі та різноманітну техніку. Проте персоналу все ще не вистачає.
Катастрофічно бракує людей: одні воюють, інші виїхали за кордон. Підсилитись немає ким. Наприклад, буквально нещодавно ми відкрили новий ТРЦ в Чабанах, який розпочали будувати ще задовго до війни. Запуск ТРЦ дозволив нам створити 450 робочих місць, але до відкриття ми змогли набрати лише половину. І так у кожній галузі.
Про бізнес і владу
У групі компаній Епіцентр не лише торгівля, а й логістика, e-сommerce, аграрна компанія з великими елеваторними потужностями — близько 2 млн тонн одночасного зберігання зерна. Це дуже масштабна система, але на зараз вона завантажена лише на 47%. Ще не зібраний врожай, та навіть за умови збирання повного врожаю вона не буде завантажена на 100%.
У нас великий завод з виробництва керамічної плитки. Пам’ятаю, як 1996 року я вперше відвідала виставку в Іспанії, потім в Італії. Ми дивились на потужні європейські виробництва та їхню продукцію як на музейні експонати й ніколи б не повірили, що це реально зробити в Україні. Але ми це зробили. І зараз найсучасніший європейський завод знаходиться у Калинівці, продукує три мільйони квадратних метрів плитки на рік та експортує у понад 30 країн світу. Ми вийшли на достойний рівень, але були змушені вимикати печі через нестачу електроенергії.
Тоді ми пішли шукати альтернативні варіанти. З високих трибун нам обіцяли пільгові кредити на альтернативні джерела енергопостачання. Ми зайшли в цю нішу. Але на сьогодні немає ні пільгових, ні жодних інших кредитів, які нам обіцяли банкіри.
Ми збудували на дахах шести торгових центрів сонячні електростанції і отримуємо близько 30% заміщення. Є більш ефективні джерела альтернативної енергетики — газопоршневі станції. Перспектива в цьому є, напрацювань багато, але знову бракує коштів.
Якщо влада хоче, аби бізнес надалі ефективно інвестував в економіку України, потрібно трошечки повернутись обличчям до бізнесу, бо ми на межі виживання.
2024 рік, особливо для нашої компанії, видався найважчим. Важко було 2022 року, тому що розпочалася війна і у всіх був шоковий стан. Але ми зібралися і почали працювати, 2023 рік більш-менш пройшли. А в цьому нам дуже непросто. Але я вірю в Україну, вірю в наших людей, вірю в силу нашої нації. Сила в нашому єднанні. Я вірю в те, що Україна буде найкращою у світі країною. Розвиватися, створювати нові проєкти, планувати ми (Епіцентр — ред.) будемо лише в Україні, поки інших перспектив я не бачу.
Про вихід на зарубіжні ринки
Не скажу, що ми зараз агресивно розвиваємося. Агресивний розвиток був у 2006−2007, до 2010-х років. Насправді пропозицій було дуже багато — вийти на польський ринок, на інші ринки. Але ми завжди мріяли розвиватися в Україні. Ми будували торгові центри в різних куточках нашої країни і не було абсолютно ніякого бажання йти кудись далі.
Щодо польського ринку і того, як він працює зараз, трошечки досвіду маємо, бо ми зайшли в проєкт Intersport-Poland.
Ми вже багато років реалізуємо проєкт Intersport Україна. Міжнародна компанія Intersport дала дуже високу оцінку розвитку проєкту в Україні. Позаяк польський Intersport був збитковий, там не було сталих інвесторів, вони запросили нас до співпраці, і ми погодилися піти та допомогти реалізувати цей проєкт. Це підвищило наш імідж в очах міжнародних партнерів.
Але навіть на прикладі маленького Intersport в Польщі, ми стикнулися з тією ж кадровою проблемою, яку маємо зараз і в Україні. Навіть з-поміж українців, які тимчасово виїхали до Польщі, ми не можемо знайти ефективних кадрів для Intersport.
Попереду велике злиття. Герега пояснив, навіщо Епіцентр купив польські активи однієї з найбільших мереж спорттоварів у світі
В нас є ще один приклад. Завод Пласт-Бокс у Чернігові, де ми були співвласниками. Його було знищено на початку повномасштабного вторгнення. Ми його відбудували у Польщі і зараз це вже група компаній Пласт-Бокс. Це дуже сучасне підприємство, де ми є основним інвестором. Розвиваємося на території Польщі доволі непогано, маємо гарного партнера.
Можливо, доцільно побудувати логістику в Польщі, бо, як я вже говорила, ми імпортуємо багато керамічної плитки. Однозначно на території Польщі потрібно мати запаси цієї продукції, аби оперативно доставляти в інші куточки Європи.
Про розвиток у найближчі роки
У нас до війни була стратегія розвитку компанії до 2030 року. Зараз я про це не говоритиму. Зрозуміло, що через повномасштабне вторгнення реалізувати ці проєкти неможливо. Але коли закінчиться війна, я думаю, ми їх усі втілимо. На зараз плануємо відновити все, що втрачено. А це 10 торгових центрів і майже 200 тисяч квадратних метрів площі — дуже багато.
З’явилось відео моменту удару по Епіцентру у Харкові
Мешканці Бучі, Чернігова та околиць звикли обслуговуватися в Епіцентрі, вони закидають нас листами: «А коли ви відбудуєте торговий центр?» Звичайно, хочеться це зробити, але бракує кредитних ресурсів. Якби були вільні кошти, повірте, ми би вже відбудувалися у Чернігові, Бучі, бо всі проєктні роботи завершені.
Через ракетні атаки, ви знаєте, повністю знищений ТЦ у Маріуполі, повністю знищені торгові центри у Бучі, Чернігові, Харкові, два в Херсоні. Мелітополь — окупований. Не працюють ТЦ у Нікополі і ще один у Харкові. Втрачено більше, ніж на 2 млрд грн товарів, які знаходилися в тих ТЦ.
Тому ми в першу чергу будемо відновлювати все те, що знищене. Будемо символом відбудови вільної, незалежної України. Ми вже зараз запустили новий проєкт Epiland — це розважальний центр для дітей в Епіцентрі. Бо відчуваємо велику потребу серед населення на позитивні емоції для дітей.
Ще один важливий напрямок нашого руху — логістика. Ключ до успіху будь-якої компанії лежить через ефективну логістику. За час війни нам вдалося відкрити фулфілмент-центр на заході України. Це перша черга великого логістичного хабу, друга поки зупинена за браком коштів. Але для того, щоб вчасно обслуговувати клієнтів, доставляти всі замовлення, потрібно закрити кільце логістики.
Рухаємося в напрямку придбання важкої будівельної техніки. До речі, коли були закриті порти та періодично блокувалися кордони, нас виручив власний автопарк. Це більше трьох тисяч автомобілів. Ми свого часу придбали в лізинг цю техніку. Також придбали до війни 50 олієвозів, які успішно возили нашу готову продукцію до Європи.
Про кредити
Є таке українське прислів’я: з миру по нитці — бідному сорочка. Так само і ми. Коли розпочалася війна, ми ввійшли в максимальне навантаження нашого кредитного портфеля, але не злякалися. Є багато банкірів, які знають нашу історію, які розвивалися разом із нами.
Війни мають властивість завершуватись, але партнерські, ділові стосунки мають тривати вічно. Думаю, ще наступить колись такий час, що ми будемо пропонувати банкам розмістити наші кошти, а не просити в них на розвиток.
Епіцентр виходить на новий рівень. Гереги запускають мережу парків розваг — фото
Зараз, дійсно, для міжнародних фінансових установ, європейських банків Україна — це країна ризику. Війна, ми їх розуміємо. Ми проводили перемовини з однією фінансовою установою практично 2,5 року — час викинутий на вітер. Сьогодні, завтра, післязавтра, а в результаті — «повернемося до обговорення цієї теми, коли закінчиться війна».
Допомагають наші надійні партнери. Ми кредитуємося в різних банках: хтось 5, хтось 10, хтось 30 млн, але назустріч ідуть. Я займаюся цими питаннями особисто, зустрічаюся з головами правлінь банків і завжди тримаю руку на пульсі. Чим дешевший кредит, тим краще для кожного з нас. Але повірте, умови ми маємо кращі, ніж зараз пропонують європейські банки.
Вячеслав Климов, співзасновник групи компаній NOVA (Нова пошта)
Про безпеку та вимогливих споживачів
Для нас першим і головним викликом зараз є безпека наших співробітників. У нас дуже багато втрат. Як ви бачите з новин, ми трактуємося орками як законна ціль. Тому, на жаль, наші логістичні центри досить часто потрапляють під удари. Компанія інвестує неймовірні кошти та зусилля у безпеку співробітників. Технологічно це дуже важке завдання, тому що підліт, наприклад, ракети С-300 до будь-якої точки Харкова — 40 секунд. За цей час ми маємо виконати певні дії, аби люди опинилися в безпеці.
Кілька місяців тому вчергове був у Харкові. Я завжди, коли потрапляю туди, вражений кількістю людей у місті і тим, як вони впевнено почуваються під загрозою. Видався якийсь неспокійний день, двічі зі співробітниками, що працюють на терміналі, біг в укриття. А втретє ми пірнули в бетонні конструкції, які зроблені в залі сортувального терміналу. Відверто кажучи, коли біг, тішився тому, що люди на це реагували вже як на звичний процес. Для мене було би набагато тривожніше, якби вони залишилися працювати в сортувальному центрі. А тут бачу, що система працює. Тому безпека, звичайно, це № 1.
Виклик № 2 пов’язаний із першим — це забезпечення функціонування бізнесу в умовах постійних тривог, постійних атак. Тому що, слава Богу, українці, окрім того, що це неймовірно мужні, патріотичні люди, залишаються дуже вибагливими споживачами. Ми з вами можемо перебувати пів ночі десь в укритті, а близько дев’ятої-десятої ранку українці починають виходити після ночі повітряної тривоги і досить швидко перемикаються в режим вибагливого споживача. І незважаючи на жахливу ніч, якщо Нова пошта десь запізнюється, починається все, як у мирний час: «Горіть у пеклі, ви запізнилися з доставкою з Ужгорода до Покровська на дві години!»
Це насправді суперщеплення для нас, бо ми маємо працювати, незважаючи на всі зовнішні умови. Щойно тривога закінчилася, відділення Нової пошти має працювати ідеально, без черги. Але маємо розуміти, що якщо в місті, приміром, була повітряна тривога впродовж шести годин уночі, то наші термінали не працювали, бо — повертаюся до пункту першого — наші люди знаходилися в укриттях.
Тому це виклик — працювати з тими ж височенними вимогами до сервісу, якості, швидкості, як і в мирний час, думаю, це одне з ключових питань. Ми не змінювали власні KPI, метрики, пов’язані зі швидкістю, якістю, доступністю, це не обговорюється. Наш менеджмент знає, що не можна наводити як виправдання, що в нас було скількись десятків годин повітряних тривог.
Так само це стосується виклику, пов’язаного з електрикою або її відсутністю, і з відсутністю зв’язку. Знову ж, знаходимо рішення, багато в чому ці рішення, звичайно, потребують величезних інвестицій. Це газопоршневі станції, Старлінки, генератори в будь-якому відділенні. Зробили зараз якусь узагалі нереальну для мене річ, коли навчили наші поштомати працювати і без електрики, і без інтернету. Як вони це роблять — не дуже розумію. Але тим не менше, війна, блекаут, відсутність електрики не може бути виправданням для бізнесу не виконувати свої обов’язки. Українці звикли до бездоганного сервісу, до високоякісних продуктів, ми маємо залишатися на цьому рівні.
З’явились фото та відео з місця російського удару КАБом по Новій пошті в Харкові
Третій виклик із дуже великого переліку — це питання мобілізації, питання браку персоналу. Це вже, певно, стає головною проблемою для кожного українського бізнесу. 3549 новопоштовців служать в українському війську. На жаль, маємо загиблих, жахлива цифра, ми втратили 166 наших колег. Так, ми критично важливі для економіки, забронювали 50% людей, але цього не вистачає.
Людей мобілізують, бачимо вже тренд, коли співробітники починають мігрувати, переходити в компанії, які забезпечують 100% бронювання. Як на мене, відбуваються певні перекоси, бо я не дуже розумію підприємства, які можуть бронювати 100%. Скільки ж треба виробляти продукції, аби задіяти всіх цих людей? Але це інша проблема. Такий тиск із боку ринку праці на співробітників, навіть психологічний, уже дуже значною мірою відчувається. Дійсно, маємо перенавчати жінок на ті професії, які традиційно не були жіночими. Це інвестиції в навчання, технології, техніку, в автоматичні сортувальні рішення.
Але все це також не може бути виправданням для будь-якого зниження якості сервісу. Навіть упродовж війни вимоги споживача залишаються дуже високими. По-друге, війна закінчиться, і так чи інакше ми все більше і більше будемо стикатися зі зростанням конкуренції, як внутрішньої, так і зовнішньої. До всього цього треба бути готовим. Треба мати сили та розуміти, що все це — тренування для того, щоби не тільки до нас по закінченню війни прийшли конкуренти, але й ми стали конкурентами для наших іноземних колег, щоб ми виходили на нові ринки, як це робить, наприклад, моя компанія. Зараз вже у 15 країнах Європи існує Нова пошта.
Про співпрацю з владою
Я абсолютно щиро думаю, що підприємці мають на Україну, на її долю більший вплив, ніж політики. Якщо зараз я вас запитаю, хто справив більший вплив на світову економіку — Стів Джобс або всі президенти США, за яких він працював, думаю, всі скажуть, що Стів Джобс. Коли ставиться питання, чи можна масштабувати наші знання та навички на всю Україну — вибачте, в нас уже 10 мільйонів клієнтів. Виходить, ми не домасштабувалися хіба ще до рівня дітей — ну окей, домасштабуємося ще і до них. Будемо продовжувати знаходити вплив через наші бездоганні сервіси.
Пенсії 2024. Стало відомо, хто буде новим оператором виплат
Щодо діяльності в рамках ради підприємців при президенті. Я бачу, як працює державна машина, державний апарат, і мені дуже не подобається те, що я бачу. Я розумію, що і я, і мої колеги були б абсолютно неефективними в цій системі. Думаю, що в Україні є проблема з професіоналізмом на своєму місці. Мені здається, один із рецептів зростання України — коли пекар вироблятиме бездоганний хліб, ритейл робитиме бездоганну торгівлю, Нова пошта буде швидко та якісно доставляти посилки. І, може, через такий шлях і вплив політики на наше життя буде зменшуватись, якщо кожен із нас бездоганно робитиме свою роботу.
Володимир Многолєтній, CEO компанії Genesis
Про збереження фахівців
Стосовно викликів, у нас є два головних. Звичайно, знову в Києві можливо працювати, це відносно мирне місто, тому ці виклики не можуть бути порівняні з тими, які зараз стоять перед ЗСУ. Але вони є майже в усіх IT-компаній. Перший — люди. Наш бізнес — це people. Якщо необхідно побудувати якісну IT-компанію, я кожного разу, коли говорю з моїми керівниками, повторюю, що треба наймати найкращих людей. Це перший і єдиний пріоритет в IT-бізнесі. Ринок зараз набагато складніший, ніж був рік або два роки тому і, звичайно, складніший, ніж був до початку повномасштабної війни.
Приблизно з травня цього року він став дійсно складним щодо найму. У Genesis непоганий бренд, нам наймати простіше. Але якщо ми маємо ці складнощі, то я не розумію, як зараз працюють відносно невеликі IT-компанії. Це довгострокова проблема для всіх галузей. Бо якщо маленькі компанії не зростатимуть, ринок буде тільки навколо великих IT-компаній, це створюватиме проблеми, неправильний розвиток ринку.
Приблизно оцінюю, що 20−30% айтішників зараз за межами України, це створює довгострокові виклики. В Genesis за межами України 10−15% людей, більшість компаній, керівників зараз працюють в Україні.
Другий виклик — психологічний стан людей. Майже третій рік повномасштабної війни, це складний час для кожного з нас. Це тиск, коли я говорю з людьми, я це бачу. З цим потрібно працювати, є поради, які я даю моїм співробітникам, але психологічний тиск існує. Які поради? Скажу про себе. Я читаю новини двічі-тричі на добу, раджу мінімізувати час на це. Коли ти читаєш новини надто часто, це створює дофамінові гойдалки. Я не використовую канали в телеграмі. Я займаюся спортом, це також допомагає. Дуже багато працюю, коли ти працюєш, це допомагає фокусуватися.
Стосовно людей — ми наймаємо в Україні. Зараз маємо понад 400 відкритих вакансій. Це найбільша кількість серед усіх українських IT-компаній. Але у нас немає виручки в Україні. У майбутньому ми бачимо, що працюватимемо з ринками, з якими працюємо зараз. А з погляду виручки, намагатимемося будувати експортний бізнес.
Зараз наші найбільші ринки за виручкою — це США та Європа. Ми одна з найбільших світових компаній, яка робить мобільні додатки, вона становлять приблизно 80% нашої. Genesis — це кофаундинг-компанія, ми допомогли підприємцям побудувати такі компанії як BetterMe, одна з найбільших глобальних health&fitnes компаній. Headway — найбільша компанія у світі, яка допомагає робити швидке навчання для дорослих. OBRIO, Universe — загалом побудували приблизно 25 компаній, у яких зараз працює більше трьох тисяч людей.
Про перспективи IT-сектору в Україні
IT-сектор зростатиме, зараз це близько 5% ВВП. Наша галузь дуже швидко зростала до 2022 року, зараз вона приблизно на одному і тому ж рівні в доларах, це непоганий результат під час повномасштабної війни, яка створює великий тиск на бізнес.
Я вважаю, є два фактори, важливих для нашої галузі, аби вона зростала в майбутньому. Перший — це люди. Потрібно розуміти, що в нашій галузі люди дуже мобільні. Завод складно релокувати до іншої країни. Люди — це не проблема. Всі країни у світі конкурують за людей. Якщо ти програміст, зробити візу до США взагалі не проблема. Знайти роботу в Барселоні — два-три місяці, і ти вже там працюєш. Велика кількість українських програмістів працює в інших країнах, це не секрет. Я пам’ятаю, декілька років тому був в Абу-Дабі, мені пропонували люди з їхнього уряду релокувати всіх людей, вони робили пакетну пропозицію, інвестиції плюс нульовий податок.
Звичайно, великий плюс для України, що в нас є ця галузь. Якщо в Україні будуть умови, аби гарні програмісти, які є центром якісної аналітики, маркетингу, залишалися, це створило б умови для того, щоб IT-галузь зростала.
Друге — це освіта, інша проблема нашої галузі. IT в будь-якій країні — це математична освіта, те, що називається STEM (science, technology, engineering, mathematics). IT-галузь в Україні існує завдяки математичній освіті, яку ми маємо. У нас працює велика кількість людей із КПІ. Але не тільки цей виш. 70% якісних програмістів — це сильні математики.
Анатолій Редер, генеральний директор та співзасновник ІнтерХім
Про зростання під час війни
Сама по собі війна і все, що відбувається, — у нас хочуть украсти життя. В кого можуть, крадуть ціле життя, на жаль. В кого не можуть, крадуть рік, місяць, тиждень. Наша задача — вижити, розвиватися, крокувати в майбутнє. Підтримувати життя, і своє, і всіх, хто знаходиться поруч. І це найбільший виклик, найбільший іспит, який ми сьогодні проходимо.
Ми не працювали два дні на початку війни. На третій день повернулися до роботи. За тиждень працювали у три зміни. Через вісім днів — перше постачання до клінічного госпіталю Міноборони. І так, попри все, продовжували жити.
Як ми можемо вижити? Перш за все — зберегти те, що вже було зроблено, що ми мали. Першим вирішальним іспитом були, звісно, люди. З тисячі наших співробітників ми за місяць з початку війни недорахувалися 82. Через два місяці ми вже повернули 73 людини із цих 82, а ще через місяць уже мали зростання персоналу на 4%.
Війна і фармацевтика. Названо найпопулярніші ліки в Україні
Друге завдання — ми мали працювати стільки, скільки могли, і повинні були зростати. Можу сказати, що найкращі еволюційні індекси за всю історію компанії були якраз у 2022 — на початку 2023 року.
По-третє, ми повинні були розвиватися. З перших днів війни поставили перед собою завдання — не припиняти розвитку. Усі наші проєкти ми продовжили. Навіть у червні 2022 року почали новий проєкт розвитку, бо розуміли, що в умовах війни країна потребує від нас додаткових форм, додаткових продуктів. Зараз знаходимося на фінальних стадіях реалізації цього проєкту.
Всі проєкти, які вели за межами України, всі проєкти по інтелектуальній власності, нових продуктах, доклінічні проєкти, клінічні випробування — ми продовжили. Продовжили підтримувати нові продукти, зараз навіть відновили напрям — синтез нових молекул, розробляємо нові анксіолітичні та снодійні засоби, які можуть стати в пригоді саме в цей час.
Мали підтримати тих, хто дає нам можливість працювати та вижити. Починаючи з простого волонтерства, зі шкарпеток та хліба, дійшли до дуже відповідального волонтерства. На сьогодні вже допомагаємо спеціальними пристроями, про які на початку війни навіть не могли подумати.
Про енергетику та мобілізацію
Коли ми стикаємося з енергетичними викликами, то що можемо зробити? Нічого спеціального. Будучи критично важливим бізнесом, повинні мати бекап, який зможе нас підтримати на випадок блекауту, бо розуміємо, що не можемо існувати без енергії. Коли йде якийсь надскладний хімічний процес, це не тільки великі витрати грошей, це перш за все безпека людей.
Як ми забезпечуємо безперервність? Маємо на виробництві потужні генератори та наше додаткове сонце. Маємо домовленості з владою та постачальниками. За весь час війни ми мали два випадки дуже непростих, коли були блекаути в Одесі. У нас ішли хімічні реакції, які неможливо було зупинити, це був дуже великий виклик. Після того вже ми маємо стовідсоткове генерування енергії на випадок блекауту.
Щодо мобілізації. У нас більшість жінок-військовозобов’язаних, тож маємо більшу можливість бронювати працівників. Пройшли всі кола пекла, подивилися, без кого неможливо на виробництві, тих і забронювали. На сьогодні ми працюємо у три зміни, цілодобово, від п’яти до семи днів на тиждень. Усі замовлення, які є і від держави, і від іноземних фондів, успішно реалізовуємо.
На заході NV дискутували про перспективи українського бізнесу та інвестиції на третьому році війни:
