“Тиск на Росію та санкції проти неї потрібні, щоб війна та знущання не розширювалися. Всім це зрозуміло – усім, хто не заплющує очі на реальність, не закриває вуха від правди.”, — write: www.president.gov.ua
Дуже дякую, шановний Руслане, пане Голово Верховної Ради.
Шановний пане Прем’єр-міністре, усі присутні, дякую за такий дуже особливий формат зібрання.
Шановні присутні, шановні наші гості, шановні голови й представники парламентів наших друзів – європейських держав!
Дорогі друзі!
Вдячний вам за те, що сьогодні ми всі зібралися тут разом. Ми сьогодні в Бучі, у нашому українському місті, де світ три роки тому почав уперше розуміти весь масштаб російської агресії проти України, українського народу.
Світ тоді побачив убитих цивільних на вулицях Бучі, побачив докази знущань, побачив докази катувань, які свідчили, що це не просто війна однієї держави проти іншої, – це повномасштабне протистояння двох систем: нашої з вами європейської системи, в якій життя та гідність людини мають значення, і системи російської, у якій будь-кого можуть убити, з будь-кого можуть знущатись, будь-кого можуть позбавити дому. І саме що таке російська система, що таке люди, виховані їхньою системою, державою, світ побачив тут, на вулицях нашого містечка Бучі. І після того вже ніхто не може сказати, наче не знає чи не розуміє, що відбувалося в Бучі, у багатьох інших українських містах, багатьох наших маленьких селах. Від села Ягідне на Чернігівщині, де російські окупанти більш ніж три тижні тримали всіх мешканців села в підвалі школи, до нашого Маріуполя, який був розбитий, повністю спалений російськими ударами.
Ми пам’ятаємо катастрофу кожного такого міста в Україні, кожного нашого села. Кожен бачить, що сталося з Бахмутом, що сталося з Авдіївкою, Вугледаром і багатьма іншими нашими містами, містечками, селами, які фактично перестали існувати: там немає нічого, крім руїн, бо саме так приходить російський прапор. Ми пам’ятаємо кожен російський удар. Пам’ятаємо, як знищили наших людей – наших військовополонених – в Оленівці. Ми пам’ятаємо, як знущалися з людей в «Ізоляції» в Донецьку – у тюрмі, яка стала уособленням «руского міра». Одним із найбільших і найбільш промовистих символів російської системи й цієї російської війни проти України стали могили звичайних людей у дворах їхніх будинків. Це ніколи не може забутися. Все це – рукотворні катастрофи, це злочини не тільки російської держави, але й конкретних осіб, конкретних російських окупантів, кожен із яких має ім’я, має прізвище, має бути засуджений за законом за все, що зробив. Ми не пробачимо російських злочинів та всієї цієї війни, бо пробачити – це означало б погодитися, що така система, як теперішня російська, нібито має право на існування та на розширення за рахунок інших народів – система, яка харчується людьми.
Я хотів би зараз попросити всіх присутніх – я хочу подякувати, що на такому високому рівні представлені всі держави, – але я хотів би попросити нас усіх ушанувати хвилиною мовчання пам’ять українців та українок, чиї життя забрала російська агресія тут, у Бучі, і в інших наших містах і селах.
Дякую.
Дорогі друзі!
Сили парламентів – в умінні об’єднувати. Різних людей, різні частини суспільства. Коли є справді сильна ціннісна основа та велика мета, парламенти збирають відчутну більшість. Нам усім потрібна саме така сила єдності. Нам усім потрібна така відчутна більшість. Ми всі хочемо завершити цю війну якнайшвидше, гарантованою безпекою, що дуже важливо, тривалим миром і достойно. А що це означає – достойно? Це означає, що Росія не повинна отримати вигоди чи винагороди від цієї війни й не повинна уникнути справедливої відповідальності за те, що наробила. Не може бути нормалізації зла, тобто просто повернення ставлення, як було до того, що ми всі бачимо зараз, до такої Росії. Зафіксовано вже більш ніж 183 тисячі злочинів, пов’язаних з агресією Російської Федерації. І це без доступу до значної частини тимчасово окупованої території нашої держави – там іще тисячі, може, десятки тисяч, може, сотні тисяч злочинів і точно десятки тисяч втрат. Серед усього цього – тисячі надзвичайно жорстоких злочинів. Страти полонених, страти цивільних, зґвалтування, катування. Ніхто в Європі не хотів би, щоб їхні діти, не дай боже, опинилися поруч із кимось із таких російських злочинців. Нам потрібне дієве міжнародне право, щоб гарантувати нашим людям і всьому європейському суспільству захист від таких загроз. Справедливість повинна бути забезпечена, щоб зло не множилось. Тиск на Росію та санкції проти неї потрібні, щоб війна та знущання не розширювалися. Всім це зрозуміло – усім, хто не заплющує очі на реальність, не закриває вуха від правди. Я прошу вас усіх і надалі підтримувати наш захист, підтримувати наше прагнення до миру, підтримувати поширення правди про цю несправедливу війну та підтримувати все, що необхідне заради достойного миру й реальної відповідальності воєнних злочинців. Будь ласка, пам’ятайте, що Буча – це не десь там в Україні, це те, що може статися в будь-якій європейській країні, якщо наша з вами єдність зараз не спрацює заради реальної відповідальності Росії за цю війну.
Дякую ще раз вам за підтримку, за участь у цьому важливому саміті. Дякую вам від усього нашого народу, що ви з перших днів разом із нами, підтримуєте життя в Україні, життя й боротьбу за це життя.
Слава Україні!