“Великі держкомпанії перейшли до моделі корпоративного управління. Їх досвід мають перейняти комунальні підприємства. Що це дасть?”, — write: epravda.com.ua
Попри свою суспільну важливість, більшість КП досі працюють за архаїчними правилами, закладеними ще в Господарському кодексі початку 2000-х років.
Вони залишаються “сірою зоною” місцевої політики: непрозорі бюджети, закриті кадрові рішення, ручний вплив рад та голів. Постає питання: чи потрібно впроваджувати корпоративне регулювання на цих підприємствах?
Відповідь однозначна: не просто потрібно, а життєво необхідно, якщо Україна прагне справжнього самоврядування, а не його декорацій.
Від приватних інтересів до публічної відповідальності Зараз модель управління комунальними підприємствами базується на повній залежності від органів місцевого самоврядування. Однак ця залежність не рівнозначна підзвітності громаді. КП часто перетворені на інструменти політичного впливу або бюджетоутворюючі “кишені” місцевих еліт.
В умовах повоєнної відбудови, євроінтеграції та очікувань міжнародних партнерів таке становище неприпустиме. Європейський Союз та ОЕСР чітко вказують: керувати майном громади можна лише через систему корпоративного управління, що передбачає розділення політичного впливу та професійного менеджменту.
Що таке корпоративне управління і навіщо воно громаді Корпоративне управління – це не просто наглядові ради та статути. Це система, що забезпечує прозорість – публічні фінанси, аудит, звіти; відповідальність – керівник відповідає не перед політиком, а перед органом нагляду; баланс інтересів – громада (споживач), працівник, орган влади та держава мають свої гарантії.
Міжнародні стандарти, зокрема принципи ОЕСР та посібники IFC, наголошують: державні та комунальні компанії мають діяти так само відповідально, як приватні, але з однією важливою відмінністю: їхнім акціонером є суспільство.
Трансформація: від державних гігантів до місцевих монополій Україна вже йде шляхом реформ у державному секторі. “Нафтогаз”, “Укрзалізниця” та “Укрпошта” перейшли до моделі з незалежними наглядовими радами, аудитом та конкурсами. Результат очевидний: стабільність, міжнародна довіра, інвестиції.
Тепер досвід крупних бізнес-гравців мають переймати комунальні підприємства. Яскравим прикладом введення моделей корпоративного управління є КП “Миколаївводоканал”, який за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) стане першим комунальним підприємством у Миколаєві та одним з перших в Україні з незалежною наглядовою радою. Далі будуть інші великі КП міста.
Львівське МКП “Львівводоканал” – ще один успішний приклад створення незалежної наглядової ради в комунальному секторі. Це тільки початок розвитку корпоративного управління в комунальних підприємствах.
Це важливо для КП, бо з 28 серпня 2025 року, після втрати чинності Господарським кодексом, нові комунальні підприємства не зможуть створюватися в старій формі, а лише як ТОВ або АТ. Це юридичний сигнал: корпоратизація стає обов’язковою.
Уроки США та ЄС: споживач вищий за акціонера Досвід США свідчить, що для комунальних підприємств класичне корпоративне управління (орієнтація на акціонерів) недостатнє. У справі FirstEnergy чи PG&E було доведено, що саме споживачі, а не інвестори, є справжніми вигодонабувачами. Звідси – заклики включати їх представників у ради директорів.
Муніципальні підприємства Німеччини та Франції працюють як публічні корпорації: незалежні аудитори, кодекси етики, щорічні звіти. Вони залишаються публічними, але професійними. Українські ж КП часто не мають навіть публічного балансу.
Спротив і страхи громад Головний аргумент противників корпоративного управління – “це віддасть КП в руки іноземців або олігархів”. Насправді – навпаки. Зараз КП часто контролюються кулуарно, без участі громад. Корпоратизація ж дає прозору оплату праці, а не “конверти”; наглядову раду, яка може звільнити неефективного директора; аудит, який виявить розкрадання; публічні конкурси, а не політичні призначення.
Страх втратити ручний контроль – це страх втратити тіньові ресурси.
Або корпоратизація, або деградація Корпоративне управління для комунальних підприємств – це не технічна реформа. Це вибір між міською власністю громади і вотчинною власністю чиновників.
Україна не побудує інвестиційно привабливі міста без прозорого, професійного управління. КП повинні стати корпораціями громад з правами споживачів, етичним кодексом, фінансовою відповідальністю, незалежним наглядом.
Корпоратизація – не кінець КП, а їх переродження. Якщо ми не змінимо правила, то громади й далі будуть платити за чужу безкарність, а не за послуги. Майбутнє місцевого самоврядування не в гаслах, а в управлінні. Саме корпоративне управління дає громадам найцінніше: право контролювати те, що їм належить.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.