“Після відкриття ринку сільськогосподарської землі для юридичних осіб у 2024 році її вартість зросла щонайменше на 40%. Однією з головних причин стрибка цін стали агресивні покупки найякісніших наділів компаніями, пов’язаними із родинами Петра Порошенка та Андрія Веревського.”, — write: epravda.com.ua
До 2024 року купувати землю могли лише громадяни України і не більше 100 га в одні руки. Від початку минулого року це право отримали й юридичні особи, а максимальний обсяг володіння ними наділів обмежувався вже 10 тис. га. Їхній вихід на ринок одразу ж спровокував зростання цін.
Символічно, але саме компанії, пов’язані із двома впливовими фігурами української політики – Петром Порошенком і Андрієм Веревським – наразі формують найбільші земельні банки в країні.
Перший – політичний опонент Зеленського, зосередив активність у регіоні, де розташований бізнес його родини. Другий – неформальний головний аграрій держави, контролює один з найбільших агрохолдингів України – Kernel.
Юрособи розігрівають ринок Аналіз близько півмільйона угод купівлі-продажу, дарування та міни земель сільськогосподарського призначення за останні 3,5 роки показує: відкриття ринку для юросіб стало переломним моментом. Середня ціна гектара зросла з близько 40 тис. грн у грудні 2023 року до 53 тис. грн у березні 2025-го. Тобто на 37%.
Втім, як свідчить аналіз ЕП, це зростання частково пояснюється не лише реальною переоцінкою активу, а й очищенням ринку від фіктивних угод. До 2024 року близько 72% ділянок продавалися за ціною, що не перевищувала нормативно грошову оцінку (НГО) навіть на 1% – часто рівно “до копійки”.
У 2025 році таких угод було вже 45%, передусім завдяки юридичним особам. Серед них угоди з продажу за ціною НГО становлять лише 22%, тоді як серед фізичних таких досі 56%.
Через заниження ціни до рівня НГО або близької до неї бюджет втрачає сотні мільйонів гривень податків, адже саме рівень НГО використовується державою як база оподаткування земель – зокрема, для нарахування земельного податку, мінімальної орендної плати, якщо це комунальна чи державна власність тощо.
На практиці це означає, що навіть під час продажу землі за ціною, нижчою ніж НГО, податки та збори рахуватимуться від НГО (або експертної оцінки) як мінімальної величини. Зокрема, покупець сплачує 1% пенсійного збору від вартості ділянки, а продавець – податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5% та 1,5% (з 2025 року – 5%) військового збору (якщо продаж не звільнений від оподаткування).
Найактивніші – Порошенко та Веревський Аналіз найдорожчих угод 2025 року показує: на перших позиціях – компанії, пов’язані з Kernel Веревського та “Рошен” Порошенка.
Група Веревського зосередила скупку на найцінніших чорноземах Хмельниччини та Полтавщини. Основними гравцями виступають компанії “Земельний край”, “Земельний край 2” та “Земельний дім”, що належать його дружині Тетяні та сину Марку.
Вони вже наблизилися до обмеження у 10 тис. га в одні руки – про це в травні повідомив Latifundist із посиланням на міністра аграрної політики Віталія Коваля. Подальша стратегія групи, яка орендує понад 500 тис. га (найбільший земельний банк в Україні), наразі не розкривається.
Фірми, афілійовані з родиною Порошенка, концентрують діяльність навколо Вінниці – базового регіону корпорації. Компанії ТОВ “Поділля Ленд Інвестментс” та ТОВ “Упі-Агро Ленд Інвестментс” (створена наприкінці 2024 року) уже придбали щонайменше 2 тис. га, ще сотні – в процесі оформлення.
Одним із пояснень високих цін є те, що земельні ділянки купуються, в тому числі через відкриті аукціони Prozorro.Sale. Річ у тім, що часто предметом угоди є земля, яка перебуває чи то в комунальній власності, чи то під обтяженням і реалізується в рамках виконавчих проваджень, а орендні права на неї здебільшого вже контролює агрохолдинг родини Порошенка – ПАТ “ПК Поділля”.
Активність компаній Порошенка та Веревського настільки висока, що вони навіть формують на ринку альтернативну цінову реальність. Це чітко видно на другому піку розподілу цін юросіб. Угоди, пов’язані з їх структурами, в середньому в 1,5 раза перевищують середньоринковий рівень і найчастіше потрапляють в діапазон 70-85 тис. грн за гектар.
Без цього фактору розрив у цінах між фізичними та юридичними особами був би значно меншим. Публічні аукціони дають уявлення про те, наскільки у своїй масі ціни досі залишаються заниженими, а бюджет – із податковими втратами.