Що на сніданок у європейців?

Графік цих заходів – скажений. Лише кількість зустрічей команди НБУ стабільно перевищує 50. Й водночас, переходячи від зустрічей до засідань, ані ми, ані наші колеги з інших країн не втрачають можливості поспілкуватися в кулуарах. Бо ж за тиждень треба встигнути все, а краще – трохи більше.

Кожна країна “привозить” на такі збори свій порядок денний. В України цього разу ‒ це просування ініціативи репараційної позики і обговорення її умов, дискусії щодо нової програми з МВФ та адвокатування того, що підтримка нашої обороноздатності – ніщо інше, як інвестиція в безпеку Європи, до того ж найкраща.

Поряд з цим відбуваються високорівневі обговорення глобальних перспектив, найважливішим з яких для нашого регіону є REO Breakfast. На ньому презентується регіональний економічний огляд МВФ для країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи.

Це засідання завжди відбувається вранці, тому, власне, і має в назві Breakfast. Водночас у цьому слові я також бачу прихований зміст: теми, що обговорюються, зазвичай з’являються щоранку “на столі” полісімейкерів щонайменше в найближчі пів року.

Основний виклик – повільне зростання економіки та тривале повернення інфляції до цілі Директор Європейського департаменту МВФ Альфред Каммер, який презентував огляд, наголошував, що економіка перейшла до нової епохи підвищеної невизначеності. Її генерують торговельні напруження та геополітична фрагментація. Політичні буфери зменшилися, а середньострокові очікування щодо економічного зростання погіршилися.

Країни нашого регіону потерпають не стільки від тарифних війн та невизначеності, скільки від штормів у великих економіках, з якими вони глибоко інтегровані. Це стримує і без того помірне зростання економіки, тоді як інфляція не поспішає повертатися до цілей.

Ризики нікуди не зникли. Основні для економіки – подальше послаблення зовнішнього попиту, підвищення політичної невизначеності та коливання на фінансових ринках. Для інфляції – зростання заробітних плат і збільшення енергетичних витрат.

Вдячний Юргену Лігі, міністру фінансів Естонії, який нагадав про ще один вагомий чинник – війну Росії проти України, що призвела до зниження довгострокових економічних прогнозів для всього ЄС.

“Етна” серед викликів – загрози для незалежності центробанків Під час огляду кілька учасників підкреслили, що незалежність центральних банків знову опинилася під загрозою у всьому світі. Водночас сила незалежних інституцій із чітким мандатом забезпечення цінової стабільності у їхній здатності цей мандат виконувати, і загалом вони це робили добре, демонструючи повну підзвітність.

Коментуючи цей виклик, Альфред Каммер влучно зауважив, що, здається, важкі уроки 1970-х років знову забуті. Завжди боляче спостерігати, коли світ змушений заново вивчати те, що давно мав би знати.

І дійсно, дедалі частіше відбуваються закиди на незалежність центральних банків. Причому під удар потрапив навіть один із ключових – Федеральна резервна система США.

В умовах, коли вирішення проблеми з кволим зростанням економіки регіону лежить у збереженні економічної й фінансової стабільності (про що йтиметься далі), незалежність центробанків має оберігатися не просто як щось, що склалося історично, а як важливий актив.

Це не юридична прикраса, а ключовий інструмент довіри, ‒ так охарактеризувала незалежність очільниця центробанку Чорногорії Ірена Радович, підкресливши, що вона є передумовою стабільності та вступу до ЄС.

Домашнє завдання для країн регіону Камер у своїй презентації окреслив кілька пріоритетів політики на рівні країн.

Перший – збереження макрофінансової стабільності. Монетарна політика в регіоні має і надалі узгоджуватися з динамікою інфляції. Бюджетна політика – продовжувати фіскальну консолідацію для відновлення стійкості.

Другий – утримання стійкості банківських систем. Банки в регіоні залишаються добре капіталізованими. Водночас потрібна пильність щодо ризиків, пов’язаних із віртуальними активами та глобальними шоками.

Третій – захист відкритості торгівлі. МВФ радить зменшувати бар’єри всередині ЄС та розширювати глобальні торговельні партнерства, щоб протистояти фрагментаційним трендам.

Четвертий – забезпечувати фіскальну стійкість, тобто покривати зростаючі видатки (особливо, коли йдеться про оборону та інфраструктуру) й водночас не підривати стійкість державного боргу.

П’ятий – те, що насправді завжди на порядку денному, – продовження реформ.

Важливі думки звучали й від колег з інших центральних банків та урядовців. Я виділив три ключові:

• для країн, що поки не входять до ЄС, реформи в поєднанні з доступом до європейських ринків – це вигідна угода для обох сторін;
• регіональна співпраця працює: інтеграція до SEPA на Західних Балканах доводить, що спільні ініціативи реально знижують витрати та зміцнюють інтеграцію з ЄС;
• взаємне навчання в Європі є життєво необхідним: приклади успішних реформ поруч – їх можна адаптувати до національних умов, щоб подолати політичні перешкоди.

Чого не вистачає ЄС Ключова порада від МВФ регуляторам ЄС звучала так: Європа має перейти від усвідомлення проблем до дій. Це повідомлення цілком резонує з основною тезою зборів: висока невизначеність – нова норма.

“Справжнє економічне зростання” вимагає роботи за такими напрямами:

• зміцнення конкуренції та якості регулювання;
• завершення Єдиного ринку, поглиблення ринків капіталу та збільшення мобільності робочої сили;
• інтеграція енергетичних ринків для підвищення енергетичної безпеки;
• збільшення інвестицій у європейські суспільні блага (оборона, цифровізація, зелений перехід);
• поєднання реформ, спрямованих на зростання економіки, із фіскальною консолідацією.

Закінчу колонку важливою тезою: ми маємо змусити Росію заплатити за війну, зокрема за рахунок заморожених активів. На переконання української сторони, це важливе завдання не лише для Європи, а й для світу.

Те, що невизначеність дедалі посилюється не означає, що варто перестати з нею боротися. І чіткою відповіддю на агресію, нехай і запізнілою, можна зменшити невизначеність, принаймні в частині нових геополітичних викликів.