“Вночі 18 серпня росіяни остаточно зруйнували нафтобазу азербайджанської компанії Socar в Одеській області. Перші п’ять “шахедів” прилетіли минулого тижня, частково пошкодивши об’єкт, а 15 дронів 18 серпня зробили перспективу його відновлення до завершення війни малоймовірною.
Лунають запитання, як це вплине на ринок пального загалом та південного регіону зокрема?
Насправді у знищенні нафтобази немає нічого екстра ординарного. Для паливного ринку це буденність з 24 лютого 2022 року. За нашими спостереженнями, відтоді було атаковано понад 70 нафтобаз, зруйновані всі нафтопереробні підприємства – і малі, і великі.
Лише цього літа прилетіло вже на понад десять галузевих об’єктів. Зокрема був зруйнований великий термінал у тій же Одесі та Фастові. В Кременчук летіли не тільки дрони, а й крилаті та балістичні ракети.
Реклама:
А що ж тепер буде? Відповідь: нічого. Хіба хтось відчув наслідки руйнування 70 нафтобаз та НПЗ? У нас немає бензину? Дизпального? Скрапленого газу? Все є.
А от в Росії – світовому лідері з нафтовидобутку та переробки – нема. В окупованому Криму та у Забайкальському краї РФ почали продавати бензин А-95 лише підприємствам та організаціям за спеціальними картками. Російські ЗМІ пов’язують дефіцит та рекордне зростання гуртових цін з наслідками ударів українських дронів по нафтопереробних заводах.
Як таке може бути?
Реклама:
Навесні 2022 року Україна пережила найглибшу паливну кризу не тільки у своїй історії, гадаю, жодна країна світу не стикалася з таким викликом. Буквально за місяць нас позбавили 100% каналів постачання пального – з Росії, Білорусі, через порти та з українських НПЗ.
За нашими розрахунками, у березні-квітні 2022 року дефіцит бензинів становив 50% від потреби. По дизпальному в ці критичні місяці нестача сягала 80% від потреби.
Нестача запасів та їхнього поповнення призвела до лімітування відпуску пального спочатку 30 л “в один бак”, а потім навіть і 10 л. Треба було дати можливість якомога більшій кількості споживачів отримати пальне, щоб продовжити рух. А головне, зберегти запаси для транспорту критичної інфраструктури.
Коли стало очевидно, що навіть за такого лімітування поновлювати запаси не виходить, у другій половині травня уряд скасував державне регулювання роздрібних цін на пальне. Це дозволило імпортувати бензини і ДП всіма можливими видами транспорту з будь-яких напрямків. Вже за місяць, наприкінці червня 2022 року на трасі Київ-Чоп не було проблем з пальним, а протягом липня всі заправки поновили повноцінну роботу.
Сьогодні країну живлять пальним десятки маршрутів постачання – водним транспортом, залізницею, автоцистернами. Пункти переливу нафтопродуктів з європейської на українську колію розкидані вздовж всього кордону. Відповіддю на знищення нафтобаз стала робота “з коліс”, коли пальне не накопичується, а оперативно підвозиться до місць реалізації.
А що в Росії? Державне регулювання цін та відсутність імпортних постачань, бо вони елементарно не проходять по ціні. Пік споживання та пару нокаутованих нафтопереробних заводів – привіт талони на АЗС.
Так, нам довелось витратитись на придбання залізничних цистерн, бензовозів (їх кількість зросла вчетверо), танкерів, а дехто навіть придбав закордоном морські перевалювальні комплекси. Але країна не зупинилась і протягом останніх років нова система постачань склала декілька іспитів блек-аутами, обстрілами та блокуваннями кордонів польськими аграріями.
І саме завдяки цій системі, величезній конкуренції та ринковому ціноутворенню бензин у “безнафтовій” Україні є, а в “нафтовій” Росії – немає.
І саме тому, якими б прикрими не були удари по залишкам нашої паливної інфраструктури, це вже ніяк не вплине на наявність пального або на його ціну на заправних станціях.”, — write: epravda.com.ua
Лунають запитання, як це вплине на ринок пального загалом та південного регіону зокрема?
Насправді у знищенні нафтобази немає нічого екстра ординарного. Для паливного ринку це буденність з 24 лютого 2022 року. За нашими спостереженнями, відтоді було атаковано понад 70 нафтобаз, зруйновані всі нафтопереробні підприємства – і малі, і великі.
Лише цього літа прилетіло вже на понад десять галузевих об’єктів. Зокрема був зруйнований великий термінал у тій же Одесі та Фастові. В Кременчук летіли не тільки дрони, а й крилаті та балістичні ракети.
А що ж тепер буде? Відповідь: нічого. Хіба хтось відчув наслідки руйнування 70 нафтобаз та НПЗ? У нас немає бензину? Дизпального? Скрапленого газу? Все є.
А от в Росії – світовому лідері з нафтовидобутку та переробки – нема. В окупованому Криму та у Забайкальському краї РФ почали продавати бензин А-95 лише підприємствам та організаціям за спеціальними картками. Російські ЗМІ пов’язують дефіцит та рекордне зростання гуртових цін з наслідками ударів українських дронів по нафтопереробних заводах.
Як таке може бути?
Навесні 2022 року Україна пережила найглибшу паливну кризу не тільки у своїй історії, гадаю, жодна країна світу не стикалася з таким викликом. Буквально за місяць нас позбавили 100% каналів постачання пального – з Росії, Білорусі, через порти та з українських НПЗ.
За нашими розрахунками, у березні-квітні 2022 року дефіцит бензинів становив 50% від потреби. По дизпальному в ці критичні місяці нестача сягала 80% від потреби.
Нестача запасів та їхнього поповнення призвела до лімітування відпуску пального спочатку 30 л “в один бак”, а потім навіть і 10 л. Треба було дати можливість якомога більшій кількості споживачів отримати пальне, щоб продовжити рух. А головне, зберегти запаси для транспорту критичної інфраструктури.
Коли стало очевидно, що навіть за такого лімітування поновлювати запаси не виходить, у другій половині травня уряд скасував державне регулювання роздрібних цін на пальне. Це дозволило імпортувати бензини і ДП всіма можливими видами транспорту з будь-яких напрямків. Вже за місяць, наприкінці червня 2022 року на трасі Київ-Чоп не було проблем з пальним, а протягом липня всі заправки поновили повноцінну роботу.
Сьогодні країну живлять пальним десятки маршрутів постачання – водним транспортом, залізницею, автоцистернами. Пункти переливу нафтопродуктів з європейської на українську колію розкидані вздовж всього кордону. Відповіддю на знищення нафтобаз стала робота “з коліс”, коли пальне не накопичується, а оперативно підвозиться до місць реалізації.
А що в Росії? Державне регулювання цін та відсутність імпортних постачань, бо вони елементарно не проходять по ціні. Пік споживання та пару нокаутованих нафтопереробних заводів – привіт талони на АЗС.
Так, нам довелось витратитись на придбання залізничних цистерн, бензовозів (їх кількість зросла вчетверо), танкерів, а дехто навіть придбав закордоном морські перевалювальні комплекси. Але країна не зупинилась і протягом останніх років нова система постачань склала декілька іспитів блек-аутами, обстрілами та блокуваннями кордонів польськими аграріями.
І саме завдяки цій системі, величезній конкуренції та ринковому ціноутворенню бензин у “безнафтовій” Україні є, а в “нафтовій” Росії – немає.
І саме тому, якими б прикрими не були удари по залишкам нашої паливної інфраструктури, це вже ніяк не вплине на наявність пального або на його ціну на заправних станціях.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.