“Адміністрація Дональда Трампа достроково звільнила керівницю Бюро авторського права США (US Copyright Office). Кажуть, незадовго до цього Бюро опублікувало звіт, в якому зазначалося, що використання захищених авторським правом матеріалів для навчання генеративного ШІ може порушувати права авторів.
Чи означає це, що адміністрація Трампа хоче скасувати авторське право на догоду Маску та зацікавленим в розвитку ШІ корпораціям? Я б не поспішав з такими висновками, хоча звісно, як і в усіх інших випадках, такі різкі та не досить вмотивовані скорочення виглядають недобре.
Але система охорони авторського права тримається не лише на особі певного керівника Бюро, і навіть не лише на внутрішньому законодавстві США.
Можливо, це означає, що існує невдоволення щодо оцінки використання захищених авторським правом матеріалів для навчання генеративного ШІ як правопорушення? Скоріше за все так.
Реклама:
Але чи є використання захищених авторським правом матеріалів для навчання генеративного ШІ правопорушенням? А ось тут зарита собака.
Якщо дивитись з точки зору американської судової практики, то після лютневого рішення Делаверського окружного суду у справі Thomson Reuters v. Ross Intelligence американці мають на рахунку один випадок, коли суд першої інстанції говорить, що, за наявності певних ознак, використання чужих творів для навчання ШІ без дозволу правовласника не є випадком добросовісного використання (fair use), відтак порушує авторське право. Але це рішення, хоч і є авторитетним, поки не має сили обовʼязкового прецеденту і може не встояти в апеляції.
До того ж, в інших країнах поки схожої практики не склалося. Скажімо, в країнах ЄС вже є судові рішення, де навчання на публічно доступних датасетах визнане судом правомірним тимчасовим відтворенням в силу ст. 4 Директиви ЄС 2019/790 (Digital Single Market Directive), яка встановлює, що text and data mining є правомірним для будь-яких цілей, якщо правовласник заздалегідь не заборонив таке використання своїх творів, наприклад, прямо зазначивши про це в умовах користування своїм вебсайтом чи продуктом.
В Україні поки немає судових рішень з аналогічним предметом спору, як і немає чіткої відповіді в законодавстві щодо правомірності навчання ШІ на масивах даних, що включають охоронювані обʼєкти третіх осіб. Але цей правовий вакуум водночас є вікном можливостей для того, щоб українське правосуддя/законодавець склали власну думку про те, як юридично оцінити навчання ШІ на чужій інтелектуальній власності.
Реклама:
Читайте також:
Штучний інтелект і майбутнє фінансів: еволюція чи загроза?
Більше того, вже чутно перші сигнали з вітчизняної доктринальної сфери, що таке навчання ШІ насправді можна було б вважати випадком добросовісного використання, а саме – специфічною формою машинного читання, яке не є використанням твору, а отже, не вимагає і дозволу правовласника. Аргументи на користь такого підходу виглядають не так уже й непереконливо, дивіться самі:
Змусити власників ШІ-продуктів отримувати ліцензії на використання мільйонів творів інших правовласників з економічної точки зору – фантастика і неможливо в реалізації.
Якщо отримати ліцензії неможливо, власникам ШІ доведеться навчати свої нейронки на творах, які перебувають у суспільному надбанні (строк охорони авторським правом яких сплив). Тобто в більшості випадків – на творах, створених 80-100 і більше років назад. Питання актуальності знань такого ШІ є риторичним.
Якщо в кінцевому згенерованому ШІ обʼєкті немає слідів прямого запозичення творчих рішень з використаних творів – малоймовірно, що правовласникам завдана шкода.
Я думаю, що законодавчий дозвіл вільно використовувати масиви опублікованих творів для навчання ШІ – це крок в інтересах розвитку самого явища ШІ, а не окремих корпорацій, а враховуючи важливість ШІ на даному етапі історії – крок в інтересах загального поступу цивілізації.
Прошу сприймати це не як догматичну позицію окремо взятого юриста, а як запрошення до дискусії. Адже пошук відповіді на питання законодавчого регулювання ШІ може стати пробним каменем для глобальної теми про баланс між інтересами технологічних компаній та суспільства в контексті розвитку ШІ, який однаково вже не зупинити.”, — write: epravda.com.ua
Чи означає це, що адміністрація Трампа хоче скасувати авторське право на догоду Маску та зацікавленим в розвитку ШІ корпораціям? Я б не поспішав з такими висновками, хоча звісно, як і в усіх інших випадках, такі різкі та не досить вмотивовані скорочення виглядають недобре.
Але система охорони авторського права тримається не лише на особі певного керівника Бюро, і навіть не лише на внутрішньому законодавстві США.
Можливо, це означає, що існує невдоволення щодо оцінки використання захищених авторським правом матеріалів для навчання генеративного ШІ як правопорушення? Скоріше за все так.
Але чи є використання захищених авторським правом матеріалів для навчання генеративного ШІ правопорушенням? А ось тут зарита собака.
Якщо дивитись з точки зору американської судової практики, то після лютневого рішення Делаверського окружного суду у справі Thomson Reuters v. Ross Intelligence американці мають на рахунку один випадок, коли суд першої інстанції говорить, що, за наявності певних ознак, використання чужих творів для навчання ШІ без дозволу правовласника не є випадком добросовісного використання (fair use), відтак порушує авторське право. Але це рішення, хоч і є авторитетним, поки не має сили обовʼязкового прецеденту і може не встояти в апеляції.
До того ж, в інших країнах поки схожої практики не склалося. Скажімо, в країнах ЄС вже є судові рішення, де навчання на публічно доступних датасетах визнане судом правомірним тимчасовим відтворенням в силу ст. 4 Директиви ЄС 2019/790 (Digital Single Market Directive), яка встановлює, що text and data mining є правомірним для будь-яких цілей, якщо правовласник заздалегідь не заборонив таке використання своїх творів, наприклад, прямо зазначивши про це в умовах користування своїм вебсайтом чи продуктом.
В Україні поки немає судових рішень з аналогічним предметом спору, як і немає чіткої відповіді в законодавстві щодо правомірності навчання ШІ на масивах даних, що включають охоронювані обʼєкти третіх осіб. Але цей правовий вакуум водночас є вікном можливостей для того, щоб українське правосуддя/законодавець склали власну думку про те, як юридично оцінити навчання ШІ на чужій інтелектуальній власності.
Більше того, вже чутно перші сигнали з вітчизняної доктринальної сфери, що таке навчання ШІ насправді можна було б вважати випадком добросовісного використання, а саме – специфічною формою машинного читання, яке не є використанням твору, а отже, не вимагає і дозволу правовласника. Аргументи на користь такого підходу виглядають не так уже й непереконливо, дивіться самі:
- Змусити власників ШІ-продуктів отримувати ліцензії на використання мільйонів творів інших правовласників з економічної точки зору – фантастика і неможливо в реалізації.
- Якщо отримати ліцензії неможливо, власникам ШІ доведеться навчати свої нейронки на творах, які перебувають у суспільному надбанні (строк охорони авторським правом яких сплив). Тобто в більшості випадків – на творах, створених 80-100 і більше років назад. Питання актуальності знань такого ШІ є риторичним.
- Якщо в кінцевому згенерованому ШІ обʼєкті немає слідів прямого запозичення творчих рішень з використаних творів – малоймовірно, що правовласникам завдана шкода.
Я думаю, що законодавчий дозвіл вільно використовувати масиви опублікованих творів для навчання ШІ – це крок в інтересах розвитку самого явища ШІ, а не окремих корпорацій, а враховуючи важливість ШІ на даному етапі історії – крок в інтересах загального поступу цивілізації.
Прошу сприймати це не як догматичну позицію окремо взятого юриста, а як запрошення до дискусії. Адже пошук відповіді на питання законодавчого регулювання ШІ може стати пробним каменем для глобальної теми про баланс між інтересами технологічних компаній та суспільства в контексті розвитку ШІ, який однаково вже не зупинити.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.