“Водопровідно-каналізаційне господарство знаходиться у стані хронічного недофінансування, що спричинило значне зношення мереж та обладнання. Як це виправити?”, — write: epravda.com.ua
Однак, водопровідна галузь в Україні стикається з численними викликами, які вимагають комплексного підходу та скоординованих зусиль усіх зацікавлених сторін.
Водопровідно-каналізаційне господарство знаходиться у стані хронічного недофінансування, що спричинило значне зношення мереж та обладнання. Крім того, постійні коливання тарифної політики, відсутність чіткої стратегії розвитку та енергетична залежність лише посилюють проблему.
Війна додала нові загрози, зокрема пошкодження інфраструктури в регіонах активних бойових дій та прифронтових зонах.
Фінансова криза у сфері водопостачання: загрози та необхідні кроки для стабілізації На засіданні Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, яке відбулося 12 березня 2025 року, було розглянуто критичний фінансово-економічний стан підприємств водопостачання та водовідведення. Представлені дані свідчать про глибоку кризу в галузі, яка без оперативного втручання може призвести до масштабних збоїв у роботі водоканалів та загрожує санітарно-епідеміологічною кризою.
З початку великої війни загальний обсяг недофінансування сфери водопостачання та водовідведення сягнув 26 млрд грн, з яких у 2024 році – 8 млрд грн. Однак чинний тариф покриває лише 70% реальних витрат підприємств, що робить їхню діяльність збитковою та критично залежною від зовнішніх джерел фінансування.
Окремої уваги потребує питання кредиторської заборгованості підприємств галузі, яка вже досягла 11,1 млрд грн. Це кошти, які водоканали винні за електроенергію, податки, реагенти, а також перед міжнародними партнерами. Проблема ще більше загострюється на тлі висновків Світового банку та інших міжнародних організацій: збитки оцінюються у 4 млрд дол., втрати – 11,6 млрд дол.
Водоканали констатують збільшення кількості аварій та критичне старіння матеріально-технічного фонду, зростає заборгованість водоканалів за електроенергію. Тож, по факту водоканали вже є банкрутами, і тільки юридично цей статус не визнається, бо необхідно підтримувати життєдіяльність міст, і зупиняти роботу підприємств не можна.
Поточна фінансова нестабільність у сфері водопостачання вимагає негайних дій. Стабілізація стану підприємств має стати пріоритетним завданням для уряду та НКРЕКП, адже подальше зволікання може призвести до непоправних наслідків для життєзабезпечення населення.
Припинення централізованого водопостачання та водовідведення загрожуватиме санітарно-епідеміологічною та екологічною катастрофами, а відсутність можливості пожежогасіння в умовах обстрілів і ракетних атак несе пряму загрозу життям людей.
Роль уряду у сталому розвитку галузі Сталий розвиток водопровідно-каналізаційних підприємств неможливий без активної та відповідальної участі уряду. Держава має створити стратегічне бачення розвитку галузі, зокрема шляхом розробки єдиної Стратегії розвитку галузі водопостачання та водовідведення.
Ця стратегія має відповідати сучасним викликам, враховувати Цілі сталого розвитку ООН, вимоги Водної рамкової директиви ЄС та забезпечувати інтеграцію у загальноєвропейську екосистему водного господарства.
Для успішної модернізації об’єктів критичної інфраструктури, відповідно до Стратегії, має бути затверджена державна цільова програма з чіткими механізмами фінансування з різних джерел. В основі має стати збалансована система фінансування, що включає:
- тарифне фінансування, що покриває частину операційних витрат та гарантує стабільність роботи підприємств;
- фінансування з державного та місцевих бюджетів за чіткими критеріями, які враховують пріоритетність проєктів, рівень зношеності інфраструктури та стратегічне значення об’єктів.
Цільова програма має забезпечити:
- прозоре розподілення коштів між різними рівнями бюджету;
- пріоритетність фінансування для критично важливих об’єктів, особливо в регіонах, які постраждали від військових дій;
- оперативне реагування на надзвичайні ситуації у сфері водопостачання та водовідведення.
Програма не просто визначає обсяги надходження коштів, а встановлює зрозумілі правила, що балансуватимуть тарифне та бюджетне фінансування. Це дозволить ефективно модернізувати інфраструктуру, зберігаючи економічну стабільність підприємств та доступність послуг для населення.
Система тарифоутворення є ключовим елементом забезпечення сталого розвитку галузі. Без запровадження економічно обґрунтованих тарифів підприємства водопостачання та водовідведення не можуть ефективно функціонувати.
Тарифи мають обов’язково покривати реальні витрати підприємств, включно із витратами на модернізацію та підтримання інфраструктури. Для цього вони повинні регулярно переглядатись та своєчасно коригуватись з урахуванням змін у собівартості послуг, вартості енергоносіїв та матеріалів.
Разом із тим, завданням держави є захист соціально вразливих верств населення. Для цього достатньо запровадити адресну допомогу для споживачів, які не можуть повністю оплатити послуги.
Залучення інвестицій у сфері водопостачання та водовідведення є необхідним кроком для забезпечення сталого розвитку. Це дозволить зменшити регуляторне навантаження та спростити процедури отримання дозволів для реалізації інфраструктурних проєктів.
Надання податкових пільг для компаній, які інвестують у модернізацію інфраструктури, прискорить впровадження енергозберігаючих технологій та покращення екологічної ситуації. При цьому співпраця між державою та приватним сектором дозволить ефективніше використовувати наявні ресурси і вирішувати питання на місцевих рівнях, а довгострокові програми фінансування із залученням міжнародних кредиторів, таких як ЄБРР чи Світовий банк, дозволять підтримувати глобальні проєкти у галузі.
Роль міжнародних фінансових організацій у розвитку галузі Міжнародні фінансові організації (МФО) відіграють ключову роль у підтримці сталого розвитку галузі водопостачання та водовідведення в Україні. Успішна інтеграція досвіду та фінансової підтримки МФО має стати ключовим елементом Стратегії розвитку водопостачання та водовідведення, сприяючи зміцненню критичної інфраструктури та підвищенню якості послуг. Співпраця з МФО дозволяє українським підприємствам отримати доступ до ресурсів, які є критично важливими для розвитку галузі.
Одним із найважливіших напрямів співпраці з МФО є фінансова допомога у вигляді грантів і пільгових кредитів. Завдяки цим коштам здійснюється відновлення зношених трубопроводів, насосних станцій та очисних споруд. Наприклад, ЄБРР та Світовий банк активно підтримують проєкти реконструкції систем водопостачання у постраждалих від війни регіонах.
Окрім фінансових ресурсів, МФО надають важливу методологічну підтримку, яка сприяє впровадженню передових практик у сфері управління та технологій.
МФО допомагають підприємствам впроваджувати прозорі системи управління, що сприяють підвищенню ефективності їхньої діяльності. Це включає створення чітких процедур для підготовки та реалізації інфраструктурних проєктів.
МФО відіграють важливу роль у впровадженні інноваційних технологій, що дозволяють зробити галузь більш екологічною та енергоефективною. Фінансування проєктів із встановлення сонячних панелей, високоефективних насосів та систем енергозбереження допомагає зменшити енергетичну залежність підприємств. Впровадження автоматизованих систем моніторингу витрат води дозволяє швидко виявляти пошкодження в мережах та зменшувати втрати.
Що можуть і повинні зробити підприємства водопровідної галузі Підприємства водопровідно-каналізаційної галузі відіграють ключову роль у забезпеченні сталого розвитку. В умовах сучасних викликів – від фінансових обмежень до технологічної відсталості – вони повинні не лише адаптуватися, а й ініціювати позитивні зміни. Для цього необхідно зосередитися на трьох основних напрямах.
Одним із головних завдань підприємств є оптимізація внутрішніх процесів для підвищення ефективності роботи.
Системи водопостачання в Україні характеризуються високим рівнем втрат через зношеність мереж. Підприємствам необхідно впроваджувати сучасні системи моніторингу та швидко реагувати на аварійні ситуації. Енергоефективність, зокрема, має стати одним із пріоритетів. Наприклад, встановлення насосів з низьким енергоспоживанням може суттєво зменшити витрати.
Кадровий ресурс – основа успішної діяльності підприємств. В сучасних умовах недостатньо лише зберігати існуючий штат – необхідно інвестувати у його розвиток.
Підготовка персоналу до роботи з новими технологіями та обладнанням є критично важливою. Важливо організовувати регулярні тренінги, як на базі підприємства, так і з залученням міжнародних експертів. Участь у міжнародних програмах обміну та навчання дозволяє переймати найкращі практики з інших країн, зокрема ЄС.
Підприємства мають враховувати потреби своїх споживачів і працювати над підвищенням рівня задоволеності їхніми послугами.
Для водоканалів пріоритетними завданнями є регулярний моніторинг і покращення якості води, швидке реагування на скарги споживачів та мінімізація перебоїв у постачанні послуг. Також важливо впроваджувати онлайн-сервіси для контролю за споживанням та оплатою послуг. Оперативне інформування громадян про оновлення, ремонтні роботи та аварії допомагає знизити соціальну напругу. Використання соціальних мереж та спеціалізованих мобільних додатків для комунікації зі споживачами є ефективним інструментом.
Сталий розвиток водопостачання та водовідведення в Україні можливий лише через консолідовані дії влади, підприємств галузі та міжнародних партнерів. Уряд повинен створити сприятливі умови, МФО – забезпечити необхідну підтримку, а підприємства – підвищувати свою ефективність. Асоціація “Укрводоканалекологія” продовжує бути надійним партнером у цьому процесі, забезпечуючи єдність і спільний підхід до вирішення найскладніших питань галузі.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.