“Коли мова заходить про досягнення Україною ВВП в один трильйон доларів до 2040 року чи тим більше до 2035-го, у багатьох виникає недовіра і навіть скепсис. Чи не є це черговим відірваним від реальності прожектом у світі суворої економічної дійсності?”, — write: epravda.com.ua
Але зважаючи на експоненційне зростання ВВП, експорту, показників людського капіталу і залучення інвестицій нашими регіональними конкурентами – Польщі і Туреччини – можемо констатувати, що покладатися на органічне зростання Україна не може. Або Dream – Think – Go Big, або ще десятиріччя роль аутсайдера з депопуляцією, деградацію і стагнацією.
Масштабна мета – перетворення України на регіонального економічного та інноваційного тигра – є об’єктивною економічною необхідністю в тому числі і для виживання. Амбітна ціль досягнення ВВП в 1 трлн дол. реалістична, про що свідчить аналіз, економічне моделювання та, що важливо, доведено досвідом самої України, Польщі, Хорватії, Словенії, та інших країн.
Навіть Болгарія спромоглася свого часу на ліберальну податкову реформу (схожа на запропоновану в Україні – болгарська реформа мала формат “10-10” і була одним з механізмів подвоєння ВВП в короткій перспективі).
Ідея трильйонного ВВП для України не нова чи спонтанна. Аналітичний центр Advanter Group сформулював її ще у 2016 році, і з того часу ми неодноразово оцінювали її реалістичність традиційним макроекономічним підходом і побудовою системно-динамічних моделей.
Ба більше, українська економіка вже демонструвала виняткову здатність до швидкого зростання. За короткі періоди ми неодноразово подвоювали номінальний ВВП, переходячи, наприклад, з позначки у 100 млрд дол. до майже 200 млрд дол. Це означає, що ставити завдання подвоєння ВВП – це для нас не амбітна ціль, а вже базова задача.
Ціль у 1 трлн дол. ґрунтується на усвідомленні існуючого, але суттєво недооціненого потенціалу української економіки. І за нею стоїть стратегія розкриття наявних можливостей і використання структурних змін глобальної економіки.
Трильйон доларів ВВП – основа для сталого добробуту та економічної самодостатності Отже, візія полягає у тому, що Україна – це “Економічний тигр” Європи, що до 2035 року увійде до топ-25 економік світу. Це означає п’ятикратне зростання у порівнянні з 2025 роком. Масштабна економічна трансформація є фундаментом для фінансової самодостатності та економічного суверенітету держави.
Ключові показники та їх динаміка Досягнення такого стрибка у ВВП базується на чітких економічних показниках та їхній динаміці. Наше моделювання демонструє наступні траєкторії.
ВВП – прогнозоване зростання від 190,7 млрд дол. у 2024 році до 1 трлн дол. у 2035 році є цілком реалістичними, враховуючи недооціненість української економіки та її потенціал до швидкого відновлення та розвитку.
Інвестиції – є ключовим рушієм зростання. Пік інвестицій припадає на основну фазу будівництва та модернізації ключових секторів, що повністю відповідає міжнародному досвіду повоєнних відновлень. Загалом, за 2026-2040 роки наш план передбачає залучення близько 300 млрд дол. прямих іноземних інвестицій, спираючись на успішні кейси Польщі, Туреччини та Південної Кореї після періодів трансформації.
Експорт та імпорт. Стратегія передбачає, що експорт зростатиме швидше за імпорт, забезпечуючи позитивне торгове сальдо та стабільні валютні надходження. Експорт збільшиться від 56,1 млрд дол. у 2024 році до 550 млрд дол. у 2035 році. Це критично важливо для стабільності національної валюти та досягнення економічної незалежності.
Кількість працюючих. Зростання економіки стимулюватиме створення нових робочих місць, що призведе до збільшення кількості працюючих та зростання внутрішнього споживання та податкових надходжень.
Державні витрати. З ростом ВВП їхній абсолютний обсяг зростатиме, проте мета полягає у зменшенні їхньої частки у ВВП, що дозволить вивільнити простір для приватного сектору і стимулювати прискорення економічного зростання.
Потенційні вектори інвестицій Є кілька варіантів планів щодо спрямування інвестицій і розвитку. Загальний обсяг інвестицій за напрямками, за період з 2026-го по 2035 рік становитиме близько 156,5 млрд дол.
Наприклад, інвестиційний потенціал у сфері видобутку, збагачення, переробки критичних мінералів (літію, титану, нікелю, графіту, рідкісноземельних металів тощо) може бути спрямовано загалом більше 60 млрд дол., з піком щорічних інвестицій у 10 млрд дол. у 4-6 роках після встановлення сталого миру. Це забезпечить побудову та запуск повного циклу від розвідки до кінцевої переробки.
Україна має запланувати створення власної напівпровідникової індустрії з нуля, спираючись на західні інвестиції та досвід Південної Кореї, Тайваню, США. Ключовий можливий проєкт – завод з виробництва сучасних чипів (7–5 нанометрів). Робота над подібними проєктами вже відбувається (в Мінцифрі є амбітні і реалістичні плани в цій сфері).
У високі технології, зокрема у виробництво напівпровідників можливо інвестувати 15 млрд дол., з піком у 1,5-2 млрд дол. на рік у 2029-2032 роках. Це дозволить Україні інтегруватися у світові ланцюжки постачання мікроелектроніки.
Розвиток оборонно-промислового комплексу передбачає інвестиції у 25,5 млрд дол., з піком у 4,7 млрд дол. у 2029 році, що забезпечить виробництво актуальної і перспективної продукції для спільної європейської армії і експорту. Це лише кілька прикладів, що демонструють логіку розкриття українського економічного потенціалу.
Економічна модель Наведене моделювання ґрунтується на базовому сценарії, що не передбачає глобальних криз чи подальшої ескалації війни (ми розуміємо, що війна триває, і це радше ілюстрація потенціалу, а не прогноз розвитку подій).
Для спрощення опишемо макроекономічні параметри на 2035 рік з номінальним ВВП в 1 трлн дол., 65% до ВВП споживання, 55% до ВВП експортом з позитивним торгівельним балансом.
Ми враховуємо поетапне фінансування стратегічних проєктів як на рівні трансформацій, так і на рівні галузевого розвитку, де кожен етап має свою внутрішню логіку – наприклад, спочатку R&D та геологорозвідка для критичних мінералів, а потім вже масштабне будівництво та виробництво.
У розрахунках та моделюванні враховано міжнародний досвід – трансформації економік Польщі, Туреччини, Південної Кореї та Ізраїлю – щоб підтвердити реалістичність темпів зростання та щорічних інвестиційних потоків. Успішні трансформації є доказом, що масштабні прориви можливі за умови цілеспрямованої політики та ефективного залучення капіталу.
Наведене моделювання є лише пропозицією для обговорення, для спільного пошуку ідей для економічного прориву України. Це фундамент для реалізації візії: “Воля”, “Людиноцентричність”, “Глобальна субʼєктність”, “Винахідливість” та “Адаптивність”, забезпечення добробуту українців, розвитку людського капіталу та перетворення України на інноваційного лідера.
Звичайно, у даній візії розглянуто базовий сценарій проривного зростання. Нами також змодельовані ситуації глобальної економічної кризи, сценарій стратегічної оборони для України (продовження бойових дій на роки), уповільнення євроінтеграції тощо. За таких умов реалістичним вбачається вихід країни на цільовий показник ВВП в горизонті 2045 рік.
Проте уявіть собі, що лише три роки зростання реального ВВП темпами більше 8% можуть вивести Україну на принципово новий рівень економічної потужності, а повернення експортоорієнтованості суттєво покращить економічний стан. Тому в якості практичних кроків розроблена Національна експортна стратегія, продовжується робота над ліберальними економічними (зокрема, податковою) реформами.
Звісно, реалізація такої проривної стратегії вимагатиме консолідованих зусиль держави та бізнесу, а також сприятливого інвестиційного клімату. Потенціал для прориву в Україні є. І наша задача не змарнувати вчергове шанс.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.