“Верховна Рада ухвалила законопроєкт, в який потрапили норми, що обмежують незалежність антикорупційних органів та посилюють вплив генпрокурора. Розголос засвідчує – він матиме серйозні наслідки для держави в цілому та бізнесу, зокрема.”, — write: epravda.com.ua
Створення НАБУ і САП, забезпечення їх реальної незалежності, було важливою умовою:
- численних меморандумів з МВФ для надання кредитів та макрофінансової допомоги;
- Європейської комісії для лібералізації візового режиму;
- ЄС – для продовження курсу на євроінтеграцію;
- співпраці з Організацією економічного співробітництва та розвитку та іншими міжнародними організаціями.
На необхідності продовження послідовних антикорупційних перетворень неодноразово наголошували й посли G7.
Натомість, прийнятий законопроєкт №12414 дещо змінює вектор антикорупційної реформи в Україні. Загалом, документ вносить ряд змін в Кримінально процесуальний кодекс (КПК) та законодавство про прокуратуру, відповідно до яких:
- суттєво посилюється роль генерального прокурора в усіх провадженнях (зокрема, щодо бізнесу, корупції тощо);
- як наслідок, звужується інституційна та функціональна незалежність НАБУ і САП;
- змінюється порядок призначення/звільнення прокурорів з посади в умовах воєнного стану.
Розберемось детальніше.
Ключова фігура кримінального провадження Здавалось би, посада генерального прокурора і так вимагала наявності широкого кола повноважень. Однак окремі з таких повноважень були розділені із його заступниками. А частина – взагалі відсутні.
Це, передусім, було пов’язано з тим, що генпрокурор – політична посада. Його призначення ініціюється президентом. А рішення ухвалюється парламентом. Як не крути, генпрокурор завжди був залежний від політичних настроїв та впливів.
Саме тому окремі процеси та справи за законодавством фактично були виведені з його орбіти.
Натомість, прийнятий законопроєкт повністю концентрує усю повноту повноважень на генеральному прокурорі.
Відповідно до прийнятих змін генпрокурор може витребувати будь-яку справу в будь-якого органу для вивчення. Справа має бути надана в строк і спосіб, який зазначить генпрокурор. Раніше – таких повноважень у нього не було.
Генпрокурор може як сам дослідити матеріали справи, так і передати їх на вивчення іншому прокурору.
Серед іншого – це відголоси проголошеного генеральним прокурором аудиту справ проти бізнесу. За результатами такого вивчення справ – прийматиметься рішення: закрити провадження; передати іншому органу; надати вказівки по справі слідчому або прокурору.
Виключно генпрокурор може погодити клопотання слідства про продовження строку слідства на максимальний термін до 12 місяців. Раніше такі повноваження були також в його заступників.
Очевидно, що такі зміни – спрямовані на посилення ролі генпрокурора та забезпечення його контролю за всіма провадженнями без винятку.
Відтепер топ-чиновники можуть ініціювати закриття будь-якої справи відносно себе безпосередньо перед генпрокурором. Він може розглянути таке клопотання та закрити провадження.
Звернутись до генпрокурора можна напряму – в обхід слідчого/детектива/прокурора у справі.
Відтепер лише генпрокурор може забрати справу у БЕБ та передати її іншому органу, якщо слідство БЕБ неефективне. Раніше такі повноваження були ще в його заступників.
Це сприятиме концентрації справ щодо економічних злочинів саме в БЕБ як профільному органі. Відтепер – передача таких справ до СБУ, Нацполу та ДБР – виключна компетенція генпрокурора.
Так само, лише генпрокурор може доручити БЕБ розслідувати справу, яка йому не підслідна.
Це положення очевидно спрямоване на недопущення свавільного розслідування БЕБ інших злочинів, які апріорі ним розслідуватись не можуть.
Незалежність НАБУ/САП Посилення ролі генерального прокурора виразилось також у встановленні контролю за розслідуваннями в корупційних справах НАБУ/САП.
Відповідно до ухвалених змін:
Генпрокурор стає керівником для всіх прокурорів САП. Відповідно – визначати прокурора у справі може теж тільки він. Таких повноважень у керівника САП – більше немає.
Генпрокурор може як надавати вказівки прокурорам САП (раніше була пряма заборона), так і замінювати їх на інших прокурорів (якщо вони здійснюють свої повноваження неефективно).
Генпрокурор може передати справу НАБУ до іншого органу. Раніше існувала пряма заборона на таку передачу. Тепер – вона можлива, якщо слідство НАБУ неефективне.
Виключно генпрокурор може повідомляти підозру топ-чиновникам у справах НАБУ. Таких повноважень в керівника САП – більше немає.
НАБУ може розслідувати не підслідні йому злочини виключно з дозволу генерального прокурора.
Тепер генпрокурор може погодити угоду про визнання винуватості в будь-якому провадженні НАБУ (раніше – тільки керівництво САП).
Прокурори САП тепер не можуть забирати в інших органів справи, підслідні НАБУ. Це виключне повноваження генерального прокурора.
Обмеження “невідкладних обшуків” Серед позитивних моментів законопроєкту – обмеження так званих “невідкладних обшуків”.
Раніше – правоохоронці часто зловживали правом на проведення обшуків без ухвали суду. До цього, закон передбачав таку можливість виключно для рятування людей, майна та переслідування осіб.
Натомість правоохоронці у справах проти бізнесу також часто проводили обшуки без судових рішень. Мотивували це тим, що:
- невідкладний обшук потрібен, бо нібито можуть бути знищені речові докази;
- дозвіл суду не отримували, щоб не допустити розголошення відомостей про заплановані обшуки.
Відтепер, “невідкладні обшуки” можуть бути здійснені виключно у справах щодо насильницьких злочинів, злочинах проти статевої свободи чи пов’язаних із тероризмом.
Видається, що це може суттєво покращити ситуацію із тиском на бізнес в межах кримінальних проваджень.
Висновки Стурбованість з приводу прийняття такого закону уже висловили у Єврокомісії. Ряд громадських організацій та інших суспільних інститутів також висловили своє незадоволення прийнятим законом. Серед аргументів:
- відкат антикорупційної реформи;
- фактична ліквідація незалежності НАБУ/САП від політичних інституцій (генпрокурор як політична особа).
Які наслідки для бізнес-процесів матиме такий закон – поки казати рано. З одного боку – посилення нагляду генпрокурора за законністю проваджень проти бізнесу, з іншого – залежність генпрокурора від політичних настроїв та процесів та послаблення антикорупційної структури як одного із стримувачів свавілля правоохоронних органів.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.