“Іспанські поліцейські затримали українського забудовника Анатолія Войцеховського і доставили його до кордону. Чим він прославився?”, — write: epravda.com.ua
Войцеховський стояв за шістдесятьма компаніями, які будували у Києві близько сорока житлових комплексів. Частину з них добудували, частину – ні, але всі вони були нелегальними.
Войцеховський побудував бізнес за принципом фінансової піраміди: кошти покупців квартир в недобудованих спорудах використовувались для запуску робіт на нових майданчиках. В результаті, піраміда обвалилася, а без квартир залишилися 10 тисяч інвесторів.
Як Войцеховському вдавалося впродовж років ошукувати киян і переховуватися за кордоном?
Голлівудський сценарій Прохолодним осіннім ранком у 2007 році на площу перед київським залізничним вокзалом вийшов чоловік, якому “пішов” шостий десяток. Все життя він займався будівельним бізнесом в Запоріжжі, Сумах та Дніпрі, але його підприємницька діяльність закінчилася банкрутством.
Без копійки в кишені, чоловік був налаштований почати бізнес спочатку. Київ напередодні фінансової кризи 2008 року дарував безліч можливостей людям з діловою “хваткою”.
Тиняючись околицями вокзалу чоловік побачив порожню земельну ділянку напроти ТЕЦ-3. Він дізнався номер телефону власника ділянки, представився забудовником і пообіцяв передати щедрий відсоток квартир за право збудувати тут житловий будинок.
фото з відкритих джерел
Дивака з вокзалу звали Анатолій Войцеховський. Він позичив кілька тисяч гривень, обніс ділянку зеленим парканом, купив жилети і каски, та найняв десяток волоцюг, які ходили з мітлами і створювали видимість робіт.
Подивитися на об’єкт інвестування Войцеховський запрошував потенційних вкладників. Один із них погодився купити першу “майбутню квартиру” в проєкті, який згодом перетворився на житловий комплекс (ЖК) “Елегант” на вулиці Жилянській. Так почалася історія найбільшої фінансової піраміди в історії ринку первинної нерухомості Києва.
lun.ua
Секрет успіху За шість років кількість проєктів Войцеховського зросла до 42. Будинки зводилися повільно, але біля відділів продажів вишукувалися черги з охочих придбати квартири.
Войцеховський пропонував квадратні метри на 30-50% дешевше, ніж в інших девелоперів. Наприклад, у 2015 році ще не побудовану квартиру можна було придбати за 10 тис. дол. Навіть на таку маленьку суму давали кількарічне розтермінування.
Кошти інвесторів використовувались для перехресного фінансування: покупці квартир в одному ЖК фінансували будівельні роботи в іншому ЖК. Відповідно, Войцеховський не переймався собівартістю і прибутком з кожного окремого проєкту.
Шість десятків будівельних компаній Войцеховського об’єдналися у неформальні корпорації “Укогруп” та “Сіті Груп”. Сам підприємець записував юридичні особи на номінальних власників, навіть на продавців на ринку з Середньої Азії.
Майже кожний будівельний проєкт у Києві можна назвати “умовно” законним – десь земельна ділянка з непідходящим цільовим призначенням, десь немає технічних умов на підключення до комунікацій, десь перевищення висотності. Войцеховський же збирав букет невідповідностей законодавству буквально на кожному своєму об’єкті.
Амбітний забудовник самозахоплював земельні ділянки, не брав дозвіл на початок будівельних робіт і зводив таку кількість поверхів, яку міг. Всі питання він “вирішував” хабарями прокурорам, писала УП у 2015 році.
Ба більше, відділи продажів будинків Войцеховського надавали послугу купівлі “умовних квадратних метрів” в будь-якому будинку на вибір, який буде споруджено в майбутньому. Фактично, це були подвійні продажі, як у випадку з першим відомим кейсом ошуканих вкладників “Еліта-центр”.
фото з відкритих джерел
Розташування значної кількості будинків горе-забудовника викликають питання не тільки з погляду законності, а й з точки зору здорового глузду. Наприклад, одразу чотири ЖК біля Харківського шосе стоять над Новодарницьким каналізаційним колектором, який відводить 80% стоків лівобережжя столиці.
ЖК “Панорамний”, він же ЖК “Олімпійське містечко”, розташований в санітарно-захисній зоні діючого дослідницького ядерного реактора – рівень опромінення людей в умовах нормальної експлуатації реактора може перевищити квоту дози для населення. ЖК “Совські ставки” побудований під схилом гори, на якій розташований крематорій Байкового кладовища.
Платівка не вічна Жорсткий ціновий демпінг Войцеховського вибісив девелоперів, які працювали в умовно правовому полі, за тим звичаєвим правом, яке склалося на ринку первинної нерухомості Києва у 2010-их роках.
За словами забудовника, який будує з 2000-их років, Войцеховський діяв відверто шахрайськими методами і був “нерукопожатним” у середовищі пристойних бізнесменів.
“Його діяльність ніяк не можна назвати житловим будівництвом. Він нахабно зводив “щось”, що будинками назвати складно, в них небезпечно жити. Справа навіть не в конкуренції, йому було начхати абсолютно на все і всіх, своєю фінансовою пірамідою він псував репутацію всьому ринку новобудов”, – каже ЕП один із девелоперів.
Забудовники натиснули на міську владу, і та почала кампанію проти шахрайських дій Войцеховського: запустила кадастр проблемних ЖК і блокувала завезення будматеріалів на нові майданчики.
Паралельно наростала невдоволеність інвесторів у найпроблемніших ЖК. Ініціативні групи перекривали вулиці, мітингували під КМДА і скаржились уряду. Справою Войцеховського займалася “Асоціація допомоги постраждалим інвесторам”, яку очолював Олексій Гончарук, майбутній прем’єр-міністр.
Міліція відкрила провадження щодо Войцеховського у листопаді 2012 року. Справа стосувалася самовільного будівництва. Як згодом з’ясували слідчі, загальна сума коштів, виведених на кіпрські офшорні компанії Войцеховського, становила 150 млн дол.
У 2015 році активність на будмайданчиках зупинилася. Правоохоронці затримали Войцеховського 15 липня 2016 року. Його взяли під варту, але він одразу вийшов під заставу 14 млн грн.
Впродовж наступних трьох років він жив і “вів ділові перемовини” у маєтку “Натураліст” під Києвом, з’ясувало видання Liga.net. У 2020 році він оголосив маєток банкрутом і покинув територію України. Тварини у зоопарку маєтка почали гинути від голоду та хвороб.
Тоді ж Войцеховського оголосили в міжнародний розшук. Двох учасників “злочинної групи” забудовника, а саме менеджерів корпорації “Укогруп”, засудили: одного до 5 років умовно, другого – до 1,5 року позбавлення волі.
Доля будинків Законно ввести в експлуатацію будинки Войцеховського – неможливо, адже вони будувалися за проєктами, що не пройшли експертизу, і з порушенням будівельних норм.
Інвестори змогли заселитись в секції на високих стадіях готовності (хоч це і протизаконно), але стикаються з численними невирішуваними проблемами. Наприклад, щонайменше три ЖК опалюються дровами, в деяких не працюють ліфти, вода йде зі свердловини, а каналізація врізана у дощовий колектор.
Мешканці добудованих ЖК платять за електроенергію і водопостачання за комерційним тарифом. Якщо опалення в будинку електричне, то рахунки за електрику можуть сягати 20 тис. грн на місяць.
У 2019 році суд передав 17 об’єктів “Укогруп” в управління Агенції з розшуку та менеджменту активів. Колишній т.в.о. голови АРМА Віталій Сігідін в інтерв’ю виданню Mind зізнався, що не розуміє, що робити зі спадщиною Войцеховського.
“Тут неможливо нічого зробити. Нам передали в управління незаконне будівництво: землі немає, багато квартир продано по кілька разів. Хто це візьме в управління? Активи Войцеховського – це майно, яке навіть не перебуває в цивільному обігу”, – казав Сігідін.
У 2020 році Міністерство внутрішніх справ спільно із столичною владою планували розробити спрощену систему введення в експлуатацію покинутих будинків. Для цього при уряді створили міжвідомчу робочу групу, яка, втім, так і не запрацювала.