“Російські дрони-камікадзе використовують українську мобільну мережу для передачі даних та розвідки. Як саме їм це вдається і чи може Україна цьому протидіяти?”, — write: epravda.com.ua
У збитих БПЛА все частіше знаходять SIM-картки українських операторів. Вони підключаються до 4G-мережі та дозволяють дронам передавати телеметричні дані, координати, і навіть трансляцію відео.
Технічно це просто реалізувати: в Україні можна вільно купити SIM-картки, які згодом встановлюють у модеми на БПЛА. Це базове, доступне на ринку обладнання. Один дрон може мати кілька модемів із SIM-картками різних операторів. Боротися з проблемою складно, адже майже неможливо точно відстежити сигнали від “сімки” в реальному часі.
Такий зв’язок дає російському оператору змогу відстежувати маршрут дрона, фіксувати момент його знищення й оцінювати ефективність української протиповітряної оборони (ППО). Фактично, “шахед” виконує функцію не лише ударної зброї, а й інструменту розвідки.
Очевидно, що діяти треба було ще наприкінці 2023 року, коли вперше публічно заговорили про цю проблему. Проте держава, ймовірно, готує рішення тільки зараз, і мусить знайти спосіб протидіяти використанню мобільного зв’язку ворогом так, щоб не зашкодити українцям, які також користуються цими мережами: цивільним, військовим та екстреним службам.
Півторарічна проблема Наприкінці 2023 року в збитих дронах типу іранських “Shahed-136” (у російській версії – “Герань-2”) почали знаходити 4G/LTE-модеми Alcatel зі слотами для SIM-карток, в яких були чипи українських мобільних операторів. Першою виявленою SIM-карткою була від “Київстару”. У компанії відповіли, що вивчають ситуацію з правоохоронцями.
За словами спеціаліста з радіозв’язку Сергія Бескрєстнова (“Флеш”), SIM-картку придбали за рік до атаки, потім вона “засвітилася” у РФ. Для українських військових така модифікація ударного дрона не стала несподіванкою: використання ворогом української мережі мобільного зв’язку вважалося ймовірним ще раніше.
Перші модеми з антенами MIMO (покращують сигнал і швидкість зв’язку) росіяни примотували до корпусу дронів скотчем, що свідчило про експериментальний етап, а не масове виробництво. Тобто, Росія на той момент лише тестувала нову технологію в бойових умовах.
У січні 2024 року в іншому збитому БПЛА – розвідувальному “Орлан-10” – знайшли GPS-трекер зі слотом під SIM-картку та двома джерелами живлення. Це дозволяло пристрою передавати координати навіть у разі пошкодження основних систем дрона. У Київському науково-дослідному інституті судових експертиз зазначили, що таким чином ворог почав не лише розвідувати, а й відстежувати місця збиття або падіння своїх апаратів.
Уже тоді стало очевидно: росіяни випробовують дешеві GSM/LTE-модеми для передачі координат або навіть корекції маршруту дрона. “Герань-2” могла надсилати SMS з даними польоту навіть без доступу до інтернету – це давало змогу аналізувати, де його збили, і прокладати безпечніші шляхи для наступних атак.
Такі рішення недорогі, прості у впровадженні й становлять додаткову загрозу, бо дозволяють ворогу відстежувати ефективність української ППО в реальному часі.
Вихід на новий розвідувальний рівень У нещодавній публікації видання The Economist найбільший резонанс викликала частина про те, що нові моделі “шахедів” нібито не бояться українських систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), оскільки використовують штучний інтелект і керуються за допомогою Telegram-ботів. Цю інформацію, за словами журналістів, українські інженери начебто отримали з записки, знайденої в одному зі збитих дронів.
У публікації також йшлося про те, що керування й зв’язок безпілотниками здійснюються через українські SIM-картки, підключені до мобільної мережі. Проте після критики з боку експертів та заперечень офіційних осіб британська редакція прибрала згадки про записку й Telegram-управління.
То навіщо росіяни взагалі намагаються підключити свої дрони до української мобільної мережі? Головна мета – створити канал для передавання фізичних параметрів та, можливо, команд управління через інтернет. “Йдеться про двосторонній канал передачі даних. Раніше дрон летів, як снаряд: запустили – й усе. Тепер оператор бачить, де зникає сигнал, і може позначити ці точки на мапі – це свідчить про роботу РЕБ або іншого протидіючого обладнання.
Також дрони передають телеметрію: координати, траєкторію, ознаки втручання. Це допомагає будувати мапу дії української ППО й обходити її”, – пояснює член парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко.
За допомогою SIM-карток дрон-камікадзе може підключатися до мережі 4G, що дає змогу в реальному часі відстежувати його маршрут. Відомо, що на деяких збитих “шахедах” знаходили камери, що свідчить про здатність вести відеотрансляцію.
Втім, за словами експертів, “шахеди” навряд чи здатні забезпечувати операторам стабільну якість сигналу. Однією з причин є те, що російські дрони підключені до української мобільної мережі не на постійній основі, оскільки часто під час польоту тримають велику висоту.
“Мережі мобільного зв’язку призначені для обслуговування користувачів на землі. Антени на базових станціях спрямовані вниз, і вони не забезпечують стабільного зв’язку на висотах у кілька тисяч метрів. Тож для БПЛА це радше нестабільне, “плямисте” покриття”, – пояснює телекомунікаційний експерт Роман Хіміч.
Відтак, мобільна мережа навряд чи може бути основним каналом управління дроном. Вона радше використовується для передавання телеметрії або зображень із камери. Хіміч також припускає, що такі дрони можуть застосовуватись для оновлення картографічних даних або візуальної навігації.
“Такі дані можуть використовуватися для коригування чи вибудовування нових маршрутів дрона”, – говорить технічний фахівець одного з телеком-операторів, який спілкувався на умовах анонімності через чутливість теми.
У Головному управлінні розвідки Міністерства оборони повідомили ЕП, що відео та телеметрична інформація з борту БПЛА передаються російському оператору дрона для виявлення розташування українських систем ППО та РЕБ – з метою планування подальших ударів.
Зручні SIM-картки Найчастіше на “шахеди” встановлюють звичайні пластикові SIM-картки одного з українських мобільних операторів (Київстар, Vodafone або Lifecell). Зазвичай, це передплачена (pre-paid) SIM-картка, яку можна придбати без укладення контракту з оператором. Її головна перевага – доступність: такі картки продаються без паспорта.
“Будь-хто може купити й активувати SIM-картки українських операторів на території України. Після активації їх можна безперешкодно вивезти за кордон – технічно це не складно”, – пояснює Хіміч.
Ще одна перевага використання українських SIM-карт – підключення до мобільної мережі без роумінгу, а отже з вищою якістю зв’язку. Під час польоту “шахеда” складніше виявити, яка саме з численних українських карток використовується ворогом, на відміну від іноземної.
За словами Федієнка, росіяни використовують українські SIM-картки, бо їх можна легко та у великій кількості придбати через агентуру всередині країни. Цю ж інформацію підтверджує співрозмовник ЕП в одному з українських мобільних операторів. За його словами, постачання SIM-карток ворогу, найімовірніше, поставлено “на потік”.
Крім цього в уламках дронів знаходять SIM-картки російських або інших іноземних операторів. За словами Хіміча, це може свідчити про те, що дрони спочатку використовують російську мобільну мережу, а вже над українською територією перемикається на українську SIM-карту або іншу доступну.
Обсяги атак дронами продовжують зростати. Так, у травні 2025 року зафіксовано рекорд: росіяни використали 4003 дрони. Навіть якщо лише частина з них обладнана SIM-картками, йдеться про сотні стартових пакетів, які поповнюють. Це підтверджує масштаб і системність процесу закупівель.
Співрозмовник ЕП у СБУ повідомив, що служба займається питанням використання українських SIM-карт у ворожих дронах, однак подробиці не розголошуються. Усі опитані ЕП експерти й представники телеком-ринку погоджуються: використання ворогом української мобільної інфраструктури є реальною й складною проблемою, яка потребує системного реагування.
Чи існує рішення Аби ускладнити навігацію ворожих “шахедів”, українські інженери разом із мобільними операторами застосовують так званий спуфінг – підміну цифрового поля, яка вводить дрони в оману. Через це смартфони українців під час атак можуть раптово показувати хибне розташування – в іншій області чи навіть країні.
Після резонансної публікації The Economist знову постало питання: чому досі немає системної реакції держави та мобільних операторів на використання ворогом українських SIM-карток?
“Ми намагалися ініціювати зустріч з мобільними операторами ще 10 липня 2024 року, але вони не прийшли. Після цього офіційної комунікації не було. Очевидно, що взаємодія між операторами і державою залишається слабкою”, – каже Федієнко.
Наразі у Верховній Раді знову планують обговорити використання SIM-карток українських мобільних операторів у російських “шахедах”. Для цього на нараду викликають представників телеком-ринку, зокрема й мобільних операторів, повідомив Федієнко у Facebook. Чи з’являться вони цього разу – невідомо, однак співрозмовники ЕП у владі вважають, що уникнути участі буде складно.
Проблема в тому, що навіть запровадження обов’язкового продажу SIM-карток за паспортами не розв’яже проблеми – росіяни можуть перейти на SIM-картки інших країн і використовувати роумінг. Натомість опитані ЕП представники ринку та експерти припускають, що реальний шлях – технологічна робота з мережею для виявлення підозрілих підключень під час атак.
Федієнко підтверджує: оператори здатні технічно фіксувати аномальні підключення, наприклад, нічний рух із великою швидкістю в полі. Але для цього потрібні чіткі завдання від держави, алгоритми й ресурси.
Співрозмовник ЕП в одному з операторів припускає: якщо big data дозволяє рахувати трафік відвідувачів конкретної кав’ярні, то можна ідентифікувати підозрілі об’єкти в повітрі. Адже базова станція не відрізняє, чи пристрій рухається по землі, чи летить.
Проте експерт у сфері зв’язку Роман Хіміч з цим не погоджується: в реальному часі такі розрахунки надто навантажують інфраструктуру і не гарантують результату. Особливо враховуючи, що “шахеди” не завжди постійно під’єднані до мережі.
Ще один можливий варіант – піти за прикладом Росії, яка в травні 2025 року тимчасово вимикала мобільний зв’язок у деяких регіонах під час атак дронів. В Україні така ідея також обговорюється.
“Можна тимчасово вимикати мобільну мережу в прикордонних або високоризикових зонах. Але це ризиковано, бо чимало військових систем, зокрема ППО й системи оповіщення, працюють через мобільний інтернет. Тому потрібна політика з чітким розподілом: ось цей пул SIM-карт – для ДСНС, ось цей – для Сил оборони. Решту можна блокувати”, – пояснює Федієнко.
Яким би не було вирішення цієї проблеми, ініціювати його має саме держава у вигляді рішень регулятора та співпраці з мобільними операторами. “Наразі мобільні оператори не мають чітких правил гри – як виявляти або блокувати “шахедні” SIM-картки. Все впирається у відсутність політичної волі, ресурсів і нормативної бази”, – резюмує Хіміч.