“Часто спалахують скандали: журналісти викривають корупцію, блогери критикують сервіс, активісти звинувачують чиновників. У відповідь звучить: “Це наклеп! Я звернуся до суду!”. Але чи справді кожне критичне висловлювання – це порушення закону?”, — write: epravda.com.ua
Відповідальність можлива лише у цивільно-правовому порядку: особа, яка вважає, що її честь, гідність чи ділова репутація порушені, може звернутися до суду з позовом про спростування недостовірної інформації та/або про відшкодування моральної шкоди.
Тобто мова йде про гроші та репутаційні наслідки, а не про в’язницю.
Що вважається наклепом В українському законодавстві поняття “наклеп” як окреме правопорушення відсутнє. Натомість діють норми Цивільного кодексу, які захищають честь, гідність і ділову репутацію особи (ст. 277 ЦКУ).
Наклепом вважається поширення недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність або ділову репутацію особи. Ключове – інформація має бути подана як факт, а не як думка.
Оціночне судження – це суб’єктивна думка, яка не підлягає доведенню чи спростуванню, а факт можна перевірити. Наприклад:
“Цей ресторан – жахливий” – думка.
“Цей ресторан порушує санітарні норми” – потенційно факт, який треба довести.
Суди чітко розмежовують ці поняття. Якщо висловлювання не містить конкретних фактів, а лише емоційну оцінку – це не наклеп.
Іншими словами, за власну думку вас не можуть засудити, а проблеми починаються, коли ви видаєте неперевірений факт за істину.
Як довести до перемоги справу про наклеп У спорах про захист честі та гідності суди насамперед перевіряють:
- факт публічного поширення спірної інформації;
- зв’язок між поширеною інформацією та особою позивача;
- факт поширення саме недостовірної інформації у вигляді фактичних тверджень;
- наявність шкоди для честі та гідності особи позивача.
У справах про захист честі, гідності та ділової репутації ключовим є питання: чи містить висловлювання фактичне твердження, чи це лише оціночне судження? Іноді це настільки тонка межа, що неможливо обійтися без проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи.
За допомогою такої експертизи фахівець (лінгвіст або філолог) може дати відповіді на питання:
- Чи є у висловлюванні твердження про факти?
- Чи можна ці твердження перевірити?
- Чи має текст емоційне забарвлення, гіперболу, сатиру тощо?
- Чи носять такі твердження образливий характер щодо особи позивача?
Наприклад, у справі проти журналіста, який написав “чиновник нажився на тендерах”, експертиза показала, що фраза має ознаки фактичного твердження – вона стверджує конкретну дію, яку можна перевірити. Натомість фраза “він поводиться як корупціонер” – це оціночне судження, бо не містить конкретних фактів.
Отже, якщо ви усе-таки вирішите захищатися від наклепів у судовому порядку, то не буде зайвим спочатку звернутися до експерта та з’ясувати, чи дійсно спірні висловлювання є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.
А як щодо соцмереж, блогів і коментарів? Сьогодні більшість гучних конфліктів починається не зі шпальт газет, а саме у Facebook, Telegram чи YouTube. Чи означає це, що коментар у мережі “нічого не вартий” і відповідальності немає?
Суд вважає, що інформація у відкритій групі чи на персональній сторінці з широким доступом є публічною. Тобто ваш пост у Facebook прирівнюється до статті у газеті.
Коментарі також важливі. Якщо у стрічці під новиною ви пишете “цей бізнес – шахрайський”, це так само може стати предметом позову, як і повноцінна стаття.
Отже, у соціальних мережах діють ті ж самі правила, що й у будь-якому публічному медіа. Думка – захищена. Факт – повинен мати докази.
Три речі, які краще не писати у соцмережах
А натомість можна сміливо користуватися формулюваннями: “На мою думку…”, “Мені здається…”, “Я маю негативний досвід…”
Такі конструкції підкреслюють, що ви висловлюєте оцінку, а не встановлюєте факт.
Що варто пам’ятати кожному Не бійтеся висловлювати власну думку – це ваше право. Але якщо поширюєте факти, переконайтеся, що маєте підтвердження.
Суспільство поступово вчиться відрізняти свободу слова від зловживання. Погроза “я подам до суду” часто використовується як спосіб тиску і залякування, але на практиці виграють такі справи далеко не завжди.
І журналісти, і звичайні користувачі соцмереж повинні пам’ятати: думка – захищена, факт – перевіряється. Ця проста формула може вберегти від непотрібних витрат і конфліктів.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.