Енергетика у вогні. Як захиститися від надмірних збитків через атаки

WebFont.load({ google: { families: [“Inter:100,200,300,regular,500,600,700,800,900,100italic,200italic,300italic,italic,500italic,600italic,700italic,800italic,900italic:cyrillic,latin”] }});
!function(o,c){var n=c.documentElement,t=” w-mod-“;n.className+=t+”js”,(“ontouchstart”in o||o.DocumentTouch&&c instanceof DocumentTouch)&&(n.className+=t+”touch”)}(window,document);

(function(w,d,s,l,i){w[l]=w[l]||[];w[l].push({‘gtm.start’:
new Date().getTime(),event:’gtm.js’});var f=d.getElementsByTagName(s)[0],
j=d.createElement(s),dl=l!=’dataLayer’?’&l=’+l:”;j.async=true;j.src=
‘https://www.googletagmanager.com/gtm.js?id=’+i+dl;f.parentNode.insertBefore(j,f);
})(window,document,’script’,’dataLayer’,’GTM-WW7B57′);

window.dataLayer = window.dataLayer || [];
function gtag(){dataLayer.push(arguments);}
gtag(‘js’, new Date());
gtag(‘config’, ‘G-RTM56J60G5’);

Енергетика у вогні.
Як захиститися від надмірних збитків через атаки

спецпроєкт

11 грудня 2025

Уже котрий сезон Росія тероризує Україну шляхом обстрілів цивільної критичної інфраструктури – усього, що пов’язане з виробництвом та транспортуванням електроенергії. Українці вже переживали періоди без електропостачання як в опалювальний сезон, так і під час аномально спекотного літа. І на старті чергова зима, котру доведеться проходити в умовах суворих обмежень енергосистеми. Влада прогнозує, що найближчі кілька місяців стануть найважчими за роки повномасштабної війни.
Та чи можна запобігти таким значним руйнуванням енергетичної інфраструктури? Відповідь, звісно, простою не буде. Однак зосередимося лише на одному суттєвому аспекті: коли на підприємство прилітає ракета чи “Шахед”, то основні руйнування відбуваються не так від факту влучання, як від подальшого поширення полум’я на об’єкті.
Вочевидь, повністю захиститися від атак неможливо. Але можна мінімізувати розповсюдження вогню і локально подавити полум’я, яке виникає через розрив боєприпасів. Це можна зробити, впровадивши на підприємствах прості та ефективні рішення – пасивний протипожежний захист. Що саме для цього знадобиться, розбираємось у спецпроєкті “Економічної правди” разом з експертом з вогнезахисту обʼєктів критичної інфраструктури, директором компанії “Спецзахист” Денисом Любченком.

Україна входить у найважчу зиму

Четверта зима протягом повномасштабної війни обіцяє бути особливо непростою. Багато хто називає її “найважчою в історії України” і закликає українців готуватися до тривалих багатогодинних відключень.
Сидіти у темряві неприємно за будь-яких умов. Та з настанням морозів обмеження в енергопостачанні відчуватиметься особливо гостро. Не всі мають змогу забезпечити себе альтернативними джерелами живлення, однак у багатьох від наявності електроенергії залежить і наявність тепла.

Хоча це далеко не перший сезон, коли ворог націлився саме на енергетику, у Міністерстві енергетики відзначають: росіяни змінили тактику обстрілів. На сьогодні ворог перемикнувся від розсіяних масованих атак по всій країні до прицільного ураження регіонів. Ворог атакує увесь спектр енергетичних об’єктів. Страждають і генерація, і системи передачі та розподілу. Але оскільки всі об’єкти поєднані у межах однієї системи, то ураження навіть одного впливає на роботу усіх.
Про масштаби руйнувань ми можемо тільки здогадуватися. Для розуміння, протягом березня-серпня 2025 року Міненерго нарахувало понад 2900 атак на енергетичну інфраструктуру країни. Станом на середину осені через обстріли були недоступними близько 9 ГВт потужностей – це дорівнює споживанню однієї невеликої європейської країни.

Масштабні збитки – провина недосконалих ДБН

На прикладі прильотів по цивільній забудові неодноразово спостерігалося, що “Шахед” прилітав у одну квартиру, а вигорав при цьому цілий під’їзд. Те ж саме відбувається і на об’єктах критичної інфраструктури. Влучання в підприємство є точковим, а ось пожежа, яка виникає внаслідок атаки, є масштабною. Однак у цьому разі наслідки відчуває не один будинок, а ціла країна, яка живе в умовах обмежень споживання електроенергії.

Фото: ДСНС Київської області

“Ракета створює початковий збиток, а пожежа – тотальний. На власні очі бачив об’єкти, де пожежа завдала значно більших збитків, ніж сам приліт. Коли прилітає «Шахед» у трансформатор, а на майданчику є чотири таких трансформатори, то від одного, в який було влучання, пожежа поширюється на інші, а далі перекидається на адміністративну будівлю. «Шахед», нагадаю, був один. Якби на цьому майданчику були виконані заходи для дотримання протипожежної безпеки, то згорів би теж лише один трансформатор. Решта, а також адмінбудівля, були б цілими”, – розповідає Денис Любченко.

Експерт наголошує, що захистити об’єкти від розповсюдження вогню, спричиненого прильотами, може виключно пасивний протипожежний захист – тобто такий, який може спрацювати миттєво, без присутності чи втручання людини. А також такий, який може працювати незалежно від наявності електроенергії.
У світі, який давно живе високими ризиками, зокрема у ЄС і США, – головним інструментом захисту є пасивний протипожежний захист, який працює без електроенергії, людського втручання, у перші критичні секунди. У міжнародних нормативах це одна з базових вимог до інфраструктурних проєктів. Без них об’єкт просто не допускається до експлуатації.
В Україні протягом минулих років встановлення пасивних систем було виключно власною ініціативою керівників підприємства, якщо вони відповідально ставилися до свого майна. Адже відповідно до чинних норм та правил протипожежного захисту в Україні, які були орієнтовані на мирний час, жодних зобов’язань щодо встановлення саме пасивних протипожежних систем просто не існує.
“Усі Державні будівельні норми (ДБН), які працюють у сфері забезпечення протипожежних систем, акцентуються на активних системах. Є відповідні норми, як забезпечувати той чи інший об’єкт саме активними системами, – тими, що працюють за наявності електроенергії. Це вже само собою нонсенс у наших умовах. Якщо в будівлі відсутнє електропостачання і немає пасивних систем протипожежного захисту, то – все. Раніше ми жили у дуже комфортному світі, де будь-яке підприємство розуміло, що може забезпечити надійне електроживлення необхідних систем. Та коли почалася повномасштабна війна і на підприємства почали прилітати перші ракети, то стало зрозуміло: ефективними є тільки пасивні протипожежні системи. Активні просто не працюють”, – каже Денис Любченко.
Звісно, встановлення пасивних систем не передбачає відмову від активних. В ідеалі, пасивні та активні мають працювати разом, адже в кожної з них є своя задача. Якщо пасивні потрібні для нерозповсюдження вогню, то активні мають на меті саме гасіння вогню.

Фото: ДСНС Київської області

“Але коли у нас повномасштабна війна, то ми маємо справу не з класичними причинами виникнення пожежі, як коротке замикання, необережне поводження з вогнем чи навіть підпал. Коли прилітає ракета чи «Шахед», неможливо спрогнозувати, куди саме відбудеться влучання, які саме пошкодження отримає об’єкт. Саме тому ми не можемо покладатися виключно на спрацювання систем, які залежать від електропостачання чи водопостачання. Хоча, безумовно, якщо вони також залишаться справними та зможуть виконати свою функцію, це буде найкраще”, – розповідає Денис Любченко.

Коли чекати на зміни в документах

Протягом довгого часу здавалося, що нові обставини воєнного часу взагалі не знаходили ніякого відображення в нормативно-правових документах, що стосуються пожежної безпеки. Ситуація почала потрохи змінюватися лише минулого року – з ухваленням постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2024 року № 471 “Деякі питання інженерного захисту критичної інфраструктури”, в основу якої лягла концепція “Країна-фортеця”. Концепція передбачає багаторівневий захист об’єктів критичної інфраструктури та, серед іншого, вдосконалює підходи до протипожежного захисту в Україні. Але схоже, що впровадження змін розтягнеться в часі.
Небажання керівників вкладатися в протипожежний захист можна частково зрозуміти. Якісні системи можуть збільшити загальну вартість будівництва у межах до 20%. Це суттєва сума, необхідність якої потрібно обґрунтувати, щоб залучити інвестиції або державні кошти. Та якщо порахувати, яку кількість коштів можна зекономити, уникнувши поширення вогню, то “надмірні” вкладення вже не здаються такими захмарними.

Втім, усі механізми, як спонукати підприємства впроваджувати нові технології, уже давно існують і випробувані у світі. Показовим для України є досвід Ізраїлю та Сінгапуру – країн, які, так само як і ми, мають справу з високими військовими ризиками.
“Ізраїль давно живе у стані війни, неодноразово пройшов прильоти та пожежі, тому розуміє, що пріоритет варто надавати саме пасивному захисту. Як це працює там? Держава через нормативно-правові акти стимулює виконання цих питань, а свідомість керівників та простих громадян гарантує дотримання. Безумовно, на державних підприємствах усе фінансується коштом держави, а приватний бізнес сам покриває свої потреби. Але є ще один механізм стимулювання – страхування. Жодна компанія не буде страхувати будівлі, які не відповідають вимогам протипожежного захисту. Або страховий платіж буде суттєво вищим. Усе має починатися зі стимулювання державою шляхом ухвалення відповідних нормативно-правових актів. Документи мають бути адаптовані як до чинних європейських норм, так і до реалій сьогодення”, – додає Денис Любченко.

Пасивний протипожежний захист – це не тільки запобіжник від війни

Розглядаючи впровадження пасивного протипожежного захисту в контексті воєнних загроз, не варто забувати про цінність таких заходів і в мирні часи. Незалежно від обставин, вберегти майно від пожежі – це простіше та дешевше, ніж будувати заново. Саме тому європейські норми передбачають наявність пасивного протипожежного захисту на різних типах споруд за замовчуванням. Залізнична інфраструктура, аеропорти, торгові центри – це приклади виключно цивільної інфраструктури, яку обов’язково оснащують надійним протипожежним захистом. І процес європейської інтеграції вимагатиме від України таких само правил, які діють в Європі.

Фото: ДСНС Київської області

Повертаючись до українських реалій, варто згадати про етап, який неминуче настане після закінчення війни. На Україну очікує найбільший інфраструктурний проєкт в Європі з часів Другої світової. За оцінками Світового банку, на відбудову потрібно понад 486 млрд доларів. І щороку – щонайменше 12–15 млрд доларів тільки на енергетику. Але міжнародні партнери охоче фінансуватимуть лише ті проєкти, які відповідають їхнім уявленням про безпеку. Та й сьогодні, щоб раз за разом повертати світло в домівки, Україна змушена звертатися по допомогу до міжнародних партнерів. І питання захисту об’єктів інфраструктури стоїть доволі гостро – хто захоче витрачатися на те, що можна було б захистити від надмірних руйнувань?
“Зараз нам допомагають відбудовувати зруйновані об’єкти критичної інфраструктури міжнародні партнери. Але вони розуміють, що відсутність якісного захисту призведе до значного збільшення руйнувань, а отже, відновлення обійдеться набагато дорожче. У 2025 році ми вже побачили, що глобально у світі жодна міжнародна фінансова інституція не підтримає проєкт, де відсутній якісний та відповідний протипожежний захист. У ЄС це перше питання аудиту, у США – вимога NFPA855. Україна має грати за правилами, якщо хоче бути частиною глобального ринку”, – підсумовує Денис Любченко.

© 2005-2025, Економічна правда.Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Економічну правду”.”Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”. Назва агентства “Інтерфакс-Україна” при цьому має бути оформлена як гіперпосилання.Матеріали з плашкою PROMOTED та НОВИНИ КОМПАНІЙ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.