“Україна веде жорстоку війну з рф понад 11 років. Це неминуче впливає на безпекову ситуацію всередині країни. Разом із героїзмом на фронті та зростанням оборонних спроможностей існує й інша тіньова сторона – нелегальний обіг зброї. Правоохоронці щороку вилучають тисячі одиниць стрілецької зброї, гранатометів та мільйони набоїв, відкриваючи тисячі кримінальних проваджень. Та попри ці зусилля, масштаби”, — write on: ua.news
Україна веде жорстоку війну з рф понад 11 років. Це неминуче впливає на безпекову ситуацію всередині країни. Разом із героїзмом на фронті та зростанням оборонних спроможностей існує й інша тіньова сторона – нелегальний обіг зброї. Правоохоронці щороку вилучають тисячі одиниць стрілецької зброї, гранатометів та мільйони набоїв, відкриваючи тисячі кримінальних проваджень. Та попри ці зусилля, масштаби проблеми залишаються загрозливими.
Проте чи справді проблема нелегальної зброї з’явилася лише через війну з рф? Як сталося, що країна, яка успадкувала величезні радянські арсенали, нині змушена контролювати мільйони стволів? Що змінилося після війни на Донбасі та повномасштабного вторгнення? І яку роль у цій історії відіграє «трофейна» зброя, яка замість фронту опинилася у цивільних схованках?
Про все це у матеріалі UA.NEWS .
Історичні передумови чорного ринку зброї: спадок великих арсеналів
Проблема чорного ринку зброї сягає часів часів розпаду СРСР. Після здобуття незалежності Україна успадкувала колосальні запаси зброї та боєприпасів, розміщені на військових складах по всій території. За даними дослідження Small Arms Survey 2017 року, у 1992 році на українських арсеналах зберігалося близько 7,1 млн одиниць стрілецької та легкої зброї . До 2007 року цю кількість офіційно скоротили до 6,2 млн, частково шляхом знищення або легального продажу надлишкового озброєння (не можна забувати й про “торгування” та “розпил” зброї за часів перших чотирьох президентів нашої країни). Також експерти в дослідженні відзначали , що частина цієї зброї зникла у невідомому напрямку. З’являлися повідомлення про потрапляння українських стволів до зон конфліктів 1990-х років (наприклад, на Балкани чи в регіони пострадянських воєн) та ризик їх витоку на внутрішній чорний ринок.
Не меншу загрозу становив хаос 1990-х: слабкий інвентарний контроль, економічна криза, розквіт організованої злочинності. В цей період нерідко фіксувалися випадки розкрадання зброї з військових частин і складів, нелегальний продаж автоматів і вибухівки криміналітету. Великі арсенали, розташовані ще з радянських часів на території України, час від часу ставали джерелом ЧП.
Наприклад, у жовтні 2003 р. на артилерійському складі в Артемівську сталася пожежа і вибухи боєприпасів через те, що військовослужбовці різали поблизу снарядів металеві конструкції для продажу як брухт. В результаті детонували близько 3 тисяч снарядів, були поранені люди і пошкоджено десятки будівель. Розслідування встановило факт розкрадання державного майна. Тоді ж начальника складу і начальника служби озброєння частини засудили до 8 років ув’язнення кожного.
Аналогічно, після серії вибухів на складах у Новобогданівці (2004–2007 рр.) суд притягнув до відповідальності командирів за службову недбалість та крадіжки військового майна. Зокрема, у 2008 р. колишнього командира частини Сергія Лілова було ув’язнено на 6 років за статтями про розкрадання і фальсифікацію.
Відомі інциденти вибухів на складах у Балаклії , Калинівці та інших містах ( Сватове , Кривий Ріг тощо) підтверджували, що в країні залишались десятки тисяч тонн боєприпасів старих запасів. Частина цього озброєння могла розповсюдитись нелегальними шляхами задовго до теперішніх подій.
За оцінками аналітичного центру Small Arms Survey, до початку конфлікту на Донбасі (2014 р.) в Україні налічувалося близько 3 млн одиниць незаконної вогнепальної зброї. Наша країна історично була одним з основних постачальників як легальної, так і тіньової зброї на пострадянському просторі. Зокрема, бракувало єдиного реєстру та чіткого розмежування між легальною мисливською/спортивною зброєю і нелегальними «стволами», що ускладнювало боротьбу з чорним ринком.
Від окопів до підпілля: шлях зброї з фронту у кримінальний світ
Початок війни на Донбасі у 2014 році став переломним моментом для нелегального ринку зброї в Україні.
«Україна остаточно перетворилася на чорний ринок нелегальної зброї номер один у Європі… В країні, яка веде бойові дії, озброєння знайдеться без проблем», – зазначав голова «Української асоціації власників зброї» Георгій Учайкін.
Зона АТО стала величезним джерелом неконтрольованого озброєння. Експерти оцінювали , що кількість нелегальної вогнепальної зброї зросла з довоєнних трьох мільйонів до приблизно п’яти мільйонів одиниць. І це лише стрілецька зброя – окремо масовим попитом користувалися гранати, вибухівка та гранатомети.
Причин було кілька. У перші місяці війни відбувалося розграбування складів силових структур. Мова про те, що частини МВС, СБУ та ЗСУ на сході й півдні, а також арсенали у Криму, були захоплені або залишені напризволяще. Частина зброї потрапила до рук бойовиків та криміналітету. Додатковим джерелом стала «народна мобілізація»: добровольчі батальйони нерідко вирушали на фронт зі своєю зброєю, і після боїв вона не завжди поверталася у казарми.
Правоохоронці щомісяця фіксували величезні обсяги арсеналів, що потрапляли «з передка» до мирних регіонів. Лише у 2016 році на Донеччині вилучили 176 одиниць вогнепальної зброї, 260 гранатометів та майже 3 тисячі гранат. Проте навіть масштабні кампанії добровільної здачі зброї не змогли переломити тенденцію: суспільство поступово звикало до зброї навколо, і інстинкти безпеки притуплялися.
Насичення мирних областей нелегальною зброєю відобразилося у статистиці злочинів. За даними Генеральної прокуратури, кількість злочинів із застосуванням вогнепалу зросла вибуховими темпами. Якщо на початку 2017 року в ГПУ обліковували лише 49 кримінальних проваджень, пов’язаних з використанням зброї, то до кінця липня їх було вже понад 3000. З них – 727 розбійних нападів і 786 умисних вбивств. Національна поліція також повідомляла , що лише протягом жовтня 2017 року було зареєстровано понад 2 тисячі правопорушень, пов’язаних із незаконним обігом зброї. Таким чином, вибух злочинності став прямим наслідком неконтрольованого потоку зброї з фронту на мирні території.
У 2017 році країну сколихнула серія гучних убивств і терактів, скоєних із застосуванням військових засобів. Серед них – розстріл у центрі Києва екс-депутата Держдуми рф Дениса Вороненкова (березень 2017), загибель полковника СБУ Олександра Хараберюша від вибуху автомобіля в Маріуполі (березень 2017), підрив машини розвідника Міноборони полковника Максима Шаповала в Києві (червень 2017), а також розстріл під Києвом добровольця Аміни Окуєвої (жовтень 2017). У всіх цих випадках використовували засоби військового походження – автомати, вибухівку, навіть снайперські гвинтівки та міни.
Колишній керівник пенітенціарної служби Сергій Старенький зауважував , що нині кілери – це вже не одинаки, а організовані структури з доступом до будь-якого озброєння:
«Треба їм тротил, снайперська гвинтівка чи протитанкова міна – вони їх знайдуть».
Ці слова підтверджуються низкою резонансних злочинів, де виконавці діяли як добре підготовлені групи з бойовим досвідом.
Ситуацію загострило повернення з війни великої кількості демобілізованих бійців. Чимало з них, за словами Старенького, привезли із собою «сувеніри». Мова про гранати, автомати та іншу зброю, а також професійні навички поводження з нею. Частина ветеранів, не знайшовши себе в мирному житті, приєдналася до кримінальних структур і навіть стала інструкторами у злочинних угрупованнях. Таким чином, бойовий досвід і нелегальні арсенали підсилили можливості організованого криміналу.
За даними МВС, головним каналом постачання нелегальної зброї залишалися тимчасово непідконтрольні території Донеччини й Луганщини. Лише протягом 2019 року поліція вилучила майже 1900 одиниць вогнепальної зброї, серед них 81 кулемет та навіть реактивні системи, а також понад 162 тисячі набоїв, 1934 гранати й 25 мін . Ця статистика демонструє масштабність проблеми: зброя зі сходу країни розходилася по всій Україні.
Додатковим джерелом витоку стали військові частини. У вересні 2018 року на Житомирщині невідомі викрали зі складу 5 пістолетів і 5 автоматів АКС-74 разом із набоями. Того ж року СБУ та військова прокуратура викрили багаторічну схему розкрадання комплектуючих до ракетних систем. Протягом 20 років вони вивозилися зі складів ЗСУ та переправлялися через посередників до рф, де застосовувалися для виробництва зброї, використаної згодом на Донбасі. Під час обшуків знайшли тонни викраденого обладнання та листування з російськими замовниками, а організаторів арештували .
Масові розкрадання та падіння обороноздатності змусили Верховну Раду у червні 2018 року створити Тимчасову слідчу комісію для розслідування цих фактів. У висновках ТСК чітко вказувалося наступне: багаторічна корупція, службова недбалість і відсутність належного обліку зробили військові арсенали головним джерелом зброї на чорному ринку. За оцінками військової прокуратури, лише станом на 2018 рік на руках у населення було близько 400 тисяч одиниць незареєстрованої зброї, вивезеної з району бойових дій .
Українські та міжнародні медіа неодноразово підкреслювали парадокс. З одного боку, армія потерпала від браку сучасного озброєння. З іншого – кримінальні структури мали майже безперешкодний доступ до автоматів, гранат і навіть важкої зброї.
Масове поширення «трофейної» зброї під час великої війни
Повномасштабна російсько-українська війна різко збільшила кількість так званої трофейної зброї. Мова про зброю, яка була вилучена у ворога чи знайдена на полі бою, яку військові привласнюють як сувеніри. Це явище набуло масового характеру. За оцінкою Міністра внутрішніх справ України Ігоря Клименка, на руках у цивільних українців нині може бути від 1 до 5 мільйонів одиниць трофейної зброї. Формально будь-яку знайдену зброю слід здавати поліції, але на практиці багато бійців цього не роблять. У результаті значна частина трофейних автоматів, пістолетів, гранат осідає по домівках по всій країні, що створює нові ризики нелегального обігу озброєнь .
Правоохоронці фіксують збільшення спроб продати трофейну зброю в мирних регіонах України. Зазвичай вилучену поліцією нелегальну зброю і боєприпаси передають на потреби Збройних сил. До прикладу, всі трофейні гранати і набої, конфісковані в таких випадках, спрямовуються до армії . Це своєрідний “бонус” для ЗСУ, хоч, звісно, краще було б не допускати потрапляння бойових трофеїв у тіньовий обіг.
На початку 2025 року Національна поліція відзвітувала одразу про кілька випадків незаконної торгівлі зброєю, яку вивезли з фронту.
На Київщині викрили групу на чолі з 31-річним діючим військовослужбовцем, яка вивозила трофейну зброю із зони бойових дій і продавала її у столиці та області.Злочинна діяльність включала перевезення зброї вантажівками та пересилання через поштові служби. Правоохоронці задокументували продаж автоматів, боєприпасів і гранат на загальну суму майже 800 тис. грн. Під час обшуків вилучили понад 900 різнокаліберних набоїв, чотири автомати та карабіни, понад 2330 набоїв калібру 5,45 мм, дві гладкоствольні рушниці, пристрій для стрільби гумовими кулями “Форт-12Р”, 7 бойових гранат і 9 детонаторів. Групу затримали на гарячому – під час спроби збути реактивну штурмову гранату РШГ-2 та велику партію набоїв до великокаліберного кулемета.
На Житомирщині викри ли двох рідних братів, які шукали клієнтів для продажу трофейного озброєння . Один брат служив на фронті і пересилав через поштові відділення протитанкові гранатомети, гранати та тисячі патронів своєму родичу для продажу . Під час обшуків у них вилучено гранати із запалами, понад 3000 набоїв, 120 пострілів до ручних гранатометів, ручний гранатомет ПГ-7М та дві реактивні протитанкові гранати.
На Полтавщині затрима ли групу із трьох представників криміналітету (двох рецидивістів і їхнього спільника), які налагодили новий канал незаконного збуту зброї, вивезеної з району бойових дій. Двоє учасників раніше вже відбували покарання за продаж зброї та крадіжки, а після звільнення організували нову злочинну схему . Поліція провела понад 20 обшуків і затримала зловмисників під час чергового продажу боєприпасів. Вилучено бойові гранати, пістолет-кулемет, близько 5 тисяч набоїв різних калібрів та інші речові докази .
Подібні схеми збуту діють по всій Україні. Найбільше нелегальної зброї “гуляє” традиційно на прифронтовому сході (Донеччина, Луганщина), а також на деокупованих територіях Запорізької, Харківської, Миколаївської областей. Але й у тилових регіонах регулярно знаходять нелегальні арсенали.
Буває, що вибухонебезпечні предмети виявляють у зовсім випадкових осіб. Наприклад, при зупинці автомобіля або обшуку помешкання поліція нерідко знаходить гранатомети, міни, саморобні вибухові пристрої.
Хоча влада нашої країни заперечує існування якогось масового неконтрольованого витоку західної зброї (яку союзники передають ЗСУ) на чорний ринок, міжнародні партнери уважно стежать за обліком переданих ракет і комплексів.
Натомість набагато більшою загрозою для громадської безпеки є внутрішня нелегальна зброя, розповсюджена серед населення. Саме вона потрапляє до рук криміналітету і використовується у злочинах всередині країни .
Розміри чорного ринку: асортимент і ціни
Поліція та експерти відзначають, що на тіньовому ринку найчастіше обігом торгують бойовими вогнепальними системами. Зокрема, вилучаються автомати і карабіни (переважно сімейства «Калашникова», АКС-74У тощо), пістолети (ТТ, Макарова та под.), снайперські гвинтівки і кулемете, а також ручні гранати (Ф-1, РГД-5), протитанкових гранатометів (РПГ-7, РПГ-26) та інших вибухових засобів.
Наприклад, в одному київському затриманні поліція вилучила пістолети, десятки гранат, постріли РПГ і набої. В іншому випадку в обшуку були знайдені автомати, снайперські гвинтівки, гранати, постріли РПГ та протитанкова міна. Тобто асортимент нелегальних озброєнь дуже широкий – від короткоствольної зброї та набоїв до мін і вибухівки .
Автомат Калашникова (АК-47/АК-74): за даними правоохоронців, у довоєнний період стандартний АК можна було купити приблизно за $200, а у квітні 2024 його вартість на «чорному» ринку зросла до ≈$450–700. Аналогічно за даними СБУ, у 2024 році за модернізований АКС-74 просили близько $500 .
Пістолет Макарова (ПМ) та ТТ: до 2022 року вони коштували ≈$100–150, а станом на 2024 р. – близько $300 (~11–12 тис. грн).
Гранати: СБУ затримала торговця, який продав дві гранати (Ф-1/РГД-5) за 5 000 грн (≈$135) , тобто ≈2 500 грн (≈$65) за штуку. Експерти раніше зазначали , що при великому попиті гранату Ф-1 можна обміняти навіть на сигарети або невелику суму готівки.
Динаміка з 2022: очевидне зростання цін. Наприклад, АК-47 виріс із ~$200 до ~$450–700 , а ПМ – з ~$100–150 до ≈$300 . Ціни підвищуються через дефіцит та попит у воєнний час.
А як держава з цим бореться?
Розуміючи небезпеку неконтрольованого обігу зброї, держава посилила оперативну роботу та створила міжвідомчі групи МВС для перекриття каналів витоку озброєнь.
Як йдеться на офіційному сайті МВС України, ще у 2017-му під час операції «Зброя та вибухівка» вилучили понад 600 «стволів» і сотні тисяч набоїв. Загалом того року поліція зареєструвала близько 7 тисяч злочинів, пов’язаних зі зброєю.
Щодня поліція та прикордонники вилучають нелегальну зброю та набої, зосереджуючись на перехопленні контрабандних каналів. Для цього створено Міжвідомчий Координаційний центр з протидії незаконному обігу зброї (під головуванням МВС) , запуск якого названо одним із першочергових завдань МВС. В ньому беруть участь представники Нацполіції, Прикордонної служби, СБУ, Генпрокуратури тощо.
У рамках боротьби із «трофейною» зброєю діють програми добровільної здачі. За словами голови Нацполіції Івана Вигівського, українці вже задекларували майже 7 тисяч одиниць зброї і понад 2,5 млн боєприпасів. До слова, людина, яка добровільно здала зброю, звільняється від кримінальної відповідальності. Застосунок «Дія» і інформаційні кампанії МВС роз’яснюють, що зберігати чи купувати незареєстровану зброю без дозволу небезпечно, а «позбутися трофею» можна без наслідків лише через офіційну здачу.
Передбачена відповідальність
За незаконний обіг зброї передбачено суворі санкції:
- Стаття 262 ККУ (викрадення/привласнення) – від 3 до 7 років позбавлення волі; у тяжчих випадках (групою або із застосуванням сили) – до 10–15 років .
- Стаття 263 ККУ (незаконне поводження) – від 3 до 7 років позбавлення волі . Однак спеціальною нормою передбачено звільнення від покарання за цю статтю, якщо особа добровільно здала зброю і боєприпаси органам влади .
- Стаття 263‑1 ККУ (незаконне виготовлення або переробка) – від 3 до 7 років позбавлення волі (у разі рецидиву – до 5–10 років, або 8–12 років для організованої групи ).
Закон про трофейну зброю
У серпні 2024 року Верховна Рада ухвалила закон № 9538, який дозволяє декларувати знайдену трофейну зброю і використовувати її для оборони під час війни .
Найнебезпечніші знаряддя (автомати великого калібру, кулемети, гранатомети, міномети, артилерія тощо) не можна декларувати – їх вилучатиме поліція.
Закон передбачає, що після припинення воєнного стану власники зареєстрованої зброї мають 90 днів на добровільну здачу до МВС. Таким чином, легалізація трофеїв здійснюється одночасно з механізмом імовірної амністії. Люди, які встигнуть задекларувати зброю, уникають покарання, а важкі види зброї вилучаються.
Єдиний електронний реєстр зброї
З червня 2023 року запрацював Єдиний державний реєстр зброї – цифрова платформа обліку дозвільних документів і зареєстрованої зброї . Як зазначив міністр внутрішніх справ, реєстр спрощує процедуру видачі дозволів та посилює контроль за легальним обігом зброї .
Одночасно електронна звітність ускладнила функціонування «чорного ринку». Лише за умови синхронізації репресивних заходів (затримання і суди), правових новацій (закони і реєстри) та просвітницької роботи (пояснення ветеранам та громадянам, як діяти з трофеями) можна суттєво знизити нелегальний обіг зброї, не послаблюючи обороноздатності країни.
А вже справи про притягнення до відповідальності?
Так, вони є. Українські суди регулярно виносять вироки за злочини, пов’язані з незаконним поводженням зі зброєю. Так, 5 липня 2024 року Деснянський районний суд Києва визнав винним громадянина рф у зберіганні та придбанні пістолета ПМ і набоїв. Він отримав три роки ув’язнення, але був звільнений від відбування з випробуванням. Подібний вирок ухвалив Кременецький райсуд на Тернопільщині 12 червня 2024 року щодо місцевого мешканця.
Водночас бувають і виправдання: Святошинський райсуд Києва у грудні 2023-го визнав недоведеним обвинувачення у справі про зберігання зброї.
За недбале зберігання зброї також є покарання. У лютому 2022 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області визнав винним поліцейського, який через недбале ставлення до табельного пістолета спричинив поранення цивільного. Він отримав рік позбавлення волі з випробувальним терміном. Схожий випадок стався у Біляївському районі на Одещині 2019 року, де місцевого жителя засудили до двох років ув’язнення умовно.
Справи порушують і проти військових. У грудні 2019-го Новозаводський райсуд Чернігова визнав винним старшого сержанта ЗСУ, який організував незаконну торгівлю боєприпасами. Йому призначили п’ять років позбавлення волі умовно.
А у липні 2021 року Мелітопольський суд покарав старшого лейтенанта за розкрадання дизельного пального: він отримав два роки «службового обмеження» з відрахуванням частини зарплати.
Зброя = захист чи бізнес?
Україна сьогодні опинилася в небезпечній ситуації. Величезні обсяги зброї, що потрапили «в тінь» через війну та корупцію в армії, стали ресурсом для криміналу й реальною загрозою безпеці громадян.
Держава вже реагує. Проводяться масштабні операції, посилюється кримінальна відповідальність, діють програми добровільної здачі та створюється електронний реєстр зброї. Прийнятий закон про декларування трофейних «стволів» може стати ще одним кроком, який має вивести частину арсеналів з «тіні».
Просто саджати – недостатньо. Потрібні правила, прозорий контроль і людський підхід до тих, хто повертається з фронту. Лише тоді зброя перестане бути ресурсом криміналу й залишиться ресурсом оборони.
Та чи підуть на це ті, хто стоїть в тіні цього бізнесу?