“Україна спробувала наступати на Бєлгородщину, а Росія — у Запорізькій області. Що про це відомо — аналіз ВВС 20 березня, 12:16 Поділитися: Боєць 128 гірсько-штурмової бригади ЗСУ на позиції. Саме цей підрозділ тримає ділянку фронту біля міст Оріхів (Фото: 128 ОГШБр) З березня армія РФ активізувалась на Запорізькому напрямку між містами Оріхів і Кам’янське. Російське міністерство оборони заявляє, що вдалося захопити українське село, просування триває.”, — write on: ua.news
Україна спробувала наступати на Бєлгородщину, а Росія — у Запорізькій області. Що про це відомо — аналіз ВВС
Боєць 128 гірсько-штурмової бригади ЗСУ на позиції. Саме цей підрозділ тримає ділянку фронту біля міст Оріхів (Фото: 128 ОГШБр)
З березня армія РФ активізувалась на Запорізькому напрямку між містами Оріхів і Кам’янське. Російське міністерство оборони заявляє, що вдалося захопити українське село, просування триває. Чому «загорілась» відносно спокійна до цього ділянка фронту? Відповідь на це у своєму огляді дає Олег Черниш, журналіст ВВС Україна. NV публікує його матеріал на правах інформаційної співпраці.
Лінія фронту між берегами колишнього Каховського водосховища і стратегічно важливим містечком Оріхів на Запоріжжі стабілізувалася два роки тому.
Тоді в ході українського контрнаступу бійцям ЗСУ вдалося просунутися вглибину російської оборони на 3−5 км та звільнити декілька сіл. Глибокого прориву, однак, не сталося. Лінія фронту завмерла по річці Янчекрак: її північний берег контролювали ЗСУ, а південний — армія РФ. До обласного центру звідси приблизно 40 км.
Попри постійні чутки про підготовку наступу на Запоріжжя, російські війська не здійснювали тут масштабних атак минулого року. Частково це можна пояснити тим, що саме з цього напрямку частину військ Кремлю довелося зняти і перекинути на Курщину, щоб зупинити там наступ українців.
Але з початку березня цього року ділянка фронту Кам’янське — Оріхів активізувалася. Зросла кількість боєзіткнень, а війська РФ перейшли у наступ і, за свідченнями російських воєнкорів, навіть відбили декілька сіл у ЗСУ. Що ж там відбувається?
Боротьба за плацдарм
Штурми українських позицій біля сіл Степове, П’ятихатки, Малі Щербаки і Щербаки російські війська почали наприкінці лютого — початку березня.
Тривалий час тут фіксувалося затишшя, лише інколи генштаб ЗСУ звітував про один-два боєзіткнення. Але 26 лютого їх було вже 6 за добу, а 27 лютого — дев’ять. В березні російські атаки на цій ділянці не припинялися жодного дня. Станом на 19 березня зафіксовано майже 140 зіткнень. Це більше, ніж за минулі три місяці.
Міністерство оборони РФ 17 березня заявило про захоплення села Степове, а російські блогери почали казати про частковий контроль над сусідніми населеними пунктами Малі Щербаки і Щербаки.
Незначне просування противника тут зафіксоване також на оприлюднених картах генштабу ЗСУ та онлайн-мапі проєкту DeepState.
Аналітики останнього висловили свою думку щодо розвитку подій на цій ділянці фронту.
За їх даними, в перших числах березня 108 десантно-штурмовий полк РФ після поповнення розпочав наступальні в районі Малих Щербаків, Степового і П’ятихаток.
DeepState заявляє, що росіяни намагаються закріпитися на автодорозі біля Степового і зайняли декілька українських позицій південніше Малих Щербаків.
«Тиск на села однозначно збільшиться. Зараз важливо стримати цей напір ворога, який буде, скоріше за все, застосовувати додаткові ресурси для продавлення оборони і взяття навколишніх населених пунктів під окупацію», — сказано в тексті DeepState.
В командуванні Сил оборони заперечують втрату позиції українськими бійцями.
Речник сил оборони Півдня Владислав Волошин заявив ВВС Україна, що російські війська дійсно змогли переправитись через річку Янчекрак на північний — «український» — берег і атакували позиції ЗСУ.
Однак він наголошує, що ця водна перешкода невелика, до того ж пересихає на певних ділянках, але сам рельєф долини річки не дозволяє проводити великі механізовані штурми. Позиції ЗСУ перебувають на панівних висотах північніше, звідки зручно використовувати артилерію та дрони в сторону противника.
За словами Волошина, росіяни не змогли закріпитися на нових позиціях, ЗСУ вже вибили їх.
«Жодних втрат позицій Сили оборони не допустили. Ворога там немає. Так, інколи там (в села, — Ред.) заходять групи російські, сфотографувалися і там же помирають», — пояснив він.
Водночас речник зазначив, що тримати оборону в цих селах фактично неможливо, оскільки там все знищено.
«В цих населених пунктах немає жодної вцілілої будівлі, там навіть немає, де тримати оборону».
Який ймовірний задум в російського командування, яке почало атаки на цій ділянці?
Вихід на панівні висоти північніше річки Янчекрак дозволяє росіянам загрожувати логістиці важливих для ЗСУ вузлів оборони в Оріховому і Кам’янському. Лише за 5 км північніше є ще одне стратегічно важливе містечко — Степногірськ.
Поруч з ним є шахти з видобутку магнієвої руди, але також цей населений пункт може розглядатися як плацдарм для подальшого наступу на Запоріжжя.
«Це в принципі доволі хороший плацдарм, щоб загрожувати Запоріжжю в подальшому. До його околиць звідти менш як 20 км», — каже Волошин.
Але при цьому він зауважує, що зараз обласному центру російський наступ не загрожує, а атаки на рубежі П’ятихатки — Малі Щербаки це лише бажання противника «покращити своє тактичне положення».
Зайти на вигідні рубежі росіяни прагнуть до початку періоду «зеленки», тобто до того, як дерева вкриються густим листям і стале легше приховувати розміщення особового складу та техніки, впевнений речник оперативного командування ЗСУ.
Рейд в Бєлгородську область
Тим часом Збройні сили України спробували здійснити атакувальні дії на іншій ділянці.
Міноборони РФ заявило, що українські війська вранці 18 березня намагалися прорвати державний кордон в Бєлгородській області.
Начебто підрозділи ЗСУ «спробували здійснити вклинення» у напрямку населених пунктів Демидівка та Прилісся Краснояружського району. Це села на межі Бєлгородської і Курської областей РФ та на відстані 2−3 км від кордону. Їх атакували, за версією російської влади, близько 200 бійців ЗСУ на 29 одинцях техніки. Наступ начебто відбито.
Губернатор Бєлгородської області Гладков назвав ситуацію в Краснояружському районі складною і закликав мешканців прикордонних населених пунктів «виїхати в безпечне місце».
Москва запевняє, що ця атака ЗСУ була провокацією з метою «створення негативного фону» для перемовин Володимира Путіна і Дональда Трампа.
Деякі російські телеграм-канали повідомили, що в ніч на 19 березня українські війська продовжили спроби прорвати кордон в Бєлгородській області.
З української сторони реакція на події в російському прикордонні не була однозначною.
Керівник Центру протидії дезінформації РНБО Андрій Коваленко фактично заявив, що Росія вигадала український наступ на Бєлгородчині.
«Самі придумали, самі перемогли, так часто буває з росіянами. Бої в прикордонні тривають загалом постійно протягом широкомасштабної війни, як через активність ДРГ ворога зі сторони Бєлгородської області, так і артилерійські дуелі через активність їх арти по території України», — написав очільник ЦПД.
Пізніше він уточнив, що це РФ, а не Україна підтягнула війська до кордону в Бєлгородській області, а ЗСУ на цій ділянці протидіяли російським диверсійним групам.
18 березня Володимир Зеленський плутано відповів на питання ЗМІ, чи почала Україна наступальну операцію в Бєлгородській області, але не заперечив це.
«Тобто є там операція, де комусь здається, що хтось побіг, а хтось вийшов, а десь в іншому куточку зайшов. Це абсолютно зрозумілі наші стратегічні кроки, — заявив він і додав, — допоки ворог на нашій території, ми можемо робити все, щоб унеможливити кроків Путіна захопити наші ще додаткові території, а він цього прагне».
Враховуючи велику кількість оприлюднених росіянам відеозаписів цієї «спроби прориву кордону», можна допустити, що командування ЗСУ дійсно вирішило створити ще одну «точку напруги» на кордоні.
Ймовірно, для цього генштаб використав частину підрозділів, які на початку березня відступили з Курської області в Сумську. Їх перекинули за 30 км південніше на ділянці кордону з Бєлгородщиною. Успіх цієї операції дозволив би відтягнути частину російських військ з-під Суджі та відповідно послабив би тиск на залишки плацдарму ЗСУ на цій території.
Командування Збройних сил цю операцію не коментувало.
У 2023−24 роках українські підрозділи декілька разів здійснювали рейдові операції в прикордоння Бєлгородської області.
Кожного разу армії РФ вдавалося через певний час вибивати противника за межі кордону.
- Навіщо ЗСУ досі утримують шматок Курщини і чи є загроза оточення
- «Все закінчено». Як українські військові переживають відступ з Курщини
- «Я вважаю Путіна вбивцею, а вбивці не погоджуються на перемир’я так легко». Що думають про мир на фронті