“В ніч на 1 травня 2025 року сталася історична подія — Україна та США підписали-таки багатостраждальну угоду стосовно українських надр. Про це повідомила міністерка економіки Юлія Свириденко, а також численні українські та американські ЗМІ. Тепер документ необхідно ратифікувати Верховною Радою, аби він вступив у силу. Раніше UA.News вже детально аналізувало проєкт цієї угоди. Йшлося про березневі”, — write on: ua.news
В ніч на 1 травня 2025 року сталася історична подія — Україна та США підписали-таки багатостраждальну угоду стосовно українських надр. Про це повідомила міністерка економіки Юлія Свириденко, а також численні українські та американські ЗМІ. Тепер документ необхідно ратифікувати Верховною Радою, аби він вступив у силу.
Раніше UA.News вже детально аналізувало проєкт цієї угоди. Йшлося про березневі пропозиції американської сторони, які були відверто кабальними для України. Всі опитані нами тоді експерти заявляли, що підписувати таке в жодному разі не можна.
З тих пір минуло півтора місяці, за які українські дипломати проробили гігантську роботу. І вона має конкретний результат: нинішній договір вже кращий за той, який був — однак все одно гірший за суто декларативний документ, який міг би бути підписаним ще в лютому в Білому домі.
Але про все по порядку. То якою вийшла нова угода, якими є її основні положення та які ключові висновки можна зробити? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Угода про корисні копалини: сторони зійшлися посередині
Від України документ підписувала очільниця Мінекономіки Юлія Свириденко. Власне, вона і є головним ньюсмейкером цієї події, яка розповіла про всі ключові деталі. Також деякі подробиці спливають в українських та іноземних ЗМІ. Окрім цього, коментують угоду американські представники: президент Трамп, міністр фінансів Бессент та інші.
Офіційно угоду вже оприлюднив Кабмін. Втім, раніше нардеп Ярослав Железняк встиг злити у мережу документ, який і був тим самим текстом договору.
Як і планувалося, наша країна та США створюють інвестиційний Фонд відновлення України. Ця структура ґрунтується на паритетних умовах — 50 на 50. Жодна зі сторін не матиме переваги у голосуваннях. Однак згідно з текстом, саме Америка отримує пріоритет у роботі з надрами, а також спеціальні податкові пільги та преференції.
Фонд буде наповнюватися доходами від нових розробок корисних копалин. Йдеться про 50% коштів від ліцензій на розробку. Всі доходи від тих проєктів та розробок, які почалися до вступу угоди в силу, залишаються за Україною. Однак при цьому українська сторона гарантує відсутність оподаткування американських переказів у доларах.
Ключовий момент: та допомога з боку США, яку Київ уже отримав, не буде зараховуватися як американський внесок у Фонд. Тобто не йдеться про борг України за вже поставлену раніше зброю, техніку та іншу допомогу, про що раніше неодноразово казав Трамп.
Америка може вносити кошти у Фонд у вигляді грошей напряму, або ж у формі військової допомоги. Це рішення залишається за американцями — хоча наразі ще невідомо, чи вони взагалі зобов’язані щось вкладати.
В подальшому Фонд матиме змогу інвестувати в різні проєкти по розробці та видобутку корисних копалин. В тому числі йдеться про нафту, газ та інші ресурси. Планується створення відповідної інфраструктури для таких робіт. Для того, аби Фонд функціонував, необхідно буде внести зміни у Податковий та, за словами нардепа Железняка, Бюджетний кодекси України.
«Як я і казав раніше… Ще треба буде міняти ряд законів, як мінімум два. Включаючи окремо Бюджетний та Податковий Кодекси. По ратифікації угоди — це точно не буде сьогодні. Навіть не цей і наступний тиждень. Найближча дата це 13-15 травня, і то, якщо встигнуть подати все в Раду. Міждержавні угоди мають окремі процедури, які важко прискорити», — зазначив депутат.
Україна очікує, що в перші 10 років дії угоди весь дохід Фонду не буде розподілятися між сторонами. Ці кошти мають реінвестуватися в Україну в ті чи інші проєкти. Однак умови детально не прописані та обговорюватимуться згодом, зазначає міністерка економіки. Також не йдеться про зміну в структурі власності державних компаній, які займаються ресурсами, на кшталт «Енергоатома» чи «Укрнафти». Вони залишаються під управлінням держави.
Важливий момент: в тій угоді, яка є зараз, немає геть нічого про гарантії безпеки для України. Втім, Білий дім підкреслює, що сам факт присутності американського бізнесу вже стане гарантією безпеки як мінімум для тих районів, де він знаходитиметься. Це твердження, загалом, не позбавлене сенсу, хоча й викликає аргументовану критику.
Юлія Свириденко окремо переконує, що про жодні боргові обов’язки України в цьому документі не йдеться. Все те, що нам давали в якості грантів, а не кредитів, повертати не треба. І загалом співпраця будуватиметься на принципах паритетності. Хоча у той же час Дональд Трамп стверджує, що завдяки угоді США повернуть собі частину тієї допомоги, яку вони надали Україні.
«Ми вклали туди $350 мільярдів… Тож ми повинні хоча би якось повернути частину своїх інвестицій… І ми уклали угоду, за якою, в теорії, ми отримаємо значно більше, ніж 350 мільярдів. Я просто хотів захистити наші інтереси. Я не хочу почуватися дурнем», — заявив президент США.
Термін дії угоди — безстроковий. Відмовитися від документу або скасувати його в односторонньому порядку не можна. Однак сторони можуть спільно дійти до рішення призупинити або скасувати угоду.
Ресурсна угода: політико-символічний вимір
Цікавий факт: новий договір містить лише 12 сторінок тексту. Для порівняння: у минулій версії було понад 90 сторінок. Це є прямою ознакою того, що наразі суть підписаного — переважно політична та декларативна. Це більше загальний документ із такими ж загальними, базовими положеннями.
Очікується, що найближчим часом підпишуть ще одну угоду — Договір про обмежене партнерство. Він буде більш докладним, фундаментальним і торкатиметься усіх технічних аспектів співробітництва між Україною та США в рамках надр і корисних копалин. Коли саме укладуть цей договір — поки невідомо.
Не менш цікавою є й дуже помітна різниця у трактуваннях як з боку Вашингтону, так і з боку Києва. Трамп і його команда святкують перемогу та заявляють, що зможуть повернути гроші, які Америка вклала в Україну. У той же час Україна стверджує, що їй не доведеться віддавати у вигляді боргу ту допомогу, яку вона отримала раніше. І тим паче не йдеться ні про які сотні мільярдів. А новостворений Фонд буде займатися виключно розподілом тих прибутків, які з’являться після підписання документу та його вступу в силу.
Скоріше за все, така різниця трактувань пов’язана із загальною компромісністю договору. Сторони зійшлися приблизно посередині, і тепер по-різному описують угоду для своїх суспільств та еліт. Звичайно ж, американці, як більш сильний гравець, від якого ми залежимо, отримує певні пільги та преференції. Однак загалом новий текст угоди значно кращий за той, який мав місце в березні. При цьому він гірший, ніж той суто декларативний папірець, який Київ міг підписати ще в лютому перед суперечкою в Овальному кабінеті.
Тобто спершу ми мали досить вигідну версію — в тому плані, що вона Україну фактично ні до чого не зобов’язувала. Потім, після конфлікту в Білому домі, нас «покарали» драфтом угоди, яка була відверто кабальною. А після місяців напруженої дипломатичної роботи ми отримали вже більш-менш конструктивний документ, який є не настільки хорошим, яким міг би бути — але і точно не настільки поганим. Щось середнє.
З одного боку, Україна так і не отримала гарантій безпеки. Трамп, як ми вже зрозуміли, вважає сам факт присутності американського бізнесу за гарантію безпеки. З іншого боку, Київ не визнає всю отриману раніше від США допомогу боргом, і тим паче не йдеться про відверто незрозумілі та взяті «зі стелі» $350 мільярдів.
Якщо ж казати про головне політичне досягнення підписаної угоди, то це є збереження позитивних та конструктивних відносин із Америкою та особисто її президентом Трампом. Останній, судячи з усього, документом вкрай задоволений та відгукується про нього з оптимізмом. Це є свідченням певного поліпшення комунікації із США, що є критично важливим для України, особливо в рамках переговорного процесу.
Звичайно ж, є і скептики даної угоди. Однак позитивні аргументи існують і для них. Адже якщо положення документу взагалі колись запрацюють — це станеться не раніше ніж через 3-5, а може і 7-10 років. А за цей час багато чого може змінитися.
Спершу має закінчитися війна. Потім в Україну за всіма правилами мають зайти американські компанії, збудувати необхідну інфраструктуру, вкласти гроші. Потім почнеться видобуток, обробка, вже за якийсь час з’явиться прибуток… Коротше кажучи, це явно не швидкий процес. І Дональд Трамп вже точно не встигне скористатися його бенефітами (якщо вони взагалі будуть) — як мінімум у статусі президента Сполучених Штатів.
Головний же підсумок такий: це точно не найкращий договір. Але й, пам’ятаючи березневий варіант — не найгірший. Сторони досягли компромісу, який сяк-так задовольнив усіх, і це є ключовим висновком. Поки що підписана угода є скоріше політичною декларацією, а вся конкретика очікується вже в технічному Договорі про обмежене партнерство.