“«Твого чоловіка катують — і це твоя вина». Як Росія намагається змусити родичів полонених зрадити Україну — BBC 15 січня, 06:19 Поділитися: Чоловік Світлани потрапив у російський полон (Фото: BBC) Світлана каже, що ніколи навіть не замислювалася над тим, щоб зрадити свою країну — «ні на секунду». NV у межах інформаційної співпраці публікує інтерв’ю Вілла Вернона з BBC News із дружиною українського військовополоненого, яку Росія намагалась”, — write on: ua.news
«Твого чоловіка катують — і це твоя вина». Як Росія намагається змусити родичів полонених зрадити Україну — BBC Чоловік Світлани потрапив у російський полон (Фото: BBC)
Світлана каже, що ніколи навіть не замислювалася над тим, щоб зрадити свою країну — «ні на секунду».
NV у межах інформаційної співпраці публікує інтерв’ю Вілла Вернона з BBC News із дружиною українського військовополоненого, яку Росія намагалась завербувати для диверсій.
«Мій чоловік ніколи б мені не пробачив», — каже вона, коли ми зустрічаємося в її квартирі під Києвом.
42-річна жінка понад два роки чекала звісток про свого чоловіка Діму, військового медика, який потрапив у російський полон — коли раптом їй зателефонували.
Голос у слухавці сказав їй, що якщо вона зрадить Україну, Діма може отримати кращі умови у в’язниці – або навіть дострокове звільнення.
«Мені зателефонували з українського номеру. Я відповіла, і чоловік представився Дмитром, — згадує Світлана. — Він говорив з російським акцентом».
«Він сказав: «Можна або спалити військкомат, або підпалити військову машину, або зробити диверсію у електрощитовій Укрзалізниці», — додає вона.
Був ще один варіант: розказати про розміщення найближчих підрозділів ППО, які захищають українське небо від російських безпілотників і ракет.
Коли Дмитро розповідав про свої пропозиції, Світлана каже, що згадала інструкції, які українська влада роздала всім родинам на випадок звернення російських агентів: виграти якомога більше часу, все зафіксувати, сфотографувати та повідомити.
Світлана так і зробила — а також зробила скріншоти повідомлень, які показала ВВС.
Служба безпеки України (СБУ) сказала їй тягнути час, поки вони проводитимуть розслідування. Тому вона удала, що погоджується підірвати бомбу на місцевій залізничній колії.
«Це твоя вина»
Ми сидимо в її вітальні, надворі періодично виють сирени повітряної тривоги, і Світлана програє мені записи двох голосових розмов із Дмитром у телеграмі. Під час дзвінка він дає вказівки, як зробити та закласти коктейль Молотова.
«Залийте літр запалювальної рідини і додайте трохи бензину, — пояснював Дмитро. — Підіть на якийсь залізничний вузол. Переконайтесь, що там немає камер спостереження. Одягніть шапку — про всяк випадок».
Він також дав Світлані інструкцію, як перевести свій телефон у режим польоту, коли вона підійде на відстань 1−2 км від наміченої цілі, щоб уникнути перехоплення її сигналу вежами мобільного звʼязку, чим могли б скористатися слідчі.
«Знаєте, що таке релейна коробка? Сфотографуйте її. Це має бути ціль для підпалу», — пояснив Дмитро, який вимагав підтвердження виконання завдання.
«Напишіть на аркуші паперу сьогоднішню дату і сфотографуйтеся з цим аркушем», — додав він.
За це, сказав Дмитро, він може домовитися про телефонний дзвінок з її чоловіком або про передачу йому посилки.
Пізніше в СБУ Світлані повідомили, що чоловік, з яким вона спілкувалася, насправді перебуває в Росії, і їй слід припинити спілкування. Світлана сказала Дмитру, що передумала.
«Тоді й почалися погрози, — розповідає Світлана, — він сказав, що мого чоловіка вбʼють, і я його більше не побачу».
Цілими днями він дзвонив і казав: «Твого чоловіка катують, і це твоя вина!»
«Наскільки ви вірили в те, що він може виконати погрози завдати шкоди Дімі?» — питаю Світлану.
Її очі наповнюють сльози.
«Моє серце боліло, і я могла тільки молитися: «Боже, не допусти цього».
«Одна частина мене казала: «Ця людина не має зв’язку з ув’язненими». Інша частина запитувала: «А що, якщо він справді зможе це зробити?»
У заяві ВВС СБУ зазначила, що співпраця з російськими агентами «жодним чином не полегшить становище полонених, навпаки, може значно ускладнити їхні шанси на обмін».
Влада закликає всіх родичів негайно звернутися до них, якщо російські агенти вийдуть із ними на контакт.
Тих, хто це зробить, «захистять» і ставитимуться до них як до жертв, твердять у відомстві.
Але якщо родичі погоджуються на диверсію чи шпигунство, кажуть в СБУ, «це може кваліфікуватися як державна зрада. Максимальне покарання — довічне ув’язнення».
Влада регулярно оприлюднює арешти українців, які нібито вчиняють підпали чи розкривають Росії розташування військових об’єктів.
Прокремлівські ЗМІ рясніють відео, на яких українці нібито підпалюють військовий транспорт чи залізничні електричні щити.
Деякі з винуватців роблять це за гроші, але є припущення, що диверсії здійснюють також зневірені родичі.
Петро Яценко з українського штабу поводження з військовополоненими каже, що російські агенти контактують із близько 50% усіх сімей військовополонених.
«Вони перебувають у дуже вразливому становищі, і деякі з них готові на все, — каже Яценко, - але ми намагаємося переконати їх, що це не допоможе [їхнім близьким у полоні]».
Він додає, що такий вчинок, як підпал військового автомобіля, не вважається значною матеріальною втратою для Збройних сил України:
«Але це може дестабілізувати єдність українського суспільства, це головна проблема, — пояснює він. — І, звісно, якщо хтось ділиться розташуванням, наприклад, систем протиповітряної оборони, це для нас теж велика проблема».
Влада не оприлюднює цифри українців у полоні, але вважають, що їх понад 8 тисяч.
Джерело в українській розвідці повідомило ВВС, що випадків, коли родичі погоджуються працювати з Росією, небагато.
У заяві російського уряду BBC йдеться, що звинувачення в тому, що він використовує сім’ї в’язнів як важелі впливу, є «безпідставними», а Росія поводиться з «українськими комбатантами гуманно та у повній відповідності до Женевської конвенції».
Також в заяві звинувачують Україну у використанні тих самих методів:
«Українські оперативники активно намагаються примусити жителів Росії вчиняти диверсії та підпали на території РФ, націлюючись на об’єкти критичної інфраструктури та цивільні об’єкти».
Чоловіка Світлани Діму звільнили з полону трохи більше трьох місяців тому.
Тепер подружжя знову разом і граються зі своїм чотирирічним сином Вовою.
Що відчувала Світлана, коли її чоловіка нарешті звільнили?
«Були такі сльози радості – я ніколи раніше так не плакала, — каже вона з усмішкою. — Здавалося, ніби я вирвала своє кохання з пащі смерті».
Діма сказав дружині, що росіяни не виконали своїх погроз покарати його за її відмову співпрацювати.
Коли Світлана розповіла йому про дзвінки, він був шокований.
«Він запитав мене, як я витримала, — каже вона й підморгує. — Ну, як я завжди кажу — я дружина офіцера».