«Потрібні не гучні обіцянки». Кошель аналізує заяви Зеленського під час виступу у Раді та називає позитивні й слабкі сторони плану стійкості

— Володимир Зеленський, мабуть, уперше публічно заговорив і визнав, що в армії є проблеми. Він їх перелічив. Це виклики бронювання, виклики мобілізації і СЗЧ. І він сказав, що проблему не треба замовчувати, треба, щоб була чесна й відкрита розмова. І тільки так ми можемо вирішити проблеми в армії, бо це наша армія. Мені здається, це доволі позитивний момент.

— Звичайно, це доволі позитивний, тому що і суспільство, і особливо парламент потребує такої хорошої, дорослої, реалістичної, прагматичної розмови, де будуть визнаватись помилки, де буде робитися робота над помилками.

Але, коли ми говоримо про формат послання президента до парламенту — неважливо, як це називається, чи план мужності, чи стійкості, чи план реалістичності, байдуже, які красиві слова, — це має бути ґрунтовний документ. Президент ділиться з парламентом своїм баченням планів зовнішньої політики, внутрішньої політики, ключових реформ.

І тому цей план… Це має бути не просто набір красивих слів чи красивих гасел (а [щодо] цього, потрібно віддати належне, команда президента працює достатньо якісно і майстерно), а в цьому плані має бути певний реалістичний набір певних реалістичних механізмів. Я маю на увазі законопроєкти, пропозиції. Не обов’язково, що президент має приходити в парламент із пакетом законопроєктів, але в нього є монобільшість, яка гарантовано дає 226 голосів. Тобто це має бути принаймні контурне бачення законодавчих змін.

А так, ми визнаємо проблеми, ми будемо змінювати підходи до мобілізації. Перепрошую, яким чином? Законодавчим механізмом, є законодавство.

Я хочу нагадати, що механізм щорічного президентського послання до парламенту закладений у Конституції. І раніше, принаймні за всіх попередніх президентів, над посланням працював Національний інститут стратегічних досліджень. Я дуже добре знаю цю кухню, тому що кілька разів брав участь у підготовці цього послання. Там збирається до сотні експертів за різних президентів. Тому що він, можливо, не потрібен у сесійній залі. Він, можливо, не потрібен для журналістів, для громадян України. Але він потрібен для владних інституцій, для того, щоб розробляти політики, орієнтуватись. Тому цього немає. І зараз цей механізм вийшов таким дивним замінником.

Я пригадую, 2020 року замість послання до парламенту були оприлюднені 30 слайдів і красивий виступ. Зараз у нас плани мужності, стійкості. Ні, тут має бути реалістична розмова з парламентом. Якщо президент заявляє про те, що будуть зміни, буде модернізовано механізм, принаймні контурно він мав би про це сказати.

Але серед позитивних сторін, мені здається, пріоритети вибрані достатньо вірно, достатньо чітко. Є певна логіка, є певна послідовність, але це загальний документ без конкретики.

Принаймні, я намагаюся шукати позитив. Президент заявив, що будуть далі доповнення до цього плану. Хочеться вірити. Сказали, що місяць потрібен на те, аби з’явилися доповнення. Хотілося б побачити у грудні реалістичний документ, максимально конкретизований. Це не для мене потрібно, не для вас потрібно. Це потрібно для парламенту, щоб вони розуміли, які пріоритети, зокрема в законодавчій роботі. Щоб парламент зрозумів, що законопроєкт про дрова, який вони прийняли, з ним можна почекати найближчі 10 років. Але натомість президент бачить 20 найбільш пріоритетних законопроєктів.

— Наприклад, президент анонсував нове міністерство єднання чи об’єднання українців. Олексію, поясніть? Бо мені не дуже зрозуміла ідея, бо ж буквально нещодавно і президент, і прем’єр-міністр говорили, що грошей немає утримувати великий апарат і міністерства навпаки, будуть скорочувати. Виявляється, передумали, чи міністерства єднання це не стосується?

— Насправді це нормальна типова практика для багатьох країн і не може бути універсальної, оптимальної моделі виконавчої влади. Є потреба, з’являються відповідні підрозділи.

Я розумію, що назва цього міністерства трішки дивно звучить, але в нас є проблема, пов’язана з тим, що за кордоном перебуває, за найбільш оптимістичними цифрами, 7,5 мільйонів мігрантів. Чому найбільш оптимістичні? Тому що до повномасштабного вторгнення скільки мільйонів українців були за кордоном? Від 2,5 до 7 мільйонів у сезонний період збирання полуниці в Польщі, щось інше. Тому реальної кількості ми навіть не уявляємо.

І для того, щоби повертати цих людей додому, потрібно вирішувати комплекс заходів. Починаючи від принизливого стояння в чергах на польському кордоні. Тому що повірте, мати з дітьми, яка їде рейсовим автобусом і простоїть 10 годин, вона перестане ставитись із великою шаною до української держави. Вона більше полюбить інші держави. І завершуючи тим, що мають бути створені умови для роботи, зарплати, кредитів, відкриття малого бізнесу, будь-чого іншого.

Це мегазавдання, ми його не вирішимо в межах одного міністерства попри все. Можливо, це буде невелике міністерство, це може бути, наприклад, 50−100 працівників. Тут немає нічого катастрофічного, великого навантаження, яке би розробляло політики. Але для Кабінету Міністрів це має бути пріоритетом. Тому що для того, щоб люди хотіли повернутись, очевидно, що потрібно якість освіти підтягнути до належного рівня. В школах не має бути агресії, не має бути підвищеного тону на школярів. Тоді матері побачать, що освіта в українських школах приблизно відповідає якості, яка є в польських школах. Це багато інших завдань.

Ми не повинні сприймати міністерство як чудодійну пігулку. Ми створили міністерство, повісили табличку, призначили міністра, він надув щоки і проблема вирішилась. Ні, якщо це буде пріоритетом влади, тоді проблема вирішиться. Я не бачу нічого поганого, що це міністерство буде створене, тому що проблема мегавелика. Але, очевидно, без таких пафосних назв. Гра з назвами — це просто велика любов до цього жанру, і я бачу, що цим багато в чому зловживають.

А щодо обіцянок президента… Нам не потрібно багато гучних обіцянок. Просто реалістичний план. І ідеальний виступ президента в парламенті — це довга, занудна розмова, яка не цікава для українського громадянина, де він буде говорити дорослою мовою, змістовною, із законотворцями. Для того, щоб разом робити роботу над помилками, для того, щоб визначати пріоритети. Там має сидіти Кабінет Міністрів, який має бути учасником цього діалогу.

У нас, до речі, сьогодні проблема не в парламенті, у нас проблема у взаємодії уряду і парламенту, коли під час війни уряд запізнюється з військовими законопроєктами. Безмитне ввезення пороху і без ПДВ — законопроєкт запізнився в часі на півтора року. Законопроєкт про мобілізацію — мінімум на півтора року запізнився. І це урядова робота, це їхній напрям роботи. Тому тут мала би бути спільна розмова, і президент мав би не лише своє бачення перед парламентом висловлювати, а також і працювати з урядом, який багато в чому просто не справляється, провалює окремі напрями.

— Є слова, які жодного разу не прозвучали під час цього звернення. Наприклад, жодного разу не прозвучало слово «демократія». Це, ніби, таке дрібне зауваження, але, мені здається, важлива деталь. Або жодного разу не прозвучало слово «корупція». Тут уже до президента, я бачила, були запитання, бо він не показав, як збирається боротися з корупцією. На початку він лише згадав про справедливість, кивнув у бік антикорупційних органів і сказав, що українці дуже сильно чекають цієї справедливості. Як ви думаєте, це суттєве зауваження до президента, чи це дрібниці і не варто навіть зважати?

— Це вказує на нереалістичність самого плану. Тому що корупція — це джерело надходження коштів, корупційні потоки — це ті кошти, які могли би надійти до державного бюджету в умовах війни. Тобто це кошти, які ослаблюють наші Збройні сили. І це серйозні речі.

Президент учора намагався реалістично говорити про економію коштів і максимальне фінансування Сил оборони, але разом із тим нам потрібно шукати відповідь, де брати ці кошти… У нас є митниця. Я пригадую, 2020 або 2021 року представники Кабінету Міністрів заявляли майже дослівно: через сірі схеми на митниці ми щороку втрачаємо вісім мільярдів доларів. Перепрошую, ці цифри нікуди не зникли. Тому глава держави мав би висловити свою позицію Кабінету Міністрів.

Перше: рішення в ручному режимі, які дадуть змогу впродовж місяця наростити надходження від митниці. Такі механізми є, принаймні кілька десятків відсотків ми могли б отримати впродовж першого місяця. Ручний режим, ручна постановка завдань, кошти з митниці збільшуються. Друге: повноцінне реформування митниці. Зараз реформа пішла, але вона далеко не та, яка може принести кошти вже найближчим часом. Є низка механізмів, які можна застосувати: електронна фіксація, багато чого іншого. Вони можуть дати відчутний результат вже в найближче півріччя.

Але очевидно, про корупцію говорити просто незручно, просто негарно, тому що фракція занурилася в корупцію, корупційних скандалів просто величезна кількість. І в цьому реально є слабкість цього плану, який був озвучений. Тому що він не може бути планом, коли ми не говоримо про ті кошти, які можна отримати, і ми взагалі говоримо багато малореалістичних речей.

Глава держави говорить про те, що максимально акумулюємо кошти для фронту, а в той же час ми відкриваємо державний бюджет, який був прийнятий, і бачимо 10 млрд на доплату тисячі гривень для кожного українця. Майже 20 мільярдів — інвестиційні проєкти, з них половина для шкіл, ми там читаємо: модернізація їдалень. Перепрошую, я за те, щоби шкільне харчування було бездоганне, ідеальне. Але з модернізацією їдалень можна зачекати рік, два роки. Доплата вчителям більше 10 мільярдів. Ось тут ми вже на ходу з вами точно назбирали пів мільярда доларів. Величезна сума. Якщо уважно прочитати бюджет, там насправді є на чому економити. Добре, що вистачило мудрості відмовитися від масштабного дорожного будівництва, але я думаю, що в бюджетних статтях багато механізмів задіяно, з якими можна працювати.

— Олексію, ми підійшли з вами до ще одного моменту, який президент чітко проговорив. Ми часто і з вами в ефірах обговорювали — це вибори. Президент укотре повторив, що жодних виборів, допоки не настане справедливий мир, не буде. Це означає, що ще раз президент дав зрозуміти, що не буде жодних виборів, допоки триває війна. Усе ж правильно?

— Особисто для мене це нічого не означає. Темою виборів за останній рік настільки жонглювали, настільки її перекручували, настільки маніпулювали. Я згадаю слова голови ВР, пана [Руслана] Стефанчука, який категорично заявив, що проведення виборів не порушує Конституцію. Перепрошую, голова Верховної Ради вирішив підмінити собою Конституційний суд? Він дозволяє собі настільки вільні висловлювання, дозволяє собі вільно тлумачити Конституцію? Ми з вами собі цього не дозволяємо, тому що це велика відповідальність. Я дослухаюся до позиції експертів із конституційного права. А тут голова Верховної Ради просто жонглює термінами, говорить, що нічого страшного, під час війни можна проводити [вибори].

— Він експерт, Олексію, Стефанчук же юрист. То, може, він з експертної висоти це заявив?

— Я знаю, він не фахівець із конституційного права, тому тут треба бути дуже обережним. Тут, до честі представників влади, лише один пан [Федір] Веніславський, колишній представник президента у Верховній Раді (я припускаю, що саме тому і колишній), хто грубо розкритикував проведення виборів. Сказав: стоп, крапка, це неможливо, тому що в нас є Конституція, давайте поважати і не порушувати Конституцію.

Як на мене, коли президент говорить про неможливість проведення виборів, я взагалі не розумію, чому ця заява звучить зараз. Тому що в нас загострення на фронті, тому що в нас ризик ядерних загроз, принаймні [загроза] використання тактичної ядерної зброї залишається попри все. У нас ризик розгортання війни в геополітичних масштабах, я маю на увазі використання корейської армії. У нас величезні ризики пов’язані з тим, що є частковий розкол серед союзників. Зверніть увагу на позицію Італії, Канади і Німеччини на противагу іншим союзникам. Я маю на увазі щодо телефонних розмов із [російським диктатором Володимиром] Путіним.

Така ж лінія відбувається зараз і стосовно використання далекобійної зброї. Питання не у зброї, питання розколу серед союзників, хоча би частково. Це наші проблеми. І тут говорити про вибори, як на мене, це некоректно. І я думаю, що позиція влади може змінитися. Принаймні з того, що я зараз чітко бачу: це підготовка до виборів у достатньо великих масштабах. Відбувається набір людей, я бачу, по окремих регіонах проводять соціологічні опитування. Тобто це все ознаки виборів.

Але ключова ознака, ми про неї сьогодні згадали, це по тисячі кожному українцеві, по тисячі щомісяця кожному вчителю, а з 1 вересня наступного року — по дві тисячі. Це найдієвіша виборча технологія, яка працювала з часів стародавнього Риму. Пам’ятаєте, коли роздавали безкоштовний хліб, видовища, і вона завжди була ефективна.

Наведу приклад Грузії. Ми чомусь вважаємо, що в Грузії перемогли проросійські тези. Ні, в Грузії перемогли гроші, тому що за кілька тижнів до виборів Грузинська Мрія приймає рішення про зміни до державного бюджету. З 1 січня наступного року пенсія 400 ларі, це приблизно 130 доларів. А грузини пам’ятають, що на початку 2000-х пенсія була пять-шість доларів. Для них це мегапоказник. І тому вони і голосували.

Я не говорю, що так буде в Україні, але на електоральні симпатії вплине, і достатньо серйозно. Це означає підготовку до виборів.