“Станом на 10 листопада 2025 року українська енергетична система опинилася у стані глибокої кризи, спричиненої черговим масованим ударом, завданим у ніч проти 8 листопада. Ця атака поки що є кульмінацією осінньої кампанії, спрямованої на дестабілізацію енергосистеми напередодні найбільш вразливого зимового періоду. Масштаб ударів був безпрецедентним: державна компанія «Центренерго» та інші джерела кваліфікували її як «наймасованіший”, — write on: ua.news
Станом на 10 листопада 2025 року українська енергетична система опинилася у стані глибокої кризи, спричиненої черговим масованим ударом, завданим у ніч проти 8 листопада. Ця атака поки що є кульмінацією осінньої кампанії, спрямованої на дестабілізацію енергосистеми напередодні найбільш вразливого зимового періоду. Масштаб ударів був безпрецедентним: державна компанія «Центренерго» та інші джерела кваліфікували її як «наймасованіший удар з початку повномасштабного вторгнення», наголошуючи на застосуванні великої кількості балістичних ракет і дронів.
Фундаментальна відмінність кризи осені 2025 року від попередніх хвиль ударів полягає у зміні стратегічних цілей ворога. Якщо раніше основний фокус був на знищенні балансуючих потужностей (ТЕС/ТЕЦ), які переважно вже і так були критично пошкоджені або зруйновані, то удар 8 листопада цілеспрямовано був націлений на ураження ключових вузлів магістральних мереж та, що найкритичніше, розподільчих потужностей атомних АЕС. Удар по розподільчим вузлам атомних станцій, які є основою базової енергосистеми (60% генерації) знаменує собою перехід до атак на найбільш критичні компоненти.
Яка ситуація станом на зараз і чого очікувати в найближчому майбутньому? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Руйнування генерації та регіональні колапси
Нова фаза енергетичної війни демонструє стратегічний зсув у тактиці ворога, спрямований на максимальне виведення з ладу системи передачі та розподілу. МАГАТЕ підтвердило , що 8 листопада під ударами РФ опинилися підстанції, пов’язані з двома українськими АЕС. Хоча це, на щастя, не призвело до прямого ураження реакторів чи загрози ядерній безпеці в класичному розумінні, воно мало руйнівні наслідки для функціонування енергосистеми.
Варто усвідомлювати, що теплова генерація і так була фактично виведена з ладу ще в 2024 році. У такій системі АЕС залишаються головною опорою енергосистеми.
Коли удари наносяться по трансформаторах, відкритих розподільчих пристроях або комунікаціях, які виводять потужність АЕС у магістральну мережу, це створює парадоксальну ситуацію: фізично електрика існує, але вона не може бути використана. Цей збій одразу генерує гігантський дефіцит, який неможливо оперативно покрити, оскільки він стосується не маневреної (пікової) генерації, а базової потужності, що живить країну цілодобово.
На цьому фоні окремо слід розглянути долю теплової генерації. Державна компанія «Центренерго» 8 листопада опублікувала емоційну заяву про те, що після «наймасованішого удару» усі її теплоелектростанції зупинили роботу і нині мають нуль генерації. Однак цей пост потребує технічної конкретизації, бо насправді все трохи інакше.
До початку повномасштабного вторгнення до складу «Центренерго» входило лише три ТЕС, і лише дві з них — Зміївська та Трипільська ТЕС — залишалися на підконтрольній території. Ці дві станції, на які було завдано удар 8 листопада, були і так фактично зруйновані ще у 2024-му.
Так, після удару 11 квітня 2024 року Трипільська ТЕС втратила 100% генерації. Вже тоді в наглядовій раді «Центренерго» відкрито заявляли, що будь-яке відновлення Трипільської ТЕС є фактично неможливим. Хоча роботи по ремонту все одно проводилися. Приблизно така ж ситуація і зі Змієвською ТЕС на Харківщині.
Заява про «нуль генерації», хоча й формально правдиві, є радше алармістським та емоційним покликом. В реальності доля «Центренерго» в загальній енергосистемі складає лише декілька відсотків, і дві їхні і так напівживі станції погоди, як-то кажуть, не робили.
Наслідки атаки 8 листопада, втім, все одно стали катастрофічними для великих міських агломерацій. Київ та Київська область зіткнулися з дуже жорсткими графіками відключень: подекуди в столиці вимикають світло на 13-15 годин. Постраждали й інші обласні центри: Харків пережив понад добу повного відключення від водопостачання, тепла та всього міського електротранспорту, включаючи метро. Аналогічна ситуація в Ізюмі, Кременчуці, Полтаві, Дніпрі та інших містах.
Міфи про «захист»: чому криза повторюється щоразу?
Удари по об’єктах, які мали б бути, як це каже влада, «стовідсотково захищені» , щоразу виявляються для держави настільки ж несподіваними, як сніг взимку. Після руйнівних атак попередніх років Україна мала достатньо часу для імплементації нових заходів безпеки. Постійні урядові заяви про будівництво багаторівневого фізичного захисту мали б забезпечити стійкість ключових вузлів.
Проте реальність свідчить або про недостатню міцність захисних споруд, або про занадто повільні темпи їхнього будівництва — чи навіть взагалі повну відсутність цього самого захисту. І це вже не кажучи про шалену корупцію на захисті енергетики, що випливає з опублікованих сьогодні «плівок Міндіча» з боку НАБУ.
Незважаючи на публічно задекларований курс на децентралізацію генерації, ключові елементи системи передачі залишилися єдиними. Ураження таких об’єктів створює каскадний ефект, який ми спостерігаємо зараз у вигляді постійних відключень світла. Замість сталого відновлення та підвищення стійкості Україна продовжує знаходитись у циклі перманентного аварійного «латання дірок», що лише підвищує вартість наступного удару для енергосистеми.
Покращення ситуації можливе лише через системний та рішучий перехід від вразливої централізованої моделі до стійкої, децентралізованої та інтегрованої. Це вимагає негайного виконання комплексної стратегії.
Головним пріоритетом є розвиток малої та середньої генерації, зокрема когенераційних установок, а також СЕС та ВЕС, оснащених системами накопичення. Децентралізовані джерела живлення на кшталт модульних котельних, розташовані близько до кінцевого споживача, мінімізують ризики, дозволяючи критичній інфраструктурі та локальним громадам зберігати життєздатність навіть за умови руйнування магістральних мереж. Крім того, розвиток систем накопичення енергії є критично важливим для забезпечення гнучкості та стабілізації системи. ESS дозволяють ефективно маневрувати між періодами високої генерації та піками споживання, компенсуючи годинні дефіцити і підвищуючи частотну стійкість мережі.
Надзвичайно важливим заходом є забезпечення фізичного захисту критичних вузлів. Це включає будівництво захищених підземних підстанцій. Хоча це рішення є дорогим з фінансової точки зору, воно є єдиним способом гарантувати захист розподільчих вузлів, зокрема тих, що пов’язані з АЕС, від прямих ударів ворога. Крім того, необхідне створення резервних ліній електропередач та мобільних підстанцій для швидкої заміни зруйнованого обладнання. Окремим стратегічним елементом стійкості також є поглиблення інтеграції з європейським енергоринком.
Думки експертів
Енергетик Віталій Т., який наразі працює над відновленням електромереж у Дніпропетровській області, зазначає, що сьогодні ніхто не може зі стовідсотковою впевненістю сказати, коли вдасться полагодити генерацію.
«Якщо казати про повне відновлення у форматі «як це було раніше», то потрібно взагалі 10-15 років і дуже багато грошей. Я в це не вірю. Якщо ж казати про конкретно зараз… Повної інформації немає. Після обстрілу писали про 3-4 пошкоджені станції. Але ані Зміївка, ані Придніпровка вже давно погоди не роблять. Там все давно розвалили, вони мало генерували. Трипільську відновлювали, щось там працювало, але відновити повністю після минулорічних атак не вдалося. Та й сенс? Я думаю, ще 2-3 таких обстріли і все взагалі може встати», — похмуро прогнозує Віталій.
А от інженер однієї з українських АЕС Сергій Т., до якого UA.News вже неодноразово зверталося за коментарем, дає трохи оптимістичнішу картину.
«Якщо руські не будуть бити знову, то десь за місяць основну частину генерації вдалося б відновити. І якщо не буде дуже холодно. Якщо, якщо, якщо… Забагато факторів. В принципі, майже все можна відновити, були б гроші та спеціалісти, тут немає якоїсь надзадачі. Якби ж тільки не били знову і знову по тих же станціях. Та в будь-якому разі графіки нікуди не дінуться — скоріше за все, це вже до весни. Ситуація зараз дуже складна, енергосистема в дефіциті», — зазначив Сергій.
Резюмуючи, перспективи швидкого покращення ситуації станом на зараз майже відсутні. Після виведення з ладу розподільчих потужностей АЕС та майже повної втрати маневреної ТЕС-генерації, система функціонує в режимі жорсткого дефіциту потужності Жорсткі графіки відключень стануть, на жаль, нормою, особливо при зниженні температури. Система залишатиметься вкрай чутливою до нових, навіть локальних атак.
Кардинальне покращення стійкості енергосистеми може настати не раніше, ніж через декілька років — і лише за умови відсутності нових ударів. Ситуативне покращення ситуації (тобто відмова від жорстких графіків) — не раніше ніж за кілька тижнів, і теж за умови, що росіяни не будуть гатити по енергетиці, а на вулиці буде відносно тепло.
Серед пріоритетів станом на сьогодні — не тільки ремонт пошкоджених об’єктів, але децентралізація генерації, розвиток систем накопичення енергії, будівництво захищених підземних підстанцій та резервних ЛЕП. Чому всього цього досі не зроблено — загадка. Без термінового та рішучого переходу до цих стратегічних пріоритетів енергетична система України приречена залишатися у стані перманентної вразливості, де кожен наступний масований удар, незалежно від попередніх обіцянок, знову і знову буде ставити країну на межу катастрофи блекауту.