Ключі від української перемоги. Милованов, Чмут, Чалий, Пристайко та Притула — про те, чого чекати українцям

Що буде вирішальним для українців і світу у 2025-му? Яке місце посідає Україна серед пріоритетів Америки після президентських виборів? Який варіант гарантій безпеки є найбільш реалістичним? Чи щось може спонукати Росію до перемовин і закінчення війни? Наскільки зараз українське військо залежне від волонтерів? Як не допустити вихолодження суспільства розмовами про «мирні плани»?

Про це та інше під час дискусійної панелі «Країна 2025» висловилися: президент Київської школи економіки Тимофій Милованов (відеозв’язком із США), голова фонду Повернись живим Тарас Чмут, колишній посол України у Великій Британії Вадим Пристайко, колишній посол України у США Валерій Чалий і громадський діяч, засновник благодійного фонду Сергій Притула.

Модерував бесіду керівник проєкту NV Віталій Сич.

NV публікує ключові цитати спікерів

Тимофій Милованов:

Милованов: Є ейфорія в колах, які близькі до Трампа / Фото: Сергій Канциренко / NV

«Я розмовляв із людьми в дослідницьких інститутах, think-tank, або з полісімейкерами у Вашингтоні. Мої співрозмовники поділені на дві групи. Одна — це класичні, консервативні, демократичні, республіканські і ліберальні think-tank. Вони всі такі „потіряшки“ трохи, бідосі, не знають, що робити. Наприклад, зустрічався з одним мільярдером, який республіканець до кості своєї. Я кажу: „Не знаю, яка у вас позиція щодо Трампа“. Він мене перебиває: „Я його ненавиджу, це підла особа“. Інша зустріч була з людьми з релігійних кіл. Вони кажуть: „Маргінали прийшли до влади. Хоча ні, секундочку, скоріше тепер ми маргінали, а ексмаргінали стали мейнстримом“. Ця група, класичний Вашингтон, готується до найгіршого, у них депресія».

«Зате є ейфорія в колах, які близькі до Трампа. Там просто кажуть: ми прийшли до влади, зараз ми тут нарешті зробимо таку креативну руйнацію, система давно потребує перезавантаження. Вони номінували на ключові дипломатичні посади, і по Україні зокрема, досить сильних людей. Деякі з цих людей дуже-дуже антиросійські, прямо радикально антиросійські, але приватно. Публічно вони зараз такого не кажуть».

«Ліберальні think-tank песимістичні і думають, що Трамп захоче швидкого миру і просто здасть Україну. Більш консервативні think-tank до цього ставляться інакше, вони кажуть, що здачі не буде. Трампу потрібна перемога. Перед своїми виборцями він має виглядати добре. Не може бути Афганістану, не може бути колапсу України. Але він точно недолюблює Україну і хоче, щоб ця проблема пішла кудись подалі. Занурюватися в тему особливо не бажає, але буде намагатися все швидко вирішити. Очікувань, що вирішить за 24 години, за тиждень чи за місяць, немає. Люди називають строки два, три, шість місяців».

«Трампісти вже зараз зсередини руйнують Америку. Наприклад, проходив один бюджетний білль, і вони з нього витягували в останній момент фінансування певних агентств. Хоча вони ще юридичної влади не мають, але впливають через бюджетний процес. Більш класичні республіканці кажуть, що у трампістів перші два роки буде запал, їм дадуть поламати достатньо багато всього, вони будуть створювати щось нове, будуть зменшувати бюджетні витрати, вестимуть торгові війни, але це скоріш за все будуть більше погрози, ніж справжні війни. Але через два-три роки вони забуксують, їх пригальмують у судах і на нових виборах, mid-term election, і все буде не так весело. Тобто, що вони встигнуть зробити за пів року, може, за півтора-два, те й буде. А далі система їх припаркує».

Тарас Чмут:

Чмут: Підставити плече державі в правильний момент часу — це наша робота / Фото: Сергій Канциренко / NV

«Існує великий міф про масштаб і об’єм впливу благодійних організацій на забезпечення Збройних сил. Об’єктивно, Сили оборони — це понад 1,1 мільйона осіб, які кожного дня споживають величезну кількість ресурсів. Це мільярди, можливо, не гривень навіть. Боєприпаси, паливо, грошове забезпечення, техніка. Не держава Україна це оплачує і забезпечує більшою мірою. Це все кошти партнерів. І на цьому фоні частка волонтерської допомоги в грошовому еквіваленті є мінімальною. Але є важливе „але“. 14 мільярдів від Повернись живим — невеликі кошти для війни. Та відправлені в конкретний момент часу в конкретні руки, під конкретну операцію, на конкретну ділянку фронту, вони дозволяють впливати на цю війну стратегічно. Очевидно, ми не закриємо і ніколи не ставили собі за задачу закрити всі потреби війни, армії чи держави. Але підставити плече державі в правильний момент часу — це наша робота. І мені здається, ми її робимо гарно».

«Звичайно, поле бою трансформується, як і наша робота. На початку повномасштабки всім треба було все, і всі робили все. Зараз три ключові пріоритети, з якими до нас приходять, — це зброя, нові пікапи і мавіки. Під зброєю мається на увазі колективне піхотне озброєння, 82-мм, 120-мм міномети, МК-19, крупнокаліберні кулемети. Те, чим воює піхота в обороні або в наступі, те, що регулярно втрачається через контактні бої, обстріли, через FPV».

«Четвертий пріоритет, як не дивно, — великі складні рішення. Командні пункти Patriot, командні центри F-16, апаратні зв’язку для протиповітряної оборони, командні пункти безпілотних авіаційних комплексів, надводних, повітряних, наземних. Комплексні рішення, які ми, як організація, можемо реалізовувати, а держава поки займається іншим».

«Український ОПК ожив і масштабувався в рази, і з кожним роком війни дедалі більше. Якщо ми говоримо про безпілотний кластер в цілому, якщо ми говоримо про бронетехніку, про зв’язок, про засоби РЕР і РЕБ, то є передумови, що після завершення війни Україна може стати одним з лідерів у цих галузях для світу. Ми не будемо робити найкраще, але ми робитимемо найоптимальніше з точки зору „ціна-якість“ і перевірене реальною війною».

Вадим Пристайко: