“Українська дискусія про «ототожнення адвоката з клієнтом» часто зводиться до емоційних тез. Одні говорять про «загрозу свободі слова», інші — про реальні напади й тиск на захисників. Олексій Шевчук, адвокат, партнер Barristers та спікер Національної асоціації адвокатів України (НААУ) в інтерв`ю для UA.NEWS пояснив, що насправді передбачає новий закон №4547-IX, чому він не зазіхає на”, — write on: ua.news
Українська дискусія про «ототожнення адвоката з клієнтом» часто зводиться до емоційних тез. Одні говорять про «загрозу свободі слова», інші — про реальні напади й тиск на захисників. Олексій Шевчук, адвокат, партнер Barristers та спікер Національної асоціації адвокатів України (НААУ) в інтерв`ю для UA.NEWS пояснив, що насправді передбачає новий закон №4547-IX, чому він не зазіхає на журналістику, як узгоджується з європейськими стандартами (зокрема з новою Конвенцією Ради Європи на захист професії адвоката), і чому в підсумку виграють громадяни, держава та чесні медіа.
Проблема, про яку довго знали, але не мали інструментів
Роки поспіль українські адвокати ставали мішенню тиску лише через те, що виконують професійну роботу: захищають непопулярних підозрюваних, беруться за політично чутливі справи, вимагають від слідства дотримання процесуальних правил. Публічні кампанії проти адвокатів — з ярликами «захисник зрадників/убивць/корупціонерів» — підживлювали хвилі погроз, спроби зриву судових засідань, фізичні напади й репутаційні наративи «винен, бо захищає винного».
Це не теорія: за даними офіційного звіту НААУ (українська та англійська версії), задокументованих випадків ототожнення з кожним роком більшало: 13 — у 2022 році, 21 — у 2023-му, 28 — у 2024-му, і вже 32 — лише за перше півріччя 2025 року. Автори звіту наголошують: це лише вершина айсберга, бо далеко не всі інциденти потрапляють у статистику.
Наслідок очевидний: коли захисника залякують, страждає право людини на справедливий суд. Адвокат — не «друг» і не «ворог» клієнта; він — гарант процедури. Його професійний обов’язок — щоб справу розглядали в суді, а не в телеграм-каналі; щоб доказ був належним, а не «емоційно переконливим»; щоб презумпція невинуватості працювала для всіх. Підриваючи незалежність і безпеку адвоката, ми підриваємо правосуддя.
Що саме ухвалено в Україні: коротко, точно, без міфів
16–17 липня 2025 року Верховна Рада схвалила закон, який вносить зміни до КУпАП та ККУ для реального захисту професійних гарантій адвокатів. Нова стаття КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за публічне ототожнення адвоката з клієнтом. Визначення «ототожнення» в законі чітке: будь-яка ідентифікація (асоціація, пов’язування) адвоката з діяльністю чи вчинками клієнта, що створює упереджене ставлення до адвоката, вказує на його «особисту причетність», впливає на незалежний статус та/або чинить негативний тиск під час здійснення діяльності. Справи розглядатимуть районні/міські суди; протоколи складають голови рад адвокатів регіонів або уповноважені члени. Санкція — штраф у межах, визначених КУпАП (з підвищенням у разі повторності).
Факт ухвалення реформи підтверджують публічні джерела: офіційні новини судової влади та повідомлення НААУ. Обидва підкреслюють: це перший реалістичний інструмент відповідальності за небезпечне ототожнення, покликаний не «заткнути роти», а зупинити практики, які створюють загрозу безпеці захисників і зрештою підривають право громадян на захист.
Важливо: закон не забороняє фактичних згадок на кшталт «Адвокат Х представляє клієнта Y у справі Z». Предмет відповідальності — не факт представництва, а публічне прирівнювання адвоката до дій клієнта, яке спричиняє негативні наслідки (упереджене ставлення, тиск тощо). Це принципова межа: інформування ≠ ототожнення.
Де закінчується критика і починається «ототожнення»
У центрі публічної полеміки — свобода слова. Частина критиків стверджує, що закон «штрафує за будь-яку публічну згадку адвоката в контексті клієнта». Таке прочитання — надмірне і не відповідає тексту норми. Визначення «ототожнення» прямо говорить про «упереджене ставлення», «вказівку на особисту причетність» та інший негативний вплив на незалежність чи гарантії діяльності — без цих елементів складу правопорушення немає.
Отже:
— Критика адвоката (як публічної особи), аналіз його процесуальних дій, питання етики — можливі і захищені свободою вираження, якщо не містять вигадок і наклепу.
— Фактологія про те, кого представляє адвокат, — допустима.
— Ототожнення = прирівнювання адвоката до вчинків клієнта (ярлики «спільник/пособник/зрадник» тощо), яке веде до тиску, загроз, перешкоджання — карається.
Це збалансований підхід: закон не перетворює добросовісну журналістику на «зону ризику», але ставить червону межу для мови ворожнечі й небезпечних кампаній проти адвокатів.
Чому принцип «адвокат ≠ клієнт» — основа справедливого суду
Адвокат — не оцінювач моральних якостей підзахисного, а гарант процедури. Як лікар рятує пораненого незалежно від його біографії, так і адвокат забезпечує право на захист незалежно від суспільних симпатій. Якщо дозволити прирівнювати адвоката до клієнта, матимемо лавину проблем:
— Ефект холодку: юристи відмовлятимуться від резонансних справ через загрозу цькування.
— Деформація процесу: слідство отримує «карт-бланш» на публічні вироки до суду; адвокат боїться заперечити — і права сторони захисту руйнуються.
— Втрата довіри: громадяни перестають вірити, що суд — місце, де зважують докази, а не лайки й перегляди.
Саме тому європейська правова думка десятиліттями вибудовувала захист професії адвоката: незалежність, конфіденційність, професійна таємниця, захист від ототожнення. І Україна має не просто право, а обов’язок підняти ці гарантії до практичної площини.
Європейський стандарт: нова Конвенція Ради Європи
У березні 2025 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Конвенцію про захист професії адвоката; 13 травня 2025 року її відкрили для підписання на сесії в Люксембурзі. Мета документа — зміцнити захист адвокатів і створити механізм моніторингу виконання.
Ключова для нашої теми норма міститься у статті 6(5): «Сторони забезпечують, щоб адвокати не зазнавали негативних наслідків у результаті їхнього ототожнення з клієнтами або з позицією клієнтів. Ця стаття застосовується без шкоди свободі вираження…». Інакше кажучи, заборона ототожнення прямо зафіксована як європейський стандарт — і при цьому вбудована в баланс зі свободою слова.
Позицію підтримує й Рада адвокатських і правничих товариств Європи (CCBE), яка пояснює: мета Конвенції — укріпити верховенство права, бо атаки на роль адвокатів в Європі зростають, і безпека професії — умова доступу до правосуддя для громадян.
Отже, український закон іде тим шляхом, який вже прокладено в Європі: припинити перетворення адвоката на «мішень» за рахунок вузької, пропорційної відповідальності за небезпечні практики.
Відповіді на ключові міфи
Міф 1. «Це наступ на журналістику»
Ні. Закон не обмежує право повідомляти факти і критикувати адвокатів як публічних акторів — якщо це робиться добросовісно. Межа проходить там, де починається наклеп і підбурювання, що веде до негативних наслідків (упереджене ставлення, тиск, загрози). Це збігається з європейським тестом пропорційності: свобода слова не абсолютна і може мати обмеження для захисту репутації та безпеки інших. Конвенція РЄ прямо підкреслює, що заборона ототожнення діє без шкоди свободі вираження — тому баланс вбудований у сам стандарт.
Міф 2. «Каратимуть за будь-яку згадку адвоката поруч із клієнтом»
Неправда. У новій статті КУпАП предмет відповідальності — ототожнення в значенні, наведеному в законі: асоціювання, що створює упередженість або тиск та вказує на особисту причетність. Факт «А захищає Б» не карається. Карається кампанія «А = Б» із наслідками.
Міф 3. «Захищають “поганих” адвокатів»
Ні. Закон не дає імунітету адвокатам від відповідальності за власні правопорушення (кримінальні, дисциплінарні, етичні). Йдеться лише про захист від чужих вчинків — клієнтів або натовпу — коли вони несправедливо перекладаються на адвоката. Адвокат — це процесуальна функція, а не «оцінка способу життя клієнта».
Міф 4. «Україна відходить від Європи»
Навпаки. Український закон гармонізує національну практику з Конвенцією Ради Європи та позицією європейської адвокатури. Пряме положення про заборону ототожнення в статті 6(5) Конвенції — найкраща відповідь тим, хто називає ідею «антиєвропейською».
Як працюватиме механізм на практиці
Справи за новою статтею розглядатимуть районні/міські суди, а протокол про адмінправопорушення складатимуть голови рад адвокатів регіонів або уповноважені члени. Санкція — штраф у межах КУпАП; за повторне правопорушення — підвищений. Водночас сама процедура відсіює дріб’язкові скарги: потрібні ознаки упередженості/тиску/негативних наслідків саме від ототожнення. Це не «заборона говорити», а адресний запобіжник проти небезпечних кампаній.
Окремо закон уточнює диспозицію статті 397 ККУ (втручання у діяльність адвоката), деталізуючи форми перешкоджання: від незаконного перешкоджання прибуттю до суду чи органів розслідування — до інших умисних дій, що блокують здійснення професійної діяльності. Так кримінальна норма стає практичнішою для правоохоронців і судів.
Навіщо це журналістам і суспільству
Чесна журналістика виграє, коли в інформаційному просторі зменшується маргінальна риторика «розправи» й наклепу. Редакції й автори, які працюють з фактами й доказами, не є ціллю цього закону. Навпаки: адекватна межа відповідальності підвищує довіру до медіа і допомагає відділити розслідування від хейт-спічу.
Громадяни виграють тому, що право на захист стає реальнішим. Ніхто не хоче опинитися в ситуації, коли його адвокат боїться виконувати роботу через «рейди» у соцмережах або загони «моральних інквізиторів» біля суду. Сильний захист — це не про «безкарність», а про чесний процес і перевірку доказів у суді, а не в інформаційній бульбашці.
Держава виграє, бо запроваджує європейську культуру відповідальності за слово, знижує температуру насильницьких кампаній та підвищує міжнародну репутацію правосуддя.
Погляд з Європи: чому цей курс правильний
Європейські інституції прямо кажуть: атаки на адвокатів у Європі зросли, а тому потрібні спеціальні гарантії. Конвенція — не «символічна декларація», а твердий юридичний інструмент із механізмом моніторингу та періодичними оцінками виконання. Україні доцільно синхронізувати внутрішню практику з цими стандартами — власне, це і робить новий закон.
Україна публічно підтримала курс на імплементацію Конвенції: профільні повідомлення НААУ і Ради Європи фіксують календарні віхи — ухвалення (березень 2025) і відкриття до підписання (13 травня 2025, Люксембург). Цей контур важливий не лише політично, а й практично: він формує спільну мову з європейськими партнерами щодо захисту правосуддя і свободи слова водночас.
Етика та професійні стандарти: що має змінитися в практиці комунікації
Закон — необхідна, але не єдина відповідь. Вкрай важливо оновити професійні практики всіх залучених сторін.
Для медіа та лідерів думок:
— Уникати конструкцій, які прямо або натяками прирівнюють адвоката до клієнта («адвокат зрадників», «адвокат убивць» тощо).
— Чітко розділяти факт (хто кого представляє) і оцінку, вказуючи на доказовість тверджень.
— Розуміти, що «гаряча емоція» може вийти боком — не лише юридично, а й репутаційно.
Для правоохоронних органів і судів:
— Консистентно застосовувати оновлену ст. 397 ККУ (втручання у діяльність адвоката).
— Роз’яснювати особовому складу різницю між критикою та ототожненням.
Для адвокатури:
— Оперативно фіксувати інциденти ототожнення (скріни, свідки, повідомлення поліції) — доказова база буде ключем у суді.
— Підтримувати внутрішні кодекси комунікації, щоб власним словом не підривати репутацію професії.
Окрема ремарка про межі критики
Критика адвоката — допустима. Він може помилятися; його тактика може викликати дискусії; репутацію можна перевіряти фактами. Усе це — нормально для демократії. Ненормальне інше: переведення критики в особисті інсинуації на кшталт «захищає — отже поділяє злочин», «працює на ворога», «його треба покарати як клієнта». Тут і проходить змістовна межа між публічним інтересом і небезпекою для правосуддя.
Кому і як допоможе нова норма
— Звичайним людям. Коли завтра захист знадобиться вам або вашим близьким, адвокат має працювати без страху. Це прямо залежить від того, чи захищена його професія від цькування.
— Журналістам. Чітка межа між критикою і небезпечною риторикою зменшує ризики «ефекту бумеранга» та підвищує довіру до медіа.
— Державі. Європейська інтеграція — це не тільки закони «на папері», а практики поваги до інститутів. Захист адвокатів — маркер зрілості правової системи.
Що ще варто зробити: коротка дорожня карта імплементації
1) Роз’яснювальна кампанія для медіа й блогерів: простими словами про те, де проходить межа між інформуванням і ототожненням; кейс-стаді.
2) Навчання для суддів і поліції: як кваліфікувати випадки ототожнення; як збирати докази; як застосовувати зміни до ст. 397 ККУ.
3) Внутрішні протоколи НААУ щодо збору доказів і комунікації в резонансних справах (швидкі інструкції «як діяти», коли проти адвоката запускають кампанію).
4) Моніторинг і звітність: регулярні публічні звіти (українською та англійською) про інциденти й рішення судів; це зміцнить позицію України в діалозі з ЄС і Радою Європи.
Чому підписання закону — логічний і правильний крок
Свобода слова — фундамент демократії. Але демократія не виживає без справедливого суду, а справедливий суд неможливий без незалежного захисту. Заборона ототожнення адвоката з клієнтом не обмежує журналістику; вона обмежує безвідповідальну агресію, яка руйнує правосуддя.
Український закон:
— відповідає європейському стандарту (стаття 6(5) Конвенції Ради Європи);
— встановлює пропорційну відповідальність там, де реально виникає шкода;
— підсилює інституційні гарантії й довіру до суду — у воєнний час це не менш важливо, ніж на фронті інформаційної безпеки.
Нова адміністративна норма — це не про «тишу в медіа». Це про тишу для натовпу, який хотів би судити гучніше за суд. І про голос права, який має бути чутно тоді, коли емоції найгучніші.