“Вечір суботи напередодні свята Воскресіння Христова приніс неочікувану новину: кремлівський очільник Володимир Путін запропонував оголосити великоднє перемир’я. За словами лідера РФ, воно мало початися о 18:00 19 квітня та завершитися в 00:00 21 квітня. Тобто Москва гарантувала 30 годин миру. Станом на ранок понеділка час перемир’я уже був вичерпаний. Наразі бойові дії тривають у такому самому”, — write on: ua.news
Вечір суботи напередодні свята Воскресіння Христова приніс неочікувану новину: кремлівський очільник Володимир Путін запропонував оголосити великоднє перемир’я. За словами лідера РФ, воно мало початися о 18:00 19 квітня та завершитися в 00:00 21 квітня. Тобто Москва гарантувала 30 годин миру.
Станом на ранок понеділка час перемир’я уже був вичерпаний. Наразі бойові дії тривають у такому самому режимі, як і було до цього. А вночі Україну знову атакували ракети та десятки дронів. Не дивлячись на дзеркальну пропозицію Києва подовжити час перемир’я, Москва своєї згоди не дала та відновила агресивні дії.
Багато хто скептично оцінює ці дивні 30 годин. Росія і Україна звинуватили одна одну в тисячах порушень режиму припинення вогню. Разом із тим, в обох ворогуючих країнах неохоче визнали: інтенсивність бойових дій дійсно сильно знизилася, а в ніч на Великдень вперше за багато років не було тривог і обстрілів.
Великоднє перемир’я Путіна — що це взагалі було і навіщо? Що можна сказати у підсумку? Чи вплине ця історія на подальший мирний процес? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Великоднє перемир’я 2025: неочікувана пропозиція Путіна
Публічне звернення кремлівського очільника із закликом припинити бойові дії на Великдень з 18:00 19 квітня з’явилося в мережі буквально за 70-80 хвилин до визначеної дати. Лідер РФ сказав, що керується «гуманітарними міркуваннями» та дає наказ своїм військам зупинити будь-які воєнні дії. Цього ж він вимагав і від України.
Росія розраховувала, що Україна погодиться на перемир’я. Його хід, за словами Путіна, мав би продемонструвати, чи готове українське керівництво до «реалізації мирних ініціатив».
Зазначимо, що спершу президент Зеленський відреагував досить негативно. У своєму TG-каналі він не залишив прямої відповіді «так» чи «ні», однак дав зрозуміти, що скептично ставиться до путінських ідей. Разом із тим як в Україні, так і за її межами безліч медіа інтерпретували це як відмову.
Однак суто політично Банковій було невигідно відмовлятися. Особливо в контексті складних відносин із Дональдом Трампом, який активно педалює мирні перемовини. Тож за деякий час Зеленський заявив, що Україна погоджується на припинення вогню і не буде стріляти та атакувати, якщо цього не робитиме Росія. І одразу ж Київ висунув зустрічну пропозицію Москві: продовжити перемир’я на 30 днів, як планувалося й раніше ще в березні. Втім, остання ніяк не відповіла на цю ініціативу.
«Це ж було вже»: історичний контекст перемир’я у війні з РФ
Зазначимо, що ідеї перемир’я на великі християнські свята не є чимось новим у цій війні. Вони вже мали місце у 2022 та 2023 роках.
Так, рівно три роки тому Київ пропонував росіянам своє великоднє перемир’я. Тоді війна тривала лише кілька місяців і шансів на її швидке завершення було значно більше. На дні святкування Воскресіння Христова (21-25 квітня 2022 року) Україна просила Росію припинити вогонь. Цю ідею підтримали також наші західні партнери. Однак Москва відмовилася і бойові дії продовжилися.
Вдруге ініціатива йшла вже від російської сторони. Це були різдвяні дні 2023-го. Тоді Путін запропонував на декілька днів припинити стріляти на честь Різдва Христова. Однак цього разу вже відмовилася Україна. Тож ідея знову «не вигоріла», хоча Москва обіцяла не стріляти навіть в односторонньому форматі. Втім, росіяни знову збрехали: активні бойові дії, штурми та обстріли продовжувалися, хоча подекуди інтенсивність частково знизилася. Власне, цього разу сталося майже те ж саме — але не зовсім.
Є ключова відмінність ситуації 2025 року від аналогічних закликів 2022-2023. Йдеться про радикальну зміну світової кон’юнктури. Американська адміністрація серйозно тисне на Київ і Москву, закликаючи сторони до миру чи хоча би припинення вогню (це абсолютно різні речі). Відмовляти ж Трампу невигідно нікому, бо всі зацікавлені у подальшій комунікації з ним.
Саме цим пояснюється як раптова «миролюбність» Росії, так і згода України. Контакти з Вашингтоном потрібні обом сторонам, і кожна це демонструє по-своєму. РФ робить вигляд, що готова до компромісів та кроків назустріч, а Україна на це погоджується та висуває зустрічні пропозиції.
Великоднє перемир’я стало неочікуваним для всіх та дало певну надію на розрядку. Звичайно ж, наразі немає фактично жодних натяків на швидкий кінець війни — окрім щоденних постів Дональда Трампа великими літерами. Однак подібні війни нерідко закінчувалися раптово. Втім, великоднього чуда цього разу, на жаль, не сталося.
Припинення вогню на Великдень 2025: який був сенс?
З самого початку великоднє перемир’я виглядало як політичний та інформаційний маневр Росії. Путін заявив про припинення вогню трохи більше ніж за годину до того, як воно мало вступити в силу. Вочевидь, він зробив це без попередніх консультацій. Тож Україна та її західні партнери не мали достатньо часу для того, аби як слід обміркувати свою реакцію.
Скоріше за все, Москва просто хотіла продемонструвати Трампу свій «конструктив», а тому очікувала відмови з боку Києва. Тоді це можна було би інтерпретувати як «недоговороспроможність київського режиму», заявити, що Україна не хоче миру і саме вона є агресором — і продовжити воювати далі з відчуттям власної моральної переваги. Мовляв, «ми їм пропонували — а вони он які!».
Втім, Київ повів себе інакше. Зеленський, хоча й не відразу та явно без особливого ентузіазму, але дав свою згоду. Щобільше: український лідер запропонував подовжити режим тиші ще на 30 днів. У цьому є проста, але дуже зрозуміла логіка: якщо ми можемо обійтися без обстрілів та вбивств 30 годин — чому не можемо 30 днів?
В цьому контексті перед Кремлем став вибір. Або погодитися на українську ідею, продемонструвавши таким чином, що реально бажає завершення війни — або не погодитися та швидко все відіграти назад, показавши свої справжні цілі. У підсумку так і вийшло: Путін просто проігнорував Зеленського і не дав наказу продовжувати припинення вогню. Фронти знову ожили, а в ніч на 21 квітня в українських містах лунали тревоги через запуски ракет і дронів.
Однак не дивлячись на загальний скепсис, варто визнати, що часткове перемир’я на Великдень все ж мало реальний ефект. По-перше, приблизно 30 годин в мирних українських містах не лунали тривоги. БПЛА та ракети в повітрі також не фіксувалися. Вперше за багато років українці змогли спокійно виспатися, не боячись за своє життя. Це однозначний успіх і на 100% досягнення цього перемир’я.
Що ж до зони бойових дій, то тут картинка вийшла навпаки неоднозначною. З одного боку, на деяких напрямках дійсно запанувала відносна тиша. Втім, на інших ділянках штурмові дії та обстріли фактично не припинялися. І Москва, і Київ дзеркально звинувачують один одного в систематичних порушеннях, і об’єктивно оцінити це неможливо. Однак і РФ, і Україна визнали: загальна інтенсивність бойових дій відчутно знизилася.
Думки експертів
Військовий експерт Олег Жданов скептично оцінює події останніх днів. На його думку, некоректно говорити про якесь «перемир’я», тому що його просто не було.
«Великоднє перемир’я не відбулося. Слово «перемир’я» і «знижена інтенсивність бойових дій» — це антоніми. Так, дійсно, інтенсивність бойових дій знизилася. Ми констатуємо це як факт. Але РФ використала це на свою користь. І ми зараз маємо проблеми, які можуть призвести до додаткових втрат. Тому що окупаційні війська за цей час підготували для себе плацдарми для здійснення нових наступальних дій. Наприклад, у Сумській та Харківській областях. На Покровському напрямку також є проблеми. А в Курській та Білгородській області взагалі припинення вогню не діяло. Тож називати це перемир’ям не виходить. Але все одно зниження бойових дій ми також намагалися використати на свою користь», — зазначив Олег Жданов.
Політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вбачає в перемир’ї на Великдень досить парадоксальні речі. З одного боку, це явно була імітація, а не реальний крок. З іншого ж — Путін таким чином створив прецедент.
«По суті, це була імітація припинення вогню. Але головний сенс в іншому. Путін зробив цей спектакль для єдиного глядача у Вашингтоні — для Трампа. Це трюк на полях переговорів, демонстрація того, що РФ нібито готова припинити вогонь і рухатися до миру. Путіну було важливо, щоб Трамп не зірвався з переговорного гачка. Це своєрідна відповідь Росії на погрози американців вийти з переговорів, якщо не буде конкретних кроків. Ось РФ і продемонструвала «конкретні кроки». Разом із тим, Москва явно хотіла підставити Україну, це було дуже помітно. Мовляв, Путін хоче миру, а Зеленський ні. Путін виступив о 16:45, а перемир’я мало початися о 18:00. Будь-хто з військових вам скаже, що так швидко довести наказ до всіх підрозділів збройних сил просто неможливо. А якщо вже йде бойове зіткнення? Як ви його просто так припините?» — запитує Фесенко.
За словами експерта, про припинення вогню домовляються заздалегідь: за добу, а то і декілька діб. Так, як це зробив Путін — не робиться. Такі заяви спеціально прозвучали раптово, щоб Україна просто не встигла підготуватися і її можна було би звинуватити у порушенні.
«Хоча ми бачили імітацію, певне зниження інтенсивності бойових дій все ж дійсно відбулося. Але реального перемир’я не було, це була імітація і провокація з боку Путіна. Однак лідер РФ створив прецедент: показав, що перемир’я можливе. І це можна використовувати в майбутньому переговорному процесі. Тобто все залежить виключно від політичної волі», — резюмував Володимир Фесенко.
Перемир’я на Великдень, як це не сумно, дійсно було лише імітацією процесу, а не реальною дією на шляху до миру. Росіяни зробили зустрічний крок, але лише формально. У Кремлі розуміли, що Україна або відмовиться, або обидві сторони просто використають це як тимчасовий перепочинок для ротації. Власне, так і вийшло.
Великодня часткова пауза на війні вчергове продемонструвала справжні бажання Росії. Якщо Москва так прагне миру, то в чому проблема продовжити припинення вогню і не стріляти один в одного й надалі: 30 днів, 300 днів, 3000 днів, завжди? На жаль, це питання залишається без відповіді.