Якою має бути ставка на прибуток банків?

За даними Держстату частка прибутку від фінансової діяльності в загальних прибутках економіки зросла з 4,3% у 2021 році до 47,2% у 2024 році та 39,2% у першому півріччі 2025 року.

Рекордні cуми поточних і строкових депозитів (підживлювані значними обсягами державних видатків), а також олігополістична структура ринку дозволяли банкам утримувати занижені ставки за депозитами, одночасно пропонуючи дорогі кредитні продукти. У 2024-2025 роках процентна маржа банків між новими кредитами і депозитами утримувалася в діапазоні 10-12 п. п.

Це стало одним із вагомих факторів високої прибутковості банківської діяльності. Іншим, не менш вагомим фактором, було отримання банками значних процентних платежів від державних інститутів, включаючи НБУ.

Від початку великої війни до вересня 2025 року банки одержали від держави 630 млрд грн процентних доходів з урахуванням ОВДП і 332,7 млрд грн – без ОВДП. Це стало результатом високих відсоткових ставок як складової монетарної парадигми НБУ, розміщення Нацбанком високодохідних депсертифікатів, реалізації урядом пільгових кредитних програм.

Зокрема, під час великої війни до банків надійшло 261,8 млрд грн процентів за депсертифікатами НБУ, 63,2 млрд грн – компенсацій з бюджету за кредитами бізнесу і 7,7 млрд грн – процентів за кредитами уряду.

У результаті зазначених процесів частка держави як донора процентних платежів для банків у складі загальних процентних доходів зросла до майже 60%, тоді як у 2020 році ця частка була майже удвічі меншою.

Виплати процентів за депсертифікатами НБУ можна вважати одним з каналів державного субсидування банків, оскільки ті отримують гарантоване джерело доходів від НБУ, не ризикуючи і не кредитуючи реальний сектор економіки. Якщо у 2021 році банки отримали 10,7 млрд грн процентів за депсертифікатами НБУ, то у 2022 році – 40,7 млрд грн, у 2023 році – 91,1 млрд грн, у 2024 році – 72,2 млрд грн, у 2025 році – 77 млрд грн (станом на жовтень).

Показово, що обсяги державного субсидування інших видів бізнесу є неспівмірно меншими, у порівнянні з банками. Проєктом держбюджету 2026 року передбачається спрямувати 7,4 млрд грн до Фонду розвитку інновацій, 4,9 млрд грн – на гранти малому бізнесу, підтримку індустріальних парків та інвест-нянь, 1,9 млрд грн – до Фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації.

Найбільша стаття бюджету на підтримку економіки (18 млрд грн) – це компенсації процентів і портфельних гарантій за урядовими кредитними програмами. Але такі витрати можуть вважатися субсидіями як підприємцям-позичальникам, так і банкам-кредиторам, які отримують компенсацію процентів від держави.

В умовах повної незалежності НБУ органи законодавчої і виконавчої влади України мають обмежений інструментарій впливу на накопичені в банках диспропорції. Одним з таких інструментів є підвищена ставка оподаткування прибутку банків, використання якої дозволяє повернути до бюджету частину коштів, попередньо вилучених банками з економіки/бюджету та перерозподілити їх на інвестиційні цілі через бюджетні механізми.

Законом про держбюджет 2025 року встановлено, що банки і фінансові установи сплачують податок на прибуток за ставкою 25%. У 2023-2024 роках Верховна Рада ухвалювала рішення про оподаткування їх прибутків за ставкою 50%.

При розгляді проєкту бюджету на 2026 рік це питання стало предметом гострих дебатів. У версії документа до першого читання передбачалося залишити 25% ставку, але бюджет до другого читання збільшує її до 50% з урахуванням норм законопроєкту №14097, прийнятого за основу.

Заслуговує на увагу і той факт, що акумуляція банками надприбутків відбувається на тлі стиснення їх ринкової діяльності, зокрема – кредитної. Протягом 2022-2025 років спостерігається стійке зниження рівня банківського кредитування: з 19% ВВП у 2022 році до 15% ВВП у вересні 2025 року. При цьому близько третини гривневих кредитів банків припадає на кредити у рамках субсидованих урядом програм. Наразі Україна має найнижчий рівень банківського кредитування серед країн з ринками, що формуються.

Високі воєнні ризики в економіці, наджорстка монетарна політика НБУ і створення державою безризикових і високодохідних джерел для банківських прибутків стали основними чинниками кволої кредитної діяльності.

Заощадження бізнесу та населення в банках від початку війни збільшилися майже вдвічі й досягли 3,1 трлн грн. Однак лише третину мобілізованих заощаджень банки спрямовують на кредити підприємствам і домогосподарствам. У результаті – коефіцієнт відношення депозитів до кредитів банків з 2022 року зменшився майже удвічі.

У макроекономічній площині такі невідповідності призводять до того, що накопичені в економіці заощадження вкрай слабко трансформуються в джерело подальшого інвестиційного розвитку країни: капітальні інвестиції зараз становлять лише 7% ВВП.

Таким чином, в останні роки прибутки банків зростали переважно внаслідок утримання високого рівня процентних ставок в економіці та переспрямування державних коштів на користь банків. При цьому кредитування економіки та інші форми продуктивного інвестування формували банківські прибутки лише незначною мірою.

Контр-продуктивні фінансові перетоки між інституційними секторами та видами економічної діяльності, вочевидь, негативно впливають на економічну життєздатність країни нині та підривають перспективи економічної відбудови після війни.

Такий стан справ актуалізує завдання використання державою дієвих перерозподільчих інструментів, включаючи податкові. Згадуваний законопроєкт №14097 та бюджет 2026 року демонструють кроки у правильному напрямі. Корисним є також вивчення міжнародного досвіду оподаткування надприбутків банків, перш за все, досвіду країн ЄС.

З 2022 року банки ЄС отримують історично високі прибутки. Прибутки зростали під впливом пост-ковідного відновлення економік, зростання інфляції, викликаного наслідками російської агресії, підвищення відсоткових ставок центральних банків. З 2009 року рентабельність активів (ROA) банків ЄС становила щонайбільше 0,4%. Однак після пандемії показник ROA зріс до 0,5% у 2022 році до 0,8% у 2023 році.

МВФ вказує на те, що оподаткування надлишкових прибутків банків є економічно ефективним методом оподаткування капіталу, який дозволяє перерозподілити частину економічної ренти, пов’язаної з монопольною владою чи іншими джерелами над-прибутків.

На тлі високих банківських прибутків майже половина країн ЄС впроваджували нові податки для банків. Такі податки мали єдину мету (зменшити для банків економічну ренту), але характеризувалися різним складом податкових баз. Для цілей оподаткування члени ЄС обирали зобов’язання або активи банків, сумарні прибутки банків або надлишкові прибутки, чисті процентні доходи або надлишкові процентні доходи, агреговані чисті доходи (сума чистих процентних і непроцентних доходів) або надлишкові агреговані доходи.

Бельгія підвищила податкову ставку на деякі зобов’язання банків до 0,17% з попередніх 0,13%. Нідерланди збільшили податок на короткострокові зобов’язання до 0,06% і на довгострокові зобов’язання до 0,03% з попередніх 0,04% та 0,02%, відповідно. Словенія запровадила податок із ставкою 0,2% на банківські активи.

Естонія, Латвія, Литва, Чехія, Угорщина, Іспанія, Італія, Словаччина, Румунія ввели податки на показники-потоки: банківський прибуток, чистий процентний дохід або чистий сумарний дохід. Податки нараховуються на загальний прибуток/дохід або на їх понаднормові значення.

Податок на зобов’язання чи активи банків надає переваги, пов’язані із стабільністю фіскальних надходжень у часі. Водночас такий податок стає надміру обтяжливим для банків під час економічного спаду, коли їх податкова спроможність знижується. Виходячи з цього, більшість нових податків на банки мали в якості податкової бази прибуток або дохід. Проте недоліком таких податків є те, що банки отримують стимули до надмірного приросту власних резервів, зменшуючи таким чином податкову базу.

Литва з 2023 року стягує 60% податок на “надлишковий” чистий процентний дохід (ЧПД). Він визначається як такий, що перевищує середній за 2018-2022 роки на 50% або більше. Бюджет країни отримує щороку 250 млн євро надходжень від цього податку.

Чехія також ввела 60% податок на “надлишкові” прибутки банків на період 2023-2025 років. Тут вони визначаються як перевищення середнього прибутку за 2018-2021 роки. З даного джерела бюджет отримує близько 600 млн євро на рік.

Угорщина з 2022 року стягувала з банків податок з чистого доходу (суми процентної маржі та комісійних доходів) за ставкою 10%, яку далі було знижено до 8%. Починаючи з 2024 року податок став прогресивним, а максимальну граничну ставку встановлено на рівні 30%. За перший рік дії податку уряд отримав 640 млн євро до бюджету, надалі надходження трохи зменшилися.

Італія запровадила у 2023 році одноразовий 40% податок на “надлишковий” ЧПД. База визначається через розрахунок перевищення ЧПД 2021 року більш ніж на 10%. Дизайн податку включає опцію накопичення капіталу, дозволяючи банкам спрямувати 2,5-кратну вартість обчисленого податку на “нерозподілені резерви”, які є частиною капіталу першого рівня. Більшість банків скористалися цією опцією.

В Україні доходи бюджету від податку на прибуток банків становили: у 2021 році – 8,3 млрд грн, 2022 році – 12,4 млрд грн, 2023 році – 14,2 млрд грн, 2024 році – 102,2 млрд грн, за 9 місяців 2025 року – 68,9 млрд грн. У минулому році при застосуванні підвищеної ставки на прибуток банків (50%) додаткові надходження до бюджету (понад ставку 18%) дорівнювали 65,4 млрд грн або 1,4 млрд євро.

В Україні податок на надприбутки банків із ставкою 50% за фіскальною результативністю наближається до таких країн як Іспанія та Італія. В Іспанії податок на чисті доходи банків щороку дає 1,2 млрд євро надходжень до бюджету, а в Італії – потенційно 3 млрд євро.

Отже, неефективна діяльність банків як посередників з перерозподілу позичкового капіталу в економіці на тлі поглинання ними значних сум бюджетних коштів через процентні виплати за державними інструментами вказують на обґрунтованість підвищення у 2026 році ставки податку на прибуток банків до 50%.