“Більше десяти років війни залишили Сирію в руїнах, а її суспільство – глибоко розколотим. 8 грудня 2024 року режим Башара Асада пав, а сам диктатор втік до Росії. До влади прийшла опозиція, очолювана угрупованням “Хайят Тахрір аш-Шам” (ХТШ).
Тимчасовим президентом став її лідер Ахмед аш-Шараа, який раніше був пов’язаний з ІДІЛ, потім перейшов на бік “Аль-Каїди”, але в підсумку, як пише WSJ, “відрікся від екстремізму”. Кілька років тому він перестав носити тюрбан – це символізувало його розрив з “Аль-Каїдою” і взагалі джихадизмом, а після приходу до влади змінив стиль мілітарі на піджак і краватку – ознаку світськості в ісламському світі.
Після втечі Асада сирійці сподівались, що за рік буде досягнуто значного прогресу у повоєнній відбудові, проте економіка країни все ще в кризі: влада бореться з продовольчою кризою та дефіцитом коштів. Понад 90% населення живе у бідності, а гіперінфляція та знецінення сирійського фунта стали звичним явищем.
Водночас сутички між прихильниками нового тимчасового президента та алавітами, які підтримували Асада, тримають країну у страху. Як і його попередник, аш-Шараа править, практично не дотримуючись принципу прозорості, що змушує багатьох побоюватися, що вони замінили одного автократа іншим, а світську диктатуру – ісламістською.
Попри те, що Дамаск на чолі з Ахмадом, за голову якого США ще недавно обіцяли 10 млн дол., поступово виходить з дипломатичної ізоляції (скасування та призупинення частини санкцій і повернення до платіжної системи SWIFT та зустріч з Трампом у Білому домі) багато жителів сподівались, що ззовні надійде значно більше грошей.
Перехідний уряд в Дамаску обіцяє “нову, кращу Сирію”. Скільки часу і грошей для цього знадобиться?
Як 14 років війни зруйнували економіку
Через рік після падіння режиму Асада Сирія живе між надією і відчаєм – повсякденне життя для значної частини населення залишається складним. Цілі міста знищені, інфраструктура – в руїнах, а школи та медичні центри зазнали серйозних пошкоджень.
У багатьох районах важко дістати їжу – дев’ять мільйонів людей страждають від голоду, а конкуренція за робочі місця дуже жорстка. Зима з дощами та снігом ще більше погіршить умови в селах і таборах для біженців, визнають в приватній німецькій гуманітарній організації Welthungerhilfe (WHH).
“Падіння Асада 8 грудня 2024 року було великим днем. Але рік потому ми задаємося питанням: чи буде відбудова? Ми дуже цим переймаємось, адже нинішні умови життя для багатьох нестерпні: хлібина коштує вдесятеро дорожче, ніж два роки тому, школи переповнені, а доступного житла немає”, – кажуть у WHH.
Коли у 2011 році починалась війна в Сирії, Світовий банк оцінював ВВП країни у 67,5 млрд дол. Роки бойових дій скоротили площу оброблюваних земель, а нафтовидобуток у підсумку опинився під контролем курдів, яких підтримують США.
За півстоліття при владі клан Асадів міг вивести з Сирії 12 млрд доларів
Фото: EPA
За роки бойових дій ВВП обвалився на 70% – до 20 млрд дол. у 2023-му. А сирійський фунт за цей час втратив відносно американської валюти 99,5% свої вартості, опустившись із 50 до приблизно 10 375 фунтів за долар станом на літо 2025 року.
З урахуванням коригування на інфляцію, Фаек Менла Алі із британського University of Sussex оцінює реальний ВВП Сирії у 2024 році у 13,3 млрд дол. – на 80% нижче довоєнного рівня. За його підрахунками, якби економіка зростала щороку на 5%, як це було до війни, ВВП Сирії зараз сягнув би 121,3 млрд дол.
Місце колишнього НПЗ в Дейр-ез-Зорі, який захопило ІДІЛ, а згодом відбили сирійські демократичні сили (СДС) на чолі з курдами
Фото: WSJ
Стрімка девальвація валюти та колапс промислового та сільськогосподарського виробництва разом із корупцією попереднього режиму (за різними оцінками, клан Асадів за 50 років міг “викачати” з Сирії 12 млрд дол.) стала ударом для населення. Залежність від імпорту, зокрема харчових продуктів, лише посилилася під час війни.
Через бідність та голод діти змушені жебракувати. Місто Ракка, жовтень 2025 року
Фото: WSJ
До того ж міжнародні санкції у відповідь на застосування Асадом хімічної зброї та інші воєнні злочини режиму закрили Дамаску майже всі законні джерела доходу. Башар був змушений шукати альтернативні джерела заробітку: один із них – каптагон – синтетичний наркотик на основі фенетиліну, який викликає швидку залежність.
Через відносно низьку ціну його називають “кокаїном для бідних”, а за використання в сирійській армії – “наркотиком джихаду”. Каптагон заполонив ринок Близького Сходу, а найбільшим покупцем є Саудівська Аравія.
Пігулки каптагону, заховані всередині електричного компонента, на складі в Дамаску, грудень 2024 року
Фото: AP
За оцінками уряду Великої Британії, наркотрафік приносив Дамаску щороку 57 млрд дол. – вдесятеро більше за тодішній річний бюджет країни. “Торгівля наркотиками стала фінансовим рятувальним колом для режиму Асада – її обсяг приблизно втричі перевищує сукупний обсяг торгівлі мексиканських картелів”, – наголошували в Лондоні, оголошуючи нові санкції проти членів сім’ї Асада.
Нова “палацова олігархія”
Влітку 2025 року Reuters опублікувало розслідування, присвячене залаштункам нової влади Сирії. Журналісти з’ясували, що економічною реструктуризацію країни курує старший брат президента Хазем аль-Шараа. Головою “тіньового” комітету, завдання якого – “розібратися зі спадщиною економіки епохи Асада”, є Авраам Сукар’є – австралієць ліванського походження, який в Австралії включений до санкційного списку за підозрою у фінансуванні тероризму.
Ахмед аль-Шараа (бойовий псевдонім Абу Мухаммед аль-Джулані) – голова сирійського підрозділу “Аль-Каїди”, 2016 рік. Згодом він відрікся від “Аль-Каїди”
Фото: Orient News/AFP
Робота “комітету”, і навіть факт його існування, до матеріалу Reuters ніколи не оголошувалися урядом публічно. Однак, за сім місяців його представники провели переговори з найбагатшими сирійськими магнатами, включно з тими, хто знаходиться під санкціями США.
Не привертаючи уваги громадськості, неформальний орган отримав контроль над активами на понад 1,6 млрд дол., які раніше належали трьом великим бізнесменам з найближчого оточення Асада, зокрема, над оператором мобільного зв’язку.
Ахмед аль-Шаара (в центрі) після взяття Дамаску під контроль, грудень 2024 року
Фото: AFP
Західні дипломати занепокоєні, що концентрація економічної влади в руках тіньових фігур з невідомим минулим може зашкодити залученню іноземних інвестицій і визнанню Сирії на міжнародній арені.
У комітеті ж запевняють, що від їхньої діяльності саме прості сирійці отримають вигоду у майбутньому. Це, за їх словами, має статись, коли компанії будуть приватизовані або передані в державно-приватне управління, а їх доходи підуть у новостворений суверенний фонд.
На тлі інтересу медіа та дипломатів аш-Шараа 9 липня публічно оголосив про створення такого фонду, який підпорядковується безпосередньо йому. Тоді ж він створив Фонд розвитку під керівництвом брата.
Читайте також
“Колапс”: як функціонує економіка Палестини
Комітет вирішив не націоналізовувати активи бізнесменів, яких підозрювали в незаконному збагаченні за часів Асада, бо це налякало б потенційних міжнародних інвесторів. Судитись там теж не захотіли, бо впливові бізнесмени могли б мати перевагу у “неочищених” сирійських судах. Тому нова влада вирішила швидко домовлятись: забрати собі частку їхніх активів в обмін на дозвіл працювати в Сирії.
Таким чином комітет перебирає на себе ключові компанії, витіснивши “Групу” – корпоративну імперію на чолі з радником Асада Ясаром Ібрагімом, яка контролювала цілі сектори в обмін на відкати родині диктатора. За оцінками експертів, “Група” мала контроль над мільярдами доларів. Тепер же сотні компаній перебувають під держнаглядом або перейшли до людей, наближених до аш-Шараа.
Трамп і аш-Шараа під час зустрічі в Білому домі, листопад 2025 року
Фото: AP
Усунувши вплив “Групи”, комітет почав створювати нові, підконтрольні йому структури, аби забезпечити контроль нової влади над фінансовими потоками, не відлякуючи інвесторів.
Спочатку влада запустила єдину цифрову платіжну систему, яка стала обов’язковою для всіх транзакцій на територіях під її контролем. З одного боку в уряді кажуть, що система унеможливлює ухилення від сплати податків, а з іншого – посилює залежність сирійців і бізнесу від комітету: дає змогу відстежувати прибутки компаній, обсяг продажів і навіть особисті витрати.
Ба більше, новий режим вирішив контролювати навіть потоки гуманітарної допомоги від міжнародних донорів. Тепер її приймають через держструктури, а згодом розподіляють між секторами. Частина грошей на соціальні проєкти, а інша – на відбудову, яку контролюють “обрані”.
Президент Сирії Ахмед аль-Шараа (в центрі ліворуч, у смугастій краватці) та його брат Хазем (у костюмі, в центрі праворуч) під час візиту до Ер-Ріяда, лютий 2025 року
Фото: Reuters
Відтак, Сирія опинилась в умовах хиткого балансу: країна хоче повернутись на світові ринки, але знову постає перед ризиком встановлення ще одного авторитарного, корумпованого режиму. З одного боку, люди можуть висловлюватися більш вільно, ніж за останні десятиліття, а з іншого – є занепокоєння, що одна “палацова олігархія” замінюється іншою, резюмує Reuters.
Фактор біженців
Через війну з 2011 року із 24-мільйонного населення Сирії 12 мільйонів стали вимушеними переселенцями. Більшість із них поїхали до сусідніх країн (насамперед до Туреччини), а понад мільйон – до Європи (переважно до Німеччини).
Нині ж, коли в Дамаску править новий уряд, багато з них розмірковують, чи повертатись додому. Частина біженців у захваті від більшої свободи в Сирії, а решта з обережністю дивляться на майбутнє країни.
“Це дивовижний період, я ніколи не відчував такої свободи, свободи слова”, – заявив підприємець Осама Муфді, який повернувся з Ліверпуля та відкрив у Дамаску будівельну компанію. Він став одним із понад мільйона сирійців, які повернулись до країни після падіння старого режиму.
Іракські сім’ї, пов’язані з ІДІЛ, чекають на репатріацію з табору на північному сході Сирії
Фото: WSJ
Приїжджала додому і правозахисниця, художниця та письменниця Кефа Алі Діб, яку режим Асада неодноразово ув’язнював – вона втекла з Сирії у 2014 році й оселилась у Берліні. “Після втечі Асада я негайно повернулась до Сирії, провела тиждень у Дамаску. Для мене це було як сон”, – розповіла Кефа. Але на відміну від Муфді, який каже, що переїхав до Сирії назавжди, згодом вона повернулась до Німеччини.
Її приклад демонструє невизначеність серед представників діаспори, які за 10 років в Європі встигли отримати подвійне громадянство: вони приїжджають до Сирії, аби оцінити ситуацію на місцях. Частина вирішила інвестувати у відбудову країни та перевезти свої родини, проте більшість зберігає можливість швидко виїхати, якщо ситуація погіршиться.
Роки війни, внутрішньої корупції та міжнародних санкцій залишили фінанси Сирії у жалюгідному стані. Всі ці фактори заважають зважитись на повернення додому багатьом сирійцям, особливо тим, які вже адаптувались до життя в ЄС.
“Якщо лікар, який зараз працює в лікарні в Німеччині, кине все і повернеться до Сирії, де він буде там працювати? Скільки він зароблятиме? Чи буде безпечно там його дітям”, – риторично запитує Мохамад Харастані. Він створив рух Syria Meets Europe, який допомагає сирійцям повернутись додому.
Читайте також
Висока ціна війни: як економіка Ізраїлю страждає від ескалації на Близькому Сході
З іншого боку, далеко не всі сирійці в Дамаску чи Алеппо хочуть, аби біженці повертались – державні та гуманітарні служби вже й так переповнені, а житла не вистачає.
Повертатись до Сирії небезпечно ще і тому, що країна завалена нерозірваними боєприпасами від усіх сил, що вели бойові дії там останнє десятиліття. Немало і саморобних мін – цілий спектр вибухового арсеналу захаращує як сільську місцевість, так і міста. Серед найбільш постраждалих регіонів – Алеппо, Дар’а, Дамаск та Ідліб. Не минає й тижня без повідомлень про цивільних, які гинуть або зазнають поранень.
Тим часом країни ЄС поступово змінюють свою позицію щодо статусу сирійських біженців. Данія першою оголосила певні частини Сирії безпечними після падіння Асада: уряд у Копенгагені почав пропонувати сирійським біженцям до 27 тис. євро на дорослого та 6 700 євро на дитину за повернення на батьківщину.
Німеччина, яка за час війни прийняла понад мільйон сирійців, також адаптує свою позицію. “Зараз більше немає підстав для надання притулку в Німеччині, і тому ми також можемо розпочати репатріацію”, – заявив на початку листопада канцлер ФРН Фрдріх Мерц.
Розкол і страх
Рік свободи сирійців від Асада не став тим тріумфом, на який багато хто сподівався, оскільки релігійні меншини бояться висловлюватися проти нової влади.
Минуле Ахмеда аш-Шараа та його соратників в “Аль-Каїді” викликало широке занепокоєння серед алавітської меншини, до якої належав і Асад. Після падіння його режиму вже кілька разів спалахували криваві сутички між урядовими силами безпеки та алавітами. У березні було вбито понад 1600 цивільних.
Місто Баніяс стало місцем найжорстокіших заворушень в березні 2025 року: тисячі озброєних прихильників нової влади вбили понад 1600 цивільних, переважно представників релігійної меншини алавітів
Фото: NYT
На цьому тлі відбувся великий відтік алавітів до сусіднього Лівану. Хоча більшість країн-сусідів Сирії вважають повалення Асада позитивним кроком, але мало хто з ліванців очікує, що новий уряд поважатиме права меншин. У липні схожі зіткнення спалахнули і в провінції Сувейда, де живуть переважно друзи – ще одна етнічна меншина, тоді загинуло 1200 осіб.
Ці спалахи насилля мають “охолоджуючий ефект на інвестиції”, каже аналітик Бенджамін Фев. За його словами, саме безпековий фактор перешкоджає економічному відновленню. “Поки проблеми безпеки не будуть взяті під контроль, важко говорити про справді великі інвестиції. Без безпекового фактора Сирія ризикує надовго застрягнути в режимі “ні війни, ні миру”, де періоди крихкої стабільності будуть змінюватися новими спалахами насилля”, – визнав експерт.
Крім цього, сирійці все ще чекають конкретних кроків в напрямку перехідного правосуддя: новий уряд і слабка судова система стоять перед гігантським викликом – розслідувати сотні тисяч злочинів, скоєних колишнім режимом.
Читайте також
“Обложена фортеця”: як економіка Ірану працює в умовах 40-річних санкцій
Крім цього лунають звинувачення у порушеннях з боку бойовиків, пов’язаних уже з новою владою, що ще більше ускладнює ситуацію. “Головне питання, яке задають сирійці: чому злочини, скоєні режимом Асада за останні 14 років, досі не розслідуються. Ці порушення відбувалися за диктаторського режиму, тоді як сутички у березні відбулися вже за нового уряду, який заявляє, що будує правову державу”, – заявив один з провідних суддів Сирії Джомаа Альдбіс Аланзі.
Прагнучи “відбілити” свій імідж в очах потенційних міжнародних інвесторів, новий уряд в Дамаску створив комітет для пошуку винних у міжконфесійному насильстві. Уже є перші проміжні результати – у листопаді почався судовий процес проти 14 обвинувачених, причетних до різанини алавітів у прибережному місті Баніяс. Половина з них – бойовики на боці нового уряду, водночас деякі є колишніми солдатами режиму Асада.
Проте зловживання старого режиму все ще чекають на правосуддя: поки не буде реальних вироків, подолати розкол і уникнути нових спалахів насилля буде складно, констатує NYT.
Відбудова на десятиліття
За останній рік деякі обмеження США і ЄС було пом’якшено. Однак, аби почати відновлення економіки, лише цього недостатньо. Тим часом адміністрація Трампа у серпні оголосила про запровадження 41% мита на сирійський імпорт, що ускладнить майбутню торгівлю з США.
Новий уряд для відновлення економіки робить ставку на прямі іноземні інвестиції, обіцяючи вільний ринок та інтеграцію у світову економіку. У липні Саудівська Аравія анонсувала 47 інвестугод з Дамаском на 6,4 млрд дол., до яких долучаться 100 компаній. Майже 3 млрд дол. піде на будівельні проєкти, ще 1 млрд дол. – на телекомунікації та IT.
Сирія також домовилась про 7 млрд дол. інвестицій з Катаром. Крім цього, Дамаск підписав 30-річну концесійну угоду з портовим оператором Dubai Port World: компанія з ОАЕ інвестує 800 млн дол. у модернізацію порту Тартус.
Руйнування в Дамаску, 2018 рік
Фото: EPA
Загалом, саме компанії з країн Перської затоки та Туреччини висловлюють найбільшу зацікавленість у відновленні енергетичних потужностей, доріг, портів та іншої пошкодженої інфраструктури. Американські гіганти також розробляють генеральний інвестплан для енергосектору Сирії.
Проте сирійці скаржаться, що на практиці прогрес повільний. Маючи невеликі запаси коштів, люди намагаються відбудувати те, що можуть, власними силами, але визнають, що за нинішньої економічної ситуації це занадто дорого.
“Минув рік з моменту падіння режиму. Хотілося б, щоб новий уряд активніше залучав міжнародні компанії, щоб ті допомогли відремонтувати наші дороги, вирішити проблеми з електропостачанням та водопостачанням”, – заявив мешканець табору для біженців у Дамаску Махер аль-Хомсі.
Анонсованих наразі сум інвестицій може бути замало. У 2017 році ООН оцінювала вартість відновлення Сирії щонайменше у 250 млрд дол., через три роки цей показник сягнув 1 трлн дол., а зараз, з урахуванням нових руйнувань після землетрусу, “чек на відбудову” ще більший.
У 2023 році до всіх лих країни додався землетрус, який забрав життя тисяч людей і зачепив майже половину населення
Фото: Reuters
“Відновлення сирійської економіки після такого колапсу – надзвичайно складне завдання. Навіть за умови зростання на 7% щороку Сирії знадобиться більше 30 років, аби наздогнати довоєнну траєкторію розвитку. За умови винятково високого росту на 10% щороку процес відновлення триватиме більше 20 років”, – констатують аналітики.
Крім цього, довоєнна економічна модель “кумівського капіталізму” Асада викликає побоювання, що такі інвестиції не розширять можливості для країни, а просто зміцнять позиції існуючих еліт.
Критично важливим є й те, чи зможе уряд забезпечити відновлення економіки за рахунок експорту. Очікується, що сільське господарство, яке колись було основним драйвером росту ВВП, знову стане пріоритетом. Ще одне стратегічне завдання – відновлення колись конкурентоспроможних на світовому ринку галузей, зокрема, текстильної промисловості в Алеппо.
Читайте також
Під крилом Пекіна та Москви. Як КНДР заробляє “чорну” валюту на ядерні розробки
Нафтогазовий сектор, який історично був основою бюджетних доходів, також відіграватиме ключову роль для відновлення стабільності. Іншими можливими напрямками для “бусту” економіки аналітики називають стимулювання туризму.
Проте прямі іноземні інвестиції та приплив капіталу завдяки експорту не можуть самі по собі забезпечити довгострокову фінансову стабільність. “Багато країн, які пережили бойові дії, стикаються із новими економічними кризами, якщо приплив капіталу не регулюється належним чином”, – попереджає Менла Алі.
За його словами, для міжнародних донорів вирішальне значення матиме відновлення в Сирії ефективних інституцій, верховенства права та механізмів підзвітності. Це необхідно не лише для залучення інвестицій, а й для зменшення корупційних ризиків.”, — write: epravda.com.ua
Тимчасовим президентом став її лідер Ахмед аш-Шараа, який раніше був пов’язаний з ІДІЛ, потім перейшов на бік “Аль-Каїди”, але в підсумку, як пише WSJ, “відрікся від екстремізму”. Кілька років тому він перестав носити тюрбан – це символізувало його розрив з “Аль-Каїдою” і взагалі джихадизмом, а після приходу до влади змінив стиль мілітарі на піджак і краватку – ознаку світськості в ісламському світі.
Після втечі Асада сирійці сподівались, що за рік буде досягнуто значного прогресу у повоєнній відбудові, проте економіка країни все ще в кризі: влада бореться з продовольчою кризою та дефіцитом коштів. Понад 90% населення живе у бідності, а гіперінфляція та знецінення сирійського фунта стали звичним явищем.
Водночас сутички між прихильниками нового тимчасового президента та алавітами, які підтримували Асада, тримають країну у страху. Як і його попередник, аш-Шараа править, практично не дотримуючись принципу прозорості, що змушує багатьох побоюватися, що вони замінили одного автократа іншим, а світську диктатуру – ісламістською.
Попри те, що Дамаск на чолі з Ахмадом, за голову якого США ще недавно обіцяли 10 млн дол., поступово виходить з дипломатичної ізоляції (скасування та призупинення частини санкцій і повернення до платіжної системи SWIFT та зустріч з Трампом у Білому домі) багато жителів сподівались, що ззовні надійде значно більше грошей.
Перехідний уряд в Дамаску обіцяє “нову, кращу Сирію”. Скільки часу і грошей для цього знадобиться?
Як 14 років війни зруйнували економіку Через рік після падіння режиму Асада Сирія живе між надією і відчаєм – повсякденне життя для значної частини населення залишається складним. Цілі міста знищені, інфраструктура – в руїнах, а школи та медичні центри зазнали серйозних пошкоджень.
У багатьох районах важко дістати їжу – дев’ять мільйонів людей страждають від голоду, а конкуренція за робочі місця дуже жорстка. Зима з дощами та снігом ще більше погіршить умови в селах і таборах для біженців, визнають в приватній німецькій гуманітарній організації Welthungerhilfe (WHH).
“Падіння Асада 8 грудня 2024 року було великим днем. Але рік потому ми задаємося питанням: чи буде відбудова? Ми дуже цим переймаємось, адже нинішні умови життя для багатьох нестерпні: хлібина коштує вдесятеро дорожче, ніж два роки тому, школи переповнені, а доступного житла немає”, – кажуть у WHH.
Коли у 2011 році починалась війна в Сирії, Світовий банк оцінював ВВП країни у 67,5 млрд дол. Роки бойових дій скоротили площу оброблюваних земель, а нафтовидобуток у підсумку опинився під контролем курдів, яких підтримують США.
Фото: EPA
За роки бойових дій ВВП обвалився на 70% – до 20 млрд дол. у 2023-му. А сирійський фунт за цей час втратив відносно американської валюти 99,5% свої вартості, опустившись із 50 до приблизно 10 375 фунтів за долар станом на літо 2025 року.
З урахуванням коригування на інфляцію, Фаек Менла Алі із британського University of Sussex оцінює реальний ВВП Сирії у 2024 році у 13,3 млрд дол. – на 80% нижче довоєнного рівня. За його підрахунками, якби економіка зростала щороку на 5%, як це було до війни, ВВП Сирії зараз сягнув би 121,3 млрд дол.
Фото: WSJ
Стрімка девальвація валюти та колапс промислового та сільськогосподарського виробництва разом із корупцією попереднього режиму (за різними оцінками, клан Асадів за 50 років міг “викачати” з Сирії 12 млрд дол.) стала ударом для населення. Залежність від імпорту, зокрема харчових продуктів, лише посилилася під час війни.
Фото: WSJ
До того ж міжнародні санкції у відповідь на застосування Асадом хімічної зброї та інші воєнні злочини режиму закрили Дамаску майже всі законні джерела доходу. Башар був змушений шукати альтернативні джерела заробітку: один із них – каптагон – синтетичний наркотик на основі фенетиліну, який викликає швидку залежність.
Через відносно низьку ціну його називають “кокаїном для бідних”, а за використання в сирійській армії – “наркотиком джихаду”. Каптагон заполонив ринок Близького Сходу, а найбільшим покупцем є Саудівська Аравія.
Фото: AP
За оцінками уряду Великої Британії, наркотрафік приносив Дамаску щороку 57 млрд дол. – вдесятеро більше за тодішній річний бюджет країни. “Торгівля наркотиками стала фінансовим рятувальним колом для режиму Асада – її обсяг приблизно втричі перевищує сукупний обсяг торгівлі мексиканських картелів”, – наголошували в Лондоні, оголошуючи нові санкції проти членів сім’ї Асада.
Нова “палацова олігархія” Влітку 2025 року Reuters опублікувало розслідування, присвячене залаштункам нової влади Сирії. Журналісти з’ясували, що економічною реструктуризацію країни курує старший брат президента Хазем аль-Шараа. Головою “тіньового” комітету, завдання якого – “розібратися зі спадщиною економіки епохи Асада”, є Авраам Сукар’є – австралієць ліванського походження, який в Австралії включений до санкційного списку за підозрою у фінансуванні тероризму.
Фото: Orient News/AFP
Робота “комітету”, і навіть факт його існування, до матеріалу Reuters ніколи не оголошувалися урядом публічно. Однак, за сім місяців його представники провели переговори з найбагатшими сирійськими магнатами, включно з тими, хто знаходиться під санкціями США.
Не привертаючи уваги громадськості, неформальний орган отримав контроль над активами на понад 1,6 млрд дол., які раніше належали трьом великим бізнесменам з найближчого оточення Асада, зокрема, над оператором мобільного зв’язку.
Фото: AFP
Західні дипломати занепокоєні, що концентрація економічної влади в руках тіньових фігур з невідомим минулим може зашкодити залученню іноземних інвестицій і визнанню Сирії на міжнародній арені.
У комітеті ж запевняють, що від їхньої діяльності саме прості сирійці отримають вигоду у майбутньому. Це, за їх словами, має статись, коли компанії будуть приватизовані або передані в державно-приватне управління, а їх доходи підуть у новостворений суверенний фонд.
На тлі інтересу медіа та дипломатів аш-Шараа 9 липня публічно оголосив про створення такого фонду, який підпорядковується безпосередньо йому. Тоді ж він створив Фонд розвитку під керівництвом брата.
Комітет вирішив не націоналізовувати активи бізнесменів, яких підозрювали в незаконному збагаченні за часів Асада, бо це налякало б потенційних міжнародних інвесторів. Судитись там теж не захотіли, бо впливові бізнесмени могли б мати перевагу у “неочищених” сирійських судах. Тому нова влада вирішила швидко домовлятись: забрати собі частку їхніх активів в обмін на дозвіл працювати в Сирії.
Таким чином комітет перебирає на себе ключові компанії, витіснивши “Групу” – корпоративну імперію на чолі з радником Асада Ясаром Ібрагімом, яка контролювала цілі сектори в обмін на відкати родині диктатора. За оцінками експертів, “Група” мала контроль над мільярдами доларів. Тепер же сотні компаній перебувають під держнаглядом або перейшли до людей, наближених до аш-Шараа.
Фото: AP
Усунувши вплив “Групи”, комітет почав створювати нові, підконтрольні йому структури, аби забезпечити контроль нової влади над фінансовими потоками, не відлякуючи інвесторів.
Спочатку влада запустила єдину цифрову платіжну систему, яка стала обов’язковою для всіх транзакцій на територіях під її контролем. З одного боку в уряді кажуть, що система унеможливлює ухилення від сплати податків, а з іншого – посилює залежність сирійців і бізнесу від комітету: дає змогу відстежувати прибутки компаній, обсяг продажів і навіть особисті витрати.
Ба більше, новий режим вирішив контролювати навіть потоки гуманітарної допомоги від міжнародних донорів. Тепер її приймають через держструктури, а згодом розподіляють між секторами. Частина грошей на соціальні проєкти, а інша – на відбудову, яку контролюють “обрані”.
Фото: Reuters
Відтак, Сирія опинилась в умовах хиткого балансу: країна хоче повернутись на світові ринки, але знову постає перед ризиком встановлення ще одного авторитарного, корумпованого режиму. З одного боку, люди можуть висловлюватися більш вільно, ніж за останні десятиліття, а з іншого – є занепокоєння, що одна “палацова олігархія” замінюється іншою, резюмує Reuters.
Фактор біженців Через війну з 2011 року із 24-мільйонного населення Сирії 12 мільйонів стали вимушеними переселенцями. Більшість із них поїхали до сусідніх країн (насамперед до Туреччини), а понад мільйон – до Європи (переважно до Німеччини).
Нині ж, коли в Дамаску править новий уряд, багато з них розмірковують, чи повертатись додому. Частина біженців у захваті від більшої свободи в Сирії, а решта з обережністю дивляться на майбутнє країни.
“Це дивовижний період, я ніколи не відчував такої свободи, свободи слова”, – заявив підприємець Осама Муфді, який повернувся з Ліверпуля та відкрив у Дамаску будівельну компанію. Він став одним із понад мільйона сирійців, які повернулись до країни після падіння старого режиму.
Фото: WSJ
Приїжджала додому і правозахисниця, художниця та письменниця Кефа Алі Діб, яку режим Асада неодноразово ув’язнював – вона втекла з Сирії у 2014 році й оселилась у Берліні. “Після втечі Асада я негайно повернулась до Сирії, провела тиждень у Дамаску. Для мене це було як сон”, – розповіла Кефа. Але на відміну від Муфді, який каже, що переїхав до Сирії назавжди, згодом вона повернулась до Німеччини.
Її приклад демонструє невизначеність серед представників діаспори, які за 10 років в Європі встигли отримати подвійне громадянство: вони приїжджають до Сирії, аби оцінити ситуацію на місцях. Частина вирішила інвестувати у відбудову країни та перевезти свої родини, проте більшість зберігає можливість швидко виїхати, якщо ситуація погіршиться.
Роки війни, внутрішньої корупції та міжнародних санкцій залишили фінанси Сирії у жалюгідному стані. Всі ці фактори заважають зважитись на повернення додому багатьом сирійцям, особливо тим, які вже адаптувались до життя в ЄС.
“Якщо лікар, який зараз працює в лікарні в Німеччині, кине все і повернеться до Сирії, де він буде там працювати? Скільки він зароблятиме? Чи буде безпечно там його дітям”, – риторично запитує Мохамад Харастані. Він створив рух Syria Meets Europe, який допомагає сирійцям повернутись додому.
З іншого боку, далеко не всі сирійці в Дамаску чи Алеппо хочуть, аби біженці повертались – державні та гуманітарні служби вже й так переповнені, а житла не вистачає.
Повертатись до Сирії небезпечно ще і тому, що країна завалена нерозірваними боєприпасами від усіх сил, що вели бойові дії там останнє десятиліття. Немало і саморобних мін – цілий спектр вибухового арсеналу захаращує як сільську місцевість, так і міста. Серед найбільш постраждалих регіонів – Алеппо, Дар’а, Дамаск та Ідліб. Не минає й тижня без повідомлень про цивільних, які гинуть або зазнають поранень.
Тим часом країни ЄС поступово змінюють свою позицію щодо статусу сирійських біженців. Данія першою оголосила певні частини Сирії безпечними після падіння Асада: уряд у Копенгагені почав пропонувати сирійським біженцям до 27 тис. євро на дорослого та 6 700 євро на дитину за повернення на батьківщину.
Німеччина, яка за час війни прийняла понад мільйон сирійців, також адаптує свою позицію. “Зараз більше немає підстав для надання притулку в Німеччині, і тому ми також можемо розпочати репатріацію”, – заявив на початку листопада канцлер ФРН Фрдріх Мерц.
Розкол і страх Рік свободи сирійців від Асада не став тим тріумфом, на який багато хто сподівався, оскільки релігійні меншини бояться висловлюватися проти нової влади.
Минуле Ахмеда аш-Шараа та його соратників в “Аль-Каїді” викликало широке занепокоєння серед алавітської меншини, до якої належав і Асад. Після падіння його режиму вже кілька разів спалахували криваві сутички між урядовими силами безпеки та алавітами. У березні було вбито понад 1600 цивільних.
Фото: NYT
На цьому тлі відбувся великий відтік алавітів до сусіднього Лівану. Хоча більшість країн-сусідів Сирії вважають повалення Асада позитивним кроком, але мало хто з ліванців очікує, що новий уряд поважатиме права меншин. У липні схожі зіткнення спалахнули і в провінції Сувейда, де живуть переважно друзи – ще одна етнічна меншина, тоді загинуло 1200 осіб.
Ці спалахи насилля мають “охолоджуючий ефект на інвестиції”, каже аналітик Бенджамін Фев. За його словами, саме безпековий фактор перешкоджає економічному відновленню. “Поки проблеми безпеки не будуть взяті під контроль, важко говорити про справді великі інвестиції. Без безпекового фактора Сирія ризикує надовго застрягнути в режимі “ні війни, ні миру”, де періоди крихкої стабільності будуть змінюватися новими спалахами насилля”, – визнав експерт.
Крім цього, сирійці все ще чекають конкретних кроків в напрямку перехідного правосуддя: новий уряд і слабка судова система стоять перед гігантським викликом – розслідувати сотні тисяч злочинів, скоєних колишнім режимом.
Крім цього лунають звинувачення у порушеннях з боку бойовиків, пов’язаних уже з новою владою, що ще більше ускладнює ситуацію. “Головне питання, яке задають сирійці: чому злочини, скоєні режимом Асада за останні 14 років, досі не розслідуються. Ці порушення відбувалися за диктаторського режиму, тоді як сутички у березні відбулися вже за нового уряду, який заявляє, що будує правову державу”, – заявив один з провідних суддів Сирії Джомаа Альдбіс Аланзі.
Прагнучи “відбілити” свій імідж в очах потенційних міжнародних інвесторів, новий уряд в Дамаску створив комітет для пошуку винних у міжконфесійному насильстві. Уже є перші проміжні результати – у листопаді почався судовий процес проти 14 обвинувачених, причетних до різанини алавітів у прибережному місті Баніяс. Половина з них – бойовики на боці нового уряду, водночас деякі є колишніми солдатами режиму Асада.
Проте зловживання старого режиму все ще чекають на правосуддя: поки не буде реальних вироків, подолати розкол і уникнути нових спалахів насилля буде складно, констатує NYT.
Відбудова на десятиліття За останній рік деякі обмеження США і ЄС було пом’якшено. Однак, аби почати відновлення економіки, лише цього недостатньо. Тим часом адміністрація Трампа у серпні оголосила про запровадження 41% мита на сирійський імпорт, що ускладнить майбутню торгівлю з США.
Новий уряд для відновлення економіки робить ставку на прямі іноземні інвестиції, обіцяючи вільний ринок та інтеграцію у світову економіку. У липні Саудівська Аравія анонсувала 47 інвестугод з Дамаском на 6,4 млрд дол., до яких долучаться 100 компаній. Майже 3 млрд дол. піде на будівельні проєкти, ще 1 млрд дол. – на телекомунікації та IT.
Сирія також домовилась про 7 млрд дол. інвестицій з Катаром. Крім цього, Дамаск підписав 30-річну концесійну угоду з портовим оператором Dubai Port World: компанія з ОАЕ інвестує 800 млн дол. у модернізацію порту Тартус.
Фото: EPA
Загалом, саме компанії з країн Перської затоки та Туреччини висловлюють найбільшу зацікавленість у відновленні енергетичних потужностей, доріг, портів та іншої пошкодженої інфраструктури. Американські гіганти також розробляють генеральний інвестплан для енергосектору Сирії.
Проте сирійці скаржаться, що на практиці прогрес повільний. Маючи невеликі запаси коштів, люди намагаються відбудувати те, що можуть, власними силами, але визнають, що за нинішньої економічної ситуації це занадто дорого.
“Минув рік з моменту падіння режиму. Хотілося б, щоб новий уряд активніше залучав міжнародні компанії, щоб ті допомогли відремонтувати наші дороги, вирішити проблеми з електропостачанням та водопостачанням”, – заявив мешканець табору для біженців у Дамаску Махер аль-Хомсі.
Анонсованих наразі сум інвестицій може бути замало. У 2017 році ООН оцінювала вартість відновлення Сирії щонайменше у 250 млрд дол., через три роки цей показник сягнув 1 трлн дол., а зараз, з урахуванням нових руйнувань після землетрусу, “чек на відбудову” ще більший.
Фото: Reuters
“Відновлення сирійської економіки після такого колапсу – надзвичайно складне завдання. Навіть за умови зростання на 7% щороку Сирії знадобиться більше 30 років, аби наздогнати довоєнну траєкторію розвитку. За умови винятково високого росту на 10% щороку процес відновлення триватиме більше 20 років”, – констатують аналітики.
Крім цього, довоєнна економічна модель “кумівського капіталізму” Асада викликає побоювання, що такі інвестиції не розширять можливості для країни, а просто зміцнять позиції існуючих еліт.
Критично важливим є й те, чи зможе уряд забезпечити відновлення економіки за рахунок експорту. Очікується, що сільське господарство, яке колись було основним драйвером росту ВВП, знову стане пріоритетом. Ще одне стратегічне завдання – відновлення колись конкурентоспроможних на світовому ринку галузей, зокрема, текстильної промисловості в Алеппо.
Нафтогазовий сектор, який історично був основою бюджетних доходів, також відіграватиме ключову роль для відновлення стабільності. Іншими можливими напрямками для “бусту” економіки аналітики називають стимулювання туризму.
Проте прямі іноземні інвестиції та приплив капіталу завдяки експорту не можуть самі по собі забезпечити довгострокову фінансову стабільність. “Багато країн, які пережили бойові дії, стикаються із новими економічними кризами, якщо приплив капіталу не регулюється належним чином”, – попереджає Менла Алі.
За його словами, для міжнародних донорів вирішальне значення матиме відновлення в Сирії ефективних інституцій, верховенства права та механізмів підзвітності. Це необхідно не лише для залучення інвестицій, а й для зменшення корупційних ризиків.