Президентка ЄБРР про корупційний скандал в Україні, програму “УЗ-3000” та “Вовину тисячу”

Абревіатура ЄБРР мало про що каже пересічним українцям. У кращому разі вони знають, що це одна з дюжини міжнародних фінансових організацій, які дають країні гроші під час війни. Вони мають рацію, проте в роботі Європейського банку реконструкції та розвитку є кілька відмінностей від решти донорів.

Головна з них – ЄБРР не надає кошти на покриття бюджетних потреб, а кредитує бізнес та державні підприємства. Зокрема – у сфері енергетики.

У середині листопада, у розпал корупційного скандалу навколо закупівель “Енергоатома”, до Києва приїхала президентка ЄБРР Оділь Рено-Бассо. Її шостий візит до України за час великої війни був перенасичений зустрічами з урядовцями, на яких останні запевняли у своїх намірах викорінити корупцію в енергетичному секторі і не втручатися в менеджмент державних компаній.

Зусилля чиновників цілком виправдані: від рішень ЄБРР значною мірою залежить, чи буде тепло в домівках українців узимку. Банк планує профінансувати закупівлю половини додаткової потреби України в імпортному газі.

В інтерв’ю ЕП Оділь Рено-Бассо розповіла, чи вплинув корупційний скандал на бажання ЄБРР працювати з Україною, чи планує банк повертатися до співпраці з Росією та Білоруссю і як оцінює ініціативи влади з роздачі грошей під час війни.

Нижче наведена скорочена та перекладена версія розмови. Оригінал можна прочитати на сторінках англомовної версії “Української правди”.

Про корупційний скандал та плани на фінансування у 2026 році — Яка мета вашого нинішнього візиту до України і скільки разів ви відвідали Київ з початку великої війни?

— Гадаю, це мій шостий візит з моменту повномасштабного вторгнення. Я регулярно приїжджаю, майже двічі на рік.

Україна – важлива країна нашої діяльності. Це одна з найбільших країн, у які ми інвестуємо. Звичайно, контекст, у якому ми інвестуємо, досить складний. Тому для нас завжди важливо та корисно зустрічатися з владою, нашими клієнтами та суспільством, щоб обговорити наші пріоритети та проєкти, як ми можемо підтримувати Україну та коригувати для цього наші інструменти.

— Перед інтерв’ю я переглядав ваші соціальні мережі, зокрема X, і був приємно здивований, побачивши, що більшість ваших останніх постів або про Україну, або з України. Яке місце Україна зараз посідає в портфелі ЄБРР?

— Значне. Це одна з найбільших країн-реципієнтів наших коштів. Від початку війни банк був відданим підтримці України. А робити це нелегко, адже ризики вкладання сюди коштів набагато вищі. Проте за підтримки наших акціонерів і донорів це був один з найбільших пріоритетів банку.

До війни ЄБРР вже був активним в Україні, ми інвестували близько мільярда євро на рік. Протягом тривалого часу ми були найбільшим інституційним інвестором в Україні, а після війни подвоїли обсяги інвестицій.

Наприклад, у 2025 році ми вже вклали 2,4 мільярда євро, не враховуючи ще кількох проєктів, які досі чекають свого погодження до кінця року. Від початку великої війни ми інвестували в Україну понад 8,5 мільярда євро, тобто понад 2 мільярди євро на рік.

— Скільки плануєте вкласти в Україну у 2026 році? На початку цього року ви сказали, що ЄБРР у 2025 році інвестує в Україну 1,5 мільярда євро.

— Це була наша мінімальна ціль, але ми завжди вкладаємо більше, якщо є така можливість. В останні кілька років ми завжди інвестували понад 2 мільярди євро.

Дуже важко оцінити обсяг майбутніх інвестицій, оскільки він також залежить від попиту. Половина наших проєктів за обсягом – це фінансування приватного сектору. За кількістю проєктів – це взагалі понад 90%. Також наші майбутні інвестиції залежатимуть від позикової спроможності державних підприємств. Проте ми прагнемо профінансувати все, що зможемо.

— Тим не менше, мінімальна ціль з інвестицій в Україну у 2026 році становитиме…

— 1,5 мільярда євро.

— Ваш поточний візит відбувається в розпал корупційного скандалу в енергетичному секторі України. ЄБРР активно співпрацює з енергетичними компаніями, наприклад, з “Нафтогазом”. Ви стежили за цим скандалом? Чи реалізовував ЄБРР проєкти з “Енергоатомом”?

— У нас був проєкт з “Енергоатомом”, але це було досить давно, ще у 2013 році. Після цього ми проводили переговори з компанією про можливість залучення нового фінансування під інші проєкти, проте жоден з них так і не був реалізований. Тож наразі ми не співпрацюємо з компанією.

Проте ми дійсно дуже активно залучені у фінансування енергетичного сектору, оскільки вклали понад 3,2 мільярда євро в проєкти з “Нафтогазом”, “Укренерго” та деякими приватними компаніями у сфері відновлюваної енергетики.

— 3,2 мільярда – це за який період?

— Це від початку повномасштабного вторгнення Росії.

Ми активно залучалися до реформи корпоративного управління у державних підприємствах. Проте у деяких випадках нас не повністю задовольняло те, яку роль в управлінні компанією виконує уряд, а яку – наглядова рада.

Я можу напевне сказати, що цей корупційний скандал нас непокоїть. З одного боку, він показує, що антикорупційні інституції функціонують належним чином і вони незалежні. І це безумовно позитивний момент у цій історії. Позитивною була і роль громадянського суспільства.

З іншого боку, уся ця ситуація говорить про необхідність проведення подальшої роботи для зміцнення управління в цьому секторі економіки, зокрема з точки зору незалежності наглядових рад та уникнення втручання уряду в управління компаніями.

Є ще кілька речей, які необхідно змінити в цій сфері. Наприклад, незалежний регулятор у сфері енергетики, призначення незалежної комісії у відкритому, прозорому процесі. Якість призначень до ради директорів та регуляторних органів є абсолютно ключовою. Я думаю, що це те, що потрібно впровадити дуже швидко.

— Корупційний скандал впливає на рішення ЄБРР продовжувати співпрацю з державними компаніями в Україні, особливо в енергетичному секторі?

— Ми продовжуємо бути пильними та дуже вимогливими в питаннях, які стосуються якості управління компаніями. Ба більше, ми будемо ще більш вимогливими. Проте це не означає, що ми зупинимося в нашій підтримці.

Наприклад, з “Нафтогазом” ми працюємо над пакетом додаткового фінансування на 2025 рік та початок 2026 року, щоб допомогти їм купувати газ. З огляду на нещодавні атаки Росії, існує велика нестача. У нас прозорий процес фінансування і ми збільшимо його обсяги найближчими тижнями.

— 18 листопада ви зустрілися з прем’єр-міністром Юлією Свириденко. Вона написала про цю зустріч і згадала, що ви обговорювали корупційний скандал. Можете розповісти, що вона вам розказала?

— Ми обговорювали здебільшого уроки, які слід винести, і як вирішити ситуацію в НАЕК “Енергоатом” з точки зору покращення управління. Також обговорили процес призначення нової наглядової ради, оскільки ми входимо до номінаційного комітету.

Крім цього, ми обговорили те, що потрібно зробити в більш широкому сенсі з точки зору управління в державних підприємствах енергетичного сектору, аби уникнути подібних ситуацій у майбутньому, а також як посилити управління. Я згадувала про якість наглядової ради, про роль наглядової ради і про те, як ухвалюються рішення в компаніях, про роль регулятора енергетики. Це було основою дискусії.

— З огляду на те, що ЄБРР профінансував енергетичний сектор України на 3,2 мільярда євро, чи виникають у вас побоювання, що кошти банку могли бути пов’язані з корупцією?

— Оце у вас запитання. Звичайно, коли ми бачимо те, що відбувається, то глобально це викликає занепокоєння. Проте ми робимо все можливе, співпрацюємо з керівництвом, забезпечуємо належне функціонування правління, дотримуємося процесу належної перевірки конкуренції, наприклад, під час постачання газу для “Нафтогазу”, аби уникнути такого ризику.

Щоразу, коли ми працюємо з державним сектором, ми повністю контролюємо всі закупівлі і тендерну документацію. Уряд може ухвалити рішення щодо тендеру, але ми перевіряємо, чи це рішення буде таким самим, яке б ухвалили ми відповідно до технічних специфікацій.

Для “Нафтогазу” існує заздалегідь узгоджений список газових трейдерів. Коли лоти виставляються на тендер, ми платимо безпосередньо трейдерам. Тож щоразу, коли ми працюємо в державному секторі, ми контролюємо потік коштів та закупівлі настільки, наскільки це можливо. Це справді жорсткі умови.

Про допомогу в купівлі газу — 19 листопада ви зустрічалися з міністром фінансів Сергієм Марченком і говорили про додаткове фінансування для закупівлі газу. Зокрема, згадувалися два варіанти: або перерозподіл коштів з інших проєктів, або надання додаткового фінансування. Про які проєкти йдеться і якою може бути сума додаткового фінансування для компанії?

— Ми хотіли б надати 1 мільярд євро додаткового фінансування. 500 мільйонів євро – тобто половина – надійдуть з перерозподілу існуючих кредитних ліній для інвестицій. Частина – це інвестиції в дочірні компанії “Нафтогазу”, а частина – з іншого проєкту з державним сектором. Ми не можемо надати кредит під державні гарантії для нового фінансування “Нафтогазу” через встановлений у вашому бюджеті ліміт, тож ми працюємо над цим.

Це швидка відновлювана кредитна лінія, оскільки “Нафтогазу” потрібно час від часу купувати газ, а потім розподіляти його споживачам для опалення. Наприкінці весни цей борг гаситься і так повторюється вже кілька останніх років. Потім ці кошти ми зможемо перерозподілити на інвестиційні проєкти. Крім того, ми сподіваємося отримати донорське фінансування на решту 500 мільйонів євро.

— Мова йде про гранти?

— Так, їм необхідне певне концесійне фінансування, тож ми сподіваємося знайти підтримку в цьому питанні.

— Якщо я правильно зрозумів, то ЄБРР уже надав “Нафтогазу” кредит у розмірі 500 мільйонів євро в серпні і ви шукаєте ще 1 мільярд євро?

— Саме так. У серпні пакет кредиту становив 500 мільйонів євро під гарантії ЄС, а ще раніше, у квітні, ми надали 270 мільйонів євро, тож разом це вже 770 мільйонів євро, включаючи деякі гранти від Норвегії. Потім пакети були доповнені грантами в розмірі 220 мільйонів євро, тож разом це 990 мільйонів євро.

Тепер, найімовірніше, буде ще один кредит на 500 мільйонів євро і, сподіваємося, ще 500 мільйонів євро грантової підтримки. Проте додаткова потреба “Нафтогазу” в газі становить 4,4 мільярда кубічних метрів, а це приблизно 1,9 мільярда євро. Тож ми покриємо половину цієї потреби.

— Раніше ЄБРР інвестував у відновлювальну енергетику в Україні. Проте наразі, з огляду на постійні російські атаки та потребу в додатковій генерації, український уряд активно розвиває малі газотурбінні електростанції. Чи надаєте ви фінансування на ці цілі?

— Звісно, ми надаємо перевагу фінансуванню відновлюваної енергетики через наші внутрішні політики та пріоритети. Проте у випадку України через надзвичайну ситуацію та необхідність децентралізованої генерації ми маємо особливий підхід.

Минулого тижня ми підписали проєкт щодо газової електрогенерації та системи накопичення енергії. У нас також був проєкт з “Укрзалізницею” щодо розвитку електрогенерації з газу. Тож ми активно цим займаємося останні півтора року.

— Скільки коштів ви вклали в розподілену генерацію?

— У нас були різні проєкти, зокрема з “Укрнафтою”, “Укрзалізницею” тощо. Загалом ідеться про 440 мільйонів євро фінансування.

Про приватизацію держбанків та роботу з великим бізнесом — До початку великої війни ЄБРР вів переговори з Ощадбанком про входження в капітал цієї установи. Ці плани ще актуальні?

— Ми зупинили їх на період війни. Проте ми говоримо з вашим урядом про потенційну участь у приватизації інших банків.

— Напередодні в Україні оголосили про плани приватизувати “Сенс банк” та Укргазбанк. Ви щодо них розмовляєте з урядом?

— У будь-якому разі ми не можемо бути єдиним інвестором. Спочатку нам потрібно побачити, які інвестори зацікавилися цими активами, а потім, якщо виникне така необхідність, ми можемо стати невеликим акціонером. Іноді ми інвестуємо в передприватизаційний період, щоб допомогти з реструктуризацією, а потім переходимо до приватизації.

— Дивно, що ви вирішили розглянути можливість участі в приватизації двох інших держбанків замість того, аби закінчити переговори про входження в капітал Ощадбанку.

— Це не наше рішення, а уряду як акціонера цих банків.

— Але якби уряд вирішив виставити на продаж Ощадбанк, то ви взяли б участь у цьому процесі?

— Залежить від обставин. У ситуації з Ощадбанком логіка була саме в тому, аби ми допомогли провести реструктуризацію. Крім того, цей банк більший за ті, які уряд вирішив продати першими. Тож це була зовсім інша дискусія.

— ЄБРР зазвичай співпрацює з малим та середнім бізнесом через банки, а не напряму. Ви також надаєте фінансування великим компаніям. Однією з них є МХП Юрія Косюка, соратника колишнього президента Петра Порошенка. Деякі люди в Україні вважають, що ця афілійованість з Порошенком дозволила МХП отримувати пільги від держави. За яким принципом ЄБРР обирає великий приватний бізнес, з яким він співпрацює?

— Цим процесом рухає попит, тобто саме клієнти виступають з ініціативою, коли в них виникає потреба у фінансуванні. Ми оцінюємо цю потребу, тип проєкту та для чого їм потрібна наша підтримка. Також проводимо комплексну перевірку клієнтів (due diligence) та обираємо тих, з ким можемо працювати. Ми також оцінюємо вплив проєкту на країну, громади та оцінюємо користь, яку він принесе клієнту.

— Тобто така перевірка компанії Косюка проводилася?

— Звичайно. Ми також оцінили платоспроможність клієнта, прозорість його рахунку та управління компанією. Це дуже складна оцінка щодо якості клієнта та переваг проєкту.

Про співпрацю з РФ та заморожені російські активи — У перші дні великої війни ЄБРР оголосив про закриття своїх офісів у Москві та Мінську. Чи закриті ці офіси зараз?

— Так, ми закрили їх протягом двох тижнів після вторгнення і вони досі зачинені. Це наше офіційне рішення. Ми не здійснюємо жодних інвестицій у ці дві країни. Крім того, ми не відкривали жодних проєктів з 2014 року, але у 2022 році ми припинили будь-які виплати за існуючими. Фактично це повний вихід з цих країн.

— З огляду на мирні переговори, які наразі активізувалися, чи розглядали ви можливість повернення на ринки Росії та Білорусі?

— Це питання взагалі не на порядку денному.

— А за яких обставин воно може там опинитися?

— Це доволі спекулятивне запитання. Можу уявити, що за умови повноцінної мирної угоди, сплати Росією репарацій. Проте я вважаю, що наразі це питання дійсно не на порядку денному.

— Фінансування військових та цивільних видатків України у 2026 році повністю залежить від рішення Євросоюзу щодо використання заморожених російських активів. Проте серед держав-членів ЄС немає консенсусу стосовно цього рішення. Яка позиція ЄБРР?

— Продовження підтримки України є абсолютно необхідним. Я вважаю, що рішення потрібно знайти, оскільки це питання не лише України, а й безпеки всієї Європи. Саме тому ЄС дійсно намагається знайти способи надання необхідного фінансування, оскільки існує чітке розуміння того, що безпека Європи дуже залежить від ситуації в Україні. Доля Європи пов’язана з долею України.

ЄБРР не бере участі в технічному обговоренні рішень щодо виділення фінансування. Рішення, яке пропонується, є інноваційним і враховує деякі занепокоєння, пов’язані з конфіскацією активів.

Я вважаю, що угода про надання Україні коштів має бути досягнута найближчим часом, адже час спливає. МВФ обговорює нову програму. Йому потрібні фінансові гарантії. Також іде підготовка до ухвалення державного бюджету, а стала фінансова підтримка – і видимість цієї підтримки – для України дуже важливі.

— Ви як інституція виступаєте проти конфіскації російських активів на користь України?

— Усе-таки є певна різниця між конфіскацією активів та схемою, яку зараз обговорюють у ЄС. Ідеться про використання “живих коштів”, які залишилися після погашення на рахунках, натомість під них видадуть нові облігації.

— До роботи в ЄБРР ви були головою Паризького клубу кредиторів. Він кілька разів допомагав Україні гасити міжнародний борг. Як ви оцінюєте здатність країни погасити борги, які вона накопичила за час великої війни?

— Це частина роботи МВФ. Саме він дивиться за борговою стійкістю. Україні потрібно бути обережною з цим питанням. Саме для цього існує “стеля” держборгу та обмеження на державні гарантії. Але наразі ситуація керована. Звичайно, вона також залежить від тривалості війни. Цей фактор матиме великий вплив.

Про “УЗ-300” та роздачу грошей — ЄБРР підписав у Франції угоду про фінансування постачання Україні 55 локомотивів Alstom. В “Укрзалізниці” повідомили, що це 18-річний кредит, який буде погашатися з доходів, які вона отримуватиме від вантажних перевезень. Але наразі УЗ збиткова і не генерує таких доходів. Чи враховували ви ризик, що цей кредит може не погаситися в майбутньому?

— Цей кредит узятий під гарантію суверена, тобто він гарантований урядом України. Дійсно, “Укрзалізниця” постала перед значними труднощами, але ми сподіваємося, що ситуація покращиться, а витрати окупляться, що компанії вдасться заощадити на деяких витратах, тож ситуацію вдасться збалансувати.

— Разом з цим український уряд оголосив про програму, яка надасть усім українцям можливість безкоштовно подорожувати “Укрзалізницею”. Як ви оцінюєте вплив цієї програми на фінансовий стан компанії?

— Від цього рішення фінансовий стан не покращиться. Я вважаю, що важливо обговорити середньостроковий план з “Укрзалізницею” щодо того, як ця ситуація буде розвиватися надалі і як вони можуть покращити своє фінансове становище.

Як кредитор державного підприємства, ми вважаємо, що тарифи (на вантажні перевезення – ЕП) та внесок пасажирів є важливими елементами для балансування фінансових показників компаній. Замість кросфінансування (вантажним напрямком пасажирського – ЕП), іноді корисно перейти до відновлення цін, коли клієнти платять за послуги, але вони можуть отримувати цільову підтримку з бюджету, мова йде саме про найвразливіші верстви населення. Це може бути ефективнішим рішенням.

Обговорення з “Укрзалізницею” тривають. Нам потрібно дізнатися про їхню стратегію і переконатися, що компанія здатна повернути нам кошти.

— Крім програми безкоштовних подорожей залізницею, влада вирішила роздати кожному громадянину по 1 тисячі гривень (близько 24 доларів). Чи непокоїть вас така політика урядовців під час війни?

— Це політичне рішення уряду, яке я поважаю, однак уряд має балансувати жорсткі бюджетні обмеження з фіскальною спроможністю підтримувати людей та економіку найефективнішим чином.

— Ви сказали, що Україна є одним з найбільших одержувачів фінансування ЄБРР. Чи когось з акціонерів банку непокоїть це, особливо враховуючи той факт, що українська частка в портфелі банку продовжує зростати?

— Ні, я думаю, що наші акціонери схвалюють подальшу підтримку України. Після початку великої війни була ухвалена низка рішень про докапіталізацію банку, аби ми мали змогу підтримувати українську економіку.

Звичайно, вони хочуть, аби банк залишався надійним та стабільним і зберіг кредитний рейтинг AAA, підтримуючи Україну. Саме це ми робимо.

Ми також отримали значну донорську підтримку у формі гарантій або грантів. Думаю, це рекордний рівень донорської підтримки: ми ніколи не отримували такої суми для жодної іншої країни. 3 мільярди євро донорської підтримки для України проходять через ЄБРР.

— Якої саме?

— Іноді це гранти, іноді гарантії. Ми спілкуємося з донорами. Деякі з них хочуть надати підтримку через банки, деякі хочуть надати підтримку енергетичному сектору. Кожна країна має свої пріоритети. ЄС є найбільшим донором, але ми також отримали значну підтримку від США, Норвегії, Нідерландів, Франції, Німеччини, Італії, Іспанії.

— Крім надання фінансової підтримки, чи співпрацює ЄБРР з Україною за іншими напрямками?

— Звісно. Ми активно підтримуємо реформи в Україні. У нас є команда підтримки реформ – 320 осіб, які працюють у різних командах уряду.

— У яких секторах?

— У нас є команда при прем’єр-міністрі, у Міністерстві інфраструктури, у Міністерстві економіки. Ми допомагаємо з переговорами щодо вступу в ЄС. Це один з вимірів нашої політичної роботи.

Ми також багато працюємо над людським капіталом: у 80% проєктів ми маємо людський вимір, який полягає або в допомозі з робочою силою, або в сприянні інтеграції ветеранів. Це радше психологічна підтримка ветеранів в інтеграції та супроводі, тому що ми бачимо, що це один з ключових викликів.