“Ранок 21 жовтня був дуже важким для Чернігова. Після чергової прицільної масованої атаки російських дронів по енергетичній системі рідне місто прем’єр-міністерки Юлії Свириденко накрив повний блекаут.
У вересні росіяни уже били по енергетичних об’єктах Чернігівщини і північної Київщини, але тоді світло у регіоні вдалося повернути досить швидко. Атака 21 жовтня зробила стан справ загрозливим.
Нещодавно “Українська правда” детально писала, про ситуацію із захистом енергосистеми та новою тактикою росіян, які поступово “відключають” регіон за регіоном.
Цього ж дня, 21 жовтня, у Києві поліцейський патруль зупинив авто колишнього глави “Укренерго” Володимира Кудрицького. Поліцейський попросив показати на телефоні “Резерв+”, схопив мобільник і побіг у своє авто. Натомість до машини Кудрицького підійшли слідчі із Державного бюро розслідувань (ДБР) і провели обшук. Як водиться останнім часом, без ухвали суду.
Реклама:
Розблокований телефон екскерівника “Укренерго” швидко перекочував від поліцейського в руки працівників ДБР.
Між згаданими подіями в Чернігові та Києві, на перший погляд, немає очевидного зв’язку. Але насправді він є.
“Я помітив, що активізація правоохоронців відбувалася в ті моменти, коли мені доводилося виходити в паблік. Нещодавно ми з партнерами також анонсували великий проєкт з розподіленою генерацією, завдяки якому я отримав певну присутність в медіа. Тому я все пов’язую не стільки з якоюсь процесуальною необхідністю, а з певними привітами, які мені хтось хоче передати”, – описує ситуацію з обшуками Кудрицький.
Реклама:
Динаміка цих “привітів” вражає. Буквально за день до обшуків ДБР в екс-глави “Укренерго”, він розповідав УП про зірваний через політичні ігри Германа Галущенка ще в статусі міністра енергетики проєкт побудови більше 400 мегаватів додаткової електричної генерації. Це могло дати до кінця року майже 100 МВт для нині зануреної в темряву Чернігівської області та майже 30 МВт біля рідного для президента Кривого Рогу.
А зробила це команда Германа Галущенка, швидше за все, тільки тому, що їй не сподобались імена переможців конкурсу. Тож замість нової розподіленої генерації, здатної серйозно вплинути на ситуацію в регіонах, атаковані міста поступово занурюються в повсюдний гул дизельних генераторів.
Коробка, а в ній конверт, або Конкурс Галущенка
У 2025 році Україна нарешті наблизилась до того, що мала б зробити ще в далекому 2019-му: розпочати велике будівництво маневреної розподіленої газової генерації, особливо важливої в умовах постійних обстрілів, дефіциту та відключень.
У червні 2024 року президент Володимир Зеленський особисто оголосив про плани України побудувати 1 гігават такої генерації до кінця 2024 року, і ще 4 гігавати – у найближчі роки. Пізніше у ЗМІ ці плани назвуть “Гігаватом Зеленського”.
Йдеться про так звані газопоршневі та газотурбінні електростанції. Якщо простою мовою, то це порівняно невеликі установки, які, спалюючи невелику кількість газу, здатні одночасно виробляти електрику та тепло. Сучасні установки рівно у два рази ефективніші за старі радянські, бо споживають менше газу і дають більше енергії.
Газопоршнева електростанція, яку запустили у січні 2023 року в м. Ірпінь
Міністерство енергетики
Інша ключова перевага таких мініелектростанцій – за необхідності вони здатні вмикатися в роботу за лічені хвилини та покривати “піки споживання” у дефіцитні ранкові або вечірні години. В ці періоди Україна зараз вимушена імпортувати дорогу електрику з Євросоюзу або залучати ще більш коштовну аварійну допомогу з ЄС, аби уникнути відключень.
“Міні-ТЕЦ хороші тим, що швидко розганяються – за три хвилини. Для порівняння: атомний блок розганяється три доби. Тепловий блок з холодного стану “піднімається” 8-12 годин, з гарячого – 0,5-1,5 години”, – наочно пояснював переваги таких електростанцій влітку 2024 року на той момент прем’єр-міністр Денис Шмигаль після того, як Зеленський публічно оголосив про важливість розвитку цього напрямку енергетики.
Ще один дуже важливий плюс – через невеликі розміри та розміщення в різних куточках країни їх легше сховати від російських дронових та ракетних обстрілів. Оскільки пріоритетними для росіян досі лишаються гігантські підстанції “Укренерго”, теплові та гідроелектростанції, такий варіант розпорошених невеликих об’єктів може бути виходом із ситуації для України.
Ідея була цікавою як владі, так і бізнесу: за прикладом Євросоюзу, через прозорі конкурси обрати компанії, які готові вкладати власні кошти у нові кіловати, а натомість отримати довгострокові контракти й стабільне повернення інвестицій.
Ще з часів уряду Володимира Гройсмана в урядових папках лежала ухвалена постанова про порядок таких конкурсів. Задум був наступним: оператор системи – “Укренерго” проводить розрахунки, скільки і на якій території бракує генерації, після чого оголошує відповідний відбір проєктів на будівництво.
Компанії подають пропозиції, змагаючись між собою за те, хто попросить у держави меншу компенсацію за 1 МВт встановленої потужності. Перемагає той, хто погодиться будувати дешевше.
Читайте також:
Від блекаутів узимку Україну може врятувати розподілена генерація. Як це працює? Досвід великого міста
У 2019-му документ ухвалили, але жодного конкурсу так і не провели. Тоді енергоринок лихоманило через “зелені” тарифи, металургійне лобі блокувало підвищення цін, а держава не мала ресурсів навіть для поточних розрахунків, не кажучи вже про компенсації для нових електростанцій. Ідею вирішили просто сховати в шухлядку.
Повернулися до неї вже у 2024 році, коли “Укренерго” провело перші аукціони на будівництво розподіленої генерації. Схема була ще простіша ніж за Гройсмана: компанії на електронному майданчику змагалися просто за укладання п’ятирічних контрактів, а не за “компенсацію”.
Перемога дозволяла їм отримати стабільні угоди, під які в банках можна було отримати кредити на будівництво нових об’єктів.
Держава ж просто отримувала нову генерацію без додаткових витрат. Навіть більше – компанії погоджувались дати знижку і “Укренерго” контрактувало послуги на 30–40% дешевше. Здавалося б, модель працює.
Утім, після скандальної зміни керівництва “Укренерго”, Міністерство енергетики на чолі тоді ще з Галущенком раптово вирішило: “Ми зробимо свій конкурс, і набагато кращий”.
Під цей процес витягли з архіву стару постанову, ухвалену за часів Гройсмана, трохи підредагували, і в січні 2025 року почали конкурс на будівництво 700 МВт нової газової генерації.
Обирати переможців мала не електронна система, а спеціальна комісія з семи представників держави, які під час розкриття пропозицій в прямому сенсі слова діставали стоси паперів із технічною документацією з коробок “Нової пошти”.
Попри надмірну бюрократію, інтерес бізнесу до конкурсу виявився великим. На нього прийшло понад 10 учасників, які пропонували побудувати більше 400 МВт нової потужності. Левова частка з них – це абсолютно нові гравці на українському енергоринку.
Конкурс, на якому переможці програли
Поки тривали технічні етапи конкурсу, він просувався доволі динамічно.
2 квітня комісія розкрила сучасні коробки з “Нової пошти”, в які були запаковані два конверти: один із конкурсною документацією, де претенденти описувати технічну сторону своїх проєктів, а другий – із їхніми ціновими пропозиціями.
На технічному етапі відсіяли три компанії, які не відповідали вимогам: одна була під санкціями, у двох інших не вистачало досвіду і документів. До наступного етапу допустили 14 проєктів.
Через тиждень, 7 квітня, конкурсна комісія відкрила конверти із ціновими пропозиціями і пішла рахувати, чиї умови найбільш вигідні.
Ще через чотири дні, 11 квітня, комісія під протокол визначила переможців конкурсу.
На цьому етапі відкинули пропозиції “Укрнафти”, компанії “Далорт” та “Інжур Енерджі”. Усі три пропозиції не пропустили через досить формальні підстави: компанії неправильно вказали ціну в фінальній пропозиції. Подати слід було вартість у перерахунку на будівництво одного мегавата, а не всього проєкту загалом, як це зробили “Далорт” та “Інжур”, та вказувати ціну з ПДВ, а “Укрнафта” вказала без.
Важливо, що протокол про визначення переможців члени комісії не підписали і саме його досі в публічному доступі немає. Хоча всі інші етапи конкурсу зняті на відео, і протоколи засідань оприлюднені на сайті “Укренерго”.
Натомість 22 квітня комісія зібралась, щоб розглянути скарги від учасників конкурсу. Хоча такої опції у положенні про проведення конкурсу не існує. Навпаки, там чітко написано, що будь-які зміни після розкриття фінансових пропозицій заборонені. Але комісія оголосила перерву на тиждень, зібрала 29 квітня компанії, чиї пропозиції відкинула, заслухала їхні доводи про “технічні помилки” і “двозначність формулювань” – і розійшлась. На пів року.
Формальною підставою для “оголошення перерви” стала скарга державної “Укрнафти” в Антимонопольний комітет (АМКУ) на дії комісії. Чому компанія скаржилась в АМКУ, а не, скажімо, в Національну оперу, яка має до конкурсу десь такий же стосунок, наразі не відомо.
Але доконаний факт, що весь процес завис на шість місяців, за які цілком можна було встигнути збудувати всі заявлені проєкти.
Читайте також:
Уся енергетична рать. Як попри гучні корупційні скандали Галущенко збільшує свій вплив на енергетику України
Неформально частині учасників конкурсу передали сигнали із команди Галущенка, що його “засмутив” список переможців.
“У Германа дуже пригоріло, коли в числі переможців опинився спільний проєкт “Дреґон кепітал” (компанією володіє Томаш Фіала, який є також власником “Української правди” – УП) і Кудрицького, якого Галущенко всіма силами виживав із “Укренерго”. А плюс ще Ігор Мазепа, через якого Офіс президента мав війну з усім бізнесом. А ще люди Ігоря Тинного, який про Галущенка слів часто не добирає. І тому вирішили конкурс валити”, – розповідає не під запис один зі співрозмовників ЕП на енергетичному ринку.
Абсурдність скарг, які використані для затягування процесу, визнав сам АМКУ, який ще 10 липня (!) відмовився навіть розглядати скаргу “Укрнафти”.
***
“АМКУ відморозився. Герман уже не міністр, його заступник Шейко (Юрій), який голова цієї комісії, уже теж звільнений з уряду. Нова команда Міненерго боїться за цю історію братись. ОПешні думали звалити все на Кабмін, типу він же приймав першу постанову про такі конкурси, хай Свириденко все і скасує. Але їй це нащо?”, – переказує внутрішні владні вагання один з учасників конкурсу.
А тим часом від 11 квітня протокол так і не підписали, переможці контрактів не отримали, нові об’єкти генерації не будуються. Позицію нової команди Міненерго можна зрозуміти зі стерильних, без будь-яких деталей чи прогнозів відповідей відомства учасникам конкурсу, які мала можливість вивчити ЕП.
“Найсумніша історія якраз в Чернігові. Місцевий бізнесмен з аграріїв повірив в цю ідею, поки тяглась вся ця жуйка у Германа, почав будувати за свої гроші. І вже майже збудував свої проєкти. Але якщо він їх підключить і почне працювати, то втратить компенсацію, яка передбачена конкурсом. Бо там мова тільки про нову генерацію. Ну і точно згорить його депозит, який на етапі подачі документів треба було внести – а це 100 тисяч євро за участь і тисяча за кожен мегават”, – розповідає ще один з учасників замороженого конкурсу.
“У нього там мало бути під 100 МВт. Вони б реально зараз допомогли місту і області. Але не допоможуть”, – констатує бізнесмен.
Микола Топалов, Роман Романюк, УП”, — write: epravda.com.ua
У вересні росіяни уже били по енергетичних об’єктах Чернігівщини і північної Київщини, але тоді світло у регіоні вдалося повернути досить швидко. Атака 21 жовтня зробила стан справ загрозливим.
Нещодавно “Українська правда” детально писала, про ситуацію із захистом енергосистеми та новою тактикою росіян, які поступово “відключають” регіон за регіоном.
Цього ж дня, 21 жовтня, у Києві поліцейський патруль зупинив авто колишнього глави “Укренерго” Володимира Кудрицького. Поліцейський попросив показати на телефоні “Резерв+”, схопив мобільник і побіг у своє авто. Натомість до машини Кудрицького підійшли слідчі із Державного бюро розслідувань (ДБР) і провели обшук. Як водиться останнім часом, без ухвали суду.
Розблокований телефон екскерівника “Укренерго” швидко перекочував від поліцейського в руки працівників ДБР.
Між згаданими подіями в Чернігові та Києві, на перший погляд, немає очевидного зв’язку. Але насправді він є.
“Я помітив, що активізація правоохоронців відбувалася в ті моменти, коли мені доводилося виходити в паблік. Нещодавно ми з партнерами також анонсували великий проєкт з розподіленою генерацією, завдяки якому я отримав певну присутність в медіа. Тому я все пов’язую не стільки з якоюсь процесуальною необхідністю, а з певними привітами, які мені хтось хоче передати”, – описує ситуацію з обшуками Кудрицький.
Динаміка цих “привітів” вражає. Буквально за день до обшуків ДБР в екс-глави “Укренерго”, він розповідав УП про зірваний через політичні ігри Германа Галущенка ще в статусі міністра енергетики проєкт побудови більше 400 мегаватів додаткової електричної генерації. Це могло дати до кінця року майже 100 МВт для нині зануреної в темряву Чернігівської області та майже 30 МВт біля рідного для президента Кривого Рогу.
А зробила це команда Германа Галущенка, швидше за все, тільки тому, що їй не сподобались імена переможців конкурсу. Тож замість нової розподіленої генерації, здатної серйозно вплинути на ситуацію в регіонах, атаковані міста поступово занурюються в повсюдний гул дизельних генераторів.
Коробка, а в ній конверт, або Конкурс Галущенка У 2025 році Україна нарешті наблизилась до того, що мала б зробити ще в далекому 2019-му: розпочати велике будівництво маневреної розподіленої газової генерації, особливо важливої в умовах постійних обстрілів, дефіциту та відключень.
У червні 2024 року президент Володимир Зеленський особисто оголосив про плани України побудувати 1 гігават такої генерації до кінця 2024 року, і ще 4 гігавати – у найближчі роки. Пізніше у ЗМІ ці плани назвуть “Гігаватом Зеленського”.
Йдеться про так звані газопоршневі та газотурбінні електростанції. Якщо простою мовою, то це порівняно невеликі установки, які, спалюючи невелику кількість газу, здатні одночасно виробляти електрику та тепло. Сучасні установки рівно у два рази ефективніші за старі радянські, бо споживають менше газу і дають більше енергії.
Інша ключова перевага таких мініелектростанцій – за необхідності вони здатні вмикатися в роботу за лічені хвилини та покривати “піки споживання” у дефіцитні ранкові або вечірні години. В ці періоди Україна зараз вимушена імпортувати дорогу електрику з Євросоюзу або залучати ще більш коштовну аварійну допомогу з ЄС, аби уникнути відключень.
“Міні-ТЕЦ хороші тим, що швидко розганяються – за три хвилини. Для порівняння: атомний блок розганяється три доби. Тепловий блок з холодного стану “піднімається” 8-12 годин, з гарячого – 0,5-1,5 години”, – наочно пояснював переваги таких електростанцій влітку 2024 року на той момент прем’єр-міністр Денис Шмигаль після того, як Зеленський публічно оголосив про важливість розвитку цього напрямку енергетики.
Ще один дуже важливий плюс – через невеликі розміри та розміщення в різних куточках країни їх легше сховати від російських дронових та ракетних обстрілів. Оскільки пріоритетними для росіян досі лишаються гігантські підстанції “Укренерго”, теплові та гідроелектростанції, такий варіант розпорошених невеликих об’єктів може бути виходом із ситуації для України.
Ідея була цікавою як владі, так і бізнесу: за прикладом Євросоюзу, через прозорі конкурси обрати компанії, які готові вкладати власні кошти у нові кіловати, а натомість отримати довгострокові контракти й стабільне повернення інвестицій.
Ще з часів уряду Володимира Гройсмана в урядових папках лежала ухвалена постанова про порядок таких конкурсів. Задум був наступним: оператор системи – “Укренерго” проводить розрахунки, скільки і на якій території бракує генерації, після чого оголошує відповідний відбір проєктів на будівництво.
Компанії подають пропозиції, змагаючись між собою за те, хто попросить у держави меншу компенсацію за 1 МВт встановленої потужності. Перемагає той, хто погодиться будувати дешевше.
У 2019-му документ ухвалили, але жодного конкурсу так і не провели. Тоді енергоринок лихоманило через “зелені” тарифи, металургійне лобі блокувало підвищення цін, а держава не мала ресурсів навіть для поточних розрахунків, не кажучи вже про компенсації для нових електростанцій. Ідею вирішили просто сховати в шухлядку.
Повернулися до неї вже у 2024 році, коли “Укренерго” провело перші аукціони на будівництво розподіленої генерації. Схема була ще простіша ніж за Гройсмана: компанії на електронному майданчику змагалися просто за укладання п’ятирічних контрактів, а не за “компенсацію”.
Перемога дозволяла їм отримати стабільні угоди, під які в банках можна було отримати кредити на будівництво нових об’єктів.
Держава ж просто отримувала нову генерацію без додаткових витрат. Навіть більше – компанії погоджувались дати знижку і “Укренерго” контрактувало послуги на 30–40% дешевше. Здавалося б, модель працює.
Утім, після скандальної зміни керівництва “Укренерго”, Міністерство енергетики на чолі тоді ще з Галущенком раптово вирішило: “Ми зробимо свій конкурс, і набагато кращий”.
Під цей процес витягли з архіву стару постанову, ухвалену за часів Гройсмана, трохи підредагували, і в січні 2025 року почали конкурс на будівництво 700 МВт нової газової генерації.
Обирати переможців мала не електронна система, а спеціальна комісія з семи представників держави, які під час розкриття пропозицій в прямому сенсі слова діставали стоси паперів із технічною документацією з коробок “Нової пошти”.
Попри надмірну бюрократію, інтерес бізнесу до конкурсу виявився великим. На нього прийшло понад 10 учасників, які пропонували побудувати більше 400 МВт нової потужності. Левова частка з них – це абсолютно нові гравці на українському енергоринку.
Конкурс, на якому переможці програли Поки тривали технічні етапи конкурсу, він просувався доволі динамічно.
2 квітня комісія розкрила сучасні коробки з “Нової пошти”, в які були запаковані два конверти: один із конкурсною документацією, де претенденти описувати технічну сторону своїх проєктів, а другий – із їхніми ціновими пропозиціями.
На технічному етапі відсіяли три компанії, які не відповідали вимогам: одна була під санкціями, у двох інших не вистачало досвіду і документів. До наступного етапу допустили 14 проєктів.
Через тиждень, 7 квітня, конкурсна комісія відкрила конверти із ціновими пропозиціями і пішла рахувати, чиї умови найбільш вигідні.
Ще через чотири дні, 11 квітня, комісія під протокол визначила переможців конкурсу.
На цьому етапі відкинули пропозиції “Укрнафти”, компанії “Далорт” та “Інжур Енерджі”. Усі три пропозиції не пропустили через досить формальні підстави: компанії неправильно вказали ціну в фінальній пропозиції. Подати слід було вартість у перерахунку на будівництво одного мегавата, а не всього проєкту загалом, як це зробили “Далорт” та “Інжур”, та вказувати ціну з ПДВ, а “Укрнафта” вказала без.
Важливо, що протокол про визначення переможців члени комісії не підписали і саме його досі в публічному доступі немає. Хоча всі інші етапи конкурсу зняті на відео, і протоколи засідань оприлюднені на сайті “Укренерго“.
Натомість 22 квітня комісія зібралась, щоб розглянути скарги від учасників конкурсу. Хоча такої опції у положенні про проведення конкурсу не існує. Навпаки, там чітко написано, що будь-які зміни після розкриття фінансових пропозицій заборонені. Але комісія оголосила перерву на тиждень, зібрала 29 квітня компанії, чиї пропозиції відкинула, заслухала їхні доводи про “технічні помилки” і “двозначність формулювань” – і розійшлась. На пів року.
Формальною підставою для “оголошення перерви” стала скарга державної “Укрнафти” в Антимонопольний комітет (АМКУ) на дії комісії. Чому компанія скаржилась в АМКУ, а не, скажімо, в Національну оперу, яка має до конкурсу десь такий же стосунок, наразі не відомо.
Але доконаний факт, що весь процес завис на шість місяців, за які цілком можна було встигнути збудувати всі заявлені проєкти.
Неформально частині учасників конкурсу передали сигнали із команди Галущенка, що його “засмутив” список переможців.
“У Германа дуже пригоріло, коли в числі переможців опинився спільний проєкт “Дреґон кепітал” (компанією володіє Томаш Фіала, який є також власником “Української правди” – УП) і Кудрицького, якого Галущенко всіма силами виживав із “Укренерго”. А плюс ще Ігор Мазепа, через якого Офіс президента мав війну з усім бізнесом. А ще люди Ігоря Тинного, який про Галущенка слів часто не добирає. І тому вирішили конкурс валити”, – розповідає не під запис один зі співрозмовників ЕП на енергетичному ринку.
Абсурдність скарг, які використані для затягування процесу, визнав сам АМКУ, який ще 10 липня (!) відмовився навіть розглядати скаргу “Укрнафти”.
***
“АМКУ відморозився. Герман уже не міністр, його заступник Шейко (Юрій), який голова цієї комісії, уже теж звільнений з уряду. Нова команда Міненерго боїться за цю історію братись. ОПешні думали звалити все на Кабмін, типу він же приймав першу постанову про такі конкурси, хай Свириденко все і скасує. Але їй це нащо?”, – переказує внутрішні владні вагання один з учасників конкурсу.
А тим часом від 11 квітня протокол так і не підписали, переможці контрактів не отримали, нові об’єкти генерації не будуються. Позицію нової команди Міненерго можна зрозуміти зі стерильних, без будь-яких деталей чи прогнозів відповідей відомства учасникам конкурсу, які мала можливість вивчити ЕП.
“Найсумніша історія якраз в Чернігові. Місцевий бізнесмен з аграріїв повірив в цю ідею, поки тяглась вся ця жуйка у Германа, почав будувати за свої гроші. І вже майже збудував свої проєкти. Але якщо він їх підключить і почне працювати, то втратить компенсацію, яка передбачена конкурсом. Бо там мова тільки про нову генерацію. Ну і точно згорить його депозит, який на етапі подачі документів треба було внести – а це 100 тисяч євро за участь і тисяча за кожен мегават”, – розповідає ще один з учасників замороженого конкурсу.
“У нього там мало бути під 100 МВт. Вони б реально зараз допомогли місту і області. Але не допоможуть”, – констатує бізнесмен.
Микола Топалов, Роман Романюк, УП