“Як поблизу передової живуть і працюють артилеристи розрахунків гаубиць М777 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка зафіксували…”, — write on: armyinform.com.ua
Як поблизу передової живуть і працюють артилеристи розрахунків гаубиць М777 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка зафіксували і розповіли у фоторепортажі для АрміяInform.
Злагоджений розрахунок гаубиці М777 — це коли бійці «Вовчої арти» батальйону «Вовки Да Вінчі» діють як єдиний організм, керований спільними прагненнями, думками і завданнями. Разом вони творять подобу злагодженого музичного ансамблю, який використовує потужну далекобійну гармату як надійний і водночас чутливий інструмент.
Музика цієї капели — гуркіт пострілів та вибухів, ноти — розрахунки балістичної траєкторії, відданні шанувальники — українські піхотинці, чию кров береже піт професійних талановитих артилеристів. А серед вражених слухачів є й ті, з кого ударний маршовий ритм «трьох сокир» вибиває дух — російські окупанти.
Репертуар цих троїстих музик може видатися одноманітним, однак він нікого не лишає байдужим, адже коли грає «трисімкова» гаубиця, це чують і відчувають за багато кілометрів. «Боги війни» влаштовують ворогу такий концерт, який ті продовжують чути, навіть потрапивши до пекла.
Коли ж видається спокійний момент, знамениті гармаші-музиканти можуть приділити кілька хвилин для того, щоб попозувати для світлин військового фотографа. Їхні напівприховані у вусах та бородах усмішки будуть на цих фотознімках не менш загадковими, ніж світової слави усмішка Джоконди на картині Леонардо да Вінчі.
Точний розрахунок британсько-американської гаубиці М777 — це коли артилеристи діють злагоджено, немов годинниковий механізм. Без жодного зайвого слова і руху вони безпомильно обчислюють координати цілі та здійснюють влучний постріл.
Немов чотири мушкетери, гармаші рухаються навколо 155-мм красуні в хореографічно бездоганному танці. Вибір та маскування позиції, встановлення гаубиці, прицільне наведення, заряджання і постріл відбуваються за командами комгара в чіткому злагодженому ритмі.
Коли ж випадає спокійна хвилина, то гармаші можуть усміхнутися та позувати для світлин військового фотографа. І навіть жартома відтворити знамениту фреску Мікеланджело «Створення Адама» із Сікстинської капели, на якій зображено, як Бог простягає руку, щоб наділити першого чоловіка іскрою життя.
Тим більше, коли передаєш справжню «вогняну жаринку» — капсюль пострілу, що запускає стрімке горіння порохового заряду. Саме із цієї запальної іскри спалахне полум’я, яке вибухово виштовхне снаряд зі ствола. А той, своєю чергою, нещадно випалить окупантів з української землі, уразивши ціль у кінцевій точці балістичної траєкторії.
Пильний догляд за станом зброї та регулярне її обслуговування — одні з найголовніших складників успішного виконання бойового завдання. Повсякденну рутинну роботу з підтримки гаубиці в боєздатному стані та повній боєготовності слід виконувати ретельно, зосереджено і з максимальною відповідальністю.
Бійці розрахунку уважно оглядають і перевіряють справність механізмів, очищують вузли від бруду та пилу, регулюють прилади, заповзято прочищають нарізний канал ствола гармати від нагару й забруднень. Усе це — щоденна, майже непомітна робота, без якої жоден постріл не буде точним.
Один з артилеристів змащує рухомі частини системи, інший — перевіряє прицільний механізм. Кожна деталь має значення, бо навіть найменша несправність у складних умовах може коштувати надзвичайно дорого. Воїни діють злагоджено і без поспіху, бо знають, що сталева красуня довіряє їм своє життя так само, як вони — їй.
Водночас догляд за гаубицею — це не лише технічна робота, а й прояв поваги до зброї. У діях артилеристів сконцентровано досвід і розуміння, що М777 не пробачає недбалості. Вона точна й вимоглива, і лише ті, хто піклується про неї так, як про живу, можуть розкрити її справжню силу.
Зрештою, ці кадри — про професіоналізм. Про людей, які не лише стріляють, а й бережуть. Їхня робота часто невидима, але саме завдяки ній гармата завжди готова — чиста, змащена, перевірена. Тож коли пролунає команда «Вогонь!», гармаші впевнені: М777 не підведе, бо в кожен її механізм вкладено руки, розум і серце.
Під час нічної роботи розрахунок «трисімкової» гармати М777 використовує ліхтарики з червоним світлом, яке заливає багрянцем обличчя військових та механізми гаубиці. У темряві під маскувальної сіткою та за стовбурами і кронами дерев воно непомітне всього лише за кілька метрів.
Пофарбовані в рубінове руки бійців та метал артустановки створюють сюрреалістичне враження втаємниченості у щось містично-потойбічне. Через це хочеться говорити пошепки, хоча жодного сенсу в цьому, особливо після оглушливого гуркоту першого пострілу, немає.
Червоне підсвічування використовують невипадково — воно дозволяє бачити деталі механіки й приладів, не засліплюючи один одного й не виводячи очі зі стану нічної адаптації. Після використання червоного підсвічування очі швидко повертаються до сприйняття темряви.
Крім того, червоне світло дозволяє добре бачити деталі механізму, водночас залишаючи загальний простір темним і замаскованим. Воно не створює відблисків на металі та дозволяє приховати вогневу позицію гармати від ворожих очей, адже промінь білого світла відразу видасть гніздо гармати ворожим спостерігачам й оптичним приладам.
Зрештою, червоне світло не змушує людей часто моргати або заплющувати очі, тож вони краще зберігають концентрацію. Все це разом надзвичайно важливо під час бойової роботи поночі, коли екіпаж мусить в жодному разі не видати себе противнику, чітко бачити механізми гармати й одночасно зберігати концентрацію та спроможність орієнтуватися в темряві за межами освітленої червоними ліхтариками зони.
Запорука влучного ураження цілі — точне визначення координат і розрахунок балістичної траєкторії з урахуванням технічних характеристик зброї й боєприпасів, а також метеоумов. Для непосвяченого стороннього спостерігача це схоже на магію, однак для досвідчених артилеристів усе зводиться до точних формул та уважного ставлення до цифр.
Цифрова підготовка — робота зі спеціальними програмами в планшеті артилериста — дозволяє перетворити отримані координати на конкретні команди для прицілювання й вибору зарядів, враховуючи актуальні метео- й тактичні дані.
Отримавши необхідні дані для наведення, навідник здійснює прицілювання, уважно встановлюючи гармату на точку ураження. Бійці розрахунку діють зосереджено й дисципліновано, чітко синхронізуючи свої дії й беручи до уваги всі параметри.
Наведення й прицілювання M777 зазвичай виконують із незарядженим казенником: спочатку добиваються точного положення гармати та корекції прицілу, а вже потім переходять до остаточної підготовки до пострілу — такий порядок мінімізує ризики випадкового пострілу і дає змогу коректно застосувати балістичні поправки.
Коли ж всі розрахунки та маніпуляції з механізмами завершено і гармату наведено на ціль, настає час для зарядження «трисімкової» красуні зі сталевою та вибухово-вогняною вдачею.
Далекобійні жала гаубиці М777 — потужні 155-мм снаряди, здатні точно влучати в ціль на відстані до 40 км. Саме вони є тими «топірцями-бартками», які гнівно «випльовує» в бік ворога ствол «трьох сокир».
Снаряди і порохові заряди до них дбайливо складені у спеціально облаштованих артилерійських льохах, розташованих на безпечній відстані один від одного, від гармати та від бліндажа гармашів. Водночас боєкомплект у зручній та швидкій досяжності для розрахунку, що дозволяє заряджати гармату для пострілу максимально швидко.
Викладені на цупку чорну плівку і накриті нею зверху для захисту від бруду та вологи, снаряди та «пороха» ретельно замасковані камуфляжною сіткою, що запобігає виявленню їх повітряною розвідкою противника. Вони практично непомітні на тлі дерев навіть з кількаметрової відстані, не кажучи про можливість візуального виявлення з висоти в кілька десятків метрів.
Вийнявши снаряд з боєукладки, номер обслуги оглядає його на предмет пошкоджень, підхоплює на руки і швидко доправляє до гармати. Боєць тримає смертоносну амуніцію, немов дитину, — дбайливо та обережно, попри те, що вага такого грізного «дитинчати» становить понад 40 кг.
Боєць укладає снаряд в автоматичний завантажувальний лоток, після чого боєприпас досилають у казенну частину ствола. М777 має роздільне, безгільзове (картузне) заряджання, тож після снаряда досилають відповідний пороховий заряд. Затвор «трисімкової» гаубиці обладнано обтюратором Банжа, який герметизує казенник, — і гармата готова до пострілу.
Під час пострілу гаубиці М777 з дула гармати виривається хвиля розжарених порохових газів, яка виштовхує снаряд і швидко розсіюється в зоні дульного зрізу. Особливо яскравий вигляд це має під час стрільби у вранішніх чи вечірніх сутінках або ж у суцільній нічній темряві.
Тоді на тлі чорного або сіріючого ледь синього неба поруч із віссю ствола миттєвим спалахом розквітає дивовижна червоно-помаранчево-жовта квітка. У стрімкі моменти свого швидкоплинного цвітіння вона подібна до півонії, хризантеми або айстри, які вмить згасають і в’януть, розсіюючись сіро-чорним димом порохових газів.
У «трьох сокирах» квітка пострілу має особливий вигляд, адже конструкція дульного гальма скеровує частину газів убік, утворюючи виразні бічні «крила». Завдяки цьому розжарена хмара газів нагадує палаючого птаха, який згоряє у нічному небі, щоб подібно до міфічного Фенікса відродитися з наступним пострілом.
Центральна жевріюча серцевина блискавиці швидко гасне, і по обидва боки від дульного гальма опливають донизу пишні зів’ялі пелюстки сірого диму. Поволі танучи в повітрі, кіптява порохових газів відлітає за ледь відчутним летким вітром, лишаючи терпкий запах з металевим присмаком паленого мастила, ядучої сірки та розігрітого заліза.
Вдало зловлені та чітко зафіксовані моменти блискавичного розквітання, квітнення за зів’янення чарівної квітки на дулом гармати — свідчення професіоналізму фотографа, спроможного вихопити навіть момент вильоту снаряда з гарматного ствола. Завдяки ньому об’ємне глибоке зображення гостро «дзвенить» до глядача, а не «милиться піною зайвих шумів».
Місця відпочинку розрахунків гармат облаштовані просто і скромно, але водночас продумано й не без комфорту. У бліндажах безпечно і затишно — тут можна відпочити та відновитися після бойової роботи, а також укритися, щоб перечекати проліт ворожого розвідувального БПЛА чи навіть обстріл з боку противника.
Дерев’яні двоярусні ліжка з ковдрами та спальниками, складені рюкзаки, акуратно розвішане спорядження та особиста зброя — тут стежать за порядком та чистотою. Стіни обтягнуті міцною чорною плівкою, яка запобігає просипанню землі, утримує тепло і приховує світло від ворога.
Табурети і столик, на якому стоїть чайник і пальник, створюють відчуття тимчасового, але надійного і захищеного притулку. Один із бійців готує чай, наливаючи окріп із закіптюженого чайника. Це скромне чаювання на війні додає підземній оселі затишку та домашнього тепла.
Кожна деталь інтер’єру має функціональне значення. Наплічники висять на опорах, щоб не лежати на землі, каски та бронежилети готові до швидкого виходу, на земляній долівці взуття, шнурівка якого розв’язана для оперативності. Ці деталі свідчать про готовність у будь-яку секунду повернутися до бойової роботи.
Відблиски вогню пальника, ліхтарики та світло екранів смартфонів створюють яскраво-білі, червонясті й зеленкуваті відблиски на обличчях бійців. Вони жартують, п’ють чай, дивляться в телефони і читають новини. У бліндажі впевнено жевріє жаринка спокійного мирного життя, до якого мріє повернутися кожен військовий.
