Масове мінування поїздів в Україні: що відбувається і хто за цим стоїть

Останніми днями в Україні фіксуються випадки псевдомінування потягів «Укрзалізниці». Цікаво, що повідомлення про «бомби» стосуються виключно пасажирських поїздів — тобто тих, де подорожують у своїх справах звичайні українці.

На щастя, поки що всі ці повідомлення виявилися фейковими. Ніхто не постраждав і жодної вибухівки у рухомих складах так і не виявили.

Однак очевидно, що триває спланована кампанія, яка направлена перш за все проти залізничної інфраструктури України як такої. Через затримку поїздів люди, яких «вигружають» у чистому полі на невизначений час, втрачають нерви, гроші, в них зриваються плани, тощо. Разом із тим страждає сама «УЗ»: вона також втрачає гроші, руйнується звичний графік руху потягів, і т.п..

Що взагалі відбувається, кому це вигідно і в чому сенс подібного «телефонного тероризму»? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався у питанні.

Мінування поїздів в Україні: не випадковість, а система

Судячи з усього, стартом кампанії з «мінування» українських потягів можна вважати 11 жовтня. З тих пір пройшло лише два дні, але за цей час сталося мінімум 7 випадків телефонного тероризму. Під атакою опинилися як внутрішні рейси «Укрзалізниці», так і міжнародні перевезення.

З 11 по 13 жовтня невідомі зловмисники повідомили українські силові структури про мінування наступних рейсів:

• Дніпро — Київ;
• Будапешт — Київ;
• Чернівці — Івано-Франківськ — Запоріжжя;
• Київ — Одеса;
• Львів — Дніпро;
• Тернопіль — Київ;
• Київ — Варшава.

Як ми бачимо, географія «мінувань» дуже обширна і стосується всієї країни: як на заході, так і на сході чи півдні. Окрім того, «бомбу» шукали навіть в кількох міжнародних рейсах.

І все це сталося буквально за декілька останніх днів. Що, в свою чергу, явно свідчить про організованість та спланованість «атак» на українські залізничні перевезення.

Хто стоїть за повідомленнями про замінування поїздів

У мирні часи подібними витівками часто займалися або не надто розумні підлітки, або ж громадяни, які страждали на ті чи інші психічні порушення. Такий «телефонний тероризм» елементарно відслідковуються, а людей потім швидко притягують до цілком реальної кримінальної відповідальності — навіть не дивлячись на те, що «бомби» були фейковими і в реальності ніхто не постраждав.

Однак то було у мирні часи. Наразі ж майже на 100% очевидно, що за цією кампанією стоїть ворог.

Масові повідомлення про мінування поїздів з людьми цілком можна вважати за продовження та розширення тактики РФ по виведенню з ладу залізничної інфраструктури України. Останнім часом Москва і так постійно б’є по залізниці, руйнуючи все, що може: від безпосередньо шляхів до будівель вокзалів, від залізничних підстанцій до вузлів управління.

Залізна дорога — одна з головних економічних та логістичних «артерій» країни, тож деструктивна увага Кремля до неї цілком закономірна. Тому з одного боку ми спостерігаємо прицільні військові удари по залізничній інфраструктурі, з іншого ж — тактику більш «м’якого впливу» завдяки телефонному тероризму, внаслідок якого «УЗ» та звичайні громадяни також несуть великі збитки.

Уявімо, що начальник поїзда, який прямує Україною, отримує повідомлення про те, що десь в рухомому складі закладена вибухівка. Звичайно ж, рівно в цей самий момент потяг необхідно зупинити, а всіх людей — сотні, а то й тисячі пасажирів — екстрено слід вивести з вагонів на безпечну відстань.

Причому в цей момент поїзд міг рухатися в прямому сенсі в чистому полі, десь у глибині області, далеко від бодай якоїсь цивілізації. І ось всі ці люди за будь-якої погоди, вдень або вночі, вимушені терміново вийти назовні. Вони втрачають час, гроші та, авжеж, нерви через таку незаплановану зупинку.

Так само — і час, і ще більші гроші — втрачає і «Укрзалізниця», адже зупинка одного потяга автоматично впливає на рух інших, на роботу вокзалів, диспетчерів, тощо. Якщо ж поїзд прямує у Варшаву чи Будапешт — страждає робота вокзалів навіть в інших країнах.

Ділянка колії, на якій екстрено встає рухомий склад, як мінімум на декілька годин стає фізично непрохідною, що затримує інші потяги та створює ланцюгову реакцію зі збитків. Держава також витрачає гроші на бригаду саперів та кінологів з собаками, які повинні ретельно перевірити весь поїзд. А перед цим до нього ще потрібно якось дістатися, що може бути складно, якщо він зупинився посеред ночі в 50-100 кілометрах від найближчого міста.

В результаті всього цього збитки як звичайних громадян, так і «Укрзалізниці» можуть потенційно сягати багатьох мільйонів гривень. Хтось не встигне на інший потяг або літак, що зруйнує всі плани. Хтось — на зустріч по бізнесу, що призведе до зриву підписання угоди і також втрати прибутку і несплачених податків. Комусь може стати зле через нерви, хтось застудиться і захворіє, перебуваючи довгий час поза теплим вагоном, тощо. А про фінансові та інші збитки «УЗ» і говорити нічого.

Виходить, що кожен подібний випадок, хоча в результаті нього, на щастя, ніхто не травмується і не помирає, все одно викликає багато лиха і проблем. А таких випадків вже зафіксовано як мінімум 7 за останні декілька днів.

Зазвичай поліцейські дуже швидко знаходять таких телефонних терористів. Однак в ЗМІ та Telegram-каналах нічого не повідомлялося про якісь затримання. Що дає додаткові причини підозрювати, що дзвінки чи повідомлення в Інтернеті про замінування надходили з Росії або з тимчасово окупованих територій.

Резюмуючи, майже немає сумнівів у тому, що таким чином ворог продовжує системну кампанію з деструкції роботи української залізниці. Причому парадоксальним чином повідомлення про фейкові мінування можуть бути навіть більш ефективними, ніж прямі удари по залізній дорозі.

Адже ракету, яка коштує мільйони доларів, можна збити засобами ППО, дрон може збитися з курсу чи «приземлитися» силами РЕБ. В крайньому випадку завжди є шанс, що ворожий снаряд поцілить у якусь не надто важливу будівлю на кшталт умовного сараю чи туалету, або просто промахнеться і вдарить десь неподалік у землю чи лісосмугу. Тоді як de facto безкоштовний для ворога дзвінок здатний створити куди більше проблем, навіть якщо напряму від нього ніхто не постраждає.

Проблема в тому, що в цій ситуації просто не існує опції не реагувати на повідомлення про бомбу. Адже навіть якщо тисячу разів дзвінок чи електронний лист з інформацією про замінування буде фейковим, завжди існує ризик, що на 1001-й раз це виявиться правдою.

А тому, на жаль, з високою вірогідністю можна припустити, що подібні акти телефонного тероризму з боку РФ продовжуватимуться й надалі.